У часи повного занепаду економіки, Польща пішла шляхом децентралізації, щоби підняти країну. Наслідки цих змін не змусили себе довго чекати. А зараз ми бачимо розвинену країну, де тільки люди можуть вирішувати, що їм потрібно. Допомагають фонди ЄС та інших міжнародних проєктів, але гроші були б не важливими, якби не системний та спланований підхід до кожного кроку розвитку ґміни. Як виграти бій за жителя? Якою має бути освіта, щоби нею цікавилися люди? Як зберігати та поширювати свої традиції на весь світ? Про це та багато іншого розповідали ґміни Гдиня, Сопот, Шемуд, Редзіково.

 

 

Гдиню, Сопот, Шемуд, Редзіково відвідали представники українських громад під час  четвертого цьогорічного навчального візитку, який організований та впроваджується спільно з Фондом розвитку місцевої демократії імені Єжи Регульського в межах Програми USAID DOBRE. У четвертому візиті взяли участь представники 18 громад із пʼяти областей України: Чернігівської, Харківської, Херсонської, Запорізької, Кіровоградської областей. Стало уже традицією, що кожна ґміна розповідає про унікальний та особливий досвід, який має тільки вона. У цьому матеріалі ми зібрали ґміни, які найбільше розповідали про те, як створюють комфортне життя для людей, щоби вигравати бій за жителя.

Гдиня. Ця ґміна проводить освітні реформи в співпраці з батьками, вчителями та учнями, щоб випрацювати максимально ефективний підхід. А щоби навчання стало цікавим та зрозумілим – тут відкрили Центр підтримки освіти молоді та дітей «Експеримент», який розповідає про те, як влаштовано цей світ. А ще тут працює науково-технологічний парк, який допомагає новим бізнесам створювати команди та розвиватися.

Сопот. Місто-курорт, пріоритетом якого є дбати про своїх людей. Будь-яку свою дію місцева влада погоджує з людьми – де встановити лавки чи яке місце для відпочинку потрібне громаді. Кажуть, що це навіть вигідно. Адже якщо влада прийме рішення самовільно, а люди будуть незадоволені, то переробляти буде дорожче.

Шемуд. Цінує збереження своїх кашубських традицій – тут для людей створили різні можливості, як творчо проявити свою культурну ідентичність. Навіть закупили традиційні музичні інструменти. А ще тут працює добровільна пожежна команда – і це теж традиція, що передається поколіннями.

Редзіково. Ґміна вважає, що бій за жителя виграє той, хто здатен створити комфорт. Саме тому тут збудували мультикомплекс із басейном, катком та іншими видами спорту, хоча вже на старті знали, що заклад буде збитковим. Щоби мати гроші на комфорт для людей – працюють із інвесторами. Скоро тут має запрацювати завод, аналогів якому немає у Європі.

 

Щоби підняти економіку – провели децентралізацію

 

Місцеве самоврядування в Польщі зародилося у 1989 році, коли після панування радянського комунізму відбулося велике падіння економіки. Нова польська влада обрала курс на децентралізацію – ввела поділ на самоврядування місцевого рівня. У 90-х роках, коли люди обрали місцевих депутатів, новостворені ґміни отримали частину податків. Саме завдяки реформі місцевого самоврядування вдалося підняти економіку: ґміни були зацікавлені в прибутках, тож і контролювали свої надходження. Стало очевидним, що місцева влада здатна краще організувати послуги та здійснювати контроль за корупцією.

Найбільші інвестиції в регіони у Поморському воєводстві називають заслугою самоврядування. Адже самі люди відшукують проєкти, які їм потрібні й поступово їх впроваджують.

 

 

Одним із них є Поморська метрополітенна залізниця, яка повинна обʼєднати мешканців тримістя – Ґданська, Гдині й Сопота. Адже, відповідно до підрахунків, лише мешканці Гдині мають більше автівок, ніж німці у Берліні. У тримісті проживає значна кількість людей, які зареєстровані в інших ґмінах. Тому місцева влада не покладається на статистику, а вираховує інтенсивність трафіку через сигнали мобільних телефонів, які надає оператор. Відповідно до цих даних регулюють графіки світлофорів та рахують інтервали руху поїздів.

 

Тримістя Поморського воєводства

 

Ґданськ, Гдиня, Сопот – це три польських населених пункти, які є продовженням одне одного. Якщо на морському узбережжі в Ґданську подивитися на південний захід, то можна побачити інші дві ґміни. Попри близьке сусідство та міцну співпрацю зараз, історично ці три населені пункти розвивалися своїми шляхами. Гдиня була невеликим селом для незаможних, хоча перші згадки про неї датуються давніше, ніж про Варшаву. Сопот був і залишається курортом: відпочивати тут дорого, а жити ще дорожче. Ґданськ – культурний та промисловий центр із розвиненою морською інфраструктурою. Під час повоєнної відбудови Ґданська у XX столітті нова польська держава хотіла заявити про свою унікальність і не бути схожою на інші, зокрема Німеччину. Тож у замовленні архітекторам було зазначено чітко: модерн, що не уподібнений готиці.

 

 

Кожна ця ґміна має унікальний досвід, як дбати про своїх людей та вигравати бій за жителя. Хоч ці міста є приморськими та житло тут доволі дороге, але ґміни роблять усе, щоби люди приїздили і залишалися жити в них.

 

 

Гдиня: зробити освіту якомога ближчою до людей

 

У Гдині загалом навчається понад 33 тисячі дітей, із них майже дві тисячі – з України. Щоби зрозуміти потреби та найкращі механізми інтеграції українських дітей, польська ґміна організувала консультації із українською громадою, що живе тут. У Гдині вважають, що саме через освіту будується міцний звʼязок із українцями, тому приділяють особливу увагу комунікації на тему освіти. За підтримки UNICEF у Гдині створили осередок «Спільно», де українські діти можуть проводити свої заняття, тематичні зустрічі та майстер-класи, а ще отримати консультації психолога, логопеда тощо.

«Освітній напрямок ми намагаємося розвивати в співпраці з людьми, щоби обʼєднати їх навколо навчання. Це стосується не вивчення конкретних предметів, а вдосконалення в цілому підходу, який би наблизив науку до людей», – зазначила заступниця президента міста Октавія Гоженська.

 

 

Центр «Експеримент» – цікаво й просто про науку

Центр «Експеримент» – проєкт, який покликаний захопити дитину навчанням, зробити науку ближчою до людей і допомогти суспільству зрозуміти цей світ. Центр підтримки освіти молоді та дітей «Експеримент» є частиною Поморського науково-технологічного парку та освітньої політики міста. Його створили за ініціативи місцевого самоврядування Гдині в межах проєкту «creActiveNET», який фінансували програма INTERREG, Воєводський фонд охорони навколишнього середовища та водного господарства в Гданську та Національний фонд охорони навколишнього середовища і водного господарства. Це один із перших центрів науки в Польщі і перший у регіоні, який впроваджував інноваційну концепцію популяризації науки через інтерактивні виставки та освітні заняття.

«Одним із наших пріоритетів є освіта. Ґміна і регіон вирішили побудувати місце, яке буде стимулом для нововведень, технологій, підтримуватиме розвиток інтелігентних спеціальностей та відповідатиме пріоритетам стратегії. «Експеримент» створений, щоб в ігровій формі розповідати дітям про світ, щоб показати відвідувачам людське обличчя науки, допомогти їм ступити перший крок у науці. І зробити це через досліди та експерименти», – зазначила Аліція Гарацкевич, директорка центру.

 

 

«Експеримент» займає площу 3500 квадратних метрів, де розташувалися чотири спецлабораторії, авдиторія для подій, пʼять постійних виставок. Сталі експозиції розповідають про властивості води, проводять мандрівку в глибину функціонування людини, відкривають феномен фізики, а також показують, як жити здоровим життям. Ще тут є «дерево життя», яке показує біологічні та біохімічні процеси світу. Найпопулярнішими лабораторіями є біохімічна, адже там проводять справжні експерименти, а також та, де розповідають про відновлювані джерела енергії та ядерну енергетику. Загалом в «Експерименті» працює 60 людей. А за рік тут налічується понад 300 тисяч гостей.

 

 

У центрі проводять тематичні зустрічі, щоби більше залучати людей в науку. Також співпрацюють із дослідними інститутами, щоб мати ще більше можливостей. Завдяки такій співпраці, люди можуть самотужки перевіряти, скільки мезопластику є на пляжі. Уже шість років поспіль «Експеримент» проводить великий фестиваль наукового спілкування. Протягом двох днів студенти, дослідники, молоді люди з ліцеїв вчать говорити про науку цікаво та простою мовою. Щороку подія охоплює щонайменше три тисячі людей. 

 

 

Поморський науково-технологічний парк: легкий старт бізнесу

Після здобуття освіти або ще й під час навчання, мешканці Гдині мають можливість створити та розвивати свій бізнес. Для цього тут працює Поморський науково-технологічний парк, який є найбільшим у Польщі. Його створили у 2001 році з ініціативи Асоціації Поморського технологічного центру та міста Гдиня. Раніше тут було автобусне депо, а сьогодні постав сучасний науково-технологічний парк. Власником і творцем парку є ґміна. Парк не має права заробляти, проте ґміна має вигоду від його діяльності, адже 80-90% компаній парку зареєстровані в Гдині, хоча працюють далеко за її межами. За реєстрацію в місцевій базі компанія отримує знижку на оренду приміщення.

 

 

На двох локаціях парк займає близько 60 тисяч квадратних метрів площі. Тут є понад дві тисячі робочих місць і працює близько 250 інноваційних компаній. Технопарк пропонує різноманітні простори – від звичайних робочих місць до конференц-холів на 100 людей. У доступі гостей та клієнтів парку офіси, прототипні лабораторії, 3D-лабораторія друку, відпочинкова зона та кавʼярні. Тут є коворкінг-зона, яку можна винайняти за 6 злотих за годину (приблизно 60 гривень) у будь-який час доби. Це особливо зручно для людей, які працюють із іншими часовими поясами.

«Нам пощастило, що влада міста погодила ідею хабу, де зосереджуються технології міста. Ми займаємося тим, що знаходимо точки дотику й поєднуємо їх, щоб створити додану вартість бізнесів. Для нас важливо підтримувати таланти й технології. Ми не орієнтуємося на великі фірми, а хочемо бачити постійну ротацію дрібних підприємств, які взаємодіють, зростають», – розповіла Анна Борковська, директорка Поморського науково-технологічного парку.

 

 

Особливо технопарк пишається своїм інкубатором, який стає стартом для багатьох компаній. У коворкінгу можуть працювати люди, які ще не мають заробітку, а лише розробляють ідею. Парк надає необхідні консультації та доступ до фахівців, зокрема з питань патентів, якщо в людей є така потреба. А також допомагає спеціалістам обʼєднатися задля спільної роботи. Тоді команда переходить до так званого інкубатора, де парк продовжує надавати консультації, допомагає з маркетингом тощо. Зараз таких компаній в інкубаторі 30. За словами Анни Боровської, інкубатор розрахований на два роки, проте більшість компаній після цього переходять до парку й продовжують працювати, доки не розростаються.

 

 

Ще одним важливим сегментом роботи технопарк вважає мʼяку підтримку своїх підопічних підприємств. Вона полягає не лише в консультаціях, а й в нетворкінгових подіях, які покликані будувати мережі між підприємцями. Анна Боровська говорить, що така підтримка потрібна малим бізнесам, які перебувають на старті роботи і ще не мають контактної бази чи кредиту довіри в очах потенційних партнерів.

 

 

Сопот: місто-курорт, яке дбає про своїх людей

 

Попри те, що Сопот є приморським містом-курортом, але темою візиту українських громад було залучення мешканців та громадський бюджет як приклад ефективного механізму.

 

 

Невеликий відступ: уявіть собі трибуну стадіону. Там стоїть високий чоловік, середнього зросту жінка і маленька дитина. Перед ними бетонна стіна, що заважає бачити поле. Щось угледіти має шанс людина із найвищим зростом іншим же потрібні стільці чи драбини. Або ж можна забрати бетонну стіну і на її місце поставити скляну. Такою метафорою польська ґміна Сопот показала, який підхід використовує для забезпечення потреб мешканців громади. Ґміна не шукає тимчасові рішення для точкових проблем, а комплексно покращує умови для людей. Тобто не шукає драбину, а змінює бетонну стіну на скляну.

 

 

«Спілкування з мешканцями – це як складання пазла»

«Коли ми вступаємо в тему активізації – не можна робити це фасадно, поверхово. Люди відчують підміну і більше не повірять. Спілкування з мешканцями – це як складання пазла із потреб різних груп жителів. Ми створили групу з питань людини – запросили пенсіонерів, ГО, вищі навчальні заклади, поліцію. Говорили з ними, як планувати життя ґміни. Важливо, щоб люди захотіли включитися, бути партнером. Люди мають відчувати, що їхній голос є впливом і він для нас важливий», – розповіла Магдалена Чаржинська-Яхім, президентка міста Сопот.

 

 

Наприклад, коли влада вирішувала, де встановити 100 лавок, то перш за все розглядала місця для відпочинку в парках із краєвидами. Але коли запитала людей – відповідь була для них неочікуваною. Мешканці сказали: просто на вулицях, щоби люди старшого віку могли відпочити, коли повертаються з магазину.

Молодіжна рада Сопота першою в Польщі отримала власний бюджет від місцевої влади – 50 тисяч злотих (близько 500 тисяч гривень) на рік. Мешканці побоювались, що молодь просто купить собі компʼютери і буде гратися. Натомість влада відповідала, що якщо і так, то витратити все і працювати без бюджету буде їхнім власним рішенням. Натомість молодь прийняла інше рішення – вони видали рекомендації з психологічної допомоги.

«Найважливішою є можливість впливати на події – жителі можуть співтворити місто. Ми хотіли встановити спортивні майданчики і постало питання, де і як це зробити. Проте люди сказали, що не знають, як проводити час, коли йде дощ. Тільки в торгівельному центрі. Тому вирішили облаштувати місце під навісом. Ми ставимо повсякденні банальні питання, і це не завжди приємно. Ми питали, де не вистачає ємності для відходів, і поставили там, де це було можливо. Критика завжди є, але це не демотивує. Якщо ми самовільно ліквідуємо парковку, щоб озеленити територію. То люди прийдуть, і будуть вимагати парковку. Нам вийде дорожче знову її збудувати, аніж запитати одразу, чого хочуть люди», – пояснила президентка міста.

Окрім дослідження громадської думки перед прийняттям рішення, обовʼязковою є оцінка задоволеності мешканців після втілення проєкту. Місцева влада організовує розмову з комісією ради міста, де запитує, чи задоволені люди, чи ефективно витрачені кошти та що можна було зробити краще. Особливо важливий цей механізм для дослідження думки щодо проєктів громадського бюджету.

 

Як працює громадський бюджет?

У Сопоті кажуть, що увесь бюджет є громадським, проте більшість направлено на визначені цілі. Втім є частина коштів, яку влада може направити на ініціативи мешканців. У Сопоті це 4 мільйони злотих (майже 40 мільйонів у гривневому еквіваленті). Один проєкт обовʼязково буде розрахований на всю громаду, і на нього виділяють мільйон злотих, інші – можуть бути локальними.

Пропонуючи свою ідею, людина чи ініціативна група не обовʼязково мусить прописувати докладний проєкт. Із цим допомагають фахівці з місцевої ради. Приміром, якщо людина вигадала будиночок на дереві, то вона може не розумітись у всіх тонкощах цього будівництва, а лише має описати, чому цей проєкт потрібен та у чому його цікавість. Із рештою допоможуть фахівці. Цьогоріч Сопот отримав триста заявок, із яких сто – обрали для загального голосування.

 

 

Мешканці мають по 5 голосів на загальноміські програми, і ще 5 – на локальні. Тож людина не мусить обирати єдиного фаворита, а може підтримати одразу 10 проєктів.

Голосувати, як і подавати проєкти, можна електронно. Але близько 30% мешканців Сопота – люди похилого віку, які мають проблеми з гаджетами. Тож паперовий спосіб голосування теж залишається доступним. Але людина мусить обрати тільки один спосіб для голосування. Фальсифікації легко виявити, адже всі голоси вносяться в єдину систему. Як правило, обома способами голосують майже однаково часто.

 

«Безкоштовно» побудували вокзал завдяки державно-приватному партнерству

Ще один спосіб розвитку це державно-приватне партнерство, завдяки якому Сопот оновив залізничний вокзал. Стару будівлю знесли, а на її місці постала нова і сучасна, де помістився вокзал залізниці, бібліотека, офісні приміщення, пекарні, парковка і багато чого іншого. Оскільки вокзал – це перша точка знайомства туристів із Сопотом, то для ґміни було важливо його оновити. Завдяки ефективному впровадженню гміна отримала омріяний залізничний вокзал, мала право доєднатися до планування, і водночас не витратила на це свій бюджет. Усе нерухоме майно ґміна передада в іпотечну довічну власність (формально 99 років) приватному партнеру, який і зайнявся перебудовою. За частину земельних ділянок заплатив оренду грошима.

 

 

За словами депутатки Анети Шавек, перемовини тривали понад рік, бо в Сопота не було прикладу, як це зробити. Були питання, що отримає місто, люди підозрювали корупційні ризики. Приватний партнер запропонував не надавати кошти напряму, а організувати та фінансувати будівництво. Місто мало видавати дозволи та могло впливати на те, яким буде результат будівництва. Зрештою, ґміна отримала благоустрій та омріяний вокзал, а інвестор – прибуткові будівлі. Паралельно з будівництвом, підприємство залізниці оновлювало колії, щоб обʼєкт був завершений повністю.

 

 

Ґміні належала стара будівля до 60 квадратних метрів та територія площею 27 тисяч квадратних метрів. Будинок не мав історичного значення – він колись належав залізниці, проте підприємству не потрібна була будівля. Вони хотіли лише приміщення, що і отримали після перебудови – 300 квадратних метрів комфортного залу, що за оцінками дорівнює вартості попереднього майна. Загалом над землею розташовані три поверхи. На нижніх поверхах – офіси надання послуг та магазини. На верхніх – офіси, публічна бібліотека з робочими місцями тощо. Усі будівлі зʼєднані верхнім поверхом, щоб не було потреби спускатися на вулицю.

 

 

Будуючи новий вокзал, ґміна подбала не лише про те, як Сопот зустрічатиме туристів, а й чи зручно буде людям користуватися новим обʼєктом. Адже бій за жителя у Польщі – це одвічна конкуренція між ґмінами.

 

 

Шемуд: безпека та збереження історичної спадщини

 

Ґміна Шемуд розташована поряд із тримістям, яке обʼєднує Ґданськ, Гдиню та Сопот. Це сільська ґміна, де ще десять років тому жило лише близько 10 тисяч людей. Спочатку після 2000 року в ґміні відбувся наплив людей – тут почали більше купувати ділянки, щоби виїхати з міст. За словами війта Ришарда Калковського, за останні 10 років їхня ґміна прослалилася ефективністю – досить добре показала себе в залученні коштів із фондів ЄС та використанні урядових надходжень. Навіть є комунальне підприємство, яке займається пошуком грошей. Великих підприємств тут, як і раніше, немає. Бюджет ґміни формується завдяки податкам на доходи та за нерухомість.

 

 

Ґміна дбає про те, щоби людям було комфортно та безпечно жити в громаді. Діти мають можливість займатися спортом. Тут добудували шкільну будівлю мультифункціональним залом та створити два басейни. Раніше дітям доводилося їздити в інші населені пункти, тепер можливість вчитися плавати є в них вдома. Зараз у дітей Шемуда є можливість займатися скелелазінням, футболом, баскетболом, сквошем, карате, плаванням і навіть водним рятівництвом.

 

 

«Це школа із найкрасивішим видом на озеро. На вуличних спортивних зонах є освітлення, щоб займатися в темну пору доби. А будівля повністю інклюзивна», – розповів війт.

 

 

Збереження традицій – важливий аспект життя ґміни Шемуд. Це земля кашуб – західнословʼянського народу, які водночас вважають себе поляками, і цінують історичну спадщину предків. У Шемуді передають із покоління в покоління вміння грати на традиційних деревʼяних музичних інструментах. Наприклад, на бочці з ланцюгом, яка є народним інструментом, або специфічній скрипці. Тут є декілька колективів, які показують свої виступи в соцмережах, а також презентують творчість на міжнародній арені. Важлива їхня особливість – задля збереження місцевих традицій вони презентують фольклор виключно кашубською мовою.

 

 

Ще однією традицією Шемуда, як і всієї Польщі, є дбати про безпеку своїх людей. Для цього поколіннями передається традиція бути пожежником-добровольцем. На території ґміни є шість команд, які пройшли відповідне навчання та виконують повноваження пожежників. Три з цих команд включені до Єдиної уніфікованої системи пожежної охорони, тож можуть приймати виклики на рівні із національними пожежними службами. Оскільки ці команди є волонтерськими, то всі їх учасники мають свою роботу. Проте якщо рятувальник отримує виклик, то мусить залишити справи та вирушити на виклик. До речі, в Польщі є закон, який зобовʼязує роботодавця відпустити зі зміни пожежника-добровольця, якщо той отримав виклик. Місцева влада зобовʼязана платити волонтерам за кожну годину роботи на пожежній службі. Втім шемудські рятувальники відмовилися від гонорарів та спрямували свої заробітки у фонд підрозділу, щоб вдосконалювати його базу. Кажуть, що вони не для заробітку тут, а оберігати громаду та допомагати людям – їхній обовʼязок.

 

 

Редзіково: бій за жителя виграє той, хто створить комфорт

 

На початку 2024 року ґміна Редзіково змінила свою назву, щоби її не плутали з сусіднім містом Слупськ, з яким вони ділили назву. На зараз на площі 201 квадратного кілометра проживає понад 18 тисяч людей. Нові жителі з пропискою отримують привітальний подарунок – певний час відвідують басейни, інші заклади культури, спорту та розваг абсолютно безкоштовно. Так ґміна вітає нових мешканців та заохочує їх жити тут.  Секретар ґміни Адам Сендзінські говорить, що люди зводять будинки в ґміні за свій кошт, проте місцева влада створює інфраструктуру в місцях, які заселяються. Завдяки публічно-приватному партнерству спрощується процес будівництва доріг, особливо до місць ділової чи промислової активності.

 

 

Більшу частину території ґміни займають ліси та агропідприємства, де завжди знайдеться робота людям, які її шукають. Безробіття тут складає лише 7%. Але найголовнішу цінність ґміна бачить в іншому – їхня соціальна інфраструктура ніяк не поступається містам, де нерухомість у рази дорожча. А для цього ґміна багато вкладає в освіту, соціальну допомогу, транспортну інфраструктуру тощо. Саме це і є основною частиною видатків громади, які минулого року склали 223 мільйони злотих (понад два мільярди в гривневому еквіваленті).

«Дбати про жителя – найголовніше. Бо люди – наш найбільший ресурс. Можна витрачати мільйони на дороги, але хто ними буде їздити? Ми користуємося кредитами й маємо борги. Але у нас стабільна податкова база, бо є люди, які сюди приїхали і платять податки», – зазначив Адам Сендзінські, секретар гміни.

 

 

Освітня інфраструктура не гірша, ніж у місті

У ґміні є 15 навчальних закладів у різних населених пунктах. Є школи, де вчиться 500 дітей, але є і 120 учнів. Проте, за словами Адама Сендзінські, такі школи, як правило, розташовані далеко від міст і в сторону моря. Мешканцям незручно добиратися до інших навчальних закладів. Тож їх не закривають, попри не рентабельність.

«Нам не все вдається. Ми не завжди вкладаємось у терміни і запізнюємось. Звісно, нас критикують, але це треба цінувати і зважати, а не ображатися. Якщо ОМС ображаються на критику від людей, то треба міняти роботу. Ми знаємо свої цілі – зробити життя у ґміні комфортним, щоб люди їхали до нас. Тут дешевше житло, ніж у Слупську, ціна варіюється від місця. Але якщо тут є всі послуги, дитсадок, дорога, інфраструктура, то немає різниці з містом», – говорить Адам Сендзінські.

Один із обʼєктів, яким особливо пишається ґміна – це комплекс, який обʼєднує спорт, навчання, розваги. Тут є школа, басейн, каток. Усі заклади утворюють єдину систему, завдяки чому вдається заощаджувати на енергоносіях.

 

 

«Ми будували комплекс із 2009 року, і вже тоді розуміли, що обʼєкт буде збитковим. Нашим завданням було створити місце з водою, адже хобі наших жителів – плавати. До того ж до нашого катка їдуть за 140 кілометрів», – розповів Адам Сендзінські.

 

Утримання катка в кліматі Редзіково – досить затратно, адже тут не буває морозу. Для заощадження та збереження температури використовують технологію надувних конструкцій. Солярні системи на даху частково закривають енергетичні потреби, але влітку їх повністю не вистачає. Проте в холодну пору заклад може продавати залишки енергії в систему.

 

Співпраця з інвесторами задля прибутку та роботи для людей

Щоби мати змогу створювати хоч і неприбуткові, але потрібні обʼєкти, ґміна залучає фонди з ЄС і, звісно ж, працює з інвесторами. Під час візиту українських громад у Польщу, в Редзіково показали гостям новий обʼєкт, який тут невдовзі запрацює. Таких заводів небагато навіть в Європі. Це Установка термічної переробки медичних відходів у Слупській спеціальній економічній зоні.

 

 

Вибираючи місце для інвестицій, підприємство намагалося закрити білі плями на карті Польщі, де ще не працюють їхні обʼєкти. А податкові ставки у Редзіково – вабили. Для ґміни такий варіант інвестицій був ризикованим, адже люди могли виступати проти. Проте завод вирішили будувати на вільній інвестиційній спецзоні, а люди отримували можливість роботи. До того ж підприємство використовує власну інноваційну технологію, яка робить спалювання безпечним для людей та екології. А доходи в бюджет – були додатковим беззаперечним аргументом.

Усе виробництво мусить бути безпечним і за цим необхідно стежити. Якщо підприємство перевищуватиме встановлені ліміти викидів, то мусить обмежити кількість робочих блоків до наступного року – коли відкриється нова позначка ліміту.

«Викиди мають чітко визначені норми в мікрограмах на куб. Димохід може працювати 60 годин за рік. Якщо перевищити, то мусимо закрити установку. Коли ми почнемо співпрацю з Україною по відбудові, то у вас будуть такі ж норми, які необхідно виконувати. Прийде час, коли у нас норми будуть жорсткіші, і ми до цього теж готові», – сказав Кшежоф Студент.

 

 

Потужностей заводу в Редзіково вистачатиме для спалювання 400 кілограм медичних відходів на годину, а це 3400 тон на рік. Директор підприємства Кшежоф Студент говорить, що таких потужностей достатньо для потреб воєводства. На зараз вони працюють із приватними та комунальними лікарнями, ветеринарними клініками, косметологічними кабінетами тощо.

В основному залі вже розмістили гарячі частини установок, обертову піч та котли. Зі залишкової пари підприємство виготовлятиме електроенергію, яку використовуватиме для своїх потреб. Підприємство спалює відходи при 1100 градусах – така температура гарантує, що жодні організми не виживуть. Після цього матеріал охолоджується, передається на доочистку, зокрема, збирання важких металів. Потім знищується пил і лишається тільки шлак. Кшиштоф Студент говорить, що такий рівень знешкодження – унікальність підприємства, що забезпечує екологічні умови роботи.

 

 

Замість висновків

 

Роберт Жарковський, директор філії Фонду розвитку місцевої демократії імені Єжи Регульського в Щецині:

«Попри те, що всі ґміни різні, мають різний економічний, фінансовий, кадровий потенціал, але всі під час стратегічного планування підходять до вирішення будь-якої проблеми з урахуванням думки людей. Вони запитують у людей про все, що роблять для них. Наприклад, громадський бюджет у Сопоті, і турбота інших ґмін про своїх мешканців.

Щойно ми будемо деокуповані і почнемо відбудовуватися, перш за все ми переймемо польський досвід щодо інклюзії та доступності. Також ми продовжимо навчання наших спеціалістів, тому що перші кроки в Євросоюзі – це грантові програми, написання проєктів. Зараз ми розпочали навчання менеджерів завдяки Програмі USAID DOBRE. Але їх кількість треба збільшити, тому що саме завдяки таким коштам, як залучають польські ґміни, ми реально зможемо відбудувати нашу територію і далі її розвивати».

«Кожна ґміна сформували родзинки, свої сильні сторони, пріоритетні напрямки, і робить головну ставку в розвитку на них. Усе це регулюється стратегією розвитку, яка для кожної громади, де ми були, слугує свого роду Біблією. Стратегічні документи дають сталість, яка дуже важлива для розвитку громад, особливо коли команди, керівники змінюються, а сталі цілі розвитку ведуть громади вперед.

Польські ґміни транслюють свої підходи й цінності на загал: жителям, які ще не визначились, де жити; і щоб допомогти людям зрозуміти, чому вони мають жити, відпочивати, будувати своє майбутнє, водити своїх дітей до шкіл саме в цій ґміні. Це дуже корисний досвід для нас, тому що нам і зараз, і в майбутньому треба буде боротись за наш соціальний капітал, за людей. Ми прекрасно розуміємо, що під час війни, і під час відбудови, кожен житель, який залишається в громаді – це наш ресурс, з яким далі треба розбудовувати нашу країну. Три роки тому концептуально питання про довгострокове стратегічне планування здавалось не реальним і не важливим. Зараз ми в умовах війни. І приходимо до того, що це важливо робити, навіть в окупації для деяких громад. Ми мусимо вже дивитись у майбутнє, напрацьовувати ці інструменти, документи, політики – швидко, якісно, експертно підійти до відновлення України».

 

 

У наступних матеріалах ми розкажемо вам, як ґміна Владиславово справляється з комунальними послугами за умов нестабільного туризму. Та як у ґміні Вицько створили біогазову станцію, щоби мати тепло та переробляти аграрні відходи.