Жодна громада не замкнена у своїх адміністративних кордонах, вона має безліч зв’язків з сусідніми – люди працюють, відпочивають, лікуються, навчаються не лише у своєму місті чи селі, а й у сусідніх, тому інфраструктура часто є спільною для кількох громад, транспорт і дороги теж пов’язані, як і економічні зв’язки загалом. Тож і Україні, яка стала на шлях євроінтеграції, варто вийти з вузької парадигми меж громад і дивитися ширше.
Про це говорили учасники панелі «Агломерації: відповідальність міст за межами своїх адміністративних кордонів» в рамках другого Lviv Urban Forum, що проходив 27-29 червня у Львові. Цей форум - непересічна подія, ініційована Департаментом архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради та ініціативою Cities4Cities | United4Ukraine, яка другий рік поспіль збирає представників громад, фахівців у сфері архітектури і урбаністики, студентів, котрі освоюють ці професії, для розмови про галузеві тренди в світі і в Україні. Те, що розвиток агломерацій став однією з тем цього форуму, уже багато про що говорить.
Модератор панелі, консультант програми Ради Європи «Посилення доброго демократичного врядування і стійкості в Україні» Мирослав Кошелюк у вступному слові зазначив:
«Адміністративні кордони міст чи сіл дуже зрідка визначають реальні межі тих систем функціональних зв’язків, у які вони включені. І тому, коли ми говоримо про міський розвиток чи розвиток громад, ми не можемо думати вузько тільки їх формальними межами, ігноруючи економічні ланцюжки, транспортні та людські потоки, проникнення інженерних мереж тощо».
На його думку, усвідомлення цих взаємозв’язків і взаємних впливів є передумовою налагодження міжмуніципальної співпраці на основі спільної відповідальності за вирішення багатьох економічних, соціальних та екологічних проблем. Для України, в нинішніх умовах і на етапі майбутньої відбудови, формування такої згуртованості особливо важливе.
«Агломерації (метрополії) – це той приклад, де наявність тісних функціональних зв’язків робить таку співпрацю майже неминучою. Майже – тому що налагодити ефективну агломераційну співпрацю і збалансоване так зване метрополійне врядування неможливо без культури довіри і формування спільного бачення», - вважає Мирослав Кошелюк.
Приклад того, як ці процеси відбуваються на агломераційному рівні, за словами експерта, може бути багато в чому повчальним і для менших громад, тому що кожна з них є частиною того, що в практиці європейського регіонального і міського планування називається функціональними територіями чи ареалами (functional urban areas). Тому усвідомлення спільної відповідальності і налагодження міжмуніципальної співпраці актуально і для них.
«На жаль, навіть на цьому урбаністичному форумі я не часто чув про планування в більш широких межах, ніж межі міста, громади. І це дуже показово: насправді агломераційні процеси відбуваються всюди в світі, а ми все ще продовжуємо думати в вузьких адміністративних межах міст. Основна тема цьогорічного форуму – відповідальність, яку має взяти на себе кожен на своєму місці – міський голова, архітектор, бізнес, мешканці - щоб зберегти і відновити українські міста і громади. І я сподіваюсь, що наша панель дозволить розширити погляди на розвиток міст і сіл і зрозуміти, що ми відповідаємо не тільки за свою громаду, а й за сусідні. І що агломерація – саме про це».
Костянтин Мезенцев, завідувач кафедри економічної та соціальної географії, доктор географічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у своєму виступі на тему: «Життя поза центром: як розблокувати просторовий потенціал агломерації» підняв ряд питань, відповіді на які зводяться до безальтернативності співробітництву сусідніх громад для подальшого розвитку.
Презентація спікера є за посиланням.
Він наголосив, що у світі існує величезне різноманіття форм,співпраці сусідніх громад. Агломерація – одна з них.
«Можна довго сперечатися про її плюси і мінуси, але факт у тому, що це практика успішних європейських країн. Отже Україні в контексті євроінтеграції теж треба думати про їхній потенціал. Сьогодні ріст великих міст і приміських територій значною мірою вирівнявся, починається час рівноправної взаємодії та спільного розвитку, який потрібно розблокувати. Отже, чи потрібні нам агломерації? Відповідь – так. Але які саме? Поліцентричні! Треба враховувати, що бізнеси і сервіси – пошта, ЦПАП, торгові мережі, спортивні клуби, відпочинкові, туристичні заклади - почали розвиватися все активніше і в приміській зоні. Людям усе менше потрібно їхати «до центру», як раніше. Тому найкраще розглядати агломерацію як набір певних точок росту, в яких розвиваються різноманітні послуги і сервіси», - сказав Костянтин Мезенцев.
На його думку, у післявоєнний час на перший план вийде питання повернення людей в громади, конкуренція поселень у приміській зоні за людей, бізнес, житло, офіси, інвестиції і так далі. Зрозуміло, відстань до великого міста все ще важитиме, але велике значення матиме і локальне середовище, соціальна інфраструктура - які школи, які лікарні, які інші послуги будуть в громадах….
Любомир Зубач, заступник Львівського міського голови з містобудування у своєму виступі на тему: «Агломерація - не сперечайся з гравітацією» зазначив, що агломераційні процеси навколо великих міст відбуваються давно, вони еволюційні і невпинні, але пускати їх самопливом не варто.
«Не маємо забувати, що жодна громада, жодне місто не є замкненими. Вони не живуть своїм окремим життям, вони дуже взаємозалежні від навколишніх громад. І це треба враховувати. Хто би що не говорив, а урбанізація в світі триває, міста продовжують розвиватися. І цей процес неможливо зупинити», - зазначив Любомир Зубач.
Але, за його словами, агломерація – це не про розростання міста, це про співпрацю громад-сусідів, про систему розселення, в якій є два важливі чинники: люди та інфраструктура.
«Агломерація або існує, або ні. Штучно її не створиш. У випадку зі Львовом маємо докази, що агломерація вже сформувалася. Проведені у 2021 та 2023 роках соціологічні дослідження, за які ми вдячні Раді Європи, показали, що люди з сусідніх зі Львом громад часто відвідують наше місто, створюючи щоденну маятникову міграцію, а також підтримують ідею співпраці громад задля вирішення спільних проблем», - сказав Любомир Зубач.
До того факту, що Львівська агломерація вже існує, Львів міг поставитися по-різному. Перший підхід – нічого не робити, чекаючи, що з того вийде. Але цей підхід неправильний, бо призводить до хаотичної забудови навколо великих міст, як наприклад навколо Києва, що не йде на користь людям і знищує безліч можливостей для розвитку території.
Тому Львів вирішив йти шляхом структурування відносин з сусідніми громадами.
«Вважаю, що агломерація – це не стільки якась конструкція чи якийсь об'єкт, це більше певні процеси, що відбуваються безперервно і постійно. Ми вирішили не покладатися на долю і очолили процес становлення Львівської агломерації. Зараз, дякуючи знову ж таки Програмі Ради Європи «Посилення доброго демократичного врядування і стійкості в Україні», була розроблена стратегія Львівської агломерації. У зв'язку з тим, що немає окремого закону, ми обрали таку форму регулювання відносин, як асоціація органів місцевого самоврядування. І вона вже починає працювати», - нагадав Любомир Зубач.
На переконання заступника Львівського міського голови, після перемоги на Україну чекає економічний бум, як це свого часу було в Європі. І розвиток в першу чергу відбуватиметься в агломераціях.
«Перебуваючи на початку цього процесу, ми можемо зробити дуже багато для того, щоб цей процес відбувався збалансовано і гуманно. Зокрема, маємо подбати про збереження зелених і блакитних зон, які повинні стати, власне, поясом Львівської агломерації. Не забудувати, не розмістити виробництво, а зберегти ці зони. В тому числі, маємо спільно планувати розвиток інфраструктури. Це і північна об'їзна дорога, і Lviv city express, про який активно говорять. Це і каналізування, і екологічні проєкти», - сказав Любомир Зубач.
Агломерація мають стати двигунами економічного відновлення, але для цього необхідна державна підтримка таких агломераційних проєктів, зазначив Роман Кізима, виконавчий директор новоствореної асоціації ОМС «Львівська агломерація».
«На рівні держави йдуть розмови про окремий закон для агломерацій. Але для нас це якраз не головне. Чинне законодавство дозволяє нам співпрацювати і спільно вирішувати проблеми. Єдине, на що ми чекаємо від держави – економічного стимулювання агломераційних процесів. Створивши ці стимули, держава зробить інвестиції в майбутнє, бо не секрет, що більша частина валового продукту в Україні створюється в найбільших містах і територіях навколо них. Тому розвиток цих територій – це успіх для всієї країни», - вважає він.
На думку Романа Кізими, Львівська агломерація має шанс і спроможність створити прецедент нового підходу до співпраці громад і її успіх можна буде масштабувати.
«Сьогодні на цьому форумі ми говоримо про необхідність дивитися далі адміністративних меж громади, щоб бачити її перспективи. Це можна зробити, коли є розуміння, чим живуть, які проблеми і успіхи мають сусідні громади. Таке розуміння з’являється лише за умови якісної горизонтальної комунікації. І саме для цієї комунікації була створена асоціація «Львівська агломерація». Рівноправні громади збираються разом, обговорюють спільні проблеми і шукають спільні рішення. Спроможні громади стають ще більш спроможними і конкурентоздатними в Україні і світі, залучають більше ресурсів та інвестицій для розвитку інфраструктури громад, для підвищення якості та доступності послуг. Ось про що наша агломерація. Тому і місцева, і центральна влада мають бути зацікавлені у нашому успіху», - зазначив він.
Окреме інтерв’ю з Романом Кізимою про створення і перші кроки Львівської агломерації
читайте за посиланням.
Також під час панельної дискусії своїми роздумами про пошуки сталого просторового розвитку на прикладі агломерацій в Швейцарії поділився Урс Томанн, міський планувальник Van de Wetering Atelier für Städtebau (Швейцарія).
За його словами, агломерація багатьма сприймається як абстрактний термін. Але насправді ця взаємодія між громадами в Швейцарії спирається на чіткі статистичні та економічні дані. І саме ці дані лежать в основі просторового планування агломерації. Більшість великих міст у Швейцарії разом з сусідніми муніципалітетами є фактично метрополіями (чи агломераціями, як їх звично називають в Україні), при тому, що їхні адміністративні межі здебільшого уже тривалий час не змінювались. В певному сенсі, уся Швейцарія є великою агломерацією. А деякі агломерації навіть виходять за межі національних кордонів, утворюючи спільні конгломерати з муніципалітетами з сусідніх країн.
Урс Томан розповів також про типові наслідки формування агломерацій. Здебільшого, вони позитивні - більша спроможність і продуктивність громад, концентрація знань, ширші економічні вигоди. Але, якщо припуститись певних помилок, велике місто – центр агломерації може бути перевантажене або стати для людей менш привабливим, ніж сусідні громади. Також зростає навантаження на інфраструктуру, можуть виникати проблеми з транспортною доступністю, з’явитись негативні впливи на навколишнє середовище. Щоб уникнути помилок, громадам треба мати спільну стратегію і постійно комунікувати між собою.
Навіть у Швейцарії, де існують традиції міжмуніципальної співпраці, координація зусиль залишається викликом. І держава приблизно 20 років тому запровадила механізм співфінансування спільних проєктів для стимулювання їх впровадження. Під таке фінансування Асоціації муніципалітетів кожні 4 роки готують свої плани розвитку інфраструктури на основі спільного просторового бачення, але розподіл коштів відбувається на конкурсних засадах.
«Чим довше муніципалітети співпрацюють в агломераційних асоціаціях, тим більше розвивається культура співпраці, яка дозволяє реалізовувати якісні проєкти, основою яких є розуміння того, що агломерація - це не просто функціональна економічна зона, а спільний просторовий ландшафт. Нинішнє покоління програм розвитку агломерацій все більше фокусується на питаннях екології, ми починаємо знову говорити про міста-сади Ебенізера Говарда (англійський філософ і соціолог-утопіст, відомий своєю публікацією «Міста-сади майбутнього» (англ. Garden Cities of To-morrow) (1898) - Ред.), намагаємось поєднати зелені і блакитні зони з житловою забудовою», - сказав Урс Томанн.
Він продемонстрував, як здійснюється спроба реалізувати таке бачення розвитку агломерації при плануванні одного з районів Львова, який межує з сусідніми громадами.
Презентація спікера є за посиланням.
Тему розвитку та адвокації блакитно-зелених мереж підхопила на прикладі території довкола міста Тімішоара, що в Румунії, Лоредана Гаїца, архітекторка та урбаністична дослідниця, факультет архітектури в Тімішоарі.
Унікальність кейсу, про який говорила пані Гаїца, в тому, що на вирішення проблеми впливав громадський сектор, який не має прямого доступу до владних повноважень. На жаль, через те, що мери часто мають різне політичне «забарвлення», їм не завжди легко домовитись, і екологія рідко виступає для них пріоритетом. Саме тому важливо в цих питаннях створювати тиск знизу на тих, хто ухвалює рішення.
Практично в кожному місті на рівнині є мережа таких малих річок, каналів, які часто залишаються поза увагою. Однак вони мають величезний потенціал для розвитку громадських просторів в місті. Однак в процесі розповзання міст, розширення житлової забудови доступ до них втрачається.
Щоб запобігти цьому процесу, на основі публічних консультацій з мешканцями, студентами, архітекторами громадські активісти підготували рекомендації щодо збереження і подальшого розвитку блакитно-зелених коридорів. Це не був обов'язковий для впровадження документ, але, спираючись на нього, були проведені презентації представникам муніципалітетів і ціла компанія з адвокації, щоб мешканці Тімішоари і сусідніх муніципалітетів усвідомили роль та можливості використання таких коридорів. Результатом стало те, що в місцевому бюджеті закладені кошти для розробки повноцінного просторового плану розвитку блакитно-зелених коридорів, і це підтверджує дієвість підходу «знизу вгору».
Презентація спікерки є за посиланням.
Виступи учасників панелі дали можливість подивитись на питання агломерації з позиції різних стейкхолдерів - представників науки і місцевого врядування, фахівців урбаністів і громадських активістів, а реакція аудиторії - в залі було понад 200 учасників і учасниць форуму - підтвердила інтерес до цієї теми. Резюмуючи дискусію, модератор панелі Мирослав Кошелюк анонсував уже цієї осені окремий агломераційний форум, який має відбутись за ініціативи Львівської агломерації цього року у межах реалізації проєкту «Зміцнення демократичного врядування Львівської агломерації» за підтримки програми Ради Європи «Посилення доброго демократичного врядування і стійкості в Україні».
