Начальниця Роганської селищної військової адміністрації Харківської області Марія Черненко про унікальні кейси відновлення, збільшення надходжень за користування землею, а також про роботу з молоддю, яка внаслідок цього стала спроможною і вибудувала візію майбутнього

 

Автор: Дмитро Синяк

 

З південного сходу до Харкова «приліпилася» невеличка Роганська громада. «Приліпилася» так міцно, що «неозброєним оком» і не розрізниш, де закінчується місто і починається селище. Тому Рогань, з одного боку, розділяє усі воєнні тяготи Харкова, але з іншого - є його тилом, спальним районом, максимально віддаленим від небезпечної півночі. Звідси близько 50 км до зони активних бойових дій і близько 60 км до кордону з країною-агресором. Про те, як громада переходить від подолання наслідків бойових дій до системного відновлення, працює із земельним ресурсом, залучає інвестиції та прагне повернути людей, порталу «Децентралізація» розповіла начальниця Роганської селищної військової адміністрації Марія Черненко.

 

Начальниця Роганської селищної військової адміністрації Харківської області Марія Черненко

 

 

Як за допомогою просторового планування перетворити землю на додатковий ресурс громади

У травні 2026 року ви розповідали, що комплексний план просторового розвитку громади допоміг збільшити щорічні бюджетні надходження на близько 3,5 млн грн. При цьому частка «земельних» надходжень у бюджеті зросла орієнтовно з 5% до 8%. Як вам це вдалося?

- Наша громада ще у 2021 році потрапила до пілотного проєкту з розробки комплексного плану просторового розвитку, який фінансувала програма USAID АГРО. Так ми стали однією з перших громад Харківської області, що затвердила власний комплексний план. Ми працювали над ним дуже ретельно й, без перебільшення, вивчали кожен метр нашої території. Паралельно проводили інвентаризацію земель, зіставляли фактичне та документально визначене використання ділянок, уточнювали дані щодо землекористувачів і коригували нормативно-грошову оцінку. Це допомогло виявити неоформлені земельні ділянки, які згодом, власне, і дали можливість збільшити надходження до бюджету. Саме тоді ми побачили й одну з найбільших проблем розвитку нашої території: близько 70% сільськогосподарських земель перебувають у державній власності.

Тобто вони не приносять громаді жодного прибутку?

- Ні копійки, але річ тут не тільки у коштах, але й у можливостях розвитку, що ми їх втрачали. Особливо гостро ця проблема постала після початку реформи місцевого самоврядувння. Тому ми почали детальніше вивчати ситуацію з рештою 30% земель. І ось, що ми виявили: частина будівель перейшла у приватну власність, а документи на землю роками залишалися «у стадії оформлення». Так було, зокрема, у випадку із одним державним підприємством та університетом. У результаті ми почали активно працювати з Міністерством освіти і науки України та із профільним міністерством, намагаючись врахувати інтереси і громади, і університету, і держави. Цей процес непростий, і він ще триває. Якщо нам вдасться розв'язати ці багаторічні проблеми, ми зможемо збільшити частку земельних надходжень у бюджеті громади до 10%.

А як ситуація з іншими землекористувачами, зокрема із фермерами? Чи доводиться відстоювати інтереси громади в суді?

- Місцеві фермери переважно виконують свої зобов’язання перед громадою. Але якщо виникає суперечка, доводиться відстоювати інтереси громади у суді. Наприклад, ми маємо судовий спір з одним великим підприємством щодо земель площею понад 140 га, частина яких, на нашу думку, використовувалася не за цільовим призначенням. Сподіваємося, що цього року отримаємо рішення, яке дасть змогу врегулювати ситуацію й відкрити нам додаткові можливості для розвитку. Адже навіть у воєнний час є інвестори, готові працювати на Харківщині. А іще маємо цікавий кейс із підприємством тютюнової галузі. Воно перенесло виробництво до Львова, але частину потужностей залишило у нас. І у 2023 році його керівництво запропонувало нам платити за землю більше - просто, щоб нас підтримати. І ми отримуємо таку підвищену платню досі. Я не чула, щоб якісь компанії робили подібні кроки.

Минулого року відомості про функціональні зони Роганської громади внесли до Державного земельного кадастру. Що це дає громаді та власникам землі?

-  Ця робота була частиною підготовки й реалізації комплексного плану. Я розумію громади, які не поспішають витрачатися на такі документи: це дорого, і без підтримки Програми USAID АГРО ми навряд чи змогли б почати таку масштабну роботу. Але результат перевершив всі очікування. Річ у тім, що функціональні зони допомагають вибирати саме ті ділянки, які йому потрібні. Кажу вам, запит від інвесторів є. І якщо станеться навіть не перемога, не кінець війни, а просто стабілізація лінії фронту, у нас усе вийде. Крім того, внесення відомостей до Державного земельного кадастру спрощує зміну цільового призначення землі та зменшує потребу в додатковій землевпорядній документації. Для мешканців та для бізнесу це суттєво економить час, а громаді дає можливість швидше переходити від ідеї до конкретного проєкту.

Які зміни до плану просторового розвитку довелося внести після початку великої війни? Чи є території, які ви вже не розглядаєте як перспективні через безпекові ризики?

- Ну, ми затверджували цей план вже під час повномасштабного вторгнення, тож безпекові ризики у ньому враховано. Найважливіший момент, що нам його довелося коригувати, був пов’язаний із дорогою до росії, яка йшла по нашій території. У просторовому плані 2021 року ми приділяли їй важливе значення. Тепер, думаю, ця дорога ще довго не відіграватиме жодної ролі. Але що стосується будівництва, то ми не робили особливих змін. Хіба що додали ділянки під житлову забудову, врахувавши, власне, збільшення чисельності нашої громади за рахунок ВПО, а особливу увагу приділили цивільному захисту. Думали не тільки про сучасне життя, але й про те, як громада житиме після війни.

 

Спільне фото із підрядниками по закінченні розробки комплексного плану просторового розвитку Роганської громади. Марія Черненко – друга праворуч. Літо  2025 року

 

Після російського удару по виробництву цигарок, бюджетоутворюючому підприємству Роганьської громади

 

Російська ракета, що впала коло дитячого садочку у селищі Рогань і, на щастя, не розірвалася

 

«Ми вставили тисячі квадратних метрів вікон…»

Наскільки зросло населення громади?

- Мушу сказати, що, незважаючи на близькість фронту, багато наших жителів, які раніше виїхали з громади, тепер повернулися. До нас також приїхали кілька сотень внутрішньо переміщених осіб. Якщо до повномасштабного вторгнення у громаді було близько 16,5 тис. жителів, то зараз із урахуванням переселенців – понад 17 тис. Це, звісно, орієнтовна й дуже мінлива цифра, що залежить від безпекової ситуації. Що ближче буде фронт, то менше у нас буде людей. З іншого боку, перевага сільської місцевості у тому, що люди набагато більше, ніж у містах, прив'язані до своїх домівок. І щойно військова ситуація бодай трохи стабілізується, люди повертаються. Наприклад, до 2022 року у селищі Рогань мешкало близько 5,5 тис. людей, а станом на 1 квітня 2022 року залишалося заледве 450. Та вже у травні 2022-го більшість з тих, хто виїхали, повернулися, і це при тому, що 80% будинків селища зазнали тих чи інших пошкоджень.

У 2024 році Харківська ОВА повідомляла про відновлення в області 96% об’єктів соціальної інфраструктури, 53% критичної інфраструктури та 46% житлового фонду. Як ситуація із відновленням у громаді зараз?

- Я пишаюся нашими темпами відновлення, і принагідно хочу подякувати всім нашим партерам, як локальним так і міжнародним, за допомогою яких ми відновили понад 300 будинків. Ми почали відбудову ще влітку 2022 року. Насамперед треба було відновити дві котельні. У Рогані було сильно пошкоджено приміщення, у Докучаєвському – фактично знищено устаткування. У момент влучання котельня працювала, тому наслідки були дуже тяжкими: після вибуху гарячий пар порозривав буквально усе, що тільки міг. Ми працювали день і ніч, але обладнання відновили, і мешканці наших багатоквартирних будинків, а їх у громаді на централізованому опаленні – 56, зустріли грудень 2022 року з теплом у квартирах. Це був сигнал нашим людям, що можна повертатися, що про них не забули… Загалом за роки великої війни ми вставили тисячі квадратних метрів вікон, відновили пошарпані осколками дахи, капітально відремонтували понад 30 будинків. Навіть школу у Рогані відновили, бо після Харківського контрнаступу сподівалися, що діти невдовзі знову зможуть сісти за парти. Але, на жаль, навчання досі відбувається лише онлайн. Надто небезпечно у нас.

А як же укриття? Хіба вони у ваших школах не будуються?

- Я до цього питання ставлюся дуже відповідально. Укриття повинне надійно захистити дітей і забезпечити нормальну організацію навчання. А коли йдеться про сотні учнів, треба враховувати і місткість, і доступність, і всі вимоги безпеки. Тому ми працюємо над створенням не укриття, а підземної школи – захищеного освітнього простору, споруди подвійного призначення. Уже маємо проєкт і працюємо над залученням фінансування. Також сподіваємося на державну підтримки наступного року. Для нас будівництво такої школи – один з пріоритетів. Бо діти мають не просто вчитися, а вчитися у безпеці. Ця школа надзвичайно потрібна не тільки нам, але й Харкову, бо частина тамтешніх дітей цілком могли би навчатися у нас.

Що робить громада для того, аби відновлена інфраструктура була менш вразливою до нових атак?

- Я завжди говорю про це обережно, адже з міркувань безпеки не все варто розголошувати певні речі. Але наш головний підхід такий: щоб наслідки російських атак не були такими руйнівними, потрібно поступово децентралізувати мережі, зокрема, мережу теплопостачання. Також зараз ми працюємо над резервними рішеннями і вже отримали від міжнародних партнерів модульну котельню, яка підвищить нашу стійкість до російських атак. Також ми посилюємо автономність окремих об’єктів критичної інфраструктури за допомогою додаткових джерел живлення, у тому числі за допомогою сонячних батарей. Є й інші плани, але про них краще згодом.

Ще у 2022 році ви законсервували дев’ятиповерхівку в селищі Докучаєвське, по якій вдарила російська авіабомба. Що тепер із нею?

- Насправді законсервованих житлових будинків було два. Другий – двоповерховий будинок у селищі Рогань, де російський танк зруйнував цілий під’їзд. Так от, у 2024 року обидва будинки відновили за рахунок державного фінансування та коштів громади, яка виділила на це близько 3,5 млн грн. Згодом мешканці мали можливість отримувати компенсацію за ремонт власних квартир за програмою єВідновлення. А іще ми відновили дитячий садок та амбулаторію у Рогані, а також дитячий садок і школу у Докучаєвському. Для нас це не просто стіни: так ми повертаємо людям відчуття, що життя у громаді триває.

 

Удар авіабомбою – один із подарунків «руського міра» Роганьській громаді

 

Результат обстрілів 2022 року

 

 

Пошкоджена росіянами і відновлена Роганьською громадою водонапірна вежа. На це виділив 4 млн грн французький фонд «Солідарність»

 

 

Будинок № 33 по вул. братів Шаповалів у Рогані – пошкоджений окупантами у 2022-му і відновлений за кошти місцевого та державного бюджетів у 2024-му

 

Будинок №42 у навчальному містечку селища Докучаївське – зруйнований дощенту ворогом і відновлений громадою

 

 

«Ми просимо державу погасити борги – бодай перед прифронтовими громадами…»

Чи тікають до вас мешканці Харкова, де зараз дуже небезпечно?

- А у нас теж небезпечно. Якщо говорити про міграцію населення, то тут, якщо чесно, багато залежатиме від стану інфраструктури. Якщо взимку у Харкові будуть проблеми із теплом чи водою, люди шукатимуть можливості перебратися до нас, а якщо ці проблеми виникнуть у нас – навпаки. Тому ми дуже серйозно ставимося до відновлення інфраструктури. Минулого року, перед самим початком опалювального сезону, 4 листопада, у нашу котельню прилетіли 6 шахедів, але ми були вже готові до цього і дуже швидко все відновили, доклавши до цього, щоправда, величезних зусиль. І зараз ми готуємося до можливих нових загроз, хоча нам, звичайно, дуже хочеться, щоб їх не було.

Які найбільші труднощі мають люди, що втратили житло? Що адміністрація може зробити, щоб допомога не була формальною, а справді дозволяла повернутися до нормального життя?

- Ну, я можу стверджувати на 100%, що програма єВідновлення працює і працює добре! Тож майже всі наші мешканці скористалися нею й вже отримали 70% коштів. Щоправда, отриманню коштів деколи перешкоджає повна відсутність документів на нерухомість. Тобто є будинки, у яких жили «з діда-прадіда», й ніхто навіть не замислювався над тим, чи є документи на ці будинки, на кого вони оформлені тощо. І це величезна проблема, бо до Реєстру нерухомості просто так не включають. Потрібне рішення суду, а отримати таке рішення для сільських мешканців дуже непросто. Тут ми допомагаємо людям всім, чи можемо, і за останні два роки багато будинків було таки оформлено. Однак частина нашої нерухомості опинилася у невизначеній ситуації ось через що. У нас є будинки, власники яких, зазвичай літні люди, знаходяться зараз у Росії. У цих будинках живуть їхні діти, часто дуже великими родинами. Оформити такі будинки практично неможливо. Мені здається, для таких людей, які не хочуть виїжджати з України, які тут працюють і ростять дітей, повинні таки з’явитися якісь зміни у законодавстві.

Що ще, на вашу думку, необхідно змінити у взаємодії з державою, щоб ваша громада могла ефективніше реалізовувати готові проекти?

- Розкажу вам про ще один наш біль. У 2021 році було укладено меморандуми щодо стримування тарифів на централізоване теплопостачання та компенсації відповідної різниці. А під час воєнного стану обмеження на підвищення тарифів закріпили ще й окремими законом. Я розумію, що якби ми підняли тарифи до економічно обґрунтованого рівня, багато наших мешканців просто не змогли б платити за тепло. Але витрати підприємств зростають, а відшкодування різниці в тарифах залишається лише на папері. Тільки вдумайтеся: за нашими розрахунками, накопичена заборгованість перевищує 50 млн грн! Минулого року громада була змушена спрямувати на підтримку теплопостачання приблизно 35 млн грн, цьогоріч – близько 17 млн грн. Це величезні кошти для нашого бюджету! Замість розвитку ми змушені підтримувати поточну платоспроможність теплогенеруючого підприємства, щоб воно могло розраховуватися за енергоносії та не накопичувало штрафів і боргів. Хіба це нормальна ситуація?

Отже потрібне рішення законодавця?

- Так, або хоча б застосування системного підходу. Я дуже хотіла б, щоб коли у Верховній Раді знову обговорюватимуть додаткові ресурси для громад, зокрема 4% ПДФО, про які вже не раз йшлося; то згадали б і про цю заборгованість. Для порівняння: 4% ПДФО для нашої громади цього року – це орієнтовно 2,5 млн грн. Це неспівмірно з навантаженням, яке ми несемо. Треба погасити борги хоча б перед прифронтовими громадами! Адже йдеться не про абстрактні комунальні підприємства. Йдеться про тепло в оселях людей, про здатність вчасно ремонтувати мережі й готуватися до зими. Ми не повинні опинитися перед загрозою зриву опалювального сезону через фінансові проблеми, які місцева влада самотужки не здатна розв’язати.

 

Марія Черненко під час зустрічі з Папою Римським Левом XIV, Рим, 30 грудня минулого року. Пані Марія була одною з трьох голів українських громад, які змогли потрапити на зустріч з Понтифіком, завдяки своєму партнерству з італійськими колегами

 

У Польщі під час зустрічі з представниками польських муніципалітетів. Зліва направо: голова Сахновщинської громади Володимир Суєцький, голова Роганьської громади Марія Черненко, голова Краснопільської громади Ірина Карабут

 

З головою партнерської Долинської громади Іваном Дирівим

 

 

Про послуги, енергетичну стійкість і взаємодію із сусідами

Які послуги громада повинна вміти забезпечувати самостійно, навіть якщо зовнішні служби з району та області не можуть приїхати? Чи вистачає власної техніки, фахівців і резервного фінансування для реагування на надзвичайні ситуації?

- Ми маємо місцеву пожежну команду, яка дуже добре проявила себе у 2022 році, коли через бойові дії зовнішні служби не завжди могли швидко дістатися до нас. Зізнаюся, до того у нас були дискусії, чи достатньо виправдані витрати на цю власну пожежну команду. А потім я побачила, як ці хлопці рятують будинки, а іноді й цілі вулиці, і зрозуміла, наскільки це важливо. Тому після звільнення території нашої громади ми посилили підтримку пожежної команди та почали активніше співпрацювати з міжнародними партнерами для оновлення її матеріально-технічної бази. Завдяки цьому у наших пожежників з’явилися не тільки пожежні автомобілі, але й спеціальне обладнання та захисне спорядження. Все це виявилося дуже при нагоді, бо у листопаді минулого року було влучання, власну, у базу нашої пожежної бригади, через що було пошкоджено багато транспорту. Зараз вже усе відновили.

Чи співпрацює Роганська громада з іншими громадами, наприклад, у сфері пожежної безпеки, а також в інших сферах: комунального господарства, закупівлі техніки та надання послуг? Можливо, під час війни міжмуніципальне співробітництво може суттєво полегшити життя громади?

- Для нас міжмуніципальна співпраця – це насамперед про практичну взаємодопомогу.. Знаєте, під час війни кожна громада особливо гостро відчула, як важливо мати власні спроможності для реагування на пожежі та загалом на надзвичайні ситуації. Тому у разі потреби ми, якщо можемо, допомагаємо сусідам, а вони допомагають нам. На пожежу їдуть ті машини, які знаходять ся найближче до неї, незалежно від громади. Ми також працюємо над ідеєю створення центру безпеки, що об’єднав би місцеву пожежну команду, екстрену медичну допомогу та офіс поліцейського офіцера. Я думаю, такий центр міг би бути корисним і сусіднім територіям. Також ми співпрацюємо і в інших сферах. Наприклад, послугами нашої амбулаторії користуються мешканці сусідньої Вільхівської громади.

 

Комунальна пожежна бригада Роганьської громади у 2022 році врятувала чимало будинків

 

Про прозорість бюджету, довіру мешканців і допомогу армії

Як змінився процес ухвалення рішень після переходу до роботи в умовах воєнної адміністрації?

-  Найбільша відмінність – у швидкості й особистій відповідальності за рішення. Під час бойових дій інколи не можна чекати, бо від оперативності залежить безпека людей і робота критичних служб. Військова адміністрація дає змогу діяти швидше, але водночас керівник несе персональну відповідальність за ці рішення, і це дуже непросто. Я завжди пам’ятаю, що за кожним розпорядженням – конкретні люди, їхні потреби й іноді навіть їхні життя. При цьому швидкість прийняття рішень не повинна означати відсутність прозорості чи діалогу з громадою.

Як тоді бути із прозорістю бюджетних та «відновлювальних» рішень? Чи застосовуєте ви механізми консультацій із мешканцями, громадськими організаціями та депутатами?

-  Для мене дуже важливо не втратити довіру людей. Я відчуваю відповідальність саме перед нашими мешканцями, бо вони в першу чергу приходять зі своїми проблемами до місцевої влади, й цієї довіри не можна зраджувати. Тому я намагаюся багато спілкуватися, пояснювати наші рішення, говорити і про складні бюджетні питання, і про те, чому обираємо ті чи інші пріоритети. Люди вже звикли до наших онлайн-опитувань, вони заповнюють Google-форми, пишуть нам у месенджери. Ми співпрацюємо і з громадськими організаціями, яких у нас стає дедалі більше, через них комунікація з мешканцями є особливо ефективною. Зараз, наприклад, ми розробляємо Статут громади, і тут без залучення мешканців не обійтися. Звичайно, через безпекові ризики ми не можемо влаштовувати великі відкриті зібрання, як нам хотілося б. Тож громадські організації стають тут при нагоді.

Якими є найбільш дошкульні питання від мешканців?

- Найчастіше люди запитують про пріоритети: чому ми насамперед фінансуємо одне, а інший проєкт мусить почекати. Я завжди пояснюю: підтримка Сил оборони для нас – один із безумовних пріоритетів. Але водночас ми повинні підтримувати життєдіяльність громади, допомагати родинам переселенців, ремонтувати інфраструктуру, забезпечувати освіту й соціальні послуги. Це непрості рішення, особливо коли коштів обмаль. І важливо чесно пояснювати людям, чому ми робимо саме такий вибір.

Яку частку власних надходжень громади вдається спрямовувати на допомогу армії?

- Ми намагаємося спрямовувати на потреби військових максимально можливий ресурс, зокрема вільні залишки та кошти від перевиконання бюджету. Ми розуміємо, що від того, де проходить лінія фронту, безпосередньо залежить життя нашої громади, тож намагаємося зробити все, щоб допомогти нашим захисникам і захисницям. Але запитів дуже багато. Коли надходження від «військового» ПДФО залишалися в місцевих бюджетах, ми могли закривати більше потреб. Тепер, на жаль, частину звернень змушені відкладати.

Як змінюється місцевий бізнес? Які підприємства змогли відновити роботу, які потребують підтримки, а які нові види діяльності мають перспективу навіть за нинішніх безпекових умов?

-  На жаль, ми втратили кілька великих підприємств, які релокувалися до західних областей. Але є і приклади відновлення. Наприклад, ще у січні 2023 року відновило роботу одне з наших великих промислових підприємств, історія якого налічує понад півтора століття. Частину його потужностей перенесли до інших регіонів, однак деяке обладнання залишилося тут і продовжує працювати. Підприємство поступово відновлює виробництво, інвестує в обладнання та створює робочі місця. Наскільки мені відомо, там зараз працює близько ста людей. Також відновлюють свою діяльність підприємства аграрного сектору, зокрема у сфері птахівництва, і навіть поступово нарощують виробничі потужності. Але багато підприємців поки що чекають на стабілізацію безпекової ситуації. І наше завдання – зробити так, щоб вони хотіли залишатися та розвивати свої активи саме тут. Адже відновлення місцевого бізнесу – це не лише робочі місця та податки, а й економічна стійкість, майбутнє нашої громади.

 

Отримання резервних генераторів від партнерів

 

«Вільна». Відомий мурал у Рогані художниці Анастасії Худякової

 

 

Як втримати молодих людей у громаді завдяки правильній молодіжній політиці

Минулого місяця ми опублікували матеріал про історію молодіжного руху в Роганській громаді. Мене вразило, що молодіжна команда за підтримки партнерів змогла залучити понад 2 млн грн грантової, матеріальної та іншої допомоги. Як їй це вдалося?

- Ще у 2021 році ми провели перше засідання Молодіжної ради Роганської селищної ради. Дякуючи багатьом партнерам, вона згодом опанувала інструмент грантрайтингу і згодом показала непоганий результат. Молоді люди залучають кошти з різних джерел, і завдяки цьому нам вдалося відремонтувати й облаштовувати молодіжні простори та бібліотеку, а також провести кільки тренінгів та інших заходів. Парадоксально, але саме війна змусила багатьох наших активних молодих людей швидше дорослішати, брати відповідальність і діяти.

Роганська громада затвердила Програму молодіжної політики на 2025–2027 роки, передбачивши близько 450 тис. грн на молодіжні заходи. Чи на часі це?

- Робота з наступним поколінням завжди на часі. Ми ж хочемо передати державу в надійні руки, чи не так? Ці кошти передбачені на різні молодіжні активності, ініціативи та заходи. Проте, хочу зазначити, що кошти Програми використовуються дуже рідко, адже наша Молодіжна рада – живий, дієвий і спроможний орган. Молоді люди самі шукають партнерів, залучають ресурси й добре розуміють проблеми громади. Саме за активної участі Молодіжної ради два роки поспіль у громаді проводилися потужні заходи з відновлення за програмою «ВідНОВА:UA». До нас приїздили молоді люди з 14-ти регіонів України та навіть з-за кордону. Вони працювали пліч-о-пліч, відновлювали приміщення, знайомилися – і тепер продовжують спілкуватися і дружити. Наш Молодіжний центр буквально створювався руками молоді: вони самі ремонтували старе приміщення, яке тепер стало місцем занять, зустрічей і тренінгів. Іноді вже селищна рада просить у них цей простір для своїх заходів. А наступного року молодь планує долучитися до модернізації селищної бібліотеки. Для мене найцінніше, що молоді люди є самостійними й мають власне бачення майбутнього громади. Власне, з такою молоддю за майбутнє не страшно.

Якою ви бачите Роганську громаду через 5 років?

- Насамперед мирною. А ще такою, куди повертаються люди. Я хочу, щоб Роганська громада була місцем, у якому хочеться жити, працювати й будувати плани. Для мене одним із найважливіших показників нашої роботи буде не просто кількість нових чи відновлених об’єктів, а кількість людей, які захочуть повернутися до дому з-за кордону. Не тому, що там, за кордоном скоротили якісь виплати чи стало складніше залишатися, а тому, що люди бачитимуть: удома добре, безпечно, тут є робота, можливості для дітей і майбутнє. Ми розуміємо, що молодь швидко адаптується до життя за кордоном. Але саме її повернення для нас є особливо важливим.

 

Один із заходів Роганьської молоді

У Роганьській бібліотеці, оновленій руками місцевої молоді