Керівниця робочої групи «Участь громадськості», координаторка Програми підтримки «Розробка статуту територіальної громади», радниця з децентралізації та місцевого самоврядування Регіонального офісу «U-LEAD з Європою» у Вінницькій області Людмила Гурба підготувала роз’яснення та рекомендації із затвердження статуту територіальної громади.

---

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування представницький орган місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах зазначеного Закону може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста.

Сьогодні немає встановлених обов’язкових вимог для органів місцевого самоврядування приймати статути територіальних громад. Ситуація зміниться, коли набуде чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування» (станом на 07.12.2024 року статус документу: закон прийнятий, підписаний Головою Верховної Ради України і направлений на підпис Президенту України), тоді затвердження статуту територіальної громади стане обов’язком для сільських, селищних, міських рад.

Тим часом, багато органів місцевого самоврядування вже усвідомлюють необхідність мати затверджений статут територіальної громади, де будуть визначені особливості функціонування місцевого самоврядування, деталізовано форми та визначено інструменти участі жителів громади у вирішенні питань місцевого значення з врахуванням всіх актуальних вимог чинного законодавства.

Пройшовши шлях у чотири місяці з десятьма командами з сільських, селищних, міських рад, яким Програма «U-LEAD з Європою» забезпечила експертний супровід процесів розробки статутів, стало очевидним, що цей шлях для громад є непростим і потребує ретельної організації роботи: регламентування процесів, аналізу місцевих практик, дослідження інструментів громадської участі та взаємодії, командного підходу та злагодженості дій між посадовими особами та депутатським корпусом, взаємодії з жителями та їх залученість до публічного обговорення проєкту статуту територіальної громади.

На основі отриманого досвіду співпраці з командами посадовців місцевих рад, можна виокремити і надати 5 базових порад для тих органів місцевого самоврядування, які розроблятимуть статути своїх громад.

Порада 1. Старт процесу по розробці статуту має ґрунтуватися на розумінні важливості такого документу для територіальної громади, підготовчої роботи представників органу місцевого самоврядування та депутатів, здійснення роз’яснювальної роботи серед громадськості.

Перш за все, коли ми говоримо про розуміння потреби у наявності статуту територіальної громади, то це не про те, що «статут у інших є, і нам потрібно», а про те, що прийняття такого документу допоможе унормувати/впровадити/ налагодити/перезапустити/активізувати процеси владно-громадської співпраці.

Тому, взявши за основу принцип збалансованого якісного та кількісного представництва від місцевої ради і від громадськості, потрібно ретельно підійти до формування робочої групи, яка напрацьовуватиме проєкт статуту. Варто також затвердити календарний план виконання завдань, визначитись із формами роботи (офлайн, онлайн, змішана), чітко розподілити обов’язки.

Розуміючи, що статут – це документ про владно-громадську взаємодію, варто інформувати жителів громади про всі етапи його напрацювання і прийняття: від старту до фінальних результатів. Статут територіальної громади, навіть у процесі розробки, запроваджує практики прозорості, відкритості та підзвітності, тому оберіть канали комунікації для забезпечення повноцінної участі жителів громади у процесі його розробки і прийняття.

Порада 2. Не варто переписувати норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших законодавчих актів у статуті без деталізації процесів і процедур їх застосування.

Це порада, яку найважче дотриматися громадам у процесі розробки статутів. Важливо не переписати норми законів, а виписати особливості функціонування місцевого самоврядування, показати, як вибудовуються взаємовідносини територіальної громади з жителями, інститутами громадянського суспільства, з державними органами, партнерами. Потрібно приділити увагу і деталізувати у статуті положення законів локальними процедурами, врегулювати ті особливості застосування інструментів участі, які склалися у ваших громадах.

Ще один практичний момент – положення статуту мають бути виписані доступною мовою. Ознайомившись із текстом статуту, житель громади має зрозуміти, як у його громаді здійснюється місцеве самоврядування, що місцева рада зобов’язана робити для задоволення потреб жителів, які є конкретні механізми й процедури, які можна використати для вирішення питань місцевого значення, для участі у прийнятті рішень місцевої ради та здійснення контролю над їх реалізацією.

Порада 3. Уникайте прийняття статуту громади, знайденого в мережі Інтернет, без попередньої адаптації його положень до особливостей територіальної громади та перевірки відповідності чинному законодавству.

Якщо цією порадою знехтувати, то прийняття такого документу зробить його малоефективним на практиці, бо він не врахує всі ті особливості місцевого самоврядування і владно-громадської співпраці, які має містити статут громади. Крім того, деякі положення «запозиченого» статуту можуть суперечити нормам чинного законодавства, що може стати причиною їх скасування.

Крім того, громада може зіткнутися з труднощами у впровадженні таких норм, адже жителі можуть не погодитися з положеннями, які не відповідають їхнім очікуванням або вже сформованим практикам. Важливо також врахувати, що статут – це не лише юридичний документ, а й інструмент, який має сприяти згуртованості громади.

Тому перед прийняттям статуту необхідно ретельно його адаптувати до реальних умов громади, залучивши фахівців, провести громадські обговорення та перевірити на відповідність законодавству. Лише так можна створити документ, який стане справжнім фундаментом розвитку громади.

Порада 4. Потрібно забезпечити прозорість процесу прийняття статуту, щоб врахувати думку жителів громади та досягти більшої підтримки серед громадськості. З цією метою, перш ніж статут буде затверджено місцевою радою, потрібно провести громадські обговорення проєкту статуту.

Для того, щоб забезпечити реальне, а не «для галочки» громадське обговорення, потрібно ретельно готуватись: визначитись із формами його проведення, обрати інструменти комунікації, проаналізувати свою цільову аудиторію та зрозуміти, які канали донесення інформації є доцільними, визначитись зі строками проведення обговорень, а також зі збором, обробкою та аналізом отриманої інформації. Дуже важливий етап - зворотний зв'язок, адже громадськість має отримати повідомлення від місцевої влади, які пропозиції враховані, а які – ні, тому пояснення мають бути чіткими і аргументованими.

Порада 5. Щоб зробити статут дієвим документом, не достатньо його прийняти. Важливо формувати серед жителів громади культуру знання його положень.

То ж, завдання місцевої ради - створити умови, за яких норми статуту будуть відомі та зрозумілі жителям громади. Для цього рекомендується:

• Проводити інформаційні та навчальні заходи на регулярній основі, щоб підвищити обізнаність громади.
• Співпрацювати з депутатами, старостами, органами самоорганізації населення та інститутами громадянського суспільства, залучаючи їх до просування положень статуту.
• Створювати свої добрі практики впровадження форм та інструментів участі та популяризувати їх.
• Мотивувати жителів до участі у вирішенні питань місцевого значення, залучаючи їх до різних ініціатив громади.
• Забезпечувати зворотний зв’язок із громадськістю, пояснюючи, як їхні думки й ідеї враховуються у вирішенні питань місцевих значення.

Залучення громадськості через прописані у статуті процедури участі є ключовим інструментом для зміцнення довіри та активізації громад у сучасних умовах. Орієнтація на успішні практичні кейси допоможе надихати жителів і демонструвати реальні переваги демократичних моделей управління, навіть в умовах війни. Тому так важливо особливу увагу приділити ретельній організації процесу розробки статуту громади.

Залучення жителів, врахування локальних потреб громади та забезпечення прозорості цього процесу дозволять створити дієвий документ, який відповідатиме реальним викликам і сприятиме згуртованості громади.

Водночас, практичне використання закріплених у статуті інструментів участі забезпечить основу для впровадження подальших системних змін, спрямованих на довгострокове зміцнення громад і підвищення їхньої стійкості.