Дебати від DESPRO: + 15 % прихильників об’єднання.

Автор: Дмитро Синяк 

На дебатах на тему «Навіщо громадам об’єднуватись?», які нещодавно проходили в Івано-Франківську, багато уваги було приділено запитанням із залу. Більшість тих, хто ставив запитання, представлялися депутатами районних рад. Деякі питання та відповіді заслуговують на увагу. Саме їх ми вам і пропонуємо.

Організатором заходу виступив Швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO за сприяння Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Івано-Франківського Центру розвитку місцевого самоврядування, створеного за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» та Мінрегіону.

Сторону, яка підтримала добровільне об’єднання територіальних громад, представили голова Омельницької ОТГ Полтавської області Олександра Шереметьєва, голова Глибоцької ОТГ Чернівецької області Григорій Ванзуряк та голова Байковецької ОТГ Тернопільської області Анатолій Кулик. «Проти» об’єднання виступили голова Рогатинської районної ради Роман Гринишин, голова Рожнятівської районної ради Василь Рибчак та Ясенево-Пільнівський сільський голова (Городенківський район) Іван Струтинський.

 

 

Противники об’єднання весь час звинувачували своїх опонентів у нечесній грі. Мовляв, звичайно, ви привезли представників найуспішніших громад, яким важко щось заперечити. А якби ви привезли тих, у кого нічого не виходить і хто кляне об’єднання, картина у залі була б зовсім іншою. Однак прихильники такої думки пропустили один важливий момент: якщо ти збираєшся на дебати, то збираєш якнайбільше аргументів на підтримку власної позиції, а не проти неї. Якби сторона «ПРОТИ» була дуже зацікавлена у тому, щоб у залі були представлені слабкі, проблемні громади, вона б могла їх запросити. А якщо не запросила, то чи не тому, що подібних громад в області немає?

 

 

- У Тлумацькому районі об’єдналося дві громади, і жодна з них не платить за своїх людей, які проживають у районному геріатричному центрі (будинку престарілих. – Авт.), – спробував атакувати депутат Тлумацької райради. – Вчора після колегії в облдержадміністрації нам повідомили, що ми маємо «знайти десь» гроші на оплату світла у цьому закладі. Чи платите ви за своїх людей, які проживають у геріатричних пансіонатах?

Це запитання анітрохи не налякало сторону «ЗА».

- Ми створили у своїй громаді центр, який опікується усіма категоріями соціально незахищених осіб, – сказав Анатолій Кулик. – За минулий рік ми виплатили близько 1,5 млн грн різноманітної допомоги. Деколи виплачуємо до 20 тис. грн допомоги на лікування. Також ми платимо за кожну дитину з нашої громади, яка відвідує дитячий садочок у Тернополі. Так само відбувається з усіма іншими установами. Є вартість утримання чи обслуговування однієї людини, ми рахуємо, скільки наших людей користувалися послугами того чи іншого закладу у Тернополі і платимо за них.

- Ми забуваємо, що є закон про співробітництво громад, – додала Олександра Шереметьєва. – Згідно з ним, ми платимо за кожну нашу людину у районному геріатричному центрі. У цьому немає нічого складного.

 

«Приймімо закон…»

 

- От зараз навантаження техпрацівників розраховується за площею навчальних закладів, – спробував зайти з іншого боку Василь Рибчак. – Щоб скоротити кількість техпрацівників, треба змінити законодавчу базу. Приймімо відповідний закон…

Я згадав у цей момент, як деколи важко йшли у сесійній залі Верховної Ради законопроекти, пов’язані з децентралізацією. Скільки людей було задіяно у тому, щоб їх спочатку поставили на голосування, а потім схвалили. І це закони, які, принаймні, на словах, підтримували усі народні обранці. Скільки треба працювати, щоб народні депутати прийняли закон, за яким можна було б скорочувати техпрацівників? Однак сторона «ПРОТИ» не зважала на такі дрібниці. Відчувалося, що для неї важливо не стільки вирішити проблему, скільки перевести на когось відповідальність за її невирішення.

- Також треба прийняти закон, за яким школа, де навчаються менше 70 дітей, не повинна була б мати 3-4 ступенів, – продовжував, наче виступаючи на мітингу напередодні парламентських виборів, Василь Рибчак. – Тоді ми розв’яжемо й проблему малокомплектних шкіл. От ми чуємо тут про успіхи об’єднаних громад. А нехай представники цих громад скажуть, як у них працюють спортшколи, як працюють програми гемодіалізу тощо? Це добре, коли є на це кошти. А що робити, коли їх нема?

- Щороку ми дофінансовуємо мережу освітніх закладів, яку держава забезпечує лише на 70% - підтримав його Роман Гринишин. – Так, принаймні, у Рогатинському районі.

- Чи закриватимуть школи в об’єднаних громадах? – додав, виступаючи з місця, якийсь чоловік.

 

 

На перший погляд, атака була вдалою. Але тільки на перший погляд.

- Я представляю Міністерство регіонального розвитку, відтак не можу нести відповідальності за проблеми освіти, – відповів генеральний директор Директорату з питань розвитку місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою Мінрегіону Сергій Шаршов. – Однак, якщо є питання, я спробую відповісти. Усе залежить від рішення громади. Однак треба бути свідомим того, що фінансувати треба не стіни і квадратні метри, як робили в СРСР, а надання освітніх послуг. Наскільки мені відомо, нещодавно відбулися зміни у законодавстві, й освітня субвенція тепер нараховується за кількістю учнів та за навантаженням на вчителя. Є відповідна формула, за якою нараховуються ці кошти. Щоб перехід був плавним, у законі про держбюджет виділена певна стабілізаційна дотація, крім того, у Мінфіні є 300 млн грн у резервному фонді – на покриття незапланованих «дірок». Згодом, за підсумками 1-го півріччя, пройде перерозподіл субвенції.

- Кожна людина, яку скоротили у сільрадах нашої громади внаслідок об’єднання, згодом була працевлаштована, – додала Олександра Шереметьєва. – Всі гроші, які ми отримуємо, ми ділимо на кількість населення і розподіляємо по населених пунктах чесно, без зволікань. От ви тут кажете, що у жодному разі не можна скорочувати школи. Я розповім вам про результати аудиту, проведеного у школах нашої громади. Так-от, директор однієї зі шкіл отримував близько 10 тис. грн, бо разом із директорською зарплатнею отримував зарплатню вихователя і вчителя. Вчитель української мови – мала 12 740 грн на місяць, бо теж обіймала кілька посад. І так було практично з усіма вчителями. Повірте, освіта у нас зовсім не ображена, хоч про це і багато кричать. Насправді школа є закритим клубом, куди не беруть чужих. Ліквідувати цей клуб і замінити його на заклад, у якому надають освітні послуги високого рівня є нашим обов’язком.

Усі присутні у залі мали  спеціальні пульти, за допомогою яких голосували «за» чи «проти» запропонованих модератором тез. Завершальним акордом освітнього блоку стала відповідь залу на запитання «Чи вважаєте ви достатнім матеріально-технічне забезпечення шкіл у вашому населеному пункті?» 87% аудиторії відповіли на нього «ні».

 

 

Включити мізки

 

Коли голови районних рад зі сторони «ПРОТИ» розповідали про успіхи району, вони зауважили, що шукають ділянку для розміщення парку сонячних батарей за пропозицією інвестора. Ця фраза явно не сподобалася голові селища Букачівці, який сказав буквально наступне:

- Якщо ви не маєте, де розміщати сонячні батареї, запрошую вас до нас, у Букачівці, у село Витань нашої сільради. Ми готові надати кілька ділянок інвесторам.

- Деколи для розміщення сонячних батарей потрібні доволі специфічні умови. Ми не можемо розміщувати їх там, де заманеться, – невдоволено відповів Роман Гринишин. – І якщо ми з вами не зв’язувалися, значить, ваші ділянки нам не підходять.

Однак розповідь про успіхи району все одно змазалася.

- Як у Глибоцькій громаді вирішується питання транспортного сполучення з центром ОТГ? – звернувся до сторони «ЗА» ще один депутат райради, який, очевидно знав, як деколи важко потрапити до віддалених гірських сіл.

- Так, ми мали давню проблему: в один з населених пунктів нашої громади не їздив жоден автобус, – відповів Григорій Ванзуряк, який був радий поділитися розповіддю про успіхи його ОТГ. – Щоб потрапити до адміністративного центру громади, який був лише за 7 км від того села, треба було зробити гак у 50 км. Щоб вирішити цю проблему, ми розробили соціальний маршрут, яким також користуються вчителі та діти шкільного віку. Автобус тричі на день безкоштовно курсує між двома населеними пунктами. З бюджету громади на це виділено тільки минулого року 180 тис. грн на рік. При бюжеті громади у 108 млн грн на рік, я вважаю, що це невеликі витрати.

 

 

Повідомлення про бюджет Глибоцької громади мало кого залишило байдужим, – у залі пролунали захоплені вигуки.

- Ми не чекаємо появи тих чи інших законів, а намагаємося вже зараз шукати шляхи розв’язання наших проблем – додав Анатолій Кулик. – Якщо нам бракує грошей, то треба їх заробити. Для цього ми переробили генплани, включивши до нього довколишні землі, й нещодавно на одну з ділянок, розташованих на цих землях, прийшов інвестор, який висловив бажання збудувати завод на 5 тис. робочих місць. Він виготовлятиме бортові системи до автомобілів. А оскільки робоча сила у нас відносно дешева, ми вирішили підняти земельний податок до 12%. Це я до того, що той, хто хоче щось зробити, шукає спосіб, як це зробити. А хто не хоче, шукає причину. Механізми для того, щоб збільшити бюджет є, треба просто включати мізки та працювати.

 

Глобальні запитання

 

Із залу прозвучали й кілька загальних запитань, на які відповів Сергій Шаршов.

 

 

Чому податок на доходи фізичних осіб надходить за місцем реєстрації юридичної особи, а не за місцем реєстрації громадянина?

- Податковий кодекс стверджує, що ПДФО має надходити за місцем діяльності підприємства. У моєму департаменті у Міністерстві регіонального розвитку працюють понад 20 осіб з цілої України. Уявіть собі, який треба мати апарат, щоб правильно розподіляти ПДФО тільки мого департаменту, якщо воно буде надходити за місцем реєстрації фізичної особи. До того ж, муніципалітети завжди зацікавлені у тому, щоб податки надходили за місцем розташування юридичної особи. І державу така зацікавленість влаштовує. Адже тільки за таких умов органи місцевого самоврядування вмотивовані щодо створення робочих місць. На разі це питання є найболючішим для нас. А коли зі створенням робочих місць у нас все буде добре, можемо й переглянути цей механізм.

Як районні ради можуть працювати, коли вони практично позбавлені повноважень? Хіба це децентралізація – забирати повноваження у представницьких органів району?

- Людина живе насамперед не у районі, а у громаді. Тому й думати треба не категоріями району, а категоріями громади. А щодо повноважень районних рад я можу сказати наступне. Першим рішенням, яке приймається на сесії райради, є рішення про передачу повноважень районній державній адміністрації. По цьому чудово видно, чи може районна рада використовувати свої повноваження. Саме через це районний рівень влади у нас нерозвинений.

Чи об’єднуватимуть громади примусово?

- Реформа має незворотній характер. В Україні утворено понад 700 громад, які об’єднують близько 35% всіх адміністративних одиниць України. Ми розраховуємо на те, що до наступного року в ОТГ будуть більшість населення нашої держави і більшість адміністративно-територіальних одиниць. У 2020 році мають бути місцеві вибори. Й буде дуже дивно, коли на ці вибори окремо підуть спроможні громади і сільради старого зразка. Тому до цього часу може бути вжито й примусове об’єднання. Щоб це їх не торкнулося, необ’єднані громади мають шукати спільні коріння та планувати майбутній розвиток із сусідніми містами та селами. Більше того, зараз межі громад можуть змінюватися, маленькі громади можуть об’єднуватися з великими. Але коли буде прийнято рішення про примусове об’єднання, реформу адміністративно-територіального устрою буде закінчено, й тоді змінити щось буде вже неможливо. А зараз ви маєте час на коригування усіх суперечливих моментів.

Якою буде цього року інфраструктурна субвенція?

- У 2016 році у бюджеті було передбачено 1 млрд грн, це близько 1200 грн на одного сільського жителя зі 159 громад. У 2017 році громад було вже 366, й вони отримали 1,5 млрд грн, це близько 700 грн на кожного жителя. Цього виділили на 1,9 млрд грн, або близько 400 грн на одного сільського жителя. Тобто в абсолютних цифрах загальний обсяг грошей зростає, але зменшується у перерахунку на кожного жителя. Тому нещодавно ми розробили зміни до методики, щоб чітко зафіксувати фінансову підтримку держави на одного сільського жителя.

***

Маркером переконливості заходу стало фінальне голосування щодо необхідності об’єднання громад. Згідно з ним, проти об’єднання громад виступило 17% аудиторії. На початку дебатів цей показник становив 32%.

Наприкінці виступив заступник голови Івано-Франківської ОДА Богдан Кобилянський, який нагадав слова Лєшека Бальцеровича: «Якщо реформа всім подобається, то не є реформа».

- Те, що 83% аудиторії підтримують об’єднання громад, свідчить про незворотній характер змін, – сказав Богдан Кобилянський. – А щодо опонентів, то їхні позиція є природною. Хто є найбільшими опонентами медичної реформи? Лікарі! Пацієнти якраз реформу підтримують. А хто проти адміністративної реформи? Влада, яка втрачає повноваження! І про це не треба забувати. Я щиро дякую DESPRO та Мінрегіону, які хочуть змінити державу.

Матеріал створено за сприяння Швейцарсько-українського проекту «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO.