Авторка: Марія Марковська (Булейко)

---

Нині Гадяцький інклюзивно-ресурсний центр надає послуги дітям віком від двох до 18 років із шести територіальних громад. Ідеться про територіальні громади, які до адміністративної реформи входили до Гадяцького району Полтавської області.

«Звісно, на території шести громад проживають діти, які мають особливі освітні потреби. Й оскільки наша громада націлена на те, щоб створити інклюзивне суспільство, розвинути інклюзивну політику і філософію, то цьому завжди приділялася велика увага. Ми ніколи не відмовляли сімʼям із дітьми з інших громад і завжди намагалися зробити наш центр якомога кращим», – говорить Світлана Шкрьоба, директорка інклюзивно-ресурсного центру Гадяцької міської ради.

Водночас договору про співробітництво між громадами не укладали. Та коли побачили, що стартував конкурсний відбір від DECIDE серед громад з Одеської, Полтавської, Івано-Франківської та Чернігівської областей, щоби налагодити співробітництво територіальних громад, вирішили не гаяти часу та оформити офіційно співпрацю.

У цьому тексті читайте про те, як сусіднім громадам вдалося об’єднатися заради дітей, як та навіщо підписувати договір про співробітництво територіальних громад у сфері освіти та як вдалося покращити надання послуг для дітей в ІРЦ.

 

Для чого потрібне міжмуніципальне співробітництво та що із цим на Полтавщині

 

Не завжди громади мають достатньо ресурсів і змогу самостійно реалізувати проєкти, зокрема, у сфері освіти. Співпраця між громадами відкриває значні можливості для зміцнення одна одної.

В разі відсутності певних послуг, фахових центрів або вузькопрофільних спеціалістів у одній громаді, ОМС має можливість звернутися за допомогою до сусідніх громад. Це дає змогу не тільки розширювати доступні ресурси, але й сприяє створенню спільних проєктів та обміну досвідом, що, своєю чергою, підвищує ефективність місцевого самоврядування та розвиток територій.

Охопити співробітництвом навколо Гадяцького ІРЦ вдалося шість громад: власне, Гадяцьку, на території якої розташований ІРЦ, Великобудищанську, Петрівсько-Роменську, Сергіївську, Лютенську і Краснолуцьку.

«Не дивлячись на завантаженість, коли ми звернулися до нашого голови, він одразу погодився допомогти налагодити співпрацю та укласти договір. Усі сільські голови також підтримали нас. Загалом між нами завжди були добросусідські взаємини. І ми справді тішимося, що в нашій та сусідніх громадах живуть люди, не байдужі до роботи ІРЦ і дітей з ООП», – говорить Світлана Шкрьоба.

Готуючи документи, щоби укласти договір про співробітництво, а у випадку з Гадяцькою громадою – це реалізація спільного проєкту, потрібна була допомога експертів Проєкту. Незважаючи, що така форма договору одна з найпростіших.

«Ми щиро вдячні експертам DECIDE за юридичний та організаційний супровід під час укладання договору співробітництва. Адже для нас це перший досвід. Зрештою, нам вдалося підписати договір про реалізацію спільного проєкту разом із п’ятьма сусідніми громадами. Ми разом пройшли всі етапи та змогли втілити мрію в реальність заради дітей», – зазначає Тетяна Верещака, секретар Гадяцької міської ради.

 

Про результати співпраці

 

На території обслуговування ІРЦ проживають 6997 дітей віком від 2 до 18 років.

«Кількість дитячого населення загалом зменшується, однак дітей з особливими освітніми потребами не меншає. Це ще раз доводить важливість ІРЦ», – коментує директорка центру.

Нині в Гадяцькому інклюзивно-ресурсному центрі проводять заняття і супровід для 151 дитини з шести громад. З них – 64 дитини з інших громад. Світлана Шкрьоба ділиться кількома історіями, коли дітям із сусідніх громад вдалося допомогти саме через злагоджену роботу команди ІРЦ.

Наприклад, є кілька випадків, коли фахівці приїжджали в іншу громаду й зустрічалися з дитиною, яка, попри вік, не читала, не писала й не говорила. Почали з нею займатися, організували інклюзивне навчання – і дитина розправила плечі, соціалізувалася.

«З останнього – ми самі знайшли маму, у якої дуже закрита й не соціальна дитина. Мама не займалася нею, думала, що переросте. А ще не приймала цієї ситуації. Але після занять в інклюзивно-ресурсному центрі дитина пішла в садочок, комунікує з дітками, розуміє побутові ситуації, орієнтується в маленькому середовищі. Водночас мама розуміє, що в неї дитина з особливими освітніми потребами, і вчиться із цим жити. Тобто ми працюємо не тільки з дитиною, але й із батьками», – розповідає пані Світлана.

Нині дитина пішла в заклад загальної спеціальної освіти, почала соціалізуватися. І тепер її планують перевести в загальний заклад освіти, на інклюзивне навчання.

Також нещодавно до ІРЦ звернулися батьки з іншої громади, де в садочок не брали хлопчика. Мовляв, дитина не вміє себе поводити та комунікувати. Після того, як із ним попрацювали фахівці ІРЦ, його влаштували на інклюзивне навчання в групу дошкільного закладу освіти. Мама говорить, що результат очевидний.

«Є діти, що з маленького були з нами в ІРЦ, потім пішли на інклюзивне навчання, а зараз ці вже дорослі хлопці навчаються в інститутах. Коли дивишся на своїх випускників, які насправді мають величезні проблеми зі здоров’ям, але завдяки тому, що працюють над собою, навчалися разом з іншими дітьми, тепер мають величезні результати, серце радіє. Коли бачиш, як немовленнєва дитина починає комунікувати, коли дитина з розладами аутистичного спектру в школі має якісь надбання, це надихає, радує і дає сили працювати. Зокрема, мотивує обʼєднуватися заради дітей», – щиро розповідає Світлана Шкрьоба.

 

Чому громадам корисно обʼєднуватися, особливо у сфері освіти

 

У кожному конкретному випадку співробітництва громад переваги будуть індивідуальні. Щодо ІРЦ наші герої виділяють, зокрема, такі:

• «ІРЦ – це одна з основних структур серед освітніх установ, яка має бути в кожній громаді. Або принаймні в доступності для всіх сімей. Тому що не кожен заклад освіти, не кожен вчитель та не в кожній громаді може, хоче і вміє працювати з дітьми з ООП. Водночас інклюзивно-ресурсний центр – це наче ресурс для громади, який може забезпечити послуги для дітей, батьків і педагогів», – пояснює директорка ІРЦ.

Власне, для того, щоб кожна сімʼя мала у доступності ІРЦ (аби скористатися послугами за потреби), варто обʼєднуватися із сусідніми громадами, в яких центр є.

• Не кожна громада має змогу побудувати та забезпечувати ІРЦ. Сільські громади не завжди можуть дозволити собі створити такий центр. А ще в Україні багато дотаційних громад. Водночас на громаду припадає невелика кількість дітей з ООП і оплачувати роботу персоналу, який міг би надавати якісні кваліфіковані послуги, – дорого.

«До того ж не в кожній громаді є фахівці, які можуть працювати з дітьми з ООП. Ми відчуваємо величезний кадровий голод. Серед фахівців, які працюють дітьми з ООП, він був і до повномасштабного вторгнення. Нині ж стало ще важче», – пояснює Тетяна Верещака, секретарка Гадяцької міської ради.

Однак і це можна вирішити, налагоджуючи співпрацю.

• Розвʼязувати спільні проблеми разом із сусідніми громадами – легше та ефективніше.

«Більшість глобальних проєктів у сфері освіти дуже важко втілювати одноосібно. Спільно точно можна досягти більших результатів у роботі. У нас начебто й міська ТГ, і наша громада – це половина населення колишнього Гадяцького району. А ще наша громада складає в сукупності населення інших п’яти громад. Але й нам це складно робити, якщо проєкти коштовні. А що казати про сільські територіальні громади», – розповідає Тетяна Верещака.

За словами пані Тетяни, у Гадяцької громади багато об’єктів спільного утримання.

«Наша основна ціль – щоб населення нашої громади мало кращі умови проживання. І ми до цього постійно прагнемо», – говорить представниця голови.

• Не всі сімʼї можуть собі дозволити платити за послуги фахівців та їздити в обласний центр, щоби отримати їх. І загалом не мають цього робити, адже державні ІРЦ мають бути доступними.

«Нещодавно до нас звернулася мама з дитиною з розладом аутистичного спектру. Раніше дитина отримувала послуги в іншому місті. Тож мама була дуже здивована і вражена, що в Гадячі є змога одержувати безплатні фахові послуги в інклюзивно-ресурсному центрі», – розповідає Світлана Шкрьоба.

• Покращується якість надання освітніх послуг для дітей з ООП.

«У нашій школі навчаються 12 учнів з особливими освітніми потребами. Гадяцький ІРЦ проводить моніторинг, комплексну оцінку, надає нас рекомендації, як проводити навчання та за якою формою навчання, відповідно, складають індивідуальну програму розвитку, індивідуальний навчальний план, спілкуються з батьками та допомагають їм. Я не знаю, що б ми без них робили», – говорить Ірина Іщенко, директорка Веприцького ліцею Великобудищанської сільської ради.

Окрім усього, ТГ, які уклали чи мають намір укласти договори про співробітництво територіальних громад і пройшли конкурсний добір, отримали від DECIDE мінігрант – 130 тисяч гривень. Це підтримка та стимул, аби спільно почати реалізовувати проєкти, спрямовані на розвиток освіти в громадах.

Під час конкурсного добору представники органів місцевого самоврядування мали обґрунтувати цінність співробітництва та результатів, які можна напрацювати разом. Ідея в тому, щоби представники громад зрозуміли, що реалізовувати проєкти та шукати рішення разом справді легше.

«В умовах воєнного стану, на жаль, кількість коштів, яка виділяється на ІРЦ, обмежена. Тому ми стараємося брати участь у таких проєктах, які можуть нам допомогти. Адже 130 тисяч – це непідйомна сума для нас. А ми хочемо забезпечити наших дітей необхідним сучасним матеріалом для їхніх розвитку й корекції», – говорить директорка ІРЦ.

Зрештою, Гадяцький ІРЦ отримав для навчання дітей з ООП сучасне обладнання для розвитку активності та комунікації дітей з особливими освітніми потребами – так звану інтерактивну панель. Вона має 87 програм для різних сфер розвитку, зокрема, мовленнєвого, когнітивного, фізичного, інтелектуального та моторики.

«Панель – компактна та інтерактивна. Діти з ООП потребують сучасних методів роботи, не видрукованих картинок чи книг, а руху, постійної зміни зображень. Водночас вони хочуть брати участь в інтерактивній діяльності, грі, складанні сюжету. Сенсорний екран може одночасно приймати 10 дотиків, тож займатися можуть кілька дітей», – пояснює директорка ІРЦ.

• ІРЦ розвантажують школи та допомагають педагогам удосконалити методи роботи із дітьми з ООП.

«Це дуже важливо – мати змогу звернутися за допомогою та фаховою підтримкою до фахівців ІРЦ. Адже ми, педагоги, не маємо спеціальної освіти, щоби працювати з дітьми з ООП. Ми – вчителі-предметники. Звісно, вивчали й педагогіку, і психологію, але як поводитися і працювати з дітьми, їхні особливості не завжди знаємо», – зізнається Ірина Іщенко, директорка Веприцького ліцею.

Пані Ірина також розповідає, що цьогоріч у ліцеї відкрилися два інклюзивні класи, а вчителі, які там викладають – нові, без педагогічного досвіду.

«От вони не тільки телефонували до фахівців ІРЦ, аби запитати те, чого не знають, але і їздили в Гадяч на консультацію. Тобто в нас злагоджена співпраця. Спасибі ІРЦ, що вони є, що завжди радо допомагають», – говорить Ірина Іщенко.

• Після початку співпраці виникають інші ідеї для покращення послуг у громаді.

«Кожна угода тягне за собою спілкування з новими людьми. А кожне спілкування – це, звісно, про утримання зв’язків, налагодження нових, будування планів, обговорення нових ідей. Наприклад, у нас уже зріє така ідея, як би бути ще ближчими до сільських громад, як би краще надавати послуги всім дітям. Адже не всі батьки можуть систематично приїжджати з віддалених куточків, подекуди погане сполучення. Тож ми хочемо мати транспорт, аби підвозити фахівців до віддалених сіл. Нам дуже важливо, щоби всі діти отримували якісні освітні послуги», – розповідає директорка ІРЦ.

До того ж пані Світлана зізнається, що тепер має більше впевненості, що нові ініціативи та ідеї, так само як й ініціативи партнерів, будуть обговорюватися, підтримуватися та втілюватися в життя.

«Завдяки цьому проєкту я бачу, що сусідні громади відкликаються. Тепер ми вже сміливіше будемо до цього підходити й будемо частіше звертатися до них для створення нових проєктів і втілення ідей», – зазначає пані Світлана.