Голова Градизької громади Полтавської області Мирослав Носа мало не щодня викладає у соцмережі ролики, які знімає та монтує сам. За місяць вони набирають до 10 млн переглядів

Децентралізація — це не лише про бюджети, субвенції й повноваження. Це насамперед про людей і про те, як влада говорить із людьми. За роки реформи стало очевидно: навіть правильні управлінські рішення не працюють, якщо громада не розуміє їхньої логіки, а довіра не виникає сама собою — її вибудовують щоденною, чесною і зрозумілою комунікацією. Саме тому ми говоримо про досвіди голів громад, які сприймають комунікацію не як «додаток» до роботи, а як повноцінний управлінський інструмент. Інтерв’ю з головою Градизької громади Мирославом Носою — про те, як відкритість, присутність у публічному просторі та розмова людською мовою перетворюються на конкретні рішення, ресурси й розвиток громади.

 

Автор: Дмитро Синяк

 

Слов’янська громада нещодавно відмовила нам в інтерв’ю. «Нам на день надходить по шість-сім запитів тільки від закордонної преси, але голова громади, на жаль, весь час зайнятий», сказала телефоном його прес-секретарка. На наше зауваження, що за такої інформаційної політики Слов’янськ щодня втрачає чималі кошти, прес-секретарка щиро розсміялася: «Які ж кошти можуть надійти від публікації інтерв’ю?» Голові Градизької громади Мирославу Носі це пояснювати не треба. Комунікації, у тому числі зовнішні, є основою його політики. Він давно відійшов від радянської моделі подання інформації – на офіційному сайті, суто для галочки, казенною мовою, з безглуздими подяками вищому керівництву тощо. Натомість пан Мирослав особисто активно веде власні сторінки у Facebook, Instagram і TikTok, причому його публікації збирають до мільйона переглядів. Про комунікацію як усвідомлений інструмент і невід’ємну частину управлінських процесів, а не просто «додаток до основної роботи» Мирослав Носа розповів Децентралізації.

 

Голова Градизької громади і блогер Мирослав Носа

 

Чому важливо все пояснювати людям?

Градизька громада сьогодні – це більше про стабільність та розвиток чи про постійне балансування між кризами?

- Більше про стабільність. Зрозуміло, що кризи є, адже зараз війна, але це не ті кризи, які ставлять  під питання життєзабезпечення громади. Наша стабільність базується у першу чергу на зваженому підході до управління ресурсами, коштами платників податків та кадрами. Також ми щороку збільшуємо свої можливості, залучаючи кошти різноманітних міжнародних структур. Наприклад, нещодавно уряд Польщі зробив капітальний ремонт медичної лабораторії нашої лікарні, витративши на це 40 тисяч доларів. Минулоріч ми також завершили великий проєкт щодо створення у себе так званої опорної кухні. Кухні ж не обов’язково потрібні в усіх школах: одна з них може готувати, наприклад, для п’яти шкіл. Тож ми забезпечили 4 млн грн співфінансування (19%), і за 2 роки збудували у себе таку опорну кухню. Загальний бюджет нашої громади на цей рік становить  близько 154 млн грн, з яких близько 129 млн грн –  власні надходження. Хоча ще кілька років тому власних надходжень було удвічі менше. А мешканців у нас – понад 15 тис осіб.

Зменшення кількості населення у громадах є ключовим показником розвитку чи стагнації. Чи відчутна ця криза у вашій громаді?

- Так, дуже відчутна. На кожне народження, на жаль, припадає у середньому п’ять смертей. Це дуже загрозливий показник. Власне, я вважав за потрібне донести цю проблему до людей, тому й заговорив з ними про неї ще кілька років тому. Я також щиро вважаю, що приїзд до нас близько 2 тис. переселенців, що суттєво підсилив громаду, пов'язаний з моїми зусиллями щодо її просування. Адже частина цих людей обрали нас невипадково. Бо ж як люди обирають, куди їм переселитися? Шукають інформацію в інтернеті, порівнюють, запитують у друзів чи родичів. Мені та громаді потрібні нові мешканців, тому я таку інформацію викладаю майже щодня.

З якими управлінськими викликами ви стикаєтесь найчастіше? Ресурси, люди, очікування ваших виборців?

- На щастя, очікування наших мешканців не є надто завищеними, і це прямий наслідок правильної комунікації з ними. От вам приклад. Поруч із нами – Глобинська громада, бюджет якої сягає 0,6 млрд грн на цей рік. У Глобино сконцентровані потужні промислові підприємства району: свинокомплекс, м'ясокомбінат, агрохолдинг, цукровий завод тощо. Так-от, люди вже розуміють, що у нашої громади немає таких можливостей, як у сусідів, і вже майже не чути огульної критики на кшталт: «А чого у них-он дорогу роблять, а у нас ні?» Я також постійно звертаю увагу людей на те, що ті наші односельці, які працюють у Глобино, збільшують заможність Глобинської громади, а не нашої. Адже туди йдуть і податки. І дехто з цих людей вже «повернувся додому», тобто знайшов роботу тут. У нас же зараз дуже бракує робочих рук. Наприклад, нещодавно до нас переїхала чудове кондитерське підприємство з Дружківки. Вже другий рік воно активно працює, навіть нарощує темпи виробництва. Але нових працівників знайти не може. Я організував зустріч  старости з керівництвом, і ми вирішили провести рекламну кампанію по сусідніх селах. А підприємство, у свою чергу, погодилося забезпечити підвезення персоналу.

Коли ви зрозуміли, що просто ухвалювати рішення недостатньо, а потрібно ще й постійно пояснювати?

- Ще під час попереднього скликання, тобто десь у 2020 році. Я помітив, що коли людині бракує інформації, коли вона не має доступу до першоджерела, вона обов’язково цю інформацію перекрутить. І вийде, що хоч ти і зробив якусь добру справу, тебе звинуватять у розтраті, у нецілювому використанні коштів тощо. Тобто краще із самого початку повестися правильно, ніж потім вигрібати й шукати протидію дезінформації. От, наприклад, кілька років тому ми змінили підпорядкування місцевого комунального підприємства, яке займається водопостачанням Градизька. Ми це підприємство фінансово не тягнули, плюс там була дуже глибока криза, заборгованості по зарплаті, відсутність дозволу на спецводокористування, дуже погане матеріальне забезпечення, відсутність лічильників, незаконні врізки, та ще й низька оплата послуг від населення. І от після півроку обговорень, за рішенням сесії ми передали це комунальне підприємство обласному «Водоканалу», але не пояснили це вчасно людям. Й тоді опозиціонери зібрали десь зо 200 осіб біля селищної ради і сказали, що я продав комунальне підприємство. Хоча передача була безоплатною, а крім того, це була антикризова дія. Час показав, що це був правильний крок, бо зменшився тариф, підприємство отримало новий 10-річний дозвіл на видобування води, закрило борги по зарплаті й добилася на загал кращої платіжної дисципліни. Також це підприємство провело модернізацію й автоматизувало роботу свердловин, мереж, гідрантів тощо. Якби я це все вчасно людям пояснив, не було би жодних мітингів. І я не псував би собі ані нервів, ані репутації.

 

Підписання договору із представницею польського уряду, що виділив на ремонт медичної лабораторії у Градиську 40 тис. доларів

 

Мирослав Носа – один зі спікерів проєкту USAID «Шо там з комунікаціями?». В одній з панельних дискусій він ділився досвідом міжмуніципального співробітництва із сусідньою громадою

 

Занедбане приміщення колишньої аптеки Мирослав Носа продав виключно завдяки посту у Facebook (фото зліва). «Хочу з вами зустрітися і обійняти!» «Тоді до зустрічі!» (фото справа)

 

Комунікація як частина управління громадою

Ви багато і відкрито спілкуєтеся з людьми. Це ваш стиль, чи свідомо обрана управлінська стратегія?

- Це мій стиль. Але протягом останніх років цей стиль також став основою для управлінської стратегії. Вона полягає у тому, щоб якнайбільше спілкуватися з людьми. Причому розповідати їм не тільки про успіхи, але й про проблеми. Я жодним чином не намагаюся створити ілюзію, що у нас все супер, що ми кращі за всіх. Ні, я розповідаю все, як є. І люди раптом починають підказувати, радити, десь критикувати, а десь підтримувати. Для мене найважливіше те, що вони стають активними, краще розуміють владу. Тому, до речі, я намагаюся завжди відповідати на всі коментарі. Треба сказати, що завдяки такому підходу я трохи розвантажив себе. Бо якщо раніше мені телефонували з кожного приводу (мій номер телефону є у кожного мешканця громади), то тепер пишуть. У соцмережах набагато зручніше відповідати, ніж по телефону. 

Скільки часу на день забирає у вас така комунікація?

- Не можу сказати, бо я роблю це паралельно з іншими справами. Я не приділяю спеціального часу Facebook, TikTok та Instagram. От йду я на якийсь об'єкт, щоб перевірити, як там йдуть роботи, дорогою знімаю відеосюжет, монтую за кілька хвилин і викладаю на свою сторінку. Тобто все робиться експромтом. Тому частина моїх сюжетів є дуже емоційними. Але людей саме це і приваблює. Якби я бубнив щось по папірцю, ніхто б мене не слухав. А коли я кажу все, що думаю, не шкодуючи виразів, коли цього вимагає ситуація, результат зовсім інший.

Чи змінювали ви підхід до комунікації протягом своєї роботи?

- Так, бо я одразу бачу, що заходить, а що ні, що спрацювало добре, а що ні. Якщо раніше я повідомляв лише про результати роботи селищної ради, то тепер повідомляю і про саму роботу. Бо ти можеш робити свою роботу чесно і найкращим чином, але результат твої противники чи просто якісь людиноненависники цілком можуть повернути проти тебе – просто тому, що ти вчасно про це людям не повідомив. Тому кожен проєкт треба висвітлювати покроково, від ідеї до фіналу. Тоді ніхто не зможе перекрутити фінальний результат. От ми анонсували, що хочемо цього року купити ще один шкільний автобус. От ми його купили, а от передали до школи. Все зрозуміло. І тут, уявіть собі, на мене відкривають кримінальну справу, наче я це незаконно зробив. А люди-то все знали від початків. І тепер вони стають за мене горою. От вам результат якісної комунікації! А могли б казати: «Якщо голову тягають у поліцію, хтозна, може, він і справді щось на тих автобусах вкрав».

А чому справді поліція займається справою купівлі шкільних автобусів?

- Бо я ще з 2022 року маю особистий конфлікт з генералом Рогачовим, керівником Головного управління національної поліції Полтавської області. Все це наслідок моїх публічних звернень і критики на адресу поліції. Ми ж знаходимося на березі Кременчуцького водосховища, у нас тут великі рибні промисли. А де багато риби, там і багато корупції, адже вилов важко обліковувати. Тому наші рибалки зобов’язані платити поліцейським, і це такий собі рибний рекет родом з дев’яностих. Між тим держава не ставить перед собою задачу легалізувати рибні промисли, і через це вони відбуваються напівзаконно, під наглядом корумпованих поліцейських. І про це я вже зняв справжній серіал.

Які з ваших відеоматеріалів набрали найбільше переглядів?  

- Власне, ці матеріали про скандали за участю поліції. Після цих публікацій мене почали підтримувати навіть ті, хто були моїми запеклими критиками. Всіх надзвичайно обурили дії поліції. Це свідчить про те, що тема, яку я висвітлюю, таки болить людям. І вони активно переглядають та коментують мої відео. От буквально недавно я зняв кілька сюжетів про співробітників прокуратури та поліції, які у черговий раз приїхали до нас «перевіряти». Я сварив їй в хвіст і в гриву, і люди це розуміли. Бо вони також не можуть реагувати на це  спокійно. Бо це несправедливо, а повз несправделивість нормальна людина пройти не може.

 

На підсумковому минулорічному засіданні Асоціації міст України у Києві Мирослав Носа задав питання, як жити громадам в умовах тиску силовиків на органи місцевого самоврядування та переслідування конкретних голів громад

 

Мирослав Носа та шкільні автобуси Градизької громади. Саме через купівлю цих автобусів поліція завела кримінальну справу на голову громади, звинувачуючи його у він купівлі транспорту за завищеною ціною. «Те що для громади досягнення, поліція перекрутила на злочин», написав про це Мирослав Носа

 

Аналітика Facebook-сторінки Мирослава Носи за 90 днів минулого року: його пости подивилися 24 млн разів, з ними взаємодіяли 1,6 млн разів. За це голова громади заробив 586 доларів. Ці гроші після сплати податків Мирослав Носа планує витратити на покращення своєї відеоапаратури

 

Що дає правильно вибудувана комунікація?

На ваш погляд, комунікація голови громади це окрема функція, чи частина управлінського рішення?

- Це частина управлінського рішення, це вибір. На жаль, не всі голови громад його роблять. Не поясниш щось людям, вони будуть думати, що селищна рада не допрацьовує, будуть негативно ставитися до неї і до громади загалом. Причому наслідки цього будуть цілком конкретними і вимірюваними у гривнях. Це треба добре усвідомлювати.

Що змінюється в громаді, коли люди розуміють логіку дій влади, навіть якщо не з усім згідні?

- Свідоме суспільство – це ключ до розвитку громади, а саме комунікація з владою робить суспільство свідомим. От, наприклад, недавно я розповідав людям ситуацію на наших островах. І одна людина раптом написала мені, що непогано було б організувати прибирання сміття на цих островах і додала, що готова першою взяти у цьому участь. Тож весною я планую організувати поїздку на човнах на ці острови. Зауважте, це не моя ініціатива, це запропонували люди, які вже почуваються господарями у своїй громаді. Часто після якихось толок люди пишуть: «Напишіть нам наступного разу, ми теж прийдемо!» Тобто вони готові особисто щось зробити. Вони стали активними, свідомими. І саме комунікація стимулює цю їхню активність. Крім того, кожна людина, яка допомогла громаді стати кращою, потім починає цінувати те, що зроблено. Ця людина виступає ніби рупором для інших. Вона стає активістом на своїй вулиці, у своєму мікрорайоні. Вже не я бігаю і кажу: «Ай-яй-яй! Що ви зробили!?» Вже ця людина сама каже своєму сусідові: «Чому ти так робиш? Не роби так!» Так з’являється громадський контроль – за парками, дитячими майданчиками, вулицями.

Які канали спілкування з мешканцями реально працюють, а які просто треба мати?

- Facebook – найкращий канал, наймасовіший, з найбільшою охопленістю цільової аудиторії. TikTok теж потрібен, для молодої аудиторії, по-іншому до неї не достукаєшся. Також важливий особистий контакт з мешканцями. От я, наприклад, часто ходжу селищем пішки або їжджу на велосипеді. І люди підходять до мене просто на вулиці, спілкуються. Для них це цінно. Тобто голова громади не повинен сидіти у кабінеті й говорити з людьми тільки у свій прийомний день. Треба бути завжди відкритим до спілкування.

Опішнянська громада запустила власне радіо «Опішня FM». За допомогою радіо спілкувався з мешканцями і Мішель Терещенко, коли був Глухівським міським головою. Чи не думали ви про просування, так би мовити, традиційних каналів комунікації?

- Думав, але якщо у тебе немає ліцензії на радіочастоту (а у деяких громад вона таки зберіглася), заснувати власну радіостанцію дуже важко. Плюс це коштує грошей. З традиційних каналів комунікації є ще сайт громади. Однак я бачу його суто як бібліотеку різноманітних офіційних документів: там є всі рішення, вся інформація по громадських слуханнях тощо. І цей «офіціоз», до речі, теж набирає більше тисячі переглядів. Тобто люди читають і офіційні рішення, і проєкти рішень. От я, наприклад, кажу у Facebook, що сьогодні на сесії ми прийняли рішення про виділення Збройним Силам України 2 млн грн, і це рішення можна подивитися на сайті. Люди дивляться.

Ви сказали, що новини на офіційному сайті громади набирають до 1 тис. переглядів. А скільки переглядів набирають ваші пости у Facebook?

- Часом і більше мільйона, як який пост. Наприклад, за останній місяць я маю 7,1 млн переглядів, сумарно по всіх відео. А взаємодіяли з постами, тобто ставили лайки чи коментували їх, 489 тис. користувачів. У листопаді минулого року мої пости подивилися 9 млн разів. Це при тому, що у нашій громаді лише 15 тис. жителів. Але тут, мабуть, велику роль грає те, що я маю у Facebook 5 тисяч друзів та 22 тис. підписників. 94% моїх глядачів – з України, 1,9% – з Польщі, 0,8% – з Німеччини, 28% – з нашого Кременчуцького району.

 

Після прибирання гори Пивихи Мирослав Носа спілкується із людьми, які прийшли на його заклик про допомогу

 

Після спільного прибирання пляжу навесні минулого року

 

Під час останнього довоєнного мітингу проти підвищення цін на газ у січні 2022 року Мирослав Носа був разом з людьми. А за місяць російські танки перетнули кордони України

 

Простою мовою

Ви часто говорите з людьми простою мовою, без канцеляризмів. Ви спеціально намагаєтеся говорити просто, чи це у вас так само собою виходить?

- Само собою. Це моя нормальна природна мова. Єдине, що я намагаюся – це говорити коректніше, без лайливих слів, коли знімаю відео про наших силовиків, з котрими, як я вже сказав, у мене конфлікт.

Як впливає ваш публічний діалог з громадою на загальну ситуацію у громаді?

- Я помітив, що за кілька років такого діалогу люди стали набагато коректнішими, ніж раніше. Припинилися ці ультимативні та спекулятивні вимоги. Люди вже не кричать, як колись: «Чому нема світла!? За що ви там у селищній раді гроші отримуєте?!» Тепер вони пишуть або чемно питають телефоном: «Добрий день, а можна питання? Чому за такою-то адресою немає світла?» Вони вже знають, що ані я, ані селищна рада не є постачальником електрики, але ми можемо часом із цим допомогти. І часто я відповідаю, що зателефоную енергетикам і все дізнаюся. Але тим, хто дзвонить із претензіями,  я відповідаю прямо: «У такому тоні говорити з вами не буду! Запитайте мене коректно, я вам відкрию душу, наберу начальника обленерго, попрошу виконати те, що вам потрібно. Всі ж ми люди, тож давайте говорити по-людськи! Виходить, що наші люди завдяки мені таки стали вихованішими ! А от вам іще один приклад. Минулого року ми зібрали рекордний для нас обсяг пластику – 5 тон і здали його на переробку. Я сам бачив не раз, як люди везуть на велосипедах чи несуть до контейнерів пластикові пляшки. Вважаю це перемогою, власне, комунікацій. Бо якби я до цього не закликав роками, ніхто цього б і не робив. А вчора, наприклад, коли я їхав селищем на велосипеді, мене зупинив один чоловік і попросив поставити контейнер для збору пластика на його вулицю. Я, хоч і у відпустці, одразу ж набрав начальника нашого комунального підприємства і дав йому відповідне доручення. І чоловік пішов задоволений.

Політикам, які стають медіаперсонами, легко скотитися у популізм, наобіцявши щось своїм глядачам суто задля хайпу. Як вам вдається тримати баланс?

- Дуже просто: я позиціоную себе як людину слова. Сказав – зробив. Я вже не зможу по-іншому, мабуть, тому що таким було моє виховання. От ми через суд забрали земельну ділянку у колишнього начальника Кременчуцької податкової. Це було пасовище, яке він незаконно розорав. Депутати питають мене, що ми будемо з цією ділянкою робити, бо непокоються за те, щоб історія не повторилася. Я кажу: «Слухайте, а давайте посадимо на цій ділянці ліс». Ми винесли це питання на сесію, передбачили кошти і посадили 10 гектарів лісу. При цьому люди бачили кожен наш крок через послідовність анонсів, планів, віддзеркалення процесу та власне, оголошення результату. Тут не було місця для популізму. Швидше це було справою честі.

Скажіть, чи простіше працювати з бізнесом, партнерами, донорами, коли громада відкрита і зрозуміла зовні?

- Набагато. Ми у телефонному режимі з топ-платниками податків вирішуємо питання на мільйони. Бо вони знають, що їхні гроші не розкрадуть і не розбазарять. Я ж практично за кожну копійку звітуюся, і всі дивляться ці відео. От з одним підприємством ми домовилися, наприклад, що 15 млн грн з його податків ми скеруємо  на Збройні Сили України. І ми так і зробили, і я розповів потім про це у Facebook і скинув посилання на відповідні документи. Я також постійно розказую, хто топ-платник податків, ну, тобто фактично роблю найкращим підприємствам рекламу, будую їхній позитивний імідж. Вони це цінують. До речі, я створив у Viber групу платників податків, де ми спільно вирішуємо ті чи інші питання. І не треба жодних довгих нарад у радянському стилі.

 

Мирослав Носа відвідує всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру українського козацтва «Сокіл» («Джура»)…

 

. … і із задоволенням їсть козацьку кашу

 

Виступ перед вихованцями Градизької школи для дітей з особливими освітніми потребами

 

Відкритість до преси

Наскільки важлива відкритість громади до преси?

- Я завжди відповідаю на запити преси, на коментарі, реагую на статті та відеосюжети про нас. Адже таким чином ми презентуємо нашу громаду цілому світові. До того ж, ми маємо поруч чудовий приклад того, як за рахунок спілкування з пресою можна розкрутити бренд своєї громади. Я маю на увазі наших сусідів – Опішнянську громаду. Мені здається, тепер кожен в Україні знає, де вона і чим славна. І вже не Микола Різник (голова громади) шукає журналістів, а вони його. Причому це журналісти центральних каналів. Тому я завжди використовую будь-які можливості для появи у ЗМІ інформації про нашу громаду. Дзвоню до різних редакцій, пропоную їм теми. От у нас, наприклад, зараз укріплюють береги Дніпра. Чому б не зняти сюжет про це?

Але ж журналісти переважно хочуть робити матеріали про якісь проблеми і не вихваляти, а критикувати…

- Так нехай і критикують, якщо конструктивно, нехай висвітлюють наші проблеми! Тоді нам буде легше спілкуватися щодо цих проблем з органами державної влади. Саме так ми вирішили питання укріплення дамби у селі Мозоліївка: після численних матеріалів про неї у пресі, у тому числі на Суспільному телебаченні, 1,5 км цієї дамби зробила держава. Тепер кореспонденти Суспільного часто беруть у мене коментарі, бо вони побачили, що я їм завжди об'єктивно розказую про ту чи іншу ситуацію. До речі, багато журналістів стежать за моєю сторінкою у Facebook і беруть мої пости за основу для своїх майбутніх статей чи відеосюжетів. Наприклад, наше обласне ЗМІ «Зміст» недавно розмістило моє фото коло гарних льодових наростів, природних «скульптур», і підписало: «Фото дня». При цьому було вказано, що фото моє, а також де воно було зроблено. Після цього багато людей їздили туди фотографуватися.

Чи можна сказати, що довіра, вибудувана через комунікацію, це окремий ресурс громади?

- Так, звісно, бо ми фактично виховали цю довіру, виростили її. І тепер вона працює на нас. Шкода, що багато голів громад цього не бачать, не відчувають і залишаються неначе у своїй мушлі. З іншого боку, треба сказати, що такого роду комунікація як не крути прив'язується до персоналій. Тобто люди довіряють мені і моїй команді. Прийде хтось інший, довіри може й не бути, і її доведеться заслужити.

Чому голови уникають публічної комунікації, як ви думаєте?

- Бо багато з них вже люди у віці, для них важко осягнути новітню роль комунікацій, зрозуміти, як працюють Facebook ,TikTok та інші популярні ресурси. А що вже говорити про мистецтво користування ними! Та у деяких голів досі кнопкові телефони! Також багато з них бояться телекамер і загалом преси. Мовляв, зараз преса щось накопає, не дай Боже, тож краще триматися від неї подалі! Але якщо ти публічна особа, якщо тебе обрали люди, ти маєш  спілкуватися з людьми, причому усіма доступними способами. З іншого боку, я знаю і про випадки, коли відео, що їх знімає голова громади, майже ніхто не дивиться. Бо все залежить не тільки від того, чи має керівник авторитет, але й від того, чи здатен він зняти цікавий сюжет.

 

Природна «скульптура» у Градиській громаді, що стала місцевою родзинкою завдяки дописам у соцмережах Мирослава Носи (фото зліва). День Градизька 2021 року. Під час більшості урочистостей у громаді Мирослав Носа виступає ведучим (фото справа)

 

Після проведення екскурсії селищною радою для вихованців дитячого садочку Мирослав Носа зробив фото на пам’ять

 

Секрети комунікацій

З чого варто починати громаді, де з комунікацією все складно: з каналів, зі стилю чи зі зміни мислення?

- Почніть краще з того, про що хочете розповісти, а канали самі додадуться. От, наприклад, почніть з елементарної бюджетної звітності, розкажіть людям, як громада витрачає бюджет. За такими новинами ви з часом зможете знайти свою родзинку. І не намагайтеся вихвалятися, показувати тільки хороше. Просто знайомте людей з реальним станом справ.

А у чому ваша родзинка?

- Мені здається, у мові. Адже я говорю тою ж мовою, якою говорять люди. І вживаю ті ж слова і ті ж характеристики, які цілком може вжити кожен. Навіть по відношенню до поліції. Ну, і також важливо пам’ятати, що у будь-якій історії має бути позитив. Людям треба бажати гарного дня і говорити про всіх, як про живих людей, а не про безлику масу. Тобто звертаєшся до всіх, але бачиш ніби персонально кожного.

Скажіть одним реченням: що втрачає громада, коли голова мовчить або говорить «по папірцю»?

- Громада втрачає майбутнє. Це все одно, що відсиджуватися на лаві запасних, коли триває важливий матч. Ані ти не увійдеш в історію, ані твоя команда.

Як ви думаєте, чи стане комунікація однією з ключових управлінських компетенцій голів громад?

- Я думаю, має стати. Тому що сфера комунікацій це наче мотузка, що поєднує владу з кожною конкретною людиною. Цей зв’язок дуже важливий, бо все, що має громада, дають люди. Вони – її головний капітал. І що кращою буде комунікація влади з ними, то більше від цього виграє громада.

Що б ви точно не віддали на аутсорсинг у комунікації, а що – навпаки?

- Хіба що якісь технічні речі віддав би. Хтось, наприклад, повинен публікувати рішення селищної ради на сайті та грамотно їх описувати. От зараз одне фото з графіками відключень світла переглядають до 450 тисяч разів. Але розміщення такої інформації не потребує жодної творчості, і от якраз подібне я би віддав на аутсорсинг. А у моїх відеовиступах мене ніхто не замінить, вони дуже індивідуальні, у цьому їхня особливість. Якби цю роботу робив якийсь відділ чи якась уповноважена людина, фахівець зі зв'язків з громадськістю, переглядів було би набагато менше. Бо людям завжди цікавіше спілкуватися з першою особою, ніж з кимось іншим. Крім того, що більше посередників між керівником і людьми, то важче тримати зв'язок із ними. Отже тут в ідеалі не має бути посередників. Інакше втрачається суть, втрачається довіра. А довіра є головним результатом правильних комунікацій.

 

Нарада голів громад Полтавщини із головою Полтавської ОВА, на які Мирослав Носа не побоявся напряму запитати, «чому обласна влада займається збором статистичних даних, а не допомагає громадам розвиватися?»

 

Мирослав Носа привіз нові книги до сільської бібліотеки