Портал «Децентралізація» продовжує серію матеріалів про рішення громад, які роблять публічні простори та послуги доступнішими для всіх мешканців. Цього разу розповідаємо про досвід Харкова, де адаптують житло під потреби людей з інвалідністю. Фахівці спільно з родинами людей з інвалідністю визначають, які саме зміни потрібні в кожному конкретному будинку. При цьому враховують індивідуальні потреби мешканців та особливості самого житла.

Безбар’єрність починається там, де людина живе. З можливості вільно пересуватися власним помешканням, користуватися ванною кімнатою та самостійно виходити на вулицю. Саме тому адаптація житла — важлива частина створення безбар’єрного середовища та можливості для людей з інвалідністю залишатися незалежними.

58-річний Станіслав із Харкова користується кріслом колісним через високу ампутацію обох ніг. Йому було важко пересуватися власним будинком через високі пороги, содинку на ґанку, вузькі двері, а відсутність ванної кімнати в будинку додавала складнощів у побуті.

«Раніше в будинку банально не було ванної кімнати, а на вулицю було складно вибиратися. Тому навіть помитися чи поголитися сам не міг, усе доводилося робити в спальні на ліжку, і то — дружина допомагала. Це було дуже важко», — згадує Станіслав.

Адаптацію його будинку почали з облаштування санвузла та розширення дверних отворів.

Будинок Станіслава став один з 150 в Харкові, які вже адаптували з урахуванням індивідуальних потреб мешканців та особливостей самого житла:

• розширювали дверні отвори;
• облаштовували санвузли (доступний туалет, душ із сухим трапом, бойлер, пральна машина);
• встановлювали безперервні поручні за шляхом руху для людей із порушеннями зору;
• за потреби виконували й більш масштабні роботи – ремонтували покрівлю чи усували аварійність будинку.

Щоб визначити, що саме потрібно змінити, фахівці Харківської міської адміністрації спільно з громадською спілкою «Луганська асоціація організацій осіб з інвалідністю» спочатку збирають запити від родин. Потім оглядають помешкання, яке необхідно адаптувати, узгоджують необхідні зміни та їхню вартість, після чого домогосподарствам виділяють кошти на виконання робіт. До цього процесу також долучалися соціальні працівники та безпосередньо родини осіб з інвалідністю.

«Коли ми кажемо про створення маршрутів чи отримання послуг, то ми розуміємо, що безбар’єрність починається насправді там, де людина мешкає. Бо якщо у неї немає можливості вийти зі свого помешкання, то навіть якщо ми зробимо адаптований ЦНАП, то це може все одно не спрацювати, бо до нього треба ще дістатись», – наголошує Олег Пуль, директор департаменту інклюзивної доступності та безбар’єрного середовища Харківської міської ради.

Адаптація житла є частиною системної роботи зі створення безбар’єрного середовища. Для людей з інвалідністю це передусім можливість залишатися самостійними та незалежними у власному домі й поза ним, не пристосовуючи повсякденне життя до фізичних бар’єрів.

У межах проєкту “Посилення безбар’єрності публічних послуг і комунікації у громадах” ми розповідаємо про успішні рішення громад, які допомагають зробити публічні послуги та простори доступнішими для людей з різними потребами. Проєкт реалізується громадською організацією ЦЕРА за підтримки Програми “Партнерство за сильну Україну”, яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.