(…) Щоб задобрити невдоволених селян, нова влада почала працювати на покращення свого іміджу.

Голова Вертіївської ОТГ, Ігор Мороз, вирішив інвестувати кошти громади в сектор житлово-комунального господарства. Тому протягом першого року після об’єднання зі збільшеного бюджету сільрада придбала для нового підприємства трактор, причеп, навантажувач, снігову лопату, дві газонокосарки і беушний ГАЗ-53.

Сільський голова звітує: завдяки створенню комунального підприємства працевлаштував десять своїх односельчан, а в наступному році планує збільшити штат до 25-ти чоловік.

Кількох робітників я зустріла, гуляючи околицями села. Комунальники якраз підрізали сухі дерева. Бригадою із шести чоловік керує депутат Вертіївської сільської ради Віктор Семенко.

Дорога після капремонту: підрядників контролювали цілим селом

-              Це тому що ми 17 кілометрів доріг відремонтували. Трохи грошей сільради вклали, трохи державних субвенцій,- пояснює Олександр Бородавка, начальник відділу ЖКГ.

Через рік після виборів в об’єднану громаду чоловік змінив свої погляди. Адже грошей і справді стало більше, і це дозволило залатати дірки, які багато років муляли око:

-              Цифри говорять самі за себе. Візьмемо для прикладу бюджет тільки мого села – Бобриці. Коли я був головою, у мене був річний бюджет 350-370 тисяч. Левова частка коштів йшла на зарплати апарату сільради, фельдшеру, працівникам пошти та клубу. А на вирішення поточних проблем – ремонт доріг, приміщень – залишалися копійки, тисяч 50-100. А в 2016 році ми вклали в інфраструктуру 400 тисяч. Тому за децентралізацією – майбутнє.

-              Дороги проклали, дерева підрізали, освітлення зробили. Відношення зовсім помінялося влади до виборців. Наші хлопці – трудяги. Молодці,- хвалить тітка Катя.

Комунальники після цих слів просто розцвіли.

-              А ще ми робимо штучне озеро площею в два гектари – бо річка Десна аж в 35-ти кілометрах звідси, тільки туди і можна поїхати на рибалку. А людям хочеться не тільки працювати, а й на пляжику повалятися, і рибку зловити,- кажуть робітники.

Тепер селянам є де відпочивати і взимку, і влітку. Восени закінчився ремонт у сільському клубі в Бобрику. Там в невеличкій кімнаті розмістили музей історії села.

-              Ми попросили людей принести старовинний одяг, посуд, інструмент для ремесла. І ось тепер маємо таку виставку. Деяким предметам по 150-200 років,- каже Олександр Бородавка, проводячи мені екскурсію.

Стіни кімнати прикрашають рушники, вишитий портрет Тараса Шевченка, прапор і гімн України. По суті, нічого незвичайного. Але для цього маленького села це уже гарний старт.

У актовій залі тепло. Її обігріває новий котел, якого замінили кілька місяців тому. В кінці зали стоїть тенісний стіл – тут безкоштовно грають усі бажаючі.

Про Малу Кошелівку теж не забули. Щоб переконати місцевих у тому, що вони зробили правильний вибір, приєднавшись до Вертіївки, в приміщенні тутешньої школи також з’явився більярдний та тенісний стіл. Тут же розмістили сільську бібліотеку. Селяни чекають на відкриття спортивної школи, де буде функціонувати кілька секцій для дітей.

-              Раніше наші малі по вулицям тинялися, не знали, куди себе подіти. Звідси – п’янки-гулянки. Біда. А дітей треба чимось зайняти. Краще хай в теніс грають. Чи у футбол,- філософствує дядько Сергій, батько трьох школярів.

Тепер селяни чекають на новий центр дозвілля у Вертіївці, де будуть організовувати різні гуртки для дорослих та дітей.

-              Дім культури закрили у 2002-му році. Раніше не було коштів на ремонт. Всі ці роки попередній сільський голова хотів реконструювати стару напівзруйновану будівлю за 8,5 млн. грн. І це ціни 2008-го року. Зараз ці ціни можна на 2,5 помножити, щоб зрозуміти, скільки це зараз коштує. Тому ми вирішили за 12 мільйонів нову будівлю побудувати. Сучасну,- ділиться планами Ігор Мороз. Ось так прививають любов до культури.

«Сонечко» - дітям

У дворі дитячого садочка «Сонечко» граються дітки молодшої групи. Вони дружно махають мені рукою – про мій прихід керівництво попередив сільський голова. Я шукаю завідуючу Яну Проценко. Вона в цей час розпаковує коробки із канцелярією, яку було придбано за кошти сільської ради. В минулому році в дитсадочку зробили ремонт, а зараз придбали нові меблі та матраци.

«Красти не дамо»

На першому поверсі Вертіївської сільської ради кожен кабінет має табличку: «Земельний відділ», «Юридичний відділ», «Відділ ЖКГ».

У коридорі людно – тепер люди вирішують поточні питання у своєму селі, їм не потрібно вирушати в райцентр. Це вигідно з точки зору економії часу, грошей і нервів.

-              Раніше за дозволом на будівництво чи приймання в експлуатацію потрібно було їхати в архітектурно-будівельну інспекцію, а після реформи цими справами почала займатися сільрада. Тут всі свої. Не морочать голову,- ділиться маленькою радістю місцевий житель Олег Іванович.

Трохи більше року знадобилося людям на те, щоб зрозуміти – що більше повноважень має місцева влада, то простіше добитися потрібних рішень для себе. І що більше коштів є у розпорядженні сільської ради – то більше сільрада відчуває відповідальність за розвиток своєї громади.

-              Хай тільки спробують щось вкрасти. Ми їм таку революцію влаштуємо, що мало не покажеться,- лускаючи зернята на лавочці біля своєї хати чи то всерйоз, чи то жартома каже демобілізований учасник АТО Андрій. Його товариш додає: «Та нє, вроді нормально все. Я сам думав, що нічого не поміняється. Але ж, дивись, ремонти роблять, дороги стелять. Шо ше треба?».

Напругу у повітрі сільський голова відчуває спинним мозком. Тому самотужки моніторив ринок, аби фірма-виконавець не зникла, щойно отримавши аванс (як це у нас в Україні часто буває).

Секрет фінансового успіху об’єднаних громад в тому, що в її бюджеті залишається 85% власних надходжень як то податок на землю, нерухомість, фіксовані податки, що платили фірми та сільгоспвиробники, податок на доходи фізичних осіб.

Оскільки через Вертіївку проходить автомагістраль «Київ-Москва», і потік машин тут чималий, найбільше грошей громада заробляє, продаючи пальне на заправках: акцизний податок осідає у місцевому бюджеті. Нічогенькі суми набігають і від сільгоспідприємців, які платять за користування землею. Третє місце за прибутковістю - податок від доходів фізичних осіб.

-              Раніше наші проекти, будівництво, потреби залежали від настрою начальника фінансового відділу, голови адміністрації, і голови районної ради. Виділять нам ці кошти чи не виділять. На даний час сільська рада розпоряджається цими коштами сама,- пояснює Олександр Бородавка.

Незалежність від райцентру позитивно позначилася і в роботі із документообігом – питання, які не вирішувалися роками, закрили за кілька місяців:

-              Є робота непомітна, але важлива. Наприклад, права власності на будівлі. Ви уявіть - школу нам передали на баланс без документів, без нічого. Робили з «нуля»,- пояснюють місцеві депутати.

-              Інший приклад. От є у нас в Бобрику пенсіонер. У нього діти, неблагополучна сім’я. Я звернувся до голови сільради, бо ж треба якось допомогти людині. Зразу Ігор Григорович дав запит, і старенького пристроїли в будинок пристарілих. На нього виділили 35 тисяч на утримання. Це на рік. І плюс ще його пенсія. То ж уже можна жити,- додає Степан Чабан, депутат Вертіївської сільської ради.

Дуже радіє фінансовій автономії і завідуюча Бобрицьким фельдшерським пунктом Людмила Желада. Із року в рік у бюджеті села не знаходилося коштів на закупку ліків першої необхідності. Щоб забезпечити фельдшерський пункт найпростішими препаратами, село шукало спонсорів. Проблему вдалося вирішити тільки тепер - сільрада виділила кошти на річний запас медпрепаратів.

-              У нашій громаді з’явилося більше коштів. Більше звертають на нас уваги. Дають нам кошти на невідкладну допомогу для населення. Ми завозимо ліки людям. Більш-менш забезпечені,- каже фельдшер, демонструючи полички, вщент заповнені флакончиками, бинтами, коробочками із пігулками і сиропами.

Влада VS реформи

В Чернігівській області уже створено 16 об’єднаних територіальних громад. У перспективі ця цифра має зрости вдвічі. Втім, на заваді створення нових ОТГ можуть стати сільські голови та депутати невеличких населених пунктів, у яких після об’єднання не буде окремої сільради.

Через банальний страх втратити владу люди вигадують все нові і нові причини – чому реформа децентралізації їм не потрібна. Місцеві вибори пройшли відносно недавно, і зараз у всіх депутатів, у голів є свої амбіції. І тому вони дуже хочуть йти на перевибори.

Найгостріші дискусії виникають у тих громадах, що мають об’єднатися навколо районних центрів. Наприклад, голові Бобрицької сільської ради Олександру Королю здається, що в об’єднаній громаді із центром у місті Боярка не буде людей, які зможуть відстоювати інтереси його села (…) Повну версію читати ТУТ.