Наталія Мусієнко, голова Вільнянської міської територіальної громади Запорізької області, розповіла, як жінки громади допомагають війську, і тим, хто через війну змушені були покинути свої домівки.

Вільнянська громада ще з 2014 року допомагає постраждалим від війни. Ми профронтова зона, Донецьк і Луганськ наші сусіди, тому внутрішньо переміщені особи були у нас з 2014 році, коли на державному рівні вони ще не фіксувались. Ми приймали й підтримували їх і морально, і матеріально. Але зараз працюємо з ВПО у збільшеному в десятки разів темпі.

І в першу чергу це роблять жінки нашої громади, які ще з 2014 року відправляли гуманітарні вантажі на схід України. Зараз жінки задля перемоги працюють кухарками (готують їжу для ВПО), швачками (шиють одяг для військових), плетуть сітки.

З 24 лютого наше місто збільшись утроє з ВПО, які прибули до нашої громади. Вони забезпечені всім необхідним – житлом, речами, гуманітарною допомогою. Дуже вдячна за підтримку, яку отримуємо для цього зовні. І ВПО, і сім’ї в складних життєвих обставинах, і багатодітні сім’ї, і люди з інвалідністю у нас на обліку. Всі вони в рівній мірі отримують необхідну допомогу.

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну ми організовували виїзд за кордон – безкоштовними автобусами у Литву, Латвію, Австрію. Відправляли ВПО з різних міст.

У нас добре працюють волонтерські організації, адже ми приймаємо велику кількість ВПО. Багато їх їде до нас із Запоріжжя, бо у нас безпечніше.

Найсерйознішою у нас була підготовка до зими, адже ми відповідальні за тих людей, яких прийняли. Наразі ми готуємось реалізовувати проєкт з будівництва трансформаторної підстанції, яка буде забезпечувати електроенергією весь район. З обласного бюджету для цього ми отримали фінансову допомогу і до нового року плануємо реалізувати цей проєкт.

Ми зрозуміли, що наш український народ нічим не зламати – ні чоловіків, ні жінок, які одягли військову форму і пішли нас захищати. Рівність у нас і тут, на війні, про що свідчить перейменування свята захисників на свято захисників і захисниць України. Хоч жінок у війську лише 15%, у тилу працюють жінки і чоловіки 50 на 50. А без тилу перемоги бути не може. Я впевнена, що перемога буде. Якнайшвидше. Бо такий сильний дух у українського народу, такої гордості немає у всьому світі, як за наших українців і українок!

Матеріал підготувала Юлія Савельєва,
гендерна експертка Шведсько-українського проекту “Підтримка децентралізації в Україні” (SALAR International)