В Україні вже понад три десятиліття тривають дискусії про необхідність державного нагляду за законністю рішень органів місцевого самоврядування. З часу відновлення місцевого самоврядування (1990) і ухвалення Конституції (1996) у правовому полі України існує норма, яка дозволяє зупиняти рішення органів місцевого самоврядування, якщо вони суперечать Конституції або законам. Але й досі не визначено, хто саме має здійснювати цей нагляд і яким чином.

У новій аналітичній статті директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук пояснює, чому це питання не лише правове, а й стратегічне — особливо в контексті підготовки України до членства в Європейському Союзі.

Європейський контекст

План дій між Україною та ЄС прямо передбачає створення правових основ для адміністративного нагляду за рішеннями місцевого самоврядування — згідно з принципами, визначеними Європейською хартією місцевого самоврядування. Відповідні зміни мали бути ухвалені ще у першому кварталі 2025 року. Без цього, як зазначає автор, «євроінтеграційний рух може уповільнитися, а частину фінансової допомоги (до 1,5 млрд євро) буде втрачено».

Європейська хартія — не забороняє, а регламентує нагляд

Часто керівники громад виступають проти запровадження нагляду, вважаючи його втручанням у самостійність. Проте стаття 8 Хартії чітко передбачає можливість адміністративного нагляду — виключно на предмет законності, а також за належним виконанням делегованих державою повноважень. Саме це і є європейською нормою, яку мають імплементувати всі країни Ради Європи.

Конституційна основа — вже є

Конституція України (ст. 144 і 119) фактично містить правові підстави для запровадження такого механізму:

• рішення органів місцевого самоврядування можуть бути зупинені, якщо вони суперечать законам;
• місцеві державні адміністрації мають забезпечувати законність на відповідній території.

Залишається лише ухвалити закон, який визначить процедури та повноваження.

Чому це потрібно громадам

Як наголошує Анатолій Ткачук, контроль за законністю — це не обмеження самоврядування, а захист прав громадян і стабільності держави. Адже без законних рішень немає правової довіри, а без довіри — немає інвестицій, розвитку й згуртованості.

«Відсутність нагляду може призвести до появи “самоврядних феодів” або навіть локальних республік, що ставить під загрозу суверенність держави», — підкреслює експерт.

Міфи і реальність

Сьогодні часто можна почути, що “нагляд уже здійснюють 26 державних органів”. Насправді, жоден із них не має повноважень зупиняти чи скасовувати рішення рад поза судовим порядком. Це — поширений міф, який гальмує прийняття потрібних рішень.

Повна аналітика Анатолія Ткачука — директора з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства — доступна за посиланням: Контроль та нагляд за законністю рішень органів місцевого самоврядування: чому це важливо і чим регламентується