Прифронтовим громадам потрібні не загальні правила відновлення, а рішення для щоденної роботи під обстрілами. Як заправити автомобілі екстреної медичної допомоги, сміттєвози, автобуси й генератори, коли в місті не залишилося АЗС? Де навчати дітей, якщо підземна школа одна на всю громаду? Як реалізувати проєкт водогону, коли необхідне співфінансування дорівнює десятій частині всіх власних доходів громади?

Про це під час Форуму «Децентралізація 2026. Законодавчий порядок денний» говорили Тростянецький міський голова Юрій Бова та Широківський сільський голова Денис Коротенко.

 

Мобільні заправки для громади без АЗС

 

 

Юрій Бова розповів, що з червня в Тростянці не працює жодна заправка, а навколо міста залишилися лише поодинокі АЗС. Пальне доводиться шукати та привозити, хоча воно необхідне для роботи комунальної техніки, автомобілів екстреної медичної допомоги, автобусів, сміттєвозів і генераторів.

За словами міського голови, для таких ситуацій уже розроблено законопроєкт, який має дозволити використовувати пересувні заправні комплекси. До війни можливість їх використання не була передбачена законодавством. Такий комплекс міг би швидко приїхати в громаду, продавати пальне нетривалий час і переміщуватися далі, не залишаючись постійною ціллю для російських ударів.

Юрій Бова повідомив, що ініціативу підтримала Асоціація міст України. За його словами, підтримку також висловлює Міністерство фінансів, однак окремі народні депутати законопроєкт не підтримують.

Саме в цьому контексті міський голова поставив питання: якщо мобільні заправки не стануть законним інструментом для громад, яке інше рішення дозволить забезпечити пальним критичні служби взимку?

«Дайте мені інше рішення, як мені громаду зимою з генераторами заправити паливом. І це рішення повинно бути ось зараз. Ще два місяці - і буде пізно».

 

Відновлення починається з розуміння, що треба зберегти

Для Тростянця, розташованого за 35 кілометрів від кордону з росією, відновлення не зводиться до ремонтів. Воно починається з можливості зберегти тепло, воду, медичну допомогу, транспорт і робочі місця.

Юрій Бова звернув увагу на потребу переглянути підходи до медичної інфраструктури у прикордонних громадах. Коли людей і поранених небезпечно везти десятки кілометрів під загрозою дронів та обстрілів, лікарня має бути спроможною надати необхідну допомогу на місці.

Окремо він говорив про евакуацію. Якщо громада отримує повідомлення про необхідність відселити село, недостатньо лише організувати виїзд. Потрібно заздалегідь мати відповіді, де люди житимуть, працюватимуть, навчатимуть дітей і отримуватимуть послуги. Особливо з огляду на те, що багато людей не хочуть їхати далеко від своїх домівок.

Юрій Бова також пропонує застосовувати майстер-плани розвитку громад. Такий документ має звести в одну картину ресурси громади, потреби, потенційні джерела фінансування, строки та послідовність робіт. Він навів приклад оцінки дахів муніципальних будівель для встановлення сонячних станцій.

«Ти бачиш весь ресурс, який потрібен, ти бачиш шлях, який ти можеш пройти, терміни і все інше».

 

Громада зросла з 15 до 50 тисяч жителів

Широківська громада розташована приблизно за 20 кілометрів від лінії фронту та об’єднує 35 населених пунктів. До повномасштабної війни в ній проживало близько 15 тисяч людей. Нині, за оцінкою голови громади Дениса Коротенка, - приблизно 50 тисяч.

До громади переважно приїхали люди з інших районів Запорізької області, а також із Харківської, Миколаївської, Херсонської та Дніпропетровської областей. Точний облік у таких умовах складний, тому одним із непрямих показників стала кількість вивезених відходів - вона збільшилася приблизно втричі.

Разом із населенням зросло навантаження на інфраструктуру, освіту та комунальні послуги. У громаді є лише одна підземна школа, якої недостатньо для наявної кількості дітей.

 

 

«У нас велике навантаження на інфраструктуру, у нас велике навантаження на сміття, у нас велике навантаження на освіту, тому що у нас банально одна підземна школа на всю громаду».

Для Дениса Коротенка відновлення важливе не лише як будівництво або ремонт. Коли громада бачить, що відновлюються об’єкти й з’являються нові рішення, це створює відчуття стійкості та дає людям підстави залишатися.

 

Проєкти старіють швидше, ніж знаходяться кошти

Широківська громада має близько 30 проєктів у DREAM - у різних сферах, крім культури. Але без фінансування проєктна документація швидко втрачає актуальність: зростає вартість робіт і матеріалів, змінюються законодавчі вимоги, потрібні нові коригування та експертизи.

Голова громади навів приклад реконструкції водогону в селі вартістю 100 млн грн. Для її реалізації громада має забезпечити 23 млн грн співфінансування. Це близько 10% її власних доходів.

«Якщо ми не знаходимо грошей, що стається з проєктами? Вони старіють. Все. Ми не можемо нічого потім з ними робити, ми знову повинні витрачати гроші».

На думку Дениса Коротенка, вимоги до співфінансування для прифронтових громад мають відрізнятися від правил для тилових територій. Так само потрібні спеціальні інструменти для роботи з міжнародними партнерами: громади шукають будь-які можливості фінансування, але не кожен потенційний закордонний партнер готовий подаватися на спільний проєкт.

Тростянецька і Широківська громади говорять про різні місцеві реалії, але їхні запити збігаються: рішення щодо пального, евакуації, послуг, інфраструктури та відновлення мають враховувати, що громади поблизу фронту працюють у цих умовах уже зараз.

 

---

Про законодавчий порядок денний децентралізації, який під час Форуму окреслили представники парламенту, Уряду та міжнародних партнерів, читайте у публікації «Розмежування повноважень, ресурси громад і правила для прифронтових територій: законодавчий порядок денний децентралізації».

Результати опитування керівників органів місцевого самоврядування щодо законодавчих пріоритетів - у матеріалі «Оплата праці, ПДФО і повноважність рад: що голови громад назвали законодавчими пріоритетами».

Більше про кадрову спроможність громад, адміністративні послуги та законодавство про адміністративний збір - у публікації «ЦНАПи починаються з людей: що громадам потрібно для якісних адміністративних послуг».

Про повноважність місцевих рад, військові адміністрації та спеціальні правила для прифронтових територій - у публікації «Як зберегти повноважність рад під час війни і врегулювати роботу прифронтових громад».

Про участь асоціацій громад у законотворчості та їхні пропозиції щодо зміцнення ресурсної бази громад - у публікації «Асоціації громад: законопроєкти мають створюватися з громадами, а ресурси - залишатися на місцях».

Про підходи до оновлення державної регіональної політики - у матеріалі «Чотири кроки до дієвої регіональної політики: підходи Анатолія Ткачука».

Про підготовку України до політики згуртованості ЄС - у публікації «Політика згуртованості ЄС: Україні потрібні не лише закони, а система управління та партнерства».

Про дані, цифрові інструменти та роль агенцій регіонального розвитку - у публікації «Дані, агенції та люди: що перетворює регіональну політику на роботу в громадах».

Про освітню мережу, професійну освіту та потреби прифронтових громад - у публікації «Освіта для стійкості громад: які законодавчі бар’єри потрібно усунути».

Про післявоєнне управління постраждалими територіями - у публікації «Після воєнного стану: як повернути місцеве самоврядування на постраждалі території».