Цифрові інструменти участі міцно входять у життя українських громад. Однак чи завжди онлайн-формати є ефективними? І коли без традиційних офлайн-зустрічей не обійтися?

---

На порталі «Децентралізація» – нова аналітична записка, підготовлена в межах міжнародного проєкту BRIDGE (Building Resilient Innovations in Democracy, Governance and Excellence). Її автори – Андрій Дарковіч, дослідник KSE Institute, аспірант політичних наук, та Дмитро Хуткий, керівник Українського центру Тартуського університету, науковий керівник проєкту в UTARTU – пропонують чіткі орієнтири для органів місцевого самоврядування, громадських організацій та міжнародних донорів.

Проєкт BRIDGE реалізується консорціумом провідних інституцій: Київська школа економіки (KSE), Еразмуський університет Роттердама (Нідерланди), Технічний університет Берліна (Німеччина), Університет Тарту (Естонія) та Центр розвитку інновацій (Україна). Фінансування здійснюється Європейським Союзом у рамках програми «Горизонт Європа».

Що розглядають автори?

Аналітична записка дає відповіді на три ключові питання, з якими щодня стикаються фахівці з місцевого розвитку:

1. Коли слід використовувати цифрову участь?
2. Коли краще віддати перевагу офлайн-взаємодії?
3. Як ефективно поєднувати офлайн- та онлайн-формати?

Основні висновки

Цифрова участь є найбільш ефективною, коли йдеться про інклюзивність, масштаб, швидкість, прозорість, аналіз даних та постійне залучення громадян.

Натомість офлайн-формати залишаються незамінними там, де потрібно будувати довіру, забезпечувати легітимність, поглиблювати деліберацію та досягати консенсусу в умовах розбіжностей.

Найбільш надійним підходом є гібридні моделі, що стратегічно поєднують цифрові та аналогові методи. Автори наводять приклади успішних кейсів з Тайваню (vTaiwan), Барселони (Decidim) та Мадрида (Consul).

10 настанов для політики

Для тих, хто впроваджує інструменти участі в громадах, автори підготували практичні рекомендації:

1. Цілеспрямоване визначення пріоритетів – цифрові інструменти для масштабу та інклюзивності, офлайн – для довіри та консенсусу.
2. Спільне створення за участю багатьох зацікавлених сторін – влада, ОГС, міжнародні партнери мають розробляти ініціативи разом.
3. Інтеграція, а не дублювання – результати офлайн-діяльності мають потрапляти на цифрові платформи, і навпаки.
4. Доступність та інклюзивність – кілька точок входу (онлайн, SMS, очні зустрічі, друковані форми) для всіх груп населення.
5. Ідентифікація та кібербезпека – баланс між надійною аутентифікацією та зручністю користувача.
6. Прозорість та зворотний зв’язок – публікація всіх вхідних даних і демонстрація впливу на рішення.
7. Експериментальний підхід – готовність вчитися на помилках і переглядати дизайн процесів.
8. Розвиток потенціалу – інвестиції в цифрову грамотність та навички фасилітації.
9. Підвищення обізнаності – широкі комунікаційні кампанії (онлайн + візуальне промо в ЦНАПах).
10. Інституційне зобов’язання – політична воля діяти за пропозиціями громад, а не обмежуватися символічними заходами.

Завантажити аналітичну записку можна ТУТ

Проєкт BRIDGE реалізується Київською школою економіки (KSE), Еразмуським університетом Роттердама (Нідерланди), Технічним університетом Берліна (Німеччина), Університетом Тарту (Естонія), та Центром розвитку інновацій (Україна) і фінансується Європейським Союзом в рамках програми наукового співробітництва «Горизонт Європа». Публікації відображають тільки точку зору проєкту.