В Україні вже четвертий рік триває децентралізація. Але й досі серед українців ходять міфи, що об’єднання територіальних громад призведе до зубожіння населення. Цей міф підтримують і очільники місцевих громад, які бояться внаслідок об’єднання втратити свої крісла.

Голова Асоціації об’єднаних територіальних громад та голова Новоукраїнської ОТГ Олександр Корінний в ефірі Громадського радіо запевнив, що реформа децентралізації має бути успішно впроваджена, і наголосив, що в людей наразі є шанс взяти долю свого населеного пункту в свої руки.

Люди часто обурюються, що в ОТГ створюють свої виконкоми, штатний розпис яких величезний, водночас лишаються райради, які мають велике кадрове навантаження, що створює дублювання функцій. Чи справді так? Скільки, наприклад, у вашій ОТГ налічує виконавчий комітет людей? Чи є ця проблема для вас?

Перша задача голови ОТГ - набрати стільки людей, скільки потрібно для надання якісних послуг в себе на території. Наприклад, в моїй громаді до об’єднання працювало близько 20 працівників в міській раді Новоукраїнки, зараз в ОТГ працює близько 50. Я вважаю, що для моєї громади в 20 тисяч мешканців 51 працівник – це як раз є прийнятною нормою.

Що із заробітною платою? Кілька років тому Кабмін прирівняв заробітну плату у виконкомах ОТГ до рівня заробітної плати співробітників Кабміну, щоб стимулювати об’єднання.

Я не хочу порівнювати ОТГ і Кабмін. Це зовсім непорівнювані речі, я хочу порівняти ОТГ і районні державні адміністрації. Сьогодні після прийняття нового закону про державну службу, заробітна плата мого колеги голови райадміністрації значно вища, ніж посадовий оклад голови ОТГ.

Значно, це в скільки разів?

Три мінімальні заробітні плати – це оклад голови адміністрації, це близько 11 тисяч, плюс надбавки, стажові і так далі. І це набагато більша зарплата, ніж у голови ОТГ. Тому сесії інколи доганяють ту зарплату преміями. Зарплата голови ОТГ повністю залежить від рішення сесії, якщо депутати незадоволені, вони ніколи не поставлять надбавку і премію. Наскільки я пам’ятаю, посадовий оклад голови ОТГ – 5400 тисяч гривень. Але до кожного випадку потрібно підходити окремо. Якщо голова ОТГ передав більшість функцій районній державній адміністрації, тоді запитання – за що йому платити зарплату? А якщо в нього і первинна медицина, культура і спорт, і все функціонує гарно, то я вважаю, що за гарну роботу потрібно гарно платити.

Реформа децентралізації триває декілька років, ОТГ ще формуються. Що змінилося в Новоукраїнській громаді, де ви є головою? Багато говорять, що в ОТГ змінюється ситуація хоча б щодо фінансів. Це так? Їх дійсно стало більше?

Створення ОТГ – це зміна системи влади на місці. Сьогодні, обираючи голову ОТГ, ви маєте повноцінно з нього питати – чому тепло або не тепло в дитсадочку або в школі, як там харчують дітей, як приймають у ФАПі, чому не прочищені взимку від снігу дороги. Якщо раніше людина обирала сільського і міського голову і ставила йому це питання, то він говорив, що за школи чи щось інше відповідають районні державні адміністрації. Люди тоді ставили нормальні запитання, а навіщо я за вас голосую, якщо всі питання потрібно вирішувати у голови районної адміністрації? Сьогодні ця система змінена. Крім того, децентралізація дає можливості, і кожен голова на місці і громада несуть відповідальність. Не треба, друзі, вішати відповідальність тільки на голову ОТГ, відповідальність лежить на всіх – і на громаді, і на депутатах. Тому коли є можливості, потрібно ними гарно розпоряджатися.

Любомир Ференс: Ви говорите, що тепер з голови ОТГ люди можуть питати. А спитають? Чи ви відчуваєте цей суспільний тиск?

Олександр Корінний: Звичайно. Крім того, що питають і підказують, а ще й починають допомагати. Це для мене найважливіше, тому що, коли тебе люди обрали і довіряють, вони починають ці зміни робити разом із тобою. Сьогодні всі голови, які вважають себе прогресивними, обов’язково мають Фейсбук сторінку, номер, який доступний будь-якому жителю міста. Мені кожен житель мого міста може зателефонувати. Добре, коли люди не просто питають, а коли вони розуміють зону відповідальності, надають свої пропозиції та підказують.

Слухачка з Полтави: Є позашкільний навчальний заклад – музична школа, яка знаходиться в районному центрі. Дітки з ОТГ навчаються у цій музичній школі. Хто повинен її фінансувати, адже ОТГ не можуть утворити навчальні музичні заклади хоча б тому, що не вистачає професійних кадрів?

Ростислав з Гостомеля: Гостомель є одним із перших ОТГ, які створилися в Україні. Станом на сьогодні в нас ще й досі не призначені вибори. Чому так, якщо за підрахунками експертів, наша ОТГ буде дуже спроможною?

Стосовно позашкільних навчальних закладів. В слухачки була фраза, що ОТГ не можуть створити свою музикальну школу. Це не так. В багатьох громадах прекрасно функціонують позашкільні навчальні заклади. Якщо у вас сьогодні в громаді немає спеціалістів, то це виключно ваша проблема – готуйте своїх людей, рекомендуйте їм вступати до відповідних ВНЗ, повертайте їх, нехай працюють. Я знаю, що багато ОТГ приділяють увагу позашкільній освіті: музичні школи, школи мистецтв, ДЮЦ, спортивні школи тощо. В нас, наприклад, був районний ДЮЦ, районна музична та спортивна школи. Ми одразу їх забрали на баланс міста громади, маємо договори з сільськими територіями, і навіть їхні тренери працюють сьогодні в спортивній школі.

На території сільської ради немає спеціалістів і там не було музичної школи, тепер створилася ОТГ і там і досі немає спеціалістів. А як пов’язана децентралізація з тим, що і до цього не було спеціалістів?

Ви маєте на увазі, що створення ОТГ ще ні до чого не призводить. Якщо не було, то його треба створювати, а якщо не можуть створювати, то це проблема місцевої громади?

Звичайно. Жодних законодавчих чи фінансових бар’єрів для створення чи то школи мистецтв, чи то музичної школи немає в ОТГ.

Що ви знаєте про проблему Гостомеля?

Давайте будемо відвертими – процеси в мене в Новоукраїнці на Кіровоградщині чи процеси під Києвом чи біля Одеси – це трошки різні процеси. Декілька соток землі в Гостомелі чи біля Одеси – це майже бюджет будь-якої сільської громади. Відповідно це політичний тиск і чиїсь інтереси. Що потрібно в цьому випадку робити? Звичайно, включати світло. Не всім вигідно сьогодні віддати систему управління, щоб землі ділив голова адміністрації, а не обраний голова.

Київська область наразі в аутсайдерах об’єднання. Богуславська ОТГ теж хоче на вибори, але на рівні губернатора це блокується. Я вже не говорю про Гостомель чи Коцюбинське. Але біля столиці, напевно, будуть свої умови, і минулого тижня Кличко підписав указ про створення агломерацій навколо Києва. Тобто, скоріш за все, найближчим часом певні зрушення у розгляданні цієї проблеми навколо Києва будуть.

Сьогодні Геннадій Зубко, віце-прем’єр-міністр, який був у нас на з’їзді Асоціації ОТГ, пообіцяв створити робочу групу саме по Гостомелю, запросити представників Гостомеля та представників ЦВК, яким закони не писані. Я вважаю, що якщо громада має бажання створити ОТГ, ніхто не має права їм завадити.

Слухачка Ганна з Чернігова: Чи не буде децентралізація на кшталт колективізації, яку потім визнали неправильною? Ви зараз заганяєте громади туди, куди вони не хочуть. А чи не буде з часом так, що це виявиться неправильним?

Це просто міф. Ми зараз з вами розглядаємо Гостомель, який хоче, але йому не дають. Я ще не пам’ятаю жодного прикладу, де не хотіли об’єднання, але людей змусили.

Нам пише Наталя з села Карпилівка, що на Чернігівщині. «Наше село живе у XVII віці – безпросвітна брехня місцевих депутатів і виконувача обов’язки голови сільради. Зібралася громада села, нам навіть не відкрили для зборів клуб, сказали, що зборів не буде, а ми хотіли приєднатися до селища Десна. В Десну ж подзвонили представники сільради та збрехали, що немає бажаючих на збори». Ось така ситуація.

Це відповідальність місцевого голови, якого обрала громада. Якщо ви обрали людину, яка вам не відкриває комунальний заклад, який належить громаді, бреше, то зберіть сходку в селі, зробіть, згідно з законом, відкликання такого голови та оберіть нового.

Вам легко говорити, але люди не знають цього закону, на який можна послатися, і єдине, що залишається, це відкривати ногами двері. Крім того, люди можуть боятися. Мені хотілося, щоб ваша відповідь була про те, що їм у такому випадку робити? Куди їм стукатися, тому що будемо свідомі того, що на рівні села і райради все домовлено, і їм немає до кого звертатися. Куди їм потрібно стукатися?

Я не поділяю ці твердження. Якщо люди кажуть, що жителі села хочуть, то щоб у селі, де кожен кожного знає, люди не змогли донести свою точку зору? До кого треба стукати? В кожній області є центр розвитку місцевого самоврядування, є наші відділення Асоціації, є відділення інших асоціацій, тобто є люди, які живуть цієї реформою і впроваджують її. І в першу чергу потрібно стукатися до них. Тому що Мінрегіон не може обслуговувати кожне село. Якщо сільський голова має якийсь тиск, то проблема в селі може бути. Але децентралізація – це не про об’єднання голови з головою, це про об’єднання громади з громадою. Що ми робили, коли був тиск на людей, щоб вони не об’єднувалися? Їхали в кожне село і пояснювали людям, що це не колективізація, що як земля була у приватній власності, так вона там і залишиться, що паї ніхто не забере.

Я вам змалюю ситуацію, яка трапилася зі мною як з журналістом. Це був районний центр на Черкащині, куди ми приїхали з виїзним ефіром. Там є комунальний заклад, який є у веденні міської ради, однак міський голова мав конфлікт з головою райдержадміністрації. І ми одного запросили до студії, а іншого  - ні, і комунальний заклад нам відмовлявся давати приміщення через ці конфлікти. Це навіть не село, а люди бояться. І ти їм пояснюєш, що ви вирішуєте, ви – громада, не міський голова, не райдержадміністрація. В решті ми запросили обох, щоб людям перед кимось не було незручно. Розумієте, як люди живуть насправді?

Розумію. З багатьма громадами я зустрічаюся сам, багато громад звертається за індивідуальною допомогою, радимо, виїжджаємо, вивчаємо ситуацію. Але ще раз хочу наголосити: якщо є воля у громади і вона хоче, то я не вірю в те, що немає кадрів, ініціативи чи активності. Якщо дійсно народ боїться чи не хоче, то їхня черга до добровільності, мабуть, ще не дійшла. А якщо в громаді є лідер, який готовий бачити стратегічно наперед, що він в цій громаді зробить, чого боятися? Я вам наведу інший приклад: у моїй громаді в цьому році відкрито лікарську амбулаторію. Вона побудована виключно за кошти районної державної адміністрації. Тобто ми сіли, намалювали схему, скільки в нас буде громад, як вони будуть розвиватися, скільки ми їх бачимо.

Тому що ви зацікавлені в розвитку. Але ж є голови, які не зацікавлені.

Звичайно, є люди, які хочуть законсервувати цю систему, тому що так вигідніше та простіше – коли тебе призначили, не треба ні з ким домовлятися. Але це все швиденько мине. У нас на носі чергові вибори. І от сьогодні ОТГ, які вже функціонують три роки, реконструювали дороги, поробили собі музичні школи, стадіони, клуби, а значить завтра дозріє та громада в Черкаській області, прийде до того голови і скаже, що в сусідній громаді є класні умови для життя, вони класно розпоряджаються своїми бюджетами, а чому ми це втрачаємо? Тому що ти хотів за крісло потриматися? Дякуємо тобі за співпрацю, ти вільний. Це політичні трупи.

Хочу зазначити дуже важливі речі. По-перше, капля камінь точить не силою удару, а частотою падіння. І друге: не об’єднаються громади сьогодні добровільно, прийде час і все одно вони будуть жити в громадах. Але ті лідери, які сьогодні розуміють переваги децентралізації, будуть мати успіх і продовжувати свій кар’єрний ріст. Ті, хто сьогодні робить супротив, ставить хрест на своїй кар’єрі. Ви ще згадаєте мої слова.

Слухачка з Вінниці: Я не розумію, на якій землі ви живете. Мертві населені пункти, немає ні лікарень, ні медпунктів, ні шкіл, ні бібліотек. Голови сільрад сидять роками, в нас виборів не буває, нам закрили бібліотеку останню. Про яке об’єднання ви говорите? Між райцентрами немає автобусів вже 15 років, немає вже покійників кому ховати.

Тому у вас є останній шанс – децентралізація. З новим лідером та з новою доступністю. І в нас є такі села. До нас доєдналася сільська рада с шістьома селами, і в одному з сіл не було жителів, його просто ще обласна рада не списала. В інших було дуже мало жителів. Але до цього ж призвела не децентралізація, а попередня система влади. Сьогодні є можливість своїми ресурсами зробити необхідне. Перше, що потрібно в цьому селі – повернути дорогу. Чому її немає 15 років? Потрібно розібратися на місці і відновити доступність.

Що робити, якщо голова ОТГ неадекватний і непрозорий?

В мене таке враження, що в нас тема програми – похорон децентралізації.

Важливо, щоб ви це чули, тому що ви не просто голова ОТГ, ви ще й голова Асоціації. Є люди, які живуть в інших умовах. Можливо, децентралізація допоможе їм витягти себе з тих умов, але це точно процес непростий. І ваш досвід важливий.

Ми, українці, звикли трошки хникати, перебільшувати, виставляти все погано і уникати відповідальності. Це не вихід. Я вам можу назвати безліч громад, де вчора була проблема, а сьогодні вони отримають найкращі практики і пишаються цим. Вчора в одній зі шкіл була директор, яка не дозволяла вчителям відкрити рота, діти забрали документи і перейшли вчитися в іншу школу, а сьогодні там змінили умови і вже не призначають одноосібно директора, а обирають. Обрали нового директора, школі зробила купу заходів, провела семінар для батьків для спільного виховання і переросла в опорну. Тобто є дуже багато позитивних прикладів, їх потрібно брати до уваги і працювати, а не чекати, що ми проголосуємо за якогось сільського голову, він прийде і все зробить. Треба пахати. По-іншому бути не може. Ми можемо привести тисячу негативних прикладів, а я вам приведу тисячу позитивних. Але вони є лише там, де є лідер, де об’єдналася громада і де працюють.