Веліна Заяць, голова Дунаєвецької міської об’єднаної територіальної громади (Хмельницька область) в ефірі Громадського радіо - про перший рік життя громади у новому статусі та новими повноваженнями і можливостями.

Ірина Соломко: Ваша громада одна з тих, які об’єднались в першій хвилі. Ви вже рік живете за новими правилами. Чи не розчарувалися люди?

Веліна Заяць: Дійсно, 25 жовтня 2015 року відбулися вибори. За місяць відбулося визнання мене як голови об’єднаної територіальної громади, і також депутатського корпусу, який складається з 34-х депутатів.

2016-ий рік був непростим. Для нас все було нове. Ми пристосовувались до нової форми господарювання. Багато жителів не розуміло, що це таке і для чого це все потрібно. Виникало багато запитань. Але ми розуміли, що тільки спільними зусиллями в об’єднанні можна знайти можливості для того, щоб вирішити проблемні питання, які сьогодні турбують наше населення.

Наша об’єднана громада — одна з найбільших в Україні. В її склад увійшов 51 населений пункт, і налічує вона майже 40 тисяч населення. Її площа понад 650 квадратних кілометрів. Разом з тим, найвіддаленіший від центру населений пункт знаходиться в межах 30 км.

І 2016 рік був роком напрацювання на майбутнє, на результат. Ми роз’яснювали жителям, що таке об’єднання, і як ми маємо спільно працювати. Таким чином ми напрацювали бузу, щоб 2017-ий рік став результативним.

На початку минулого року ми формували виконавчий комітет, апарат міської ради, адже нічого не було. Була величезна проблема з кадрами. В мене була ілюзія, що, оголошуючи конкурс, ми будемо мати 4-5 кандидатур на місце. Оголосили чотири конкурси, а прийшло три людини.

Чому?

Бо це величезна відповідальність. Все таки державна служба і місцеве самоврядування поєднані, і працювати потрібно ненормований робочий день. Ми зараз розмірковуємо над розміром заробітної плати, але спочатку треба заробити ці кошти, а вже потім розподіляти.

Наприклад, у нас немає архітектора, хоча ми вже три рази оголошували конкурс. Також немає начальника відділу житлово-комунального господарства. Але ми працюємо та налаштовуємо наш виконавчий апарат, що все буде гаразд.

Ми нещодавно відвідали Польщу. Як би ви знали, як там живуть люди! Які в них дороги! Вони сьогодні мають кошти, розвиваються. В них прекрасні спортивні зали та школи. Але до цього потрібно йти.

Деякі представники об’єднаних громад говорять, що це об’єднання дало можливість повернути молодь у село після навчання в місті. Але це стосувалось більше сіл. У вас у місті з цим проблема, я так розумію?

В місті, на жаль, виток кадрів менше. У людей є же якась напрацьована база, вони дуже виважено відносяться до посадових обов’язків. Також молоді люди хочуть отримувати задовільну заробітну плату, і мізерна заробітна, яку ми могли запропонувати в 2016-м році, нікого не влаштовувала. Наприклад, посадовий оклад начальника відділу становив 1700 гривень.

Люди, які мають освіту, розуміють, що можна поїхати за кордон, і отримувати набагато більше коштів. Та разом з тим, не всі сьогодні розчаровані. І в нас залишилося лише дві вакантні посади.

Мені здається, що зарплати в об’єднаних громадах таким працівникам підняли до рівня Кабміну.

Ми зараз лише чекаємо на закон про місцеве самоврядування, де буде регулюватися наша заробітна плата. Звичайно, ми виплачуємо премії, бо не може начальник відділу отримувати мінімальну заробітну плату. Але ми хочемо, щоб зарплата була чітко визначена на рівні законодавства.

Ні, якщо є не помиляюсь, це була постанова Кабміну, який прирівняв заробітну плату в об’єднаних громадах до рівня заробітку Кабінету міністрів. Це не працює зараз?

Ні, ми не маємо наразі таких високих зарплат. Але ми над цим працюємо, і наша перша задача — наповнити бюджет, для чого в нас є достатньо резервів. Адже кожен клаптик землі має сьогодні оподатковуватися, тим більше, що наша громада — це аграрний сектор, у нас багато земель та інвесторів.

Чи дає новий статус поштовх для того, щоб навести порядок із землями, інвесторами і підприємствами, які є на території громади, передивитися угоди і ставки, і отримати для громади те, що вона має отримати?

Децентралізація дає нам можливість підключати громаду для рішення проблем. Люди мають знати, для чого використовується земля, на що витрачаються податки. Ми тепер приїжджаємо до громади і звітуємо, розповідаємо про те, який у нас бюджет, питаємо, що вони хотіли би зробити по соціальній угоді.

Так, є інвестор, який розраховується з людьми за паї, але саме він розорав дороги, залужив поля. Він використовує землі державної власності, а вони оподатковуються зовсім не так, як паї людей.

Тобто наше завдання зробити так, щоб люди брали участь в житті громади. Має пройти час, щоб людина звикла до того, що вона — господар.

Той, хто хоче розвитку територій, має об’єднуватися. Тому що є регресивні сільські ради і прогресивні. Деякі навіть не мають коштів на утримання сільського голови і виконавчого апарата. Ми теж маємо такі громади.

Але ми маємо перспективу для туристичного бізнесу. Наша громада розташована в гарному туристичному місті на шляху до історичного Кам’янець-Подільського. І ми хочемо бути його складовою. Щоб люди зупинялися в нас по дорозі в Кам’янець. Для цього ми маємо розробити маршрути. Три ми вже знайшли і розвиваємо їх.

Чи є у вас стратегічний план розвитку?

Так, саме цікаве, що ми створили в 2016-му році, це комунальне підприємство «Благоустрій Дунаєвеччини», яке заповнили технікою для ремонту доріг. А дорога — це і є стратегія, адже по ним буде їздити турист.

Наступним стратегічним завданням було налагодження водопостачання в селі, яке в критичному стані. Ми вивчили базу наших криниць та визначили для себе, що маємо займатися водопостачанням. Отже, ми уклали договір з Київським проектним інститутом та виділили кошти на стратегічне планування по водозабезпеченню нашої громади.

Разом з тим ми почали стратегічне планування розвитку своєї громади, залучили до цього українсько-шведський проект Despro. І саме за рахунок Despro ми відвідали польські громади, де побачили, як потрібно працювати.

До створення цієї стратегії ми залучаємо громаду, люди мають усвідомити, що ця стратегія спільна. Наразі ця робота готова на 60%, і вже за пару місяців вона буде завершена.

Також ми хочемо залучати гранти Європейського Союзу, тому що є зараз можливості, для цього лише потрібна воля депутатів та жителів нашого міста.

Цю волю нелегко знайти, адже наші депутати на місцях мають бути представниками політичних партій. В Канаді, наприклад, депутат місцевого самоврядування не може бути політично ангажований і повинен представляти лише інтерес громади, а не якихось політичних кіл.

У нашій раді — шість політичних партій. Напочатку працювати з ними було дещо складно, але зараз ми розуміємо, що політика десь там, нагорі, а тут на місцевому рівні ми маємо вирішувати буденні питання.

Коли проходили вибори, ця політична ангажованість була нав’язана на рівні селищ та міст. Чому представники місцевого самоврядування не підіймають це питання?

Так, якщо на рівні селищ чи сіл могли обиратися самовисуванці, то для міст було обов’язково, щоб кандидат йшов за списком політичної партії. Ми про це дискутуємо, бо, однозначно, велика політика не може включатися на місцях.

Які у вас плани на цей рік у рамках вашої стратегії?

В нас розроблено понад 20 проектів розвитку нашої території. На жаль, державна субвенція зменшилась, тому ми маємо залучати кошти Європейського Союзу. І такі можливості є. Але для цього потрібно мати проекти і стратегію, над чим ми зараз і працюємо.

В минулому році ми втілили в життя один німецький проект, який надав нам можливість відремонтувати Центр надання адміністративних послуг.

Чи відбулася мобілізація громади за рахунок об’єднання?

Ми провели аналіз нашої об’єднаної громади, коли влаштували День її народження. Це відбулося у вересні. Ми провели зустріч із громадами, які входять в наше об’єднання. Прийшло понад чотири тисячі жителів. Кожна громада презентувала свої колорити та традиції. Це було досить несподівано, і ми остаточно переконались, що зробили правильно, коли об’єднались.