Зміни до Конституції України, попередньо ухвалені Верховною Радою 31 серпня, коментує доктор юридичних наук, професор Ужгородського національного університету Василь Лемак.

Рішення Парламенту

Поки що схвалення змін до Конституції у першому читанні не має жодних наслідків. Згідно з процедурою, передбаченою розділом ХІІІ Конституції, далі буде ще одне голосування, яке буде вимагати не менше 300 голосів депутатів.  Коли воно буде, можна судити зі слів Президента у зверненні 31 серпня: «А фінальне рішення наприкінці року, коли треба буде триста голосів, запевняю вас, дорогі співвітчизники, буде залежати від того, як протягом цих кількох місяців розвиватиметься ситуація на Донбасі, і наскільки Росія виконуватиме Мінські угоди".

Зміни – тільки у 2018 році

Навіть у разі скорого прийняття рішення, зміни вступлять у силу після виборів 2017 року, а префекти, яких найбільше «боїться» суспільство, – у 2018. Якщо голосування буде результативним, то сам закон передбачає, що набуває чинності через три місяці після публікації. З цим фактом пов’язано момент набуття поселеннями статусу громад. Сільські, селищні та міські ради та відповідні голови отримають нові повноваження вже після формування громад. Все інше, зокрема, нові повноваження районних і обласних рад – після виборів 2017 р. Призначення префектів, що найбільше лякає багатьох – до 1 березня 2018 року.  

Зміст законопроекту

Йдеться про істотну децентралізацію влади. Створюються виконавчі органи районних і обласних рад. Зараз вони відсутні зовсім. Їм буде належати реальна влада в регіонах. Це посилює місцеве самоврядування, робить систему влади в регіонах справді демократичною – управляти регіонами будуть суб’єкти, обрані в ході місцевих виборів. Це вагомий крок до стандартів ЄС у цій сфері.  

Місцеві держадміністрації будуть ліквідовані, на їх місці постануть префекти. Виписані для них повноваження передбачають, передусім, контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування з огляду на дотримання Конституції і законів. Якщо, наприклад, обласна рада порушить своїм рішенням Конституцію або закон, префект зупиняє їх і звертається до суду. Якщо ж ідеться про серйозне порушення Конституції (наприклад, обласна рада вирішить створити якусь «республіку»), зупиняє таке рішення президент і звертається до Конституційного суду. Президент також може тимчасово зупинити повноваження органу місцевого самоврядування, а після визнання акту цього органу неконституційним – достроково припинити його повноваження.

Така модель влади в регіонах набуде завершеності не раніше, ніж через два роки.  

Проблемні питання

Щодо «наболілої» теми про особливий статус Донбасу: Найбільше дискується запропонований до нової редакції Конституції пункт 18 Перехідних положень, який встановлює: «Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом». Йдеться про ті райони, які на сьогодні є окуповані російськими військами.

Звертаю увагу: зміст регулювання не визначається, лише вказується, що особливості місцевого самоврядування на нині окупованих територіях будуть визначаються окремим законом. «Окремий закон» з цього питання однаково не може протирічити Конституції. Той закон, який схвалений у вересні минулого року, так і не діє, бо деокупації вказаних територій не відбулося.

Реакція суспільства

Політичні сили, які виграли останні вибори, взяли на себе відповідальність за реформу, тому що декларували її в передвиборчих платформах. Парламент значною більшістю голосів депутатів схвалив проект закону. Деякі політичні сили, хоч і обіцяли децентралізацію влади, змінили свою позицію. Частина суспільства, і це нормально, не сприймає реформу чи її окремі компоненти. Наскільки значна ця частина суспільства, свідчить кількість протестувальників під стінами Верховної Ради.    

Право на мирні протести – святе. Конституція їх визначає як право «збиратися мирно і без зброї». Але теракти не мають жодного відношення ні до дискусії з приводу реформи щодо децентралізації, ні до протестів.