10-14 вересня делегація з 29 представників об’єднаних територіальних громад (ОТГ) Івано-Франківської, Черкаської та Хмельницької областей відвідала з навчальним візитом колег із Чернігівщини.

Візит відбувався в рамках програми U-LEAD та мав назву «Регіональний та місцевий розвиток на Чернігівщині. Як забезпечити сталий розвиток територій». Його мета – набуття знань із сучасного територіального менеджменту на прикладі низки успішних громад, а саме: Корюківської, Батуринської та Михайло-Коцюбинської й, власне, міста Чернігова. Кожен день туру – це новий зміст у рамках заявленої теми.

Розпочалася поїздка зустріччю в Чернігівському Центрі розвитку місцевого самоврядування, створеного за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» та Мінрегіону, та презентацією його діяльності директором Іриною Кудрик. Йшлося про досягнення та проблеми децентралізації на Чернігівщині. Область виявилася дуже чутливою до реформування – нині вона знаходиться на другому місці в Україні за  кількістю ОТГ. Як зазначив на зустрічі директор Івано-Франківського Центру розвитку місцевого самоврядування Руслан Панасюк, сьогодні чи не в кожному регіону України є власні здобутки в місцевому самоврядуванні, але темпи формування об’єднаних громад на Чернігівщині об’єктивно привертають увагу.

Одна з найуспішніших та найбільших серед них – Корюківська, її учасники туру відвідали в перший день. Утворена громада навколо міста – районного центру. Її особливість – це фабрика технічних паперів «Слов`янські шпалери». Успішна діяльність такого підприємства – основа благополуччя громади та разом із тим – виклик для місцевого самоврядування стосовно організації взаємодії з ним. Про зусилля, спрямовані на згуртування мешканців громади, про реалізоване та задумане, а також про відносини з бізнесом, як зацікавленою стороною місцевого розвитку, розповів міський голова Ратан Ахмедов. Для закріплення вражень гості відвідали фабрику та поспілкувалися з її персоналом.

Але це не єдина складова розвитку громади. Кілька років тому у ближньому селі Бреч було розпочато спорудження (триває досі) кінноспортивного  комплексу з племінним господарством та  відпочинкової бази. За час, що минув, первісний задум перетворився на справжнє підприємство сервісу, що конкурує з подібними місцями в Україні та привертає увагу відвідувачів з України та сусідньої Білорусі.

Втім, як наголошувалося під час спілкування, роботи лише зі значними платниками податків замало, якщо прагнеш до сталого успіху. Необхідна складова – робота з малим бізнесом та громадськістю – як офіційно зареєстрованими громадськими організаціями, так і неформальними групами. Це значно посилює можливості самоврядування. Наочними прикладами такого порозуміння та взаємної підтримки є співпраця місцевої влади з громадською організацією «Альтернатива», яку очолює креативний та невичерпний до ідей Володимир Онищук. Так,  результатом співпраці  є  спорудження площадки для скейтборднигу, унікальної в своєму роді для  всього регіону,  та реконструйована відкрита сцена у Корюківці (у вигляді червоно-чорної української вишиванки), численні акції, спрямовані на популяризацію громади.

Наступна громада виявилася в рази меншою за чисельністю населення та площею, але це відомий в Україні бренд – Батурин. Міський голова Леонід Душа наголосив: «Ви для нас не менше цікаві, ніж ми для вас, адже спілкуючись ми запозичуємо один у одного». Батурину поталанило, відмітив голова, – важко сказати, як би склалася його доля, аби не масштабні реконструкції історичних об’єктів та створення національного заповідника «Гетьманська столиця». Але треба ще вміти скористатися подарунками долі та раціонально підходити до наявних ресурсів, а головне – умов, за яких ми працюємо.

Справді, як з`ясували гості, навколо національного заповідника в Батурині розвинулася сфера сервісу з досить високою планкою вимог, сюди потягнулися люди, невеличке місто стало притягальним центром для навколишніх сіл. До речі, найближчим часом очікується доєднання до ОТГ ще декількох  сільських рад Бахмацького району. Тобто Батурин – це яскравий приклад, як спадщина минулого може перетворитися на економічний важіль сьогодення. Вочевидь, туризм у всіх його різновидах надалі залишатиметься пріоритетом громади.

 Втім, господарі не приховували, що найсерйознішою проблемою залишається домінування стереотипів поведінки мешканців. Один з ефективних способів їх подолання – місцеві ініціативи. Тепер у Батурині реалізується нестандартне рішення – спільними зусиллями мешканців будується пішохідний міст через річку Сейм до села Матіївка. Тож і господарська проблема розв’язується, і громада гуртується навколо розв’язання своїх проблем.

Поблизу згаданого села розташована ще одна принада громади – мистецький хутір Обирок, де проводяться різноманітні фестивалі, оздоровчі заходи, виставки, табори... У серпні цього року вперше пройшли афро-українські жнива «Мама Африка». Ініціаторів підтримала нова самоврядна влада,  адже не гетьманами єдиними з їхніми палацами та фортецями жити, можна діяти інакше – через створення нового і цікавого. Бо так розвиваються оригінальні риси та можливості нових територіальних спільнот, що виникають у результаті реформи місцевого самоврядування. 

 Тема ідентичності та важливості нестандартного погляду на знайомі речі тривала наступного дня в Чернігові. Фінансова децентралізація дозволила місту розпочати широкомасштабні реконструкції центру, що відразу сприяло його просуванню в інформаційній сфері та збільшенню відвідувачів. Попри відомість Чернігова останніми роками не пам’ятки минулого були головною принадою міста над Десною, а шоп-тури із сусідньої Білорусі та пивні тури – з Києва. За атракційністю конкурувати з ними могла   хіба що історико-архітектурна пам’ятка -  Антонієви печери. Сьогодні облаштування міста, його більша комфортність дозволяє органічно поєднувати традиційні та нові напрями, в чому могли пересвідчитися учасники візиту. 

Завершився навчальний тур у селищі Михайло-Коцюбинське. Це сільська територія, розташована біля Чернігова, але об’єднана навколо власного адміністративного центру, що колись був центром району. По суті, йдеться про свого роду альтернативу великій міській громаді – найближчим часом практика має засвідчити, що саме є для розвитку території кращим. Однак вже тепер наявний потенціал вразив учасників візиту – виявилося, що тут розташовано кілька успішних підприємств середнього та малого бізнесу – переважно сільськогосподарської переробної промисловості, а також сфери послуг, зокрема – медичний реабілітаційний центр та привабливий для містян відпочинковий комплекс на Андріївських озерах. Зацікавився громадою й великий аграрний бізнес – тепер приватна компанія споруджує біля селища сучасний зерновий термінал вартістю кілька мільйонів євро. З огляду на зручність сполучення (це дорога Чернігів – Славутич) проблем із комунікацією та логістикою тут не виникає. Щоправда, відчутна нестача кваліфікованих кадрів, але це вирішується за рахунок запрошення фахівців із міст.

На користь громади працює також її назва, відома по всій Україні. Але насправді це батьківщина відомого українського поета та громадського діяча – Василя Елланського. Громада розуміє привабливість такого поєднання та намагається просувати культурно-мистецький напрямок: заснувала поетичний фестиваль ім. В.Еллана-Блакитного, місцеву премію на підтримку сільських творчих особистостей, підтримує школу мистецтв, роботу місцевих народних майстрів та колекціонерів, стимулює місцевих письменників.

І наостанок – кілька міркувань з приводу побаченого та почутого. Українці не належать до мобільних націй – соціологія засвідчує доволі низькі показники відвідування регіонів за межами свого повсякденного життя, отже й обізнаності з їхніми особливостями. Проблема очевидна, вона суттєво впливає на  формування уявлень, які дуже далекі від дійсності. Зрештою, виключно  регіональна ідентичність за зовнішнього втручання  може загрожувати єдності держави, життю та добробуту громадян. Однак поруч із нею існують локальна та корпоративна, з власними цінностями й залежностями. Їх поєднання на ґрунті національного патріотизму та розуміння своїх економічних інтересів здатне усунути потенційні небезпеки та стати однією з основ успішного розвитку країни. Шлях до цього – інтенсифікація міжрегіональних обмінів, вивчення кращих практик, здобутків сусідніх громад .

Реформа місцевого самоврядування супроводжується великою множиною варіацій її реалізації на місцях. Це прямий наслідок хронічного відставання змін у законодавстві, що змушує громади шукати якісь рішення, часом – на власний розсуд та відповідальність. Різноманіття має свою позитивну сторону – є з чого вибирати, є з чим порівнювати, утворився майже легітимізований простір для управлінської творчості (принаймні, за неї не карають). Найвдаліші зразки варто підгледіти – це економить час та сили на запровадження, посилює механізм зворотного впливу на законодавство. Адже держава будується знизу.