Як запевняють нас урядовці, якісні зміни вже цього року мають торкнутися медичної галузі. Чимало розмов ведеться про страхову медицину вже з 2017 року, про контракти із сімейними лікарями, які мають бути підписані вже з середини цього року, і про неминуче збільшенням переліку платних послуг у медичних закладах. А як же все відбувається на місцях? Про те, яка ситуація сьогодні склалася в обласній медицині, говорили із начальником обласного управління охорони здоров’я Сергієм Бутенко.

r: В якому стані знаходиться сьогодні медична галузь Сумської області? Які здобутки минулого року і які плани на цей рік?

Сергій Бутенко: Треба зазначити, що ми доволі непогано завершили 2016 р. з конкретними здобутками у галузі. Це відкриття відділеннь гемодіалізу в Охтирці, Ромнах, Шостці, що дозволило створити комфортні і доступні умови для проходження процедури для людей із нирковою недостатністю. Раніше пройти гемодіаліз вони могли тільки у Сумах, тепер їм не потрібно їхати до обласного центру тричі на тиждень , щоб проходити цю процедуру. Великим досягненням я вважаю реалізацію проекту по екстреній медичній допомозі. Це впровадження єдиної обласної диспетчерської служби, яка поки що працює у тестовому режими. Але це приклад консолідованих зусиль усіх рівнів бюджетів. Це дозволяє зменшити час доїзду до пацієнтів, це оптимізує саму мережу диспетчерської служби. Велика справа – встановлення у бригадах швидких телеметричного комплексу «ЮНЕТ». А це означає, що відтепер на кожній машині у кожної бригади допомоги є електрокардіограф, який знімає кардіограму і автоматично передає її в центр — кабінет у Сумах, в якому працюють лікарі вищої категорії, які можуть ту кардіограму розшифрувати і вчасно поставити діагноз. Це не дозволить нам пропускати хворих з гострим коронарним синдромом та інфарктом міокарда. Бо, на жаль, у нас на 83% маємо фельдшерські бригади, які готові настільки широко діагностувати. Ми плануємо розширити можливості цього комплексу. Він буде не лише знімати і передавати кардіограми, а завдяки йому можна буде через відео передавати клінічну картину хворого. А це конкретний діагноз і більш чітке направлення хворого ще у машині швидкої.

r: Добудоване приміщення під психоневрологічний диспансер планують передати обласній лікарні. Наскільки це рішення нагальне та остаточне?

С.Б.: Це стратегічне рішення. Ми плануємо розмістити у цій будівлі обласну лікарню. Оскільки остання на сьогоднішній день розташована у непристосованих приміщеннях, яким по 50-150 років. У нас катастрофічно не вистачає площ у обласній лікарні. За минулий рік чимало зроблено ремонтів, приведено до ладу чимало корпусів. Питання про будівництво нової обласної лікарні піднімалося з 1974 року. Двічі виготовляли проектно-кошторисну документацію у 2004 та 2009 рр. і на це виділяли по 500 тис. грн. Але проекти так і не були реалізовані. Напевно, десь лежать в архівах.

Я не заперечую, що нову будівлю можна віддати психічно хворим, адже це теж хвороба, це теж пацієнти. Умови, в яких вони перебувають зараз, неприйнятні. Але залишити 1 млн потенційних пацієнтів обласної лікарні у сараях і перевести 60-ліжкове відділення у 200-ліжкове — я не бачу в тому сенсу. На Троїцькій у приміщенні обласної лікарні гарні відремонтовані внутрішні палати. Тому психічно хворих ми переведемо у чудові умови. Окрім того, вони матимуть харчоблок, реанімаційне відділення, їх розселятимуть по палатах по четверо, а не по 30, як то є зараз.

У майбутньому при добудові одного хірургічного комплексу на 350 ліжок, а не цілої лікарні, ми матимемо найкращу обласну лікарню в Україні. На Ковпака сьогодні є діагностичний цент, куди ми постійно возимо хворих, весь день вони катаються туди-сюди. Тепер все буде в одному місці. Поруч дитяча обласна лікарня, кардіологічний центр, геріатричний пансіонат. Вимальовується чудове медичне містечко. Цим переселенням ми вирішуємо проблеми трьох медичних закладів. Адже ще й Сумська онкологічна лікарня отримає приміщення – будівлю, що біля спортшколи «Барса». Якщо цього не зробити, тоді я не бачу сенсу, навіщо викидати такі кошти із бюджету і не контролювати якість медичної допомоги.

r: Як на фінансування медичної галузі вплинуло створення територіальних громад? Чи було це об’єднання на користь медицини на місцях?

С.Б.: Ті громади, які у нас в області зареєстровані, вже отримали фінансування із державного бюджету. Але тут можна аналізувати тільки на конкретному прикладі. Якщо говорити про Миколаївську громаду, що сформована на території Білопільського району, то вони мають неабиякий бюджет на медицину цього року – 58 млн грн. І вже надають по 100 тис. грн. на фінансування ФАП на території своєї громади. Гірша ситуація у громадах, наприклад, Середино-Буди, які, напевно, будуть скоріше дотаційними, бо не мають на свої території багатих фермерств чи прибуткових господарств. Управління не має впливу на рішення стосовно розподілу коштів у громадах.

r: Наша влада обіцяє, що вже у 2017 р. медицина стане страховою. Що це означає і для лікаря, і для пацієнта?

С.Б.: Абсолютна неправда. Це підміна понять. 30 листопада 2016 р. прийнято 10 постанов Кабінету Міністрів, які дають право говорити про те, що у 2017 р. розпочняться якісь зміни. Зокрема мова йде про зміну концепції фінансування первинної медичної допомоги. Про що йде мова. Раніше на утримання фельдшерських пунктів, лікарських амбулаторій, дільничних лікарень кошти йшли у загальному пулі. Наприклад, державний бюджет надає на область 1,2 млрд грн. фінансування, потім ці кошти діляться на райони відповідно до кількості населення по формулі Кабміну. Далі вони йдуть на район, районні депутати своїм рішенням відправляють їх на районну лікарню, головний лікар якої вже вирішує — скільки і на що направлятиметься фінансування. І для нього, звісно, важливіше буде налагодити роботу хірургії у власному закладі. На ФАПи потрапляло менше 5%, через що вони і знаходяться сьогодні у такому поганому стані. Свого часу ми налагодили роботу центрів первинної медичної допомоги, що дозволило розділити потік фінансування на рівні депутатів районних рад. Ми створили їх не у всіх районах, але там, де вони є, ситуація дійсно покращилася. Тепер розподіл фінансування на первинну і вторинну медичну допомогу планують робити на рівні державному.

Чому виникло слово «страхування». Ми є платниками податків, і та сума фінансових коштів, що називається державною субвенцією на медичну галузь, є нашими коштами. Які будуть по-новому направляти на конкретного лікаря. Щодо надання первинної медичної допомоги, планують ввести угоди із сімейними лікарями. Сімейний лікар може набрати собі 2000 пацієнтів. Чому так? Держава порахувала, маємо те, що маємо. На кожну людину держава виділить 210 грн., що отримуватиме лікар. З ціх коштів він утримуватиме медсестру чи купуватиме кардіограф, вирішувати лікарю. Сімейний лікар може працювати як ФОП як у приватній, так і у державній установі. Але що робити з тими лікарями, які працюють у районі і обслуговують по 3500 пацієнтів? Ще один момент — зараз говориться так, що тільки запис у карточці про звернення до лікаря вважається підписаною угодою.

А якщо я поїду у Лебедин, потім у інше місто і муситиму там звернутися до лікаря? Щоб ця реформа запрацювала, має бути створений державний реєстр пацієнтів. Коли вся інформація фіксується у комп’ютері і може автоматично відстежуватися.

r: У державних лікарнях і поліклініках є перелік платних послуг. Чи буде він розширюватися? За що ще доведеться платити пацієнтам?

С.Б.: Є послуги платні, які затверджені постановою Кабміну і щороку затверджуються головою держобладміністрації. Це послуги у стоматології, шкір-вендиспансерах, наркодиспансерах. За рахунок цих коштів ці заклади фактично виживають.

Якщо ж ми говоримо про гарантований пакет медичної допомоги, який зараз обговорюється, це вже зовсім інше питання. Поки тільки йде розмова про те, що до середини 2017 року запропонують такий пакет послуг. Ще важко говорити, коли, як, у якому форматі все це буде здійснювати. У регіонах ми відмежовані у тих процесах, які зараз формуються. У нас, звісно, цікавляться нашою думкою, ми піднімаємо проблеми, але ми не бачимо реакції. Ми працюємо над тим, щоб зберегти доступність і якість медичної допомоги і по багатьом пунктам поліпшити і покращити її. Ми вкладаємо кошти у додаткове фінансування хіміопрепаратів, які вже третій рік недофінсовуються із держбюджету. Ми єдина область, яка 3 млн грн. направила на ендопротези. Ми виділяємо кошти на гемодіаліз, на інсулін, щоб забезпечити життево необхідними ліками ту категорію людей, яка найбільше того потребує. А всі ці фантазій про реформування, на жаль, зараз бачу тільки як фантазії.