Вікторія Бальцер, секретар Вознесенської міської ради (Вознесенська громада, Миколаївська область), розповіла, як громада намагається впоратися з викликами, спричиненими війною. 

---

Приємно визнавати, що жіноче лідерство набирає обертів, охоплює нові сфери і місцеве самоврядування у цьому не є виключенням. Маю зазначити, що багато жінок нашої громади у критичний момент взяли на себе відповідальність і готові були діяти не відповідно до своїх посадових обов’язків, а відповідно до викликів, які виникли.

Наша громада розташована у центрі Миколаївської області. Російські зайшли до нас в березні. Ми перебували в окупації буквально три доби. Частина міста була окупована, було підірвано багато мостів – залізничних, автотранспортних. Але ми тримали і утримали лінію оборони.

Перший гуманітарний штаб у нашій громаді створили вже 7 березня, але він працює й до сьогодні – надає допомогу місцевим жителям, військовим, ВПО.

Спочатку ми намагались шукати каски, бронежилети, але це було важко, оскільки всі поставки були з-за кордону. Ми витрачали на це багато часу, а отримували 10 бронежилетів, які в принципі не вирішували нагальних проблем. Тому ми вирішили сфокусуватись на тих завданнях, в яких можемо бути більш ефективними.

В першу чергу – це організація евакуації мирних жителів, бо багато хто вирішив поїхати. З 2 по 15 березня ми евакуювали 4000 осіб. Ми враховували гендерний аспект в евакуації у тому, що евакуювали жінок і дітей. Для їх зручності ми організовували підвезення до поїзду, харчування в дорозі, проводили евакуацію людей з інвалідністю, що було вкрай складно без спеціального приладдя, організовували патронат для дітей, які їхали без супроводу. Працювали над самоорганізацією людей, призначали координаторів, допомагали тим, хто цього потребує, з ліками, особливо в дорозі. На загрузці допомагали евакуйованим з дітьми, бо чоловіків майже не було.

Перше, що спрацювало, і в що варто надалі інвестувати – це створення мереж, налагодження неформальних партнерських відносин – з асоціаціями, жіночих рухами. Ми працювали через вайбер-групи. Наприклад, було потрібно евакуювати людей до Львову, а звідти заправити автобус та передати у громаду гуманітарну допомогу. Це все вирішували не на рівні державних структур, а на рівні особистих зв’язків, яким можна було подзвонити увечері і про все домовитись. Тому давайте й надалі будувати мережі, адже вони дуже потрібні і показали свою ефективність у екстремальних ситуаціях.

Друге, що допомогло – це діджиталізація і сучасні технології. Їх треба вивчати і застосовувати. Наприклад, потрібно було зібрати 800 осіб, перевезти їх до потягу, розрахувати, щоб всім вистачило місця і щоб всі місця були зайняті. Ми використовували для цього гугл-форми, через які люди реєструвались. Також ми створили кол-центр, через який всіх збирали і вели впродовж всього шляху до кордону України. Таким чином з евакуацією і гуманітарними вантажами ми допомагали й сусіднім громадам, які не мали такого організаційного потенціалу. Тому потрібно й надалі використовувати соцмережі, спілкуватись з мешканцями. Через соцмережі ми гасили паніку, повідомляли, що ситуація під контролем, що голова громади на місці, крім того – попереджали про небезпеку, про можливість отримання гуманітарної допомоги.

Що не спрацювало і над чим варто працювати після війни – це організація співпраці між ОМС, ДСНС, поліцією і місцевими жителями. З’ясувалось, що ці служби не можуть самостійно локалізувати проблему без підтримки населення. А це ускладнювало вирішення будь-яких питань. Тому потрібно інвестувати в навчання жителів щодо того, як вони мають діяти в критичних ситуаціях, давати їм алгоритми дій, щоб вони знали, як допомагати собі самим, оточуючим, а потім чекати на допоміжні служби.

Таким чином, на початках ми займались евакуацією наших жителів, потім організовували роботу гуманітарного штабу, потім до нас почали їхати ВПО з інших населених пунктів Миколаївської і Херсонської області. ВПО у нас наразі складає близько 10% населення громади.

Зараз настав період, коли ми почали думати про відбудову громади, створили відповідну Робочу групу і спрямовуємо свої зусилля на розробку проєктів за принципами зеленої енергетики, енергоефективності, щоб ці проєкти були сталими, дружніми до навколишнього середовища, щоб були не тягарем для нашого бюджету, а навпаки – були точками росту для певних сфер.

Наразі ми реалізуємо проєкт з сонячними панелями на каналізаційній насосній станції, що дозволяє нам мінімізувати її залежність від зовнішнього постачання.

Також ми знаємо, що у нас багато ВПО, які навряд чи зможуть найближчим часом повернутись до своїх домівок, оскільки зруйновані і їхні будинки, і інфраструктура у їхніх населених пунктах, тому ми думаємо про те, як інтегрувати цих людей у нашу громаду, щоб вони осіли і стали частиною нашої громади.

Крім того, сьогодні ми реалізуємо проєкт «Агрохаб Теплиця», в рамках якого проводили серію тренінгів для ВПО з вирощування овочів та ягід на присадибній ділянці. Також видавали мікрогранти для ВПО для започаткування невеликого власного агровиробництва на присадибній ділянці. Сподіваємось, що навесні вони посадять свою першу теплицю, вирощуватимуть картоплю і це буде підмогою у продовольчій безпеці громади, оскільки ми зацікавлені, щоб якомога більше продукції  вироблялось на території громади, щоб ми були менш залежні ззовні. Також ми надавали їм сільгосптехніку для обробки землі.

Є у нас проєкти з екоініціативи, бо маємо сміттєвий полігон, який нещодавно горів. Тому працюємо над компостуванням опалого листя, бо це все додаткові витрати з бюджету – спочатку вивезти це листя на полігон, а потім гасити пожежі. Тому популяризуємо проєкти з компостування у домашньому господарстві, роздаємо компостери місцевим жителям.

Паралельно організували надання матеріалів для ремонту пошкоджених будівель, оскільки останнім часом у нас були прильоти, які пошкодили будинки. Тому ми створили матеріальний резерв. У цьому також добре спрацювали гугл-форми, які люди заповнюють – наприклад, об 11.00 у нас ракетний прильот, а вже о 17.00 ми знаємо кому і скільки шиферу потрібно і як його правильно розвезти.

Роботи багато, але нам якось вже хочеться відійти від тієї рутини, яку ми мали у першу декаду війни, коли забезпечували лише гуманітарні потреби. Зараз більше займаємось налагодженням партнерських відносин, шукаємо міста-побратими, міжнародні організації, будемо продовжувати брати участь у програмі «ДОБРЕ- ІІ», ПРООН. Тобто, для нас важливі мережеві проєкти і співпраця з іншими організаціями, тому ми багато часу інвестуємо у цей напрямок.

Попереду зима, і з цим у нас однакові виклики з іншими громадами. Наразі переводимо комунальну сферу на альтернативне опалення, наприклад, купили твердопаливний котел для лікарні, створили лінію по виготовленню брикетів з паливної деревини – відходів від кронування дерев у нашій громаді, і будемо по можливості забезпечувати власні потреби у брикетах

Та маємо ще багато планів та діючих ініціатив.

Матеріал підготувала гендерна експертка Шведсько-українського проекту “Підтримка децентралізації в Україні” (SALAR International) Юлія Савельєва