(…) Щоб задобрити невдоволених селян, нова влада почала працювати на покращення свого іміджу.
Голова Вертіївської ОТГ, Ігор Мороз, вирішив інвестувати кошти громади в сектор житлово-комунального господарства. Тому протягом першого року після об’єднання зі збільшеного бюджету сільрада придбала для нового підприємства трактор, причеп, навантажувач, снігову лопату, дві газонокосарки і беушний ГАЗ-53.
Сільський голова звітує: завдяки створенню комунального підприємства працевлаштував десять своїх односельчан, а в наступному році планує збільшити штат до 25-ти чоловік.
Кількох робітників я зустріла, гуляючи околицями села. Комунальники якраз підрізали сухі дерева. Бригадою із шести чоловік керує депутат Вертіївської сільської ради Віктор Семенко.
Дорога після капремонту: підрядників контролювали цілим селом
- Це тому що ми 17 кілометрів доріг відремонтували. Трохи грошей сільради вклали, трохи державних субвенцій,- пояснює Олександр Бородавка, начальник відділу ЖКГ.
Через рік після виборів в об’єднану громаду чоловік змінив свої погляди. Адже грошей і справді стало більше, і це дозволило залатати дірки, які багато років муляли око:
- Цифри говорять самі за себе. Візьмемо для прикладу бюджет тільки мого села – Бобриці. Коли я був головою, у мене був річний бюджет 350-370 тисяч. Левова частка коштів йшла на зарплати апарату сільради, фельдшеру, працівникам пошти та клубу. А на вирішення поточних проблем – ремонт доріг, приміщень – залишалися копійки, тисяч 50-100. А в 2016 році ми вклали в інфраструктуру 400 тисяч. Тому за децентралізацією – майбутнє.
- Дороги проклали, дерева підрізали, освітлення зробили. Відношення зовсім помінялося влади до виборців. Наші хлопці – трудяги. Молодці,- хвалить тітка Катя.
Комунальники після цих слів просто розцвіли.
- А ще ми робимо штучне озеро площею в два гектари – бо річка Десна аж в 35-ти кілометрах звідси, тільки туди і можна поїхати на рибалку. А людям хочеться не тільки працювати, а й на пляжику повалятися, і рибку зловити,- кажуть робітники.
Тепер селянам є де відпочивати і взимку, і влітку. Восени закінчився ремонт у сільському клубі в Бобрику. Там в невеличкій кімнаті розмістили музей історії села.
- Ми попросили людей принести старовинний одяг, посуд, інструмент для ремесла. І ось тепер маємо таку виставку. Деяким предметам по 150-200 років,- каже Олександр Бородавка, проводячи мені екскурсію.
Стіни кімнати прикрашають рушники, вишитий портрет Тараса Шевченка, прапор і гімн України. По суті, нічого незвичайного. Але для цього маленького села це уже гарний старт.
У актовій залі тепло. Її обігріває новий котел, якого замінили кілька місяців тому. В кінці зали стоїть тенісний стіл – тут безкоштовно грають усі бажаючі.
Про Малу Кошелівку теж не забули. Щоб переконати місцевих у тому, що вони зробили правильний вибір, приєднавшись до Вертіївки, в приміщенні тутешньої школи також з’явився більярдний та тенісний стіл. Тут же розмістили сільську бібліотеку. Селяни чекають на відкриття спортивної школи, де буде функціонувати кілька секцій для дітей.
- Раніше наші малі по вулицям тинялися, не знали, куди себе подіти. Звідси – п’янки-гулянки. Біда. А дітей треба чимось зайняти. Краще хай в теніс грають. Чи у футбол,- філософствує дядько Сергій, батько трьох школярів.
Тепер селяни чекають на новий центр дозвілля у Вертіївці, де будуть організовувати різні гуртки для дорослих та дітей.
- Дім культури закрили у 2002-му році. Раніше не було коштів на ремонт. Всі ці роки попередній сільський голова хотів реконструювати стару напівзруйновану будівлю за 8,5 млн. грн. І це ціни 2008-го року. Зараз ці ціни можна на 2,5 помножити, щоб зрозуміти, скільки це зараз коштує. Тому ми вирішили за 12 мільйонів нову будівлю побудувати. Сучасну,- ділиться планами Ігор Мороз. Ось так прививають любов до культури.
«Сонечко» - дітям
У дворі дитячого садочка «Сонечко» граються дітки молодшої групи. Вони дружно махають мені рукою – про мій прихід керівництво попередив сільський голова. Я шукаю завідуючу Яну Проценко. Вона в цей час розпаковує коробки із канцелярією, яку було придбано за кошти сільської ради. В минулому році в дитсадочку зробили ремонт, а зараз придбали нові меблі та матраци.
«Красти не дамо»
На першому поверсі Вертіївської сільської ради кожен кабінет має табличку: «Земельний відділ», «Юридичний відділ», «Відділ ЖКГ».
У коридорі людно – тепер люди вирішують поточні питання у своєму селі, їм не потрібно вирушати в райцентр. Це вигідно з точки зору економії часу, грошей і нервів.
- Раніше за дозволом на будівництво чи приймання в експлуатацію потрібно було їхати в архітектурно-будівельну інспекцію, а після реформи цими справами почала займатися сільрада. Тут всі свої. Не морочать голову,- ділиться маленькою радістю місцевий житель Олег Іванович.
Трохи більше року знадобилося людям на те, щоб зрозуміти – що більше повноважень має місцева влада, то простіше добитися потрібних рішень для себе. І що більше коштів є у розпорядженні сільської ради – то більше сільрада відчуває відповідальність за розвиток своєї громади.
- Хай тільки спробують щось вкрасти. Ми їм таку революцію влаштуємо, що мало не покажеться,- лускаючи зернята на лавочці біля своєї хати чи то всерйоз, чи то жартома каже демобілізований учасник АТО Андрій. Його товариш додає: «Та нє, вроді нормально все. Я сам думав, що нічого не поміняється. Але ж, дивись, ремонти роблять, дороги стелять. Шо ше треба?».
Напругу у повітрі сільський голова відчуває спинним мозком. Тому самотужки моніторив ринок, аби фірма-виконавець не зникла, щойно отримавши аванс (як це у нас в Україні часто буває).
Секрет фінансового успіху об’єднаних громад в тому, що в її бюджеті залишається 85% власних надходжень як то податок на землю, нерухомість, фіксовані податки, що платили фірми та сільгоспвиробники, податок на доходи фізичних осіб.
Оскільки через Вертіївку проходить автомагістраль «Київ-Москва», і потік машин тут чималий, найбільше грошей громада заробляє, продаючи пальне на заправках: акцизний податок осідає у місцевому бюджеті. Нічогенькі суми набігають і від сільгоспідприємців, які платять за користування землею. Третє місце за прибутковістю - податок від доходів фізичних осіб.
- Раніше наші проекти, будівництво, потреби залежали від настрою начальника фінансового відділу, голови адміністрації, і голови районної ради. Виділять нам ці кошти чи не виділять. На даний час сільська рада розпоряджається цими коштами сама,- пояснює Олександр Бородавка.
Незалежність від райцентру позитивно позначилася і в роботі із документообігом – питання, які не вирішувалися роками, закрили за кілька місяців:
- Є робота непомітна, але важлива. Наприклад, права власності на будівлі. Ви уявіть - школу нам передали на баланс без документів, без нічого. Робили з «нуля»,- пояснюють місцеві депутати.
- Інший приклад. От є у нас в Бобрику пенсіонер. У нього діти, неблагополучна сім’я. Я звернувся до голови сільради, бо ж треба якось допомогти людині. Зразу Ігор Григорович дав запит, і старенького пристроїли в будинок пристарілих. На нього виділили 35 тисяч на утримання. Це на рік. І плюс ще його пенсія. То ж уже можна жити,- додає Степан Чабан, депутат Вертіївської сільської ради.
Дуже радіє фінансовій автономії і завідуюча Бобрицьким фельдшерським пунктом Людмила Желада. Із року в рік у бюджеті села не знаходилося коштів на закупку ліків першої необхідності. Щоб забезпечити фельдшерський пункт найпростішими препаратами, село шукало спонсорів. Проблему вдалося вирішити тільки тепер - сільрада виділила кошти на річний запас медпрепаратів.
- У нашій громаді з’явилося більше коштів. Більше звертають на нас уваги. Дають нам кошти на невідкладну допомогу для населення. Ми завозимо ліки людям. Більш-менш забезпечені,- каже фельдшер, демонструючи полички, вщент заповнені флакончиками, бинтами, коробочками із пігулками і сиропами.
Влада VS реформи
В Чернігівській області уже створено 16 об’єднаних територіальних громад. У перспективі ця цифра має зрости вдвічі. Втім, на заваді створення нових ОТГ можуть стати сільські голови та депутати невеличких населених пунктів, у яких після об’єднання не буде окремої сільради.
Через банальний страх втратити владу люди вигадують все нові і нові причини – чому реформа децентралізації їм не потрібна. Місцеві вибори пройшли відносно недавно, і зараз у всіх депутатів, у голів є свої амбіції. І тому вони дуже хочуть йти на перевибори.
Найгостріші дискусії виникають у тих громадах, що мають об’єднатися навколо районних центрів. Наприклад, голові Бобрицької сільської ради Олександру Королю здається, що в об’єднаній громаді із центром у місті Боярка не буде людей, які зможуть відстоювати інтереси його села (…) Повну версію читати ТУТ.
Область:
Чернігівська областьГромади:
Вертіївська сільська об’єднана територіальна громада Вертіївська територіальна громадаДжерело:
«texty.org.ua»
22 листопада 2024
Уряд затвердив розподіл додаткової дотації для місцевих бюджетів на майже 800 млн грн
Уряд затвердив розподіл додаткової дотації для...
22 листопада, Уряд затвердив черговий розподіл додаткової дотації для місцевих бюджетів, повідомили у Міністертсві...
22 листопада 2024
Окремі питання обмеження доступу до публічної інформації в ОМС в умовах воєнного стану
Окремі питання обмеження доступу до публічної...
Програма USAID DOBRE підготувала відеороз’яснення на тему: «Окремі питання обмеження доступу до публічної інформації...
22 листопада 2024
Конкурс «Громада на всі 100»: став відомий список фіналістів
Конкурс «Громада на всі 100»: став відомий...
Завершився другий етап конкурсу «Громада на всі 100», під час якого серед 261 громади обрали 40 учасників, що...
22 листопада 2024
Розмежування повноважень органів місцевого...
18 листопада у Бучі відбувся круглий стіл щодо розподілу повноважень органів місцевого самоврядування та органів...