Заступник міністра охорони здоров’я про те, що отримають об’єднані громади у процесі створення госпітальних округів

«Процес створення госпітальних округів не прив’язаний до жодного дедлайну. Але покаранням для тих областей, які не створили госпітальних округів, буде відсутність інвестицій. Інвестиції просто не прийдуть у ті області, де не буде відповідного переліку потреб на розвиток оптимізованої мережі тощо».

Таку заяву зробив заступник міністра охорони здоров’я України Павло Ковтонюк, виступаючи в Українському кризовому медіа-центрі, під час обговорення теми «Медреформа та децентралізація: що отримають об’єднані громади у процесі створення госпітальних округів?» В обговоренні також брали участь секретар Менської міської ради (центру Менської об'єднаної територіальної громади Чернігівської області) Юрій Стальниченко та голова Менської районної ради Олександр Мисник.

За словами Павла Ковтонюка, 16 областей вже затвердили власні госпітальні округи, одна область – Волинська – погоджує відповідні документи у центральних органах влади, а ще у трьох областях плани госпітальних округів на стадії погодження. І лише у чотирьох областях досі точаться дискусії: Львівській, Закарпатській, Одеській та Миколаївській.

- Я би дуже не хотів, щоб формування госпітальних округів пов’язували з адміністративно-територіальною реформою, – сказав Павло Ковтонюк. – Бо територіальний устрій робиться на десятки років, а госпітальний округ є динамічною структурою. Якщо в Україні, приміром, з’являться європейські дороги, суттєво зміниться час доставки пацієнта до тих чи інших лікарень. І межі госпітальних округів теж зміняться. На зміну їхніх меж можуть також впливати й інші фактори.

За словами Павла Ковтонюка, госпітальні округи не є прямо пов’язані з об’єднаними територіальними громадами, бо переважно ОТГ невеличкі за розміром, і мають справи з первинною медичною допомогою: з лікарською амбулаторією, фельдшерсько-акушерським пунктом тощо. Натомість госпітальні округи більше стосуються лікарень. Але разом з тим, мешканці ОТГ лікуються також і у лікарні, відтак це є їхньою інфраструктурою вторинного рівня.

- Госпітальні округи формуються за принципом прийняття рішень на місці, щоб максимально враховувати місцеву специфіку, – підкреслив Павло Ковтонюк. – До госпітальних рад мають входити насамперед власники медичних закладів, тобто відповідних місцевих рад, медики, а також представники пацієнтів, тобто громадські організації. Госпітальна рада є дорадчим органом – яке б рішення вона не ухвалила, прислухатися до нього чи ні, має вирішувати власник лікарняного закладу. Також функції госпітальної ради є суто технічними, неполітичними. Грубо кажучи, рада має запропонувати таку систему, за якої з трьох відділень з непрацюючою медичною апаратурою у різних лікарнях буде створене одне відділення з працюючою апаратурою. Відтак бажано, щоб до госпітальних рад входили фахівці, а не політики. При цьому лікарні не можуть бути скорочені та закриті, бо це заборонено Конституцією.

Продовжуючи цю тему, Юрій Стальниченко запитав заступника міністра щодо норм по кількістю ліжок на 10 тис. населення. За його словами, українська норма у 60 ліжок відповідає благополучній Європі. Але наприклад, у Японії 150 ліжок на 10 тис. населення.

- Ліжко людину не лікує, лікує фахівець, – відповів Павло Ковтонюк. – Але він теж не зможе нічого зробити без належного обладнання. А обладнання повинно окупатися, відтак воно має бути максимально завантажене. Треба думати про це, а не про кількість ліжок. Коли роблять операцію на відкритому серці, людина має лежати щонайменше два тижні. А коли роблять стентування, може ходити вже наступного дня. Який, скажіть, сенс від ліжок при стентуванні? Отже, до ваших лікарень спершу мають прийти сучасні технології лікування та фахівці. Скільки при цьому ви поставите ліжок, не має значення.

Розповідаючи про роль місцевого самоврядування у побудові лікувальної мережі, Павло Ковтонюк торкнувся ідеї створення комунальних центрів здоров’я, які могли б об’єднати сімейних лікарів, педіатрів та вузьких спеціалістів і забезпечуватимуться громадами.

- Це одна з найкращих ідей стосовно формування лікувальних мереж,  – сказав він. – Причому її авторство належить представникам місцевого самоврядування. Вперше я почув такі пропозиції саме від представників об’єднаних громад та міст, які пропонували таким чином реформувати власну медичну інфраструктуру. Причому частина послуг цих центрів здоров’я – з гарантованого пакету – оплачуватиметься з державного бюджету, інша частина – з місцевого.

Торкнувся Павло Ковтонюк і питання інвестицій.

- П’ятирічні плани розвитку, що  їх розроблять госпітальні округи, є підставою для будь-яких інвестиційних проектів у стаціонарну медичну допомогу, – зазначив заступник міністра. – На разі ми маємо проекти з розвитку реперфузійних мереж та з ремонту доріг. Також готується проект з розвитку первинної медичної допомоги, яка опосередковано теж базуватиметься на госпітальних округах. Крім цього, ми ведемо переговори з Міністерством регіонального розвитку, щоб кошти Державного фонду регіонального розвитку теж використовувалися у якості інвестицій у лікувальну мережу сформованих госпітальних округів.

Завершуючи розмову, заступник міністра повідомив про те, що минулого тижня робоча група з реформи фінансування МОЗ з схвалила проект документу рамкових вимог до лікарень І-ІІ рівня, який невдовзі стане нормативним актом.

- Ми не хочемо регулювати кожне дрібне відділення, – сказав Павло Ковтонюк. – Але критичні для країні послуги будуть врегульовані. Це послуги з лікування серцево-судинні хворіб, материнства і дитинства, лікування травм і всього, що стосується екстреної медичної допомоги. Щодо цих чотирьох напрямків міністерством буде чітко визначені кількість  фахівців та обладнання, нормативи, показники результативності тощо.