Місцеві цільові програми є невід'ємною складовою бюджетного процесу для органів місцевого самоврядування. Це інструмент, який дозволяє визначити конкретні завдання та заходи для ефективного управління фінансами в усіх сферах життєдіяльності громади.

Експерти Програми USAID DOBRE провели вебінар, що охоплює широкий спектр питань, пов’язаних із цільовими програмами: чинне законодавство щодо їх розроблення; види програм; особливості здійснення видатків у період дії воєнного стану для врахування під час розроблення заходів програм та багато інших.

---

Основні запитання експерти розкрили у роз’ясненні:

1. Чи обов’язково під кожний КФК розробляти місцеву програму?
2. Чи однакові вимоги (розроблення, виконання, звітування) щодо місцевих цільових програм в залежності від кількості населення громади (наприклад: до 10 тис. населення одні вимоги, від 10 тис. і вище – інші)?
3. Які особливості здійснення видатків в період дії воєнного стану для врахування під час розроблення заходів місцевих програм?
4. Чи потрібно розробляти та затверджувати Порядок розроблення місцевих цільових програм?
5. Чи потрібно проводити стратегічну екологічну оцінку місцевих цільових програм? Який порядок?
6. Як визначити показники результативності місцевої цільової програми?
7. На який відділ у структурі органів місцевого самоврядування рекомендовано покладати обов'язок з контролю за правильністю складання цільових Програм, здійснювати моніторинг діючих Програм, звітування про виконання заходів Програм?
8. Чи обов'язково місцева цільова програма має розглядатись на виконкомі?
9. Що таке місцева цільова програма? Алгоритм дій при розроблені цільових програм?

Переглянути запис вебінару

 

Відповіді на запитання щодо затвердження місцевих цільових програм за результатами проведення вебінару

 

1. Чи обов’язково під кожний КФК розробляти місцеву програму?

Ні, зовсім не обов’язково.

Місцеві цільові програми слід розробляти відповідно до потреб громади, а не за всіма існуючими у громаді КФК.

В кожній громаді існує потреба вирішення нагальних проблем економічного, соціально-культурного, екологічного та іншого розвитку.

Саме місцеві цільові програми дозволяють визначити сукупність завдань і заходів, необхідних для вирішення цих проблем.

Крім того цільова програма дозволяє комплексно забезпечити бюджетне фінансування пріоритетних напрямів.

Місцева цільова програма – це сукупність взаємопов’язаних завдань і заходів, узгоджених за строками виконання та ресурсним забезпеченням з усіма задіяними виконавцями, спрямованих на розв’язання найактуальніших проблем розвитку територіальних громад (далі – ТГ) або окремих галузей економіки чи соціально-культурної сфери ТГ, реалізація яких здійснюється з використанням коштів місцевого бюджету та інших залучених коштів.

Можливість затвердження цільових програм сільськими, селищними, міськими радами передбачена п. 22 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР.

Особливо гостро питання розроблення і затвердження цільових програм стоїть у громадах, які розробили чи в стадії розроблення програм комплексного відновлення. Саме місцеві цільові програми можуть охопити заходи, передбачені у програмах комплексного відновлення.

Тобто в рамках однієї громади це може бути, наприклад, лише програма підтримки місцевого бізнесу та програма поводження з відходами. Кожна громада обирає напрями свого розвитку самостійно.

 

2. Чи однакові вимоги (розроблення, виконання, звітування) щодо місцевих цільових програм в залежності від кількості населення громади (наприклад: до 10 тис. населення одні вимоги, від 10 тис. і вище – інші)?

Так, такі вимоги однакові для різних громад і від кількості населення не залежать.

Утім зауважимо, що на сьогодні немає чіткого визначення місцевої цільової програми, як і немає чинного законодавства, яке б унормовувало порядок розроблення, виконання та звітування щодо місцевих цільових програм.

Як базу можна використовувати Закон України «Про державні цільові програми» від 18.03.2004 №1621.

 

3. Які особливості здійснення видатків в період дії воєнного стану для врахування під час розроблення заходів місцевих програм?

Під час формування заходів програми слід пам'ятати про особливості здійснення видатків в період дії воєнного стану.

Так, в умовах дії воєнного стану ст. 55 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI щодо проведення захищених видатків не застосовується.

Черговість здійснення органами Казначейства видатків на період дії воєнного стану визначено Порядком виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженим постановою КМУ від 09.07.2021 №590 (далі – Порядок №590).

Першочерговими видатками в період дії воєнного стану незмінно є видатки на національну безпеку і оборону.

На виконання п. 1 ст. 4 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 Розпорядженням КМУ «Питання запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні» від 24.04.2022 №181-р затверджено План запровадження та забезпечення заходів здійснення правового режиму воєнного стану в Україні.

Слід зауважити, що видатки, які здійснюються на виконання заходів цього Плану є також першочерговими.

Переважна більшість видатків здійснюються у другу чергу. Їх вичерпний перелік наведено у п. 19 Порядку №590.

Нещодавно постановою КМУ «Про внесення змін до Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» від 27.02.2024 №211 були внесені зміни до Порядку №590. Відповідно до цих змін перелік видатків другої черги, тепер не розділяє їх здійснення за загальним та спеціальним фондами. Тож другочергові видатки можливо здійснювати з будь-якого фонду.

Щоб видатки другої черги були успішно проведені органом Казначейства слід зазначати їх назву саме так, як у п.19 Порядку №590.

Також зауважимо, що у другу чергу можливо проводити видатки на оплату будь-яких товарів, робіт та послуг в рамках реалізації проєктів, виконання програм допомоги, які підтримуються ЄС, урядами іноземних держав, іноземними фінансовими та донорськими установами і міжнародними фінансовими організаціями, в т. ч. на умовах співфінансування.

 

4. Чи потрібно розробляти та затверджувати Порядок розроблення місцевих цільових програм?

Так, такий Порядок розробляти доцільно.

Саме в такому Порядку необхідно прописати всі умови розроблення місцевих цільових програм, як то: ініціювання розроблення місцевих цільових програм, порядок прийняття рішення про розроблення проєкту програм, погодження та затвердження програм, контроль за виконанням програм тощо.

Щодо державних цільових програм, то Порядок розроблення та виконання державних цільових програм затверджений постановою КМУ «Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм» від 31.01.2007 №106.

Цей Порядок можливо взяти за основу для розроблення відповідних порядків щодо місцевих цільових програм.

 

5. Чи потрібно проводити стратегічну екологічну оцінку місцевих цільових програм? Який порядок?

Метою стратегічної екологічної оцінки (далі – СЕО) є сприяння сталому розвитку шляхом забезпечення охорони довкілля, безпеки життєдіяльності населення та охорони його здоров’я, інтегрування екологічних вимог під час розроблення та затвердження документів державного планування, до яких належать документи територіальних громад.

Відповідальність за не проведення стратегічної екологічної оцінки

Органи місцевого самоврядування (далі – ОМС) (військові адміністрації) можуть здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

За правопорушення у сфері стратегічної екологічної оцінки, може наставати дисциплінарна, цивільна, адміністративна чи кримінальна відповідальність відповідно до закону, залежно від наслідків, які настануть через не проведення СЕО.

Зокрема, серед правопорушень у сфері СЕО є:

1) нездійснення СЕО;

2) порушення процедури СЕО;

3) неврахування результатів СЕО під час затвердження документів державного планування.

Нездійснення стратегічної екологічної оцінки та порушення процедури стратегічної екологічної оцінки є підставою для:

1) скасування рішень ОМС про затвердження документів державного планування, визнання документів державного планування недійсними;

2) відмови у погодженні та затвердженні проєктів документів державного планування;

3) відмови у погодженні встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок, а також меж населених пунктів, що здійснюються на підставі або з урахуванням відповідних документів державного планування.

Рішення, дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування у процесі здійснення СЕО можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Як провести СЕО?

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Таким чином громади є зацікавленими у сталому розвитку територій та мати можливість під час планування враховувати потенційні ризики для людей та довкілля, що впливатиме на економічний розвиток.

Які ж документи підпадають під необхідність проведення СЕО?

Підказка міститься у ст. 2 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» від 20.03.2018 №2354-VIII (далі – Закон про СЕО).

Закон поширюється на документи державного планування незалежно від назви на підставі основних двох критерії:

1. сфери на які поширюється дія аналізованого документа може стосуватися однієї або кількох сфер: сільського господарства, лісового господарства, рибного господарства, енергетики, промисловості, транспорту, управління відходами, використання водних ресурсів, охорони довкілля, телекомунікацій, туризму, містобудування або землеустрою (схеми)

2. виконання аналізованого документа передбачатиме реалізацію видів діяльності (або які містять види діяльності та об’єкти) щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля (передбачені ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 №2059-VIII (далі – Закон №2059)), або які вимагають оцінки, зважаючи на ймовірні наслідки для територій та об’єктів природно-заповідного фонду та екологічної мережі (далі – території з природоохоронним статусом).

Ця позиція підтверджена Верховним Судом у Постанові Верховного Суду від 4 серпня 2023 року у справі №320/9672/21 (адміністративне провадження №К/990/12104/23). Сформовано правовий висновок, відповідно до якого для визначення наявності підстав для обов`язкового проведення СЕО оцінки документа державного планування необхідно перевірити:

 1) сферу та вид діяльності, щодо якого розробляється проєкт відповідного документа;

 2) наявність положень законодавства, які встановлюють для такого виду діяльності обов`язкову оцінку впливу на довкілля.

У контексті місцевих цільових програм за сферою такі будуть підпадати під СЕО, у частині конкретної діяльності, слід перевіряти чи цільова програма передбачає реалізацію проєктів які підпадають під дію ст. 3 Закону №2059.

Процедура проведення стратегічної екологічної оцінки

Станом на сьогодні процедуру СЕО проводити легше, оскільки існує Єдиний реєстр СЕО https://my.eco.gov.ua/registry у якому формуються всі документи відповідно до процедури.

З метою врахування екологічних ризиків та ризиків для здоров’я людей існує інструменти консультування з органами охорони довкілля та охорони здоров’я. Відповідні департаменти екології та природних ресурсів повинні надавати рекомендації для врахування під час оцінки наслідків документів.

Також пропоную ознайомитись із коментарем до Закону про СЕО https://epl.org.ua/wp-content/uploads/2020/01/2632_EPL_Komentar_CEO_NET_SAIT.pdf який допоможе краще організувати СЕО місцевої цільової програми.

 

6. Як визначити показники результативності місцевої цільової програми

По-перше, треба розуміти, що таке показники результативності місцевої цільової програми і хто має їх визначати та для чого вони застосовуються.

Логіка щодо показників результативності місцевої цільової програми (далі – Програми)  така ж сама як і відносно показників результативності бюджетних програм.

Визначає їх розробник Програми на етапі її розробки.

Самі показники результативності – це кількісні та якісні показники, що характеризують хід реалізації, досягнення поставленої мети Програми, результати виконання завдань Програми (загалом і за етапами або по роках у разі якщо виконання Програми відбувається поетапно або більше 1 року) та підтверджуються статистичними спостереженнями, бухгалтерською й іншою звітністю, і на підставі яких можна відстежувати динаміку процесів, комплексно оцінювати кількісні зміни, здійснювати оцінку ефективності використання коштів бюджету територіальної громади на виконання програмних заходів, аналізувати досягнуті результати і витрати.

Вони не повинні вимірювати одноразові дії або висвітлювати результати короткострокової діяльності.

Показники результативності визначаються таким чином, щоб їх виконання забезпечувало можливість реалізувати мету програми, вчасно виявити причини виникнення проблеми і усунути їх.

Тобто, система (сукупність) вибраних показників має використовуватися для відстеження динаміки процесів та оцінки кількісних змін. Для цього визначені розробником Програми показники її результативності мають:

• Вимірювати той самий об’єкт у часі;
• Використовувати дані, які будуть постійно та легко доступними;
• Бути дезагрегованими за статтю та іншими ознаками за якими комплексно і всебічно можна здійснювати оцінювання виконання заходів Програми з урахуванням норм Наказу Мінфіну №1 від 02.01.2019 року;
• Показувати, як впливатимуть зміни під час виконання програми на цільову групу (жінок та чоловіків за ознаками віку, інвалідності, етнічного та соціально походження, сімейного та майнового стану, місця проживання або іншими ознаками) або проблему;
• Використовувати чітко визначені та зрозумілі широкому загалу умови.

Показники результативності Програми поділяються на такі групи: показники затрат, показники продукту, показники ефективності та показники якості. При цьому визначені показники можуть бути узагальненими за напрямками: соціальні, економічні, демографічні, інші.

Показники затрат визначають обсяги та структуру ресурсів, які забезпечують виконання Програми, характеризують структуру витрат програми та можуть включати чисельність залучених до виконання заходів Програми, кількість обладнання, площу будівель, які вже задіяні або будуть побудовані, загальний обсяг робіт, які необхідно виконати в поточному та наступному роках (загальна потреба), кошторисну вартість реалізації проєктів будівництва тощо.

Показники продукту характеризують результати діяльності відповідального виконавця за відповідний бюджетний період у межах реалізації Програми – можуть відображати обсяг виконання робіт, кількість представників цільових груп, яким вже надано публічні послуги в рамках виконання Програми тощо і є одними з основних показників виконання Програм. У комплексі з іншими показниками вони дають можливість оцінити використання коштів на виконання заходів Програми. Основне значення показників продукту в тому, що саме за їх допомогою здійснюється оперативний моніторинг та оцінка ступеня виконання кожного із завдань Програми.

Показники ефективності є найбільш характерними розрахунковими показниками виконання Програми – характеризують економність при витрачанні коштів, ефективність надання послуг, співвідношення між одержаним продуктом і витраченим ресурсом, тобто визначаються витрати ресурсів на одиницю показника продукту, відношення кількості виконаних робіт (наданих послуг) до витраченого обсягу ресурсу тощо.

Показники якості (ключові показники) характеризують динаміку досягнення мети та дозволяють оцінити кінцевий ефект від виконання Програми – рівень виконання заходів Програми, виконання робіт, ступінь готовності об’єктів будівництва, рівень задоволення користувачів публічних послуг в цільових групах, зокрема жінок і чоловіків (за ознаками віку, інвалідності, етнічного та соціально походження, сімейного та майнового стану, місця проживання або іншими ознаками). Показники якості висвітлюють послаблення негативних чи посилення позитивних тенденцій в економіці громади, користь для її мешканців або, наприклад, локального бізнесу чи інших цільових груп населення територіальної громади чи суміжних громад від реалізації Програми, у тому числі з погляду забезпечення ґендерної рівності.

Тобто, показник якості є величиною, яка відображає успіх процесу виконання Програми, вимірювані, значущі результати наданих послуг, виконаних робіт і дозволяє оцінити кінцевий ефект від виконання її заходів і Програми в цілому. Цей індикатор забезпечує можливість відстежувати щорічний або поетапний прогрес у досягненні мети Програми та виконанні її завдань. Показник якості є динамічним показником, темпи та динаміка зростання якого є критерієм успішності реалізації Програми. Зазвичай критерії показника якості передбачаються вже самим завданням програми.

При цьому недоцільно включати до складу показників якості показники, що характеризують рівень освоєння бюджетних коштів.

В межах одного заходу розробником Програми можуть бути визначені як показники всіх груп, так і показники окремих груп.

Загальні поради для розробників місцевих цільових програм:

• результативних показників не повинно бути забагато, не слід переобтяжувати ними Програму. Водночас, це мають бути найбільш характерні та ілюстративні показники, які дають чітке уявлення про призначення Програми та результати, які планується досягти в ході її реалізації;
• при визначенні результативних показників Програми розробнику слід бути свідомим того, що підсумковим кроком має бути не просто визначення показників, а саме застосування та використання інформації у процесі прийняття рішень для управління Програмою (виконання, внесення змін, аналізу, контролю та координації роботи співвиконавців, звітування  тощо).

Здавалося б усе дуже просто, проте практика доводить, що саме визначення результативних показників Програм викликає найбільше питань. Тому для полегшення для розробників Програм пропонується для використання у якості «шпаргалки» проста таблиця: ставимо собі питання (з другої колонки) і відповідаємо на нього, памятаючи, що показник завжди має бути вимірюваним:

 

Висновок:

Застосування свідомо визначених показників виконання Програм дає змогу чітко продемонструвати ефективність використання бюджетних коштів, співвідношення досягнутих результатів і витрачених коштів, тривалість виконання Програми, її необхідність і відповідність меті для вирішення існуючої в територіальній громаді проблеми.

 

7. На який відділ у структурі органів місцевого самоврядування рекомендовано покладати обов'язок з контролю за правильністю складання цільових Програм, здійснювати моніторинг діючих Програм, звітування про виконання заходів Програм?

Згідно із ч. 22 п. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 №280/97-ВР (далі – Закон №280) питання затвердження місцевих цільових програм належать до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та вирішуються на пленарних засіданнях відповідних рад. З метою удосконалення діяльності з розроблення місцевих цільових програм, підвищення ефективності та покращення контролю за належним їх виконанням місцева рада має розробити та прийняти відповідний порядок, в якому прописати всі стадії розроблення та виконання таких програм, у т.ч. щодо контролю за правильністю їх складання, виконання, моніторингу та звітування.

На законодавчому рівні наразі питання щодо місцевих цільових програм не врегульовані, проте ОМС при складанні власних порядків щодо місцевих цільових програм можуть для прикладу користуватися Порядком розроблення державних цільових програм, затвердженим  Постановою КМУ від 31.01.2007 №106.

В розробленому та прийнятому відповідною місцевою радою порядку і буде зазначено, на який підрозділ виконавчих органів будуть покладені функції, про які йдеться у запитанні.

При цьому слід виходити з того, що виконання місцевої цільової програми після її прийняття і контроль за виконанням заходів і завдань програми іншими виконавцями /співвиконавцями у разі їх визначення, підготовку та оприлюднення звітів про досягнення результатів за рік і після закінчення реалізації місцевої цільової програми здійснює відповідальний виконавець, яким може бути виключно структурний підрозділ виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, до повноважень якого належать питання, на вирішення яких спрямована місцева цільова програма.

 

8. Чи обов'язково місцева цільова програма має розглядатись на виконкомі?

На законодавчому рівні питання розроблення саме місцевих цільових програм наразі не врегульовано. Отже, в кожній ТГ для врегулювання питання щодо прийняття місцевих цільових програм має бути затверджений Порядок їх прийняття і виконання,

При цьому можна використовувати Закон України «Про державні цільові програми» від 18.03.2004 №1621-IV.

Разом з тим, Законом  України «Про місцеве самоврядування» у статті 52. «Повноваження виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради» визначено, що виконавчий комітет ради попередньо розглядає та схвалює проєкти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, прогноз місцевого бюджету, проєкт місцевого бюджету, проєкти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради.

Проте всі інші процедурні питання щодо експертизи, розгляду та погодження проєкту місцевої цільової програми перед її затвердженням відповідною місцевою радою мають бути визначені саме у вище зазначеному власному Порядку.

Загальна вимога – проєкт місцевої цільової програми має бути погоджений з усіма виконавцями та причетними до виконання програми інституціями, а підставою для подання проєкту Програми на розгляд та затвердження до відповідної місцевої ради має бути його попереднє схвалення виконкомом.

 

9. Що таке місцева цільова програма? Алгоритм дій при розроблені цільових програм?

На рівні територіальної громади можливо затвердити відповідну цільову програму, яка дозволить комплексно забезпечити бюджетне фінансування пріоритетних напрямів.

На законодавчому рівні питання розроблення місцевих цільових програм наразі не врегульоване. Проте можна сформувати визначення, що таке місцева цільова програма, керуючись Законом України «Про державні цільові програми» від 18.03.2004 №1621-IV :

Місцева цільова програма – це сукупність взаємопов’язаних завдань і заходів, узгоджених за строками виконання та ресурсним забезпеченням з усіма задіяними виконавцями, спрямованих на розв’язання найактуальніших проблем розвитку ТГ або окремих галузей економіки чи соціально-культурної сфери територіальної громади, реалізація яких здійснюється з використанням коштів місцевого бюджету та інших залучених коштів.

Такі програми можуть виконуватися впродовж декількох років. Тож місцеві цільові програми можна віднести до прогнозних та програмних документів, в яких визначаються цілі і пріоритети та заходи, які необхідно здійснити для їх досягнення.

Згідно з п. 1 ч. 22 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 №280/97-ВР (далі – Закон №280), питання затвердження місцевих цільових програм належать до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та вирішуються на пленарних засіданнях відповідних рад.

Підставою для розроблення місцевої цільової програми є:

• існування проблеми на рівні ТГ, розв’язання якої потребує координації спільних дій місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, громадян;
• відповідність мети програми пріоритетним напрямам розвитку громади;
• наявність реальних можливостей для забезпечення виконання програми: фінансових ресурсів (коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством), матеріально-технічних і трудових ресурсів.

Затверджуються цільові програми відповідно до ст. 26 Закону №280 – окремим рішенням відповідної ради.

Місцева цільова програма може об'єднувати декілька споріднених напрямів та передбачати їх фінансування за кількома кодами програмної класифікації видатків, які слід обирати керуючись наказом Мінфіну №793.

Реалізація заходів цільової програми може здійснюється за рахунок коштів бюджету ТГ, обласного бюджету, державного бюджету, грантових та запозичених коштів та інших джерел не заборонених законодавством.

Для того, щоб всі завдання, визначені у місцевій цільовій програмі, отримали фінансування, вони мають бути включені до відповідного місцевого бюджету.         

Важливим є те, що в будь-якій територіальній громаді мають застосовуватися однакові підходи до розроблення та реалізації всіх власних цільових програм. Для цього рішенням відповідної місцевої ради має бути затверджений Порядок прийняття і виконання місцевих цільових програм, в якому буде визначений прийнятний конкретно для даної ТГ алгоритм.

Основними стадіями розроблення та виконання Програми є:

1. Ініціювання розроблення Програми (підготовка ініціатором концепції Програми);
2. Громадське обговорення концепції Програми;
3. Схвалення концепції Програми, визначення головного розробника та строків підготовки проєкту Програми;
4. Підготовка головним розробником проєкту Програми (визначення заходів і завдань для включення до неї, обсягів і джерел фінансування, строків виконання заходів Програми, відповідального виконавця, співвиконавців, формування самого документу);
5. Здійснення експертизи проєкту Програми, погодження всіма заінтересованими сторонами та інституціями, що будуть долучені до виконання Програми, погодження проєкту Програми;
6. Подання погодженого проєкту Програми до місцевої ради та затвердження Програми;
7. Включення обсягів фінансування Програми до річного бюджету ТГ, затвердження бюджетних призначень на її виконання;
8. Організація виконання Програми, внесення змін у разі потреби та здійснення контролю за її виконанням;
9. Моніторинг, оцінка ефективності, підготовка звітів про результати виконання Програми, оприлюднення документів і результатів;
10. Припинення Програми (за строком виконання або дострокове у разі потреби).

---

Посилання на НПА, що згадані у цьому роз’ясненні:

1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 №2456-VI. Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#Text
2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР. Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80
3. Закон України «Про державні цільові програми» від 18.03.2004 №1621. Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1621-15#Text
4. Закон України «Про стратегічну екологічну оцінку» від 20.03.2018 №2354-VIII. Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2354-19#Text
5. Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 №2059-VIII Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2059-19#Text
6. Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022. Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022
7. Постанова КМУ «Про внесення змін до Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» від 27.02.2024 №211 Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2024-%D0%BF#n2
8. Постанова КМУ «Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм» від 31.01.2007 №106. Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/106-2007-%D0%BF#Text
9. Порядок виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затверджений постановою КМУ від 09.07.2021 №590. Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/590-2021-%D0%BF
10. Розпорядження КМУ «Питання запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні» від 24.04.2022 №181-р. Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/181-2022-%D1%80
11. Наказ МФУ від 10.12.2010 №1536 «Про результативні показники бюджетної програми» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1353-10#Text
12. Наказ МФУ від 02.01.2019 №1 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо впровадження та застосування гендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі» https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0001201-19#Text

 

(с) Ця публікація стала можливою завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст є відповідальністю Глобал Ком'юнітіз (Global Communities) і не обов'язково відображає точку зору USAID чи Уряду Сполучених Штатів.