З одного боку: «Громада – великий чоловік», але з іншого, як казав Тарас Шевченко, «громада – капуста головата». Бува, такого наобирають, такого накричать і навирішують,  хоч стій, хоч падай. Читаю зараз щоденники псаломщика Костянтина Самбурського 1918 – 1928 років саме з цих місць, про які хочу розповісти – саме селяни, ота виплекана в народницькому середовищі замилювальна громада, розтягла поміщицькі маєтки, попалила, повирубувала розкішні сади, покрала гравюри, картини – невже й дерева були класово ненависні? Економії та маєтки Забелло, Величків, Дабіжі знищені було, що називається, до пня, до цегли, розтягненої селянами на хліви та погреби, а Качанівка, хоч і під державним захистом, але так і по сьогодні не отямилася від того більшовицько- селянського погрому, не відновила того свого чудового старовинного вигляду.

Перші долають більший спротив

У Парафіївці Ічнянського району чиновники хотіли піти по шляху збереження ситуації під виглядом децентралізації – тобто район перетворити в одну об’єднану територіальну громаду. А що – всі чиновники лишаються на своїх місцях, всі важелі управління в райцентрі плюс державні дотації. Проте завадила цим планам Валентина Карпенко, яку вже багато раз обирали головою Парафіївської селищної ради, хоча й була вона головою рухівського осередку. Та ще й у квітні аж 2014 року тут прийняли рішення на сесії про участь у пілотному проекті по децентралізації. «Ще навіть законодавчої бази не було, а ми вже проводили громадські слухання, сесії та вирішували питання щодо об’єднання», - гордо каже Валентина Федорівна.

Як наслідок, районна влада тут проводила «оптимізацію», тобто закривала все, що можна було ліквідувати, крім своїх посад і кабінетів. Так у Парафіївці закрили лікарню, пожежну частину, три дитсадки, а в єдиному, що лишився, були такі умови, що батьки туди не хотіли дітей віддавати. Тож Парафіївка – до речі, колишній райцентр, який не стратив своїх амбіцій, завжди недовірливо позирала на правлячу райцентрівську Ічню. І як тільки з’явилась можливість вийти у «вільне плавання», селищний голова Валентина Карпенко очолила цей процес. І Парафіївська ОТГ стала першою в області, що зажила самостійним життям.

Голова з характером

Валентині Карпенко – 70 років. Та по ній цього не скажеш – це ділова, струнка жінка, яка говорить розсудливо, спокійно, але без старечих повторювань чи кружляння думки. В громаді її називають Маргарет Тетчер, а вона й не ображається.

Вигартувана боротьбою рухівських структур з компартійною номенклатурою, вона й раніше не кланялася вищій владі, а тепер, коли громада стала самостійною – взагалі не бере всерйоз.

Так виникла проблема з комунальниками, які підпорядковані Ічні, а роботу в Парафіївці забезпечити належну не можуть. Громада вирішила припинити платити підвищені тарифи, а створювати своє комунальне підприємство. До речі, керівник ічнянського комунального підприємства був пійманий добровольцями і волонтерами, як власник дорогущої машини, аж ніяк не співмірної з його зарплатою. У Парафіївську приїздили різні комісії, аж до заступника голови обласної адміністрації – вмовляли, що громада була в одній комунальній зв’язці з райцентром. Голова Валентина Карпенко ввічливо послухала і ввічливо випровадила непроханих гостей геть. Бо у неї влада – громада і закон. Ніяких РДА,ОДА і їх численних бюрократичних структур!

І родичання Валентини Карпенко з колишнім головою Нацради з питань телебачення і радіо Віталієм Шевченком (сестра) та послом України в Канаді Андрієм Шевченком (тітка) тут не є причиною для такої самостійно поведінки голови. Он у Кіптях голова тамтешньої ОТГ Володимир Кучма також ввічливо «посилає» численних районних начальників, які його вже й на наради в райцентр не кличуть…

Фінанси

Валентина Карпенко каже: «І чого мене потягло в ту математику, коли всі родичі – гуманітарії?». Вона довго працювала вчителькою математики, але можливо, саме це й дало змогу у владі працювати системно.

– Коли я в 2002 році прийшла на посаду селищного голови, до нашого бюджету жодної копійки від оренди землі не надходило, – розповідає голова Парафіївської ОТГ Валентина Карпенко. – Хоча всюди орали, сіяли, кудись продавали врожай. Я зобов’язала всіх орендарів офіційно оформити оренду земель запасу і резерву. Того року ми перевиконали селищний бюджет на 200%. Зараз ми отримуємо від оренди землі понад 2,5 мільйона. Нам надходить велика частина єдиного податку з фізосіб і підприємців, транспортний податок і ще десяток інших. Раніше ці податки йшли в район, область і селам майже нічого не залишалося. А тепер наші податки ми можемо витратити на власний розвиток, ще й субвенцію отримуємо з держбюджету, минулого року – 6 мільйонів.

За старими розкладами бюджети сільрад отримували біля 5,5 мільйонів гривень. І якщо Парафіївська та Іваницька громади мали три з половиною мільйони на двох, то Петрушівська, Мартинівська і Южнянська сільради були завжди дотаційними. Сьогодні бюджет об’єднаної територіальної громади складає більше 20 мільйонів гривень, з яких половина – це власні надходження, а решта субвенції та дотації.

Успіхи

Замість того, щоб закривати сільські школи, дитсадки, медамбулаторії та ФАПи і скорочувати досвідчених лікарів і педагогів, як планували районні «децентралізатори», парафіївці взялися соціальну сферу оновлювати і розширювати. У великому селі Іваниці відкрили стаціонар на 10 ліжок. І це в час оптимізації, себто закриття мед закладів!

Занедбаний дитсадок №1 у Парафіївці вихователі ремонтували самотужки, громада лише виділила 1,5 млн грн на будматеріали. Нині там уже замість однієї працюють дві групи. Нові металопластикові вікна, нові підлоги й дах, на стінах – шпалери з веселими малюнками, у кімнатах – новенькі меблі. Завершено ремонт ще одного садка в Парафіївці. У сусідньому селі Іваниця менш як за рік встигли відремонтувати і школу, і дитсадок. Нові металопластикові вікна допомогли істотно скоротити комунальні витрати. Раніше для опалення двоповерхового дитсадка витрачали 80 кубометрів газу щодоби, а тепер – 50.

У списку робіт Парафіївської ОТГ - капітальний ремонт у загальноосвітній школі села Іваниця, капітальний ремонт та заміна даху у Парафіївській та Южнянській школах, ремонти у дошкільних навчальних закладах Іваниці та Парафіївки. У Мартинівці зміни обіцяють цього року – це єдине село громади, яке ще не відчуло жодних змін. Хоча й там об’єднана громада закупила спортивний інвентар – місцеві хлопці вперто ходять до школи ганяти м’яча та качати м’язи.

Та, певно, найбільш яскраво зміни помітні в центрах первинної медико- санітарної допомоги та соціальної допомоги. Молода дівчина Вікторія Христюк, що спілкувалася з нами, так би і поїхали кудись з рідного села, отримавши вищу освіту – роботи ж не було. А тепер вона директор Центру соціальної допомоги і за всіма новітніми вимогами організовує роботу закладу. Старенькі, що лишилися одинокими, знаходять тут тепле ліжко, тепле слово і теплу страву та якісне медичне обслуговування. За це платять 70 відсотків зі своєї пенсії, або ж проплачують їх перебування родичі. Заклад розрахований на 30 ліжок.

Оживити Качанівку!

Заповідник у Качанівці – державний, ще й зі статусом Національного. Але дише він запустінням – навіть пошкодженого лева при в’їзді хо два роки не могли підремонтувати. Зате генеральний директор, що добуває тут до виходу на пенсію, розказував при мені журналістам, як гарно було у Радянському Союзі…

Громада не має впливу на сам заповідник – він у прямому відання міністерства культури і туризму. Тому тут зініціювали інвестиційний проект з розвитку туризму «Етнопарк «Качанівка. Козацьке коло» вартістю 57 млн грн.

- Парафіївська громада розташована на унікальних історичних землях, – каже Валентина Карпенко. – Неподалік від нас є знаменитий палац козацького роду Тарновських, на базі якого створено Національний історико-культурний заповідник «Качанівка». Звідси недалеко до гетьманських столиць – Батурина та Глухова, а також до знаменитого Густинського монастиря і до етнокомплексу «Соколиний хутір». У ньому гості можуть зупинитися у садибах, створених за традиціями кінця XVIII - початку XX століть. Ми хотіли б, щоб люди приїжджали до нас на кілька днів й насолоджувалися красою наших місць. Для цього, до речі, у селі Іванівка незабаром також буде відкрито готель.

Результатом реалізації проекту має стати модернізація об’єктів туристичної та побутової сфери: мають з’явитися готелі, кемпінги, бази відпочинку, ресторани, пункти прокату велосипедів, човнів, кінних візків тощо. Проект розрахований на 3 роки. Він має дати роботу близько 300 особам, а послугами «Козацького кола» користуватимуться щороку до 65 тисяч туристів.

Зразком є приватна садиба Миколи Черепа «Соколиний хутір», що розташована по другий бік величезного ставка від Качанівки. Тут можна і з лука постріляти, і покататися на конях, і поспати в селянській старовинній хаті (з сучасним комфортом), і поплавати, а про смашненну гречану кашу зі шкварками з печі чи про горілку з вирощеним всередині пляшки огірочком я вже й мовчу… Миколу Черепа, було, запросили заступником директора в Качанівку, але його ідеї стали насупроти спокійному життю працівників заповідника на хороших зарплатах. Тому державна Качанівка і приватний Соколиний хутір є зразками для протиставлення.

…Дороги тут є такі, що й зуби клацають. Тож і ремонт доріг – у планах керівництва Парафіївської ОТГ. Як і приєднання до себе Тростянця з унікальним дендропарком Скоропадського. Тож унікальність Парафіївської громади ще не вичерпана. Далі буде…