Олександр Корінний, голова Асоціації об’єднаних територіальних громад та очільник Новоукраїнської об’єднаної територіальної громади про роботу Асоціації, життя громади та прогресивних бізнесменів - в ефірі Громадського радіо. 

Ірина Соломко: Асоціація об’єднаних територіальних громад охоплює вже 11 регіонів. Як виникла ідея її створити? Чи не ефективніше було би працювати у складі вже існуючих об’єднань?

Олександр Корінний: Сьогодні в Україні народжується нове місцеве самоврядування — це не те місцеве самоврядування, яким вчора керували з районного чи обласного центру. Це самоврядування, яке повинно брати на себе відповідальність і розвивати свою територію.

Асоціація сільських рад більше працює з сільськими територіями, Асоціація міських рад — з містами. І це зовсім різні проблеми та питання. Нові створені громади включають в себе як міські території, так і сільські. І тут потрібна специфіка, яка задовільнить потреби і сільського населення, і міського. Це те, що навело на думку, що потрібно створювати Асоціацію.

Друге: на сьогодні законодавство за нами не встигає. Перші громади, які створилися у 2015-му році і такі, як наша, які створилися на початку 2016-го року, інколи бігли попереду паровоза. І робили деякі речі без законодавчого забезпечення. Тому нам потрібно узагальнювати практику, робити найбільш необхідніші зміни в законодавстві і подавати їх до комітетів Верховної Ради, озвучувати їх через Кабмін, щоб люди, які знаходяться в Києві, розуміли, що нам болить, і що нам потрібно.

І головне — ми ні в якому випадку не створювалися як конкуренти або суперники для будь-яких діючих асоціацій. Більше того, моє місто Новоукраїнка є членом Асоціації міст України і є членом Асоціації об’єднаних територіальних громад.

На сьогоднішній день наша організація має статус місцевої, і створена для того, щоб мати доступ до обласного рівня. Бо минулого року, коли обласні комісії ділили кошти ДФРР, віддавали проекти і подавали, в мене і в моїх колег було багато запитань — чому об’єднані громади туди не потрапили.

Новоукраїнська об’єднана громада — єдина пішла на вибори від Кіровоградщини в березні 2016-го року. А коли ділилися кошти ДФРР, вони пішли на рівень районів. Тобто ми єдині залишилися без підтримки держави. Отже, ми — об’єднана громада, але не маємо фінансування, і вже непотрібні району.

Тобто на прямі міжбюджетні відносини ви не перейшли — статус був, а преференцій, заради яких ви об’єднувалися, не було?

Звичайно, ми тільки зараз з 1-го січня отримали прямі бюджетні відносини. А тоді, півроку, коли люди чекали позитивного розвитку, в нас не було ресурсу.

Тому нам потрібна можливість брати участь в обласних комісіях, щоб вирішувати ці питання.

І на сьогоднішній день тим громадам, які вступили до нас, не обов’язково виходити з Асоціації міст чи селищ, навпаки — якщо є якісь спільні проекти, ми із задоволенням готові працювати разом. А ідея створити Конгрес, мене хвилює і сьогодні.

Який Конгрес?

Конгрес органів асоціації місцевого самоврядування. Коли Асоціація міст, Асоціація районних, обласних та сільських рад створює Конгрес. Адже повинен бути єдиний потужний голос місцевого самоврядування. Але він так і не запрацював.

І виходить так, що великі міста лобіюють свої інтереси. Для того, щоб отримати бюджетну базу для розвитку, ми, малі міста, повинні були щось робити — об’єднуватися, брати на себе якусь відповідальність. Містам обласного значення не потрібно було цього робити, їм одразу законом все перейшло.

І на жаль, це роз’єднало маленькі сільські ради, малі міста та великі міста. Тобто єдиним голосом ми ніколи не виступали.

Яку ви ставите мету для вашої Асоціації?

Якщо не віриш в успіх справи, не варто і починати. Сьогодні в Асоціації і у виконавчій дирекції є люди, які мають величезний досвід роботи в місцевому самоврядуванні та проектній діяльності. Це Ігор Абрамюк, Валентина Полтавець, Айдер Сейтосманов, які нам допомагають.

Ми поставили собі дві цілі. Перша — об’єднати навколо спільних проблем об’єднані територіальні громади. Друга — допомагати головам об’єднаних громад вчити людей, новий персонал, адаптувати їх до того законодавства, яке постійно змінюється. І це все буде відбуватися на поза політичному полі. Тобто ми не хочемо підтримувати жодні політичні сили, і щоб нас хтось підтримував. Ми хочемо просто працювати на благо цих громад.

Ми будемо використовувати досвід всіх експертів, яких зможемо. Ми звертаємося до грантових програм, які розвивають і підтримують в Україні децентралізацію. Одним словом, поступово нарощуємо м’язи.

Хто вас зараз фінансує?

Зараз ми працюємо фактично на волонтерських засадах. Поки що жодних програм та грантів немає, ми ще не зробили внески. Адже ми не хочемо встановлювати правила гри без членів. Сьогодні вже є представники з 11-ти регіонів України, на підході ще декілька десятків рішень від рад, які найближчим часом стануть нашими членами. 16-17-го лютого ми плануємо провести перші установчі збори та стратегічну сесію, де ми з членами визначимося, які будуть внески, які напрямки роботи ми будемо розвивати насамперед.

Більше всього, це буде навчання персоналу та лобіювання тих законів, які на жаль наразі лежать у Верховній Раді. Зараз багато громад не створено, тому що вони знаходяться на межі районів. Скажіть мені, які райони будуть за рік-два в Україні? Чи буде на Кіровоградщині, як і сьогодні, 21 район? Наскільки я знаю, їх планується всього три. Тому які межі ми порушуємо? Чому депутати блокуються ці ініціативи? Ось проти цього саботажу ми і будемо найближчим часом працювати.

Окрім того, що вам півроку довелося жити в старих умовах, зараз уряд змінює правила, знову додав повноважень. Тепер громади мають самостійно утримувати освітні заклади. Ви вже прорахували, яким чином ви будете виходити з цієї ситуації?

Для тих громад, які вже створені, вибору немає. З одного боку уряд Володимира Гройсмана правильно говорить, що потрібно починати економити. Але з іншого боку, коли сьогодні створюються громади, і вчора районна адміністрація утримувала всю систему освіти, а сьогодні все це відібрали при створені громади, то сільським головам дають кошти з району, а ми об’єднали громаду і лишились без грошей.

По суті, зникає стимул об’єднуватися?

Я думаю, що ці кроки потрібно було робити, але дещо пізніше. Дати створитися критичній масі громад, щоб ми вже не говорили про дуалізм в управлінні — адміністрацій з одного боку, об’єднаних територіальних громад — з іншого.

Я з 2000-го року працюю в органах виконавчої влади та в органах місцевого самоврядування. І не пам’ятаю жодного уряду, який би від місцевого самоврядування щось не відсмикнув.

В 2015-му році у нас забрали плату за надра, хоча я вважаю це виключно місцевим податком. В Україні є сім кар’єрів, в яких видобувається граніт виключно відкритим способом. Ті підривні роботи руйнують наші будинки, пилом, який стоїть, ми дихаємо. Але чомусь податок пішов у державний бюджет.

Тому оці бюджетні нововведення, які спрямовані на відтягнення певного ресурсу від території, дещо пригальмовують реформу. Але ніколи не було такого бюджетного року, щоб всі були задоволені.

Стосовно нашого бюджету назву одну цифру. В минулому році Новоукраїнка, не будучи громадою, затвердила свій бюджет в розмірі 22 млн. На початку цього року ми більше 17 млн субвенції віддали в районний бюджет на підтримку спільних програм по соціальному захисту та медицині. Тобто ми фактично річний бюджет передали на підтримку спільної програми. Тому що одразу розривати зв’язки з районом неможливо, потрібно все прораховувати і знати, де буде медицина або опорна школа.

На що саме ви віддали ці кошти в район?

На сьогоднішній день ми підтримуємо медицину і соціальний захист.

Тобто ви віддали повноваження?

Ми делегували на рівень району ці повноваження і підкріпили їх фінансами. В нас є територіальний центр по обслуговуванню одиноких непрацездатних громадян. Ми вирахували, яка питома вага нашого міського населення від всього району (53%), і ці 53% ми передали на утримання цього центру.

Зараз ми ці кошти контролюємо. Ми змогли уникнути дуалізму, коли на одного підлеглого в нашому центрі було б 3-5 керівників.

Наскільки збільшився бюджет саме об’єднаної Новоукраїнської громади?

В цьому році наш бюджет затверджено на рівні 105 млн. Але ми плануємо його виконати у більших показниках.

Тобто ви збільшили свій бюджет у чотири рази. Звичайно, додалися ще вісім сіл, але навряд чи вони бюджетоутворюючі.

Так, але субвенція, яка надається на розвиток громад, вираховується від розміру і від кількості сільського населення. Тому, чим більше сіл, тим краще.

Скільки населення нараховує ваша громада?

Близько 21-ї тисячі. Ми плануємо виконати бюджет далеко не на 105 млн. І ті 10 млн, які ми перевиконали в минулому році, були не тільки від акцизу і орендної плати землі. Це оподаткування нових територій, про які ми не знали. Є випадки, коли до нас приходить бізнес і каже, що хоче сплачувати за те, що не платив раніше, бо тепер знає, куди йдуть гроші.

Тому я кажу для всіх громад — в першу чергу мобілізуйте свій внутрішній ресурс. Потім на те, що не вистачає, просіть кошти у держави та області.