Тест-драйв дорослого життя. Як школярів вчать обирати професію серцем, а не за стереотипами

Уявіть дев’ятикласника, який упевнено заявляє, що мріє про кар’єру в IT лише тому, що чув про високу зарплату в цій сфері.

А вже за годину він виходить із сучасної ветеринарної клініки, де щойно під наглядом лікаря власноруч зробив перше у своєму житті УЗД собаці, і захоплено каже: «Я передумав, буду ветеринаром!». Або – його однокласників, які зазвичай нудьгують на уроках, а тут готові наввипередки крутити кермо справжнього тролейбуса в депо.

Ера сухої теорії про вибір майбутнього фаху та нудних тестів у кабінеті шкільного психолога минула. Підліткам потрібен реальний досвід: можливість побачити виробництво зсередини, попрацювати з інструментами й обладнанням та зрозуміти, як виглядає реальна робота фахівця певної галузі.

Розуміючи це, українські громади переосмислюють філософію профорієнтації. Окрім екскурсій на підприємства та зустрічей із роботодавцями, обговорюють сильні сторони підлітків, їхні здібності й побажання, місцеву економіку та перспективи після школи.

Як зазначає менеджерка Швейцарсько-українського проєкту DECIDE Валентина Полторак, ці зміни продиктовані часом та наближенням реформи профільної середньої освіти:

«Реформа передбачає, що у 2027 році після 9 класу учні підуть вчитися до академічних ліцеїв або до професійних чи фахових коледжів. Щоб обрати, до чого є інтерес і хист, підлітки у 8–9 класах мають на практиці дізнатися про різні професії та карʼєрні можливості. Без якісного супроводу про усвідомлений вибір годі й говорити. Вчитель чи вчителька фізично не може розказати дітям про всі спеціальності, які сьогодні існують. Тому має стати партнером підлітків у цьому пошуку. Недостатньо просто проаналізувати інтереси на уроках, пройти психологічний тест чи подивитися відео. Сучасна профорієнтація – це екскурсії, стажування на підприємствах та створення просторів, де професію можна спробувати руками. Тільки так у 9 класі дитина зможе свідомо визначитися з майбутнім шляхом».

Масштаб запиту добре ілюструють дані результатів трьох національних опитувань щодо профорієнтації, освітніх планів молоді та розвитку громад, проведеного за ініціативи Швейцарсько-українського проєкту DECIDE. Три національні опитування охопили 419 090 респондентів у 396 територіальних громадах усіх 24 областей України – учнів, батьків, випускників, педагогів, представників влади та роботодавців.

Серед понад 111 тисяч опитаних учнів та учениць 8–11 класів лише 18,5 % однозначно бачать реальні можливості професійної реалізації у своїй громаді. Ще майже 44 % бачать їх лише частково, а 23 % – не бачать зовсім. Натомість 19 % старшокласників уже зараз планують жити і працювати за кордоном.

Що ж робити?

Другий рік поспіль в Україні триває національне пілотування системи профорієнтації дітей та підлітків, яке реалізує Швейцарсько-український проєкт DECIDE у співпраці з Міністерством освіти і науки України. Вона ґрунтується на кількох ключових складових:

  • Профорієнтація та карʼєрне консультування. Кар’єрні координатори та кар'єрні радники пройшли спеціальне навчання та допомагають школярам розібратися в сучасних професіях. В опитуванні учнів та учениць лише 25,5 % оцінили знання сучасного ринку праці у своїх учителів як дуже добре або достатньо сформовані. Саме цю прогалину мають заповнювати кар’єрні радники та безпосередня співпраця шкіл із роботодавцями.
  • Інноваційний курс за вибором «Професії» для учнів та учениць 8–9 класів, адаптований до українських реалій на основі матеріалів Цюріхського педагогічного університету. Замість нудних лекцій тут – вправи на самопізнання, інтерактивні завдання та розвиток «м’яких навичок». Підлітки досліджують власні інтереси, здібності й сильні сторони і вчаться поєднувати їх із реальними потребами ринку праці, формуючи свій подальший освітній шлях.
  • Профорієнтаційні екскурсії на підприємства та до закладів професійної освіти, де можна побачити реальне робоче середовище. Серед 14 905 учнів та учениць пілотних шкіл, які оцінювали такі візити, понад 61 % назвали екскурсії на підприємства дуже корисними або корисними. А коли дітей запитали, чого бракує профорієнтаційним заходам, найчастіше вони відповідали: ще більше екскурсій.

Мета розвитку системи профорієнтації – створити справжню синергію між освітою, місцевою владою та бізнесом, де кожен розуміє свою роль, а спільна робота відкриває для молоді реальні можливості для здобуття освіти, усвідомленого професійного вибору та працевлаштування..

Глеюватська громада: конкуренція з містом та інвестиції в місцеву молодь

Глеюватська громада на Дніпропетровщині розташована всього за 15 хвилин від Кривого Рогу. Для більшості сіл таке сусідство означає неминучий відтік молоді, проте тут вирішили діяти на випередження. Адже через війну та мобілізацію громада відчула кадровий голод. Дефіцит торкнувся всіх сфер – від освіти до гірничодобувної та аграрної.

«Сьогодні профорієнтація – це питання того, хто завтра працюватиме в нашій лікарні, школі чи на полі. Возити дітей зараз на екскурсії та запроваджувати новий курс – значно дешевше, ніж потім шукати чужих людей і залучати їх у громаду мільйонними вкладеннями. Якщо ми не дамо дітям змогу самореалізуватися вдома, це зробить інша громада або навіть країна», – наголошує Дмитро Гурєєв, перший заступник Глеюватського сільського голови.

Кар’єрна радниця Глеюватської гімназії Тетяна Арама додає: головне завдання курсу «Професії» – зняти з підлітків страх перед помилкою. У 14–15 років важко обрати справу на все життя, тому вчителі вчать їх бути гнучкими.

«Я кажу дітям: не бійтеся щось змінювати. Навіть якщо ви вступите і зрозумієте, що це «не ваше» – це теж досвід. Наш курс – це про те, щоб знайти своє покликання, а не просто піти туди, де багато платять», – пояснює Тетяна.

Співпраця з Проєктом DECIDE допомогла перетворити хаотичні екскурсії на системний «тест-драйв» професій. Наприклад, школярі виконували зварювальні шви та спостерігали за лазерним вирізанням деталей на спеціальних симуляторах у Центрі зварювальних технологій; зрозуміли принципи побудови сонячних електростанцій у Smart Energy Lab; вчилися підключати реальне обладнання та розетки в електротехнічний центрі; побували на місцевих агрофірмах і господарствах. Стереотипи тут ламаються миттєво.

«Минулого року наші дівчата їздили в будівельний ліцей і там на симуляторах пробували керувати краном. Коли вони сідають у кабіну і вантажать щось – це ламає всі стереотипи про «чоловічі» та «жіночі» професії. Вони в захваті, бо бачать, що в житті немає нічого неможливого», – ділиться Анна Шевченко, директорка Глеюватської гімназії.

 

 

Учні гімназії в НУБІБ, Київ

 

Місцевий бізнес зрозумів, що майбутнє залежить від інвестицій у молодь. Головний агроном агрофірми «Красний Забойщик» Володимир Полюхович зазначає:

«Раніше професія аграрія була непрестижною, а зараз це про цифрові технології, безпілотники, інженерна агрономія та складна логістика. Ми часто стикаємося з тим, що випускники приходять необізнані, бо пішли вчитися «куди мама сказала». Тому ми готові завчасно відчиняти двері своїх підприємств, показувати техніку. Щоб діти розуміли, що це престижна, високооплачувана й дуже драйвова робота вдома».

Агробізнес навіть пропонує оплату навчання в магістратурі, службове житло та комплексне працевлаштування сімей.

Водночас в опитуванні учнів та учениць, де можна було обрати до трьох головних пріоритетів під час вибору професії, найчастіше називали рівень заробітної плати – майже 25 % відповідей. Майже так само часто – інтерес до справи та самореалізацію: понад 21 %. Тобто молодь хоче не лише «роботу до душі», а й можливість гідно заробляти. Понад те, війна змінила пріоритети: для 28 % підлітків тепер одним із ключових критеріїв є безпечні умови праці.

Водночас опитування бізнесу показує: між визнанням важливості профорієнтації та готовністю реально в неї вкладатися поки залишається відчутна дистанція. Серед 2 361 представника роботодавців, бізнесу та партнерів майже 79 % назвали співпрацю із закладами освіти дуже або радше важливою. Однак 53 % не змогли відповісти, чи готове їхнє підприємство мати окремі видатки на профорієнтаційні заходи. Ще 23 % відповіли «так», а 24 % – «ні».

Тетяна Шляхова, мама чотирьох дітей, ділиться своїм досвідом: її син уже став випускником, інший – ще навчається в початковій школі, а донька з особливими освітніми потребами вже давно закінчила школу. Тетяна зізнається: коли дитина в 7 класі запитує «куди мені йти?», батьки часто губляться.

Це підтверджує і дослідження: саме родина є одним із найпотужніших джерел впливу на професійне самовизначення дитини. Проте близько 25 % батьків зізнаються, що не готові підтримати вибір сина чи доньки, якщо він не відповідає їхнім власним уявленням про бажану траєкторію.

«З погляду мами, профорієнтація і зокрема карʼєрне консультування – просто супер. Це класно, коли дітям показують реальні професії, коли вони можуть спробувати себе в різних ролях ще до випуску. Це знімає величезний тягар із батьків. Особливо це важливо для дітей з інклюзією. Моя старша донька дуже хоче вчитися і здобути професію, але свого часу нам просто відмовляли в усіх коледжах. Тому те, що зараз громада шукає шляхи для соціалізації та навчання особливих дітей, – це велика надія для нас», – розповідає пані Тетяна.

Згідно з дослідженням, заклади освіти досі мають низький рівень інклюзивності, а діти з особливими освітніми потребами залишаються однією з найвразливіших категорій – їм катастрофічно бракує адаптованих програм та системного супроводу під час вступу.

Зимнівська громада: сільський голова, який особисто відчиняє двері бізнесу

Донедавна профорієнтація в Зимнівській громаді на Волині обмежувалося разовими весняними поїздками на місцеві птахофабрики чи меблеві цехи: старшокласникам проводили коротку екскурсію, пригощали чаєм, дарували подарунки – і школярі поверталися за парти. Це була добра традиція, яка, втім, не давала дітям головного – усвідомленого вибору фаху. Усе змінилося з появою системи кар’єрного консультування.

 

Зустріч із випускником ліцею, який розповів про навчання в Тернопільському національному медичному університеті

 

«Раніше це була просто ініціатива сільського голови, а директори шкіл їй сприяли. Тепер ми пройшли навчання, маємо рішення виконкому та чіткий план упровадження системи профорієнтації. До кожної екскурсії підходимо глобально: це не просто поїздка, а частина великого шляху підлітка до своєї професії», – розповідає Юлія Степанюк, директорка опорного ліцею Зимнівської сільської ради, радниця сільського голови та кар’єрна координаторка громади.

На початках до розвитку системи профорієнтації та нових планів громад жителі поставилися насторожено.

«Це було щось незрозуміле, така собі «сліпа зона». Батьки та вчителі не до кінця розуміли, навіщо це потрібно й що це дасть дітям у результаті», – пояснює Юлія Степанюк.

Переломним моментом став перший масштабний захід, організований за підтримки проєкту DECIDE. Громада вирішила не просто провести чергову лекцію, а зібрати разом учнів 8–11 класів з усіх шести шкіл ТГ, запросивши також їхніх батьків та педагогів. Зрештою, відстороненість дорослих змінилася живою цікавістю, коли вони почули реальні запити своїх дітей.

Виявилося, що уявлення дорослих про престижність кардинально відрізняються від дитячих. Класичне сільське господарство підлітків цікавить мало, а от інноваційне виробництво «Мікроклімат», що проєктує ідеально чисті приміщення, чи робота поліцейського судмедексперта викликають справжній захват.

 

Під час заходу

 

У громаді знайшли спосіб комунікації з підприємцями – переговори про візити школярів веде особисто сільський голова В’ячеслав Католик. Це знімає всі бар’єри: від птахофабрик, де дітей одягають у стерильні халати, до великих меблевих фабрик, де власники запрошують учнів у свої директорські кабінети. Голова мислить категоріями економіки:

«Ми аграрна громада, маємо близько 30 фермерських господарств. До того ж щороку в нас будується 30–40 нових будинків. Нам критично потрібні трактористи, будівельники, електрики, сантехніки. Сьогодні електрик – це не просто людина з інструментом, це фахівець, який впроваджує технології «розумного дому», ставить сонячні батареї, керує автоматикою з телефона. І я завжди кажу: якщо фахівець – «рукастий» електрик, який розуміється на системах «розумного дому», GPS-технологіях та автоматиці, він чи вона може заробляти більше, ніж отримують люди з вищою освітою», – каже В’ячеслав Католик.

Його слова яскраво підтверджують загальнонаціональні тенденції: понад 80 % опитаних учнів вірять, що життєвого успіху можна досягти, маючи робітничу професію. Водночас чинник умовної «престижності» диплома стрімко втрачає свою вагу – 65 % школярів вважають вищу освіту бажаною, але не обов’язковою умовою для самореалізації.

Він відверто говорить про дисбаланс, коли на місце юриста стоїть черга, а знайти тракториста – справжній виклик:

«Якщо дитина ще зі школи бачитиме перспективу розвиватися тут, у своїй громаді, вона не поїде в Польщу на заробітки», – додає В’ячеслав Католик.

 

На екскурсії в ДСНС

 

Щоб система запрацювала, вчителям також довелося змінюватися. Кар’єрна радниця Галина Жаловага пояснює, що найважчим було подолати звичну дистанцію між учителем і учнем  під час викладання курсу «Професії».

«Потрібно стати партнером, перебудовуватися на тренінговий формат, де ми з дітьми на рівних, чути дитину, допомагати їй самій знайти відповіді на питання про майбутнє. Саме цей перехід до відкритого діалогу має дати змогу учням розкритися. Однак ми очікуємо, що завдяки курсу діти навчаться обирати свідомо. Ідеальний результат для нас – коли кожен учень і учениця знайде справжню професію своєї мрії. Таку, яка даватиме не лише фінансову стабільність, а і внутрішнє задоволення», – ділиться вона.

Система вже дає реальні плоди. Педагоги розповідають історію колишнього дев’ятикласника. Хлопець не виявляв великого інтересу до академічного навчання, але після серії екскурсій на фермерські господарства, де він побачив сучасну потужну техніку, його рішення було твердим: «Я буду трактористом». Зараз він успішно навчається в професійному коледжі.

Івано-Франківськ: від виробництва круасанів до розриву шаблонів

Іноді найкращими локаціями виявляються підприємства, з якими діти стикаються щодня. Так, звичайні затори дорогою до ліцею стали приводом зазирнути за лаштунки комунального підприємства «Електроавтотранспорт» в Івано-Франківську.

«Я хотіла, щоб школярі відчули, як дорожній рух впливає на графік маршрутів. Їм дали змогу сісти за кермо тролейбуса, покрутити тролейбусні роги. Хлопці після цього вийшли й кажуть: «Іванно Русланівно, нащо нам ті музеї та замки? Треба нас було везти одразу сюди!» Ба більше, підкупили реальною зарплатою, адже водіїв зараз бракує», – розповідає Іванна Вінтонюк, учителька історії і кар’єрна радниця.

Діти були в захваті й від фабрики з виготовлення круасанів «Лігос», де побачили швидкість автоматизованих процесів, і від приватної ветеринарної клініки колишнього випускника, де, зробивши УЗД песику, школяр змінив мрію про IT на ветеринарію.

 

Екскурсія в Меблевий парк

 

Щоб закріпити цей досвід і надати профорієнтації системності, кар’єрна радниця Мар’яна Дехтяр пояснює важливість психологічного самодослідження на курсі «Професії»:

«Діти дивуються і зізнаються, що навіть не здогадувалися про наявність у себе певних здібностей. Для них це відкриття самих себе. Вони розуміють, що здатні на значно більше, а не лише на те, що їм сказали мама з татом».

 

Екскурсія в Центр розробок та продуктового дизайну «Поле»

 

Важливим складником цієї комплексної системи є подолання застарілих упереджень щодо самої структури професійної освіти. Одним із символів таких змін став профорієнтаційний хаб DECIDE на базі Центру професійно-технічної освіти № 1. Колишній кабінет інформатики перетворили на дизайнерський простір площею майже 100 квадратних метрів, розділивши його на реальні робочі зони: від адміністративної стійки до б’юті-сфери з манекенами та професійними дзеркалами.

Схожий запит звучить і в опитуванні випускників та випускниць 14–22 років. Серед 10 547 респондентів найбільше – 22 % відповідей – стосувалися браку сучасного простору з обладнанням для практичного знайомства з професіями.

«Школи часто намагаються втримати дітей у 10–11 класах, називаючи нас «бурсою», – ділиться Наталія Когуч, директорка Центру. – Але коли вчителі все ж приводять учнів у Центр, стається справжній розрив шаблонів. Діти шепочуться: «Нам казали, що тут застій, а насправді це в нас застій, а тут – космос!». У такі моменти я розумію: наша мета досягнута».

 

У профорієнтаційному хабі

 

«Профорієнтація сьогодні – це про майбутнє всієї громади. Це інвестиція у фахових, мотивованих людей, які в майбутньому працюватимуть і розвиватимуть наш регіон і нашу країну», – резюмує Вікторія Дротянко, заступниця міського голови Івано-Франківська та директорка Департаменту освіти та науки.

Дані, які не дають простих відповідей

Опитування фіксують дуже різні настрої. На запитання, чи може профорієнтаційна підтримка вплинути на рішення залишитися жити і працювати у власній громаді, 17 % учнів та учениць відповіли «так», ще 18 % – «швидше так». Водночас 32 % не змогли визначитися, а 34 % обрали «швидше ні» або «ні».

Серед представників місцевого самоврядування та органів управління освітою 55 % назвали розвиток співпраці закладів освіти з місцевими роботодавцями дуже важливим, ще 39 % – радше важливим.

Попри все, щоденна профорієнтаційна робота триває і маленькими кроками змінює настрої школярів різних громад України, які вже ступили на шлях пілотування системи профорієнтації.

Так, у Зимнівській громаді сільський голова телефонує підприємцям, щоб домовитися про візити школярів. У Глеюватці учні вчаться підключати електрообладнання. В Івано-Франківську дев’ятикласники роблять УЗД тваринам, сідають за кермо тролейбуса й відкривають для себе, що за словом «бурса» може ховатися простір із професійними дзеркалами, манекенами, закрійними столами та сучасною технікою.

А десь після екскурсії на агропідприємство дев’ятикласник повертається додому й каже батькам: «Я буду трактористом».

Національне пілотування системи профорієнтації дітей та підлітків у територіальних громадах та областях здійснюється Швейцарсько-українським проєктом DECIDE, що впроваджується ГО DOCCU та Zurich University of Teacher Education - International за підтримки Посольства Швейцарії в Україні у партнерстві з Міністерством освіти і науки України та Міністерством у справах громад, територій та ВПО України.

Марія Булейко (Марковська)

Read more:

17 November 2026

ДФРР-2026: Уряд оприлюднив повний перелік 113 проєктів із сумами фінансування

ДФРР-2026: Уряд оприлюднив повний перелік 113...

На Урядовому порталі оприлюднено розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2026 року №1196-р, яким...

17 November 2026

П'ять кодексів і 62 закони: що пропонує змінити урядовий законопроєкт №16225 у зв'язку з новим адміністративно-територіальним устроєм

П'ять кодексів і 62 закони: що пропонує змінити...

У Верховній Раді України зареєстровано урядовий законопроєкт №16225 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів у...

17 November 2026

Дати дитині набір можливостей, а не предметів. Як формувати профілі в академічному ліцеї

Дати дитині набір можливостей, а не предметів....

  Нещодавно під час експертних консультацій ми з командою відвідували одну з територіальних громад. Там,...

16 November 2026

Five Hromadas in Frontline Regions Receive Vehicles and Equipment

Five Hromadas in Frontline Regions Receive...

Five partner hromadas of the Polaris Programme’s Locally-Led Recovery component are receiving vehicles and...