Авторка: Марія Булейко (Марковська)

---

2021 року, з реформою децентралізації постало питання: чи інклюзивно-ресурсний центр, що в Ніжині, який із 2018 року надавав послуги дітям населених пунктів колишнього району, залишати в тому ж місті й місці.

Річ у тім, що ІРЦ відійшов у підпорядкування до Вертіївської територіальної громади, що на Чернігівщині, тож здавалося логічним перенести центр на її територію. Однак не все так просто.

«Якби ми перенесли центр в інший населений пункт, наприклад, у якусь закриту школу в селі, то втратили б багато дітей. Адже особливість цього ІРЦ у тому, що він обслуговує, зокрема, дітей із віддалених маленьких сіл колишнього району. Деякі сімʼї просто не мали б змоги відвідувати установу, проходити комплексне психолого-педагогічне оцінювання розвитку, отримувати консультації і корекційно-розвиткові послуги. Ніжин – це місце, куди найзручніший доїзд з усіх громад», – пояснює Людмила Савченко, начальниця відділу освіти, культури, сім’ї, молоді та спорту Вертіївської сільської ради.

Так, батьки, педагоги з навколишніх громад і фахівці ІРЦ обʼєдналися, писали колективні звернення, аби центр був Вертіївським, однак розташовувався в Ніжині.

Зрештою, саме так і сталося. Фахівці продовжили надавати послуги дітям із навколишніх громад. Згодом від Швейцарсько-українського проєкту DECIDE дізналися про переваги підписання договору про співпрацю територіальних громад – і зробили це.

У цьому тексті читайте про те, чому ще ІРЦ усе ж залишили в Ніжині, як вдалося підписати договір та в чому переваги співпраці громад.

 

Що ще повпливало на рішення залишити ІРЦ у місті та чому підписали два договори

 

«Коли голова порушував питання про перенесення інклюзивно-ресурсного центру в інший населений пункт – це було дуже болісно. Я розуміла його як керівника, тому що це про кошти на утримання. Але ж був і інший бік. От я і подумала, що було б добре просто зʼїздити удвох із ним в ІРЦ і подивитися, як він працює. У цей час у центрі займалися дітки різного віку з особливими освітніми потребами. І коли хлопчик підійшов до голови та взяв його за руку, очільник громади вийшов і сказав: «Вони залишаться тут». Відтоді жодного разу не йшлося про перенесення центру», – пригадує Людмила Савченко.

 

 

Утримання ІРЦ у місті, що належить Ніжинській громаді, – куди дорожче: оренда, комунальні послуги тощо. Оскільки залишити сусідні сільські та селищні громади без послуг ІРЦ не могли, домовилися з ними про співфінансування, але неофіційно.

«Звісно, ми мали право надавати послуги дітям лише із Вертіївської громади. Але ж неподалік – Лосинівська, Талалаївська, Крутівська громади. Вони не мають змоги відкрити власні ІРЦ: за кількістю, з фінансових питань, спеціалістів не так легко знайти. Тому ми відкрили свої двері для всіх», – розповідає Лідія Антонова, директорка Вертіївського ІРЦ.

Згодом за експертної підтримки проєкту DECIDE уклали договір про спільну реалізацію проєкту, у межах якого отримали мінігрант у розмірі 130 тисяч гривень для обладнання ІРЦ. У такий спосіб Проєкт DECIDE підтримує громади та стимулює спільно реалізовувати проєкти, спрямовані на розвиток освіти.

«Але це не все. Експерти проєкту DECIDE консультували нас увесь час, поки ми проходили процес укладання договору. Уточнювали, виправляли, радили та допомагали – робили все для того, щоби договір був сформований правильно. Це було важливо, адже це був наш перший договір про співробітництво громад», – розповідає Людмила Савченко.

Водночас Людмила взяла ініціативу у свої руки та приїздила до всіх голів громад-партнерок, аби пояснити їм важливість підписання договору та переваги, відповісти на всі запитання. Вдалося – усі очільники поставили свій підпис.

«Якщо до цього ми працювали без договору, то договір про співробітництво поставив нас у правові межі. Ми знаємо, що співпрацюємо правильно, тому що оформлені всі документи. Відбувалося слухання на сесії в громаді, про співпрацю знають, документ підписаний головами громад, тому ми спокійні», – говорить Людмила Івашко, головна спеціалістка відділу освіти Талалаївської громади.

Коли договір про реалізацію спільного проєкту закінчився, вирішили, як самі кажуть, «перевести дружбу в правове поле» – і підписали договір про спільне утримання інклюзивно-ресурсного центру. Саме зі співфінансуванням стало комфортніше утримувати ІРЦ у місті.

«Витрати на оренду, комунальні послуги, інтернет, послуги непедагогічних працівників могли б лягти на плечі Вертіївської громади, якби не було співпраці з іншими громадами. І це було б складно», – говорить Лідія Антонова.

 

Про ІРЦ та результати співпраці

 

В ІРЦ працюють три фахівці-консультанти: практичний психолог, вчитель-дефектолог, вчитель-логопед, а також відкрита вакансія вчителя-реабілітолога. Загальна кількість дітей з усіх громад, які можуть отримувати тут послуги, – 2750.

 

 

Тоді як 9 % дітей від загальної кількості – з особливими освітніми потребами й отримують тут допомогу та підтримку від фахівців.

Лідія Антонова розповідає, що за час роботи ІРЦ, а особливо під час налагодження співпраці з іншими громадами, змінилося ставлення до дітей з ООП.

«Коли ми починали працювати, у чотирьох громадах не було жодного інклюзивного класу. Тобто в соціумі були упередження, що діти мають бути виокремленими, батьки соромилися, а органи місцевого самоврядування не приділяли чималої уваги організації навчання дітей з ООП за місцем проживання. Нині в громадах є понад 30 інклюзивних класів. І не виникає питань відкрити новий, навіть якщо батьки звертаються посеред року», – говорить директорка ІРЦ.

 

 

Нині вдалося налагодити швидкий і якісний процес відкриття класу: висновок інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини батьки подають до школи, відділи освіти підключаються та вводять посаду асистента вчителя, – і за деякий час дитина вже отримує підтримку в освітньому процесі в тому чи іншому закладі освіти.

«Ми обмінюємося з директорами шкіл листами, з котрих отримуємо інформацію про дітей з ООП, які в них навчаються, а ми натомість закріплюємо фахівця за командою супроводу дитини. У такий спосіб наш фахівець (консультант) бере участь у кожному засіданні команди та створенні індивідуальної програми розвитку, консультує батьків і педагогів», – ділиться Лідія Антонова.

 

 

Найважливішими результатами співпраці називають історії дітей, яким вдається допомогти. Лідія Антонова розповідає про хлопчика, на якого звернули увагу в садочку, батькам порекомендували звернутися в ІРЦ.

«Наш практичний психолог має право проводити діагностику за міжнародними методиками, тож після всіх обстежень ми скерували батьків до вузькопрофільного фахівця. Він і підтвердив причину освітніх труднощів, які ми спостерігали в хлопчика. Дитина не розмовляла, але впродовж того часу, поки відвідувала ІРЦ, поступово зʼявилося мовлення і розкрилися математичні здібності. Йдучи в школу, наш маленький відвідувач уже рахував у межах 1000 і вирішував математичні завдання», – розповідає Лідія Антонова.

 

Чому громадам важливо співпрацювати та які переваги

 

• Часто громади не мають змоги й потужностей відкривати власний ІРЦ.

«До повномасштабного вторгнення ми думали про це. Але, на жаль, війна все змінила. Отримувати послуги ІРЦ у Вертіївській громаді справді легше та вигідніше. До того ж наша громада розташована близько до Ніжина, доїзд зручний, тому це для нас оптимальний варіант. Від батьків я чула лише позитивні відгуки про цю співпрацю», – розповідає Людмила Івашко з Талалаївки.

 

 

• Важливо, що Вертіївська громада відчуває гарантії щодо фінансування, а отже, певна, що з ІРЦ усе буде гаразд, і він стабільно працюватиме й надаватиме послуги дітям з ООП.

«Раніше одна громада першою виділяла кошти, інші – коли могли. Не було стабільності. Зараз, коли є чіткий договір, громади зобовʼязані закладати кошти завчасно та виділяти їх в один час», – пояснює Людмила Савченко.

• Директорка ІРЦ також каже, що після підписання договору про співробітництво всі процеси щодо потреб Центру почали вирішувати значно швидше. Наприклад, цього року виникла потреба в додаткових закупівлях, які не були передбачені основним договором.

«До нас почали приїжджати діти з дальніх громад, у яких є особливий режим та дієта. Часто виникає потреба розігріти їжу дитині, а в нас не було мікрохвильовки. Також ми маємо килим, який прибиральниця самотужки чистить, вибиває, але немає пилотяга. І коли ми звернулися із цим до відділу освіти, а пані Людмила – до громад-партнерок, то ті запропонували укласти додатковий договір і виділити кошти на це через сесії. Питання швидко вирішили, хоча раніше це було практично неможливо», – розповідає Лідія Антонова.

Людмила Івашко із Талалаївки підтверджує це:

«Раніше, коли я йшла на засідання фінансової комісії, то мусила доводити, що кошти на підтримку інклюзивно-ресурсного центру в іншій громаді мають виділятися. Зараз депутати й самі розуміють важливість цієї роботи й допомоги дітям з ООП».

А ще у Вертіївській громаді вирішили надавати шкільний автобус тим сімʼям, яким незручно доїжджати з віддалених сіл. За потреби фахівці виїжджають у громади самостійно – поки на громадському транспорті. Добре, що в частку оплат громад включені кошти на відрядження, але в центрі мріють про мобільний ІРЦ.

• Вдалося оновити обладнання за кошти мінігранту від DECIDE, яким проєкт стимулював громади співпрацювати. Так, з’явився сухий басейн, набір пуфів та м’яких модулів. Повітряне лото, ляльки-рукавички з язиком – спеціально для логопедичної роботи.

 

 

«Дітям дуже подобається дитяча іграшкова кухня зі світлом та музикою, яка в ресурсній кімнаті. Коли вони очікують на заняття, то «готують» обіди. Плита вмикається, сковорідка шумить, наче справжня. Діти в ігровій формі закріплюють потрібні соціально-побутові навички. А ще в нас з’явилася інтерактивна дошка, проєктор, ноутбук, фліпчарт, багато дидактичних матеріалів», – розповідає Лідія Антонова.

 

 

А ще, оскільки на ремонт в орендованих приміщеннях зазвичай кошти не виділяються, з допомогою проєкту вдалося покращити підлогове покриття, яке було в неналежному стані, адже будівля досить не нова.

 

 

• Людмила Савченко наголошує, що в співпраці також важливо, що представники відділів освіти чотирьох громад постійно спілкуються, обмінюються досвідом.

«Така співпраця та укладення договорів про співробітництво – це велика й результативна робота. Усе це має вплив на наших дітей, батьків і педагогів, адже тепер нас більше працює на єдину мету – забезпечити дітям з ООП розвиток, допомогу та підтримку», – впевнена Людмила Савченко.

 

 

До того ж фахівці інклюзивно-ресурсного центру проводять різноманітні семінари й навчання для педагогів з інших громад.

«Ми прицільніше об’єдналися над спільною проблемою. Ми спілкуємося, їздимо в інші громади, переймаємо досвід. Хтось лише починає робити потрібні кроки для розвитку інклюзивного середовища в громаді, а хтось це вже пройшов та має певний досвід. Чому б не допомогти один одному?», – каже Людмила Савченко.

Лідія Антонова згадує про останню зустріч для асистентів вчителя, яку проводили в ІРЦ. На ній були більш як 25 представників з усіх громад.

«Усі вони були зацікавлені обмінятися досвідом роботи. Це було найцікавіше. Люди почули один одного, історію кожної дитини, які труднощі виникають, як вони вирішуються, дізналися багато нового. А нам було цікаво об’єднати зусилля педагогів, тому що діти дуже різні, й у них різні потреби», – каже директорка ІРЦ.

 

 

Нещодавно в ІРЦ обраховували кількість наданих корекційно-розвиткових послуг. Зрештою, вийшло так, що вдвічі більше послуг фахівці надали не дітям з ООП зі власної громади – а сусідній Талалаївській.