Уряд погодив Національний план управління відходами до 2033 року. Це така собі дорожня карта, якою ми маємо рухатися впродовж реформи системи управління відходами. Значною мірою ухваленню документа сприяло виконання українським урядом вимог Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом та The Ukraine Facility Plan. У 2022 році Україна стала кандидатом на вступ в ЄС, і серед інших реформ сфера довкілля чи не найбільш пріоритетна.
Тож сьогодні маємо гарну нагода покращити систему управління відходами як на законодавчому, так і на практичному рівні, і нарешті втілювати ефективні зміни з турботою про довкілля та мешканців.
Що тут важливо знати громадам? Які є законодавчі нюанси та вимоги до органів місцевого самоврядування? Пояснюють експертки проєкту «Міста Нуль Відходів в Україні» за підтримки програми LIFE.
Попереднє законодавство не сприяло ефективному управлінню відходами
Як зауважує фахівчиня із законодавства в Zero Waste Alliance Ukraine Оксана Миляник, попереднє законодавство, що діяло понад 20 років, не сприяло тому, щоб в Україні запровадили ефективну систему управління відходами.
«Навіть процес ухвалення нового закону йшов досить важко. Чимало питань в ньому не завжди були вигідні чи зрозумілі різним стейкхолдерам, але все-таки документ набрав чинності 9 липня 2023 року», — говорить експертка.
Закон «Про управління відходами» — це рамковий документ, він окреслює основні цілі та заходи задля зменшення відходів та раціонального управління наявними обсягами. Виконання закону покладається на обласні ради, органи місцевого самоврядування (сільські, селищні та міські ради), а також на бізнес та мешканців громад. Усі вони є учасниками системи управління відходами.
Оксана Миляник зазначає:
«Метою реформи є створення екологічно безпечної системи управління відходами за принципами циркулярної економіки. Крім розвитку переробки та повторного використання відходів, частину зусиль слід спрямувати на запобігання відходам. На державному рівні потрібно забезпечити умови, за яких максимально продовжується життєвий цикл продукції, зменшується використання одноразового паковання і відбувається перехід на багаторазові альтернативи».
Що нового?
Зупинимося на ключових нововведеннях закону.
- Ієрархія управління відходами
Інфографіка Zero Waste Alliance Ukraine
Ієрархія управління відходами націлена на те, щоб не допустити утворення відходів та знайти максимально вдале застосування вже утвореним.
З цим допоможуть наступні кроки:
1. Запобігання. Ідеальний метод управління відходами. Якщо їх немає, то немає і проблеми «прилаштування» відходів. З боку споживача це може бути використання багаторазової тари та купівля товарів без паковання, а з боку виробника — ще на етапі дизайну продукції зменшення надлишкового паковання, а також виготовлення товарів, що підлягають ремонту і можуть використовуватися повторно, тобто не перетворюватися на відходи протягом тривалого часу.
2. Повторне використання, якщо неможливо запобігти утворенню певних відходів. Можна повторно користуватися скляними пляшками, вживаними меблями, одягом, а також ремонтувати чи орендувати речі.
3. Рециклінг (відновлення) відходів, що не підлягають повторному використанню. В результаті відходи переробляються у продукцію або матеріали для нових речей, або ж у речовини за тим же призначенням чи з іншою метою. Рециклінгу зазвичай піддаються пластик, скло, папір, метал.
Компостування органіки теж належить до цієї сходинки, але лише коли утвореним компостом або залишками розкладання удобрюють ґрунт чи формують середовище для вирощування.
4. Відновлення відходів, у тому числі з виробництвом енергії. Тут відходи можуть перетворювати у матеріали, що в подальшому слугуватимуть паливом або матеріалами для зворотного заповнення.
5. Видалення відходів (захоронення на полігонах чи спалювання) — останній, найбільш небажаний спосіб управління відходами. Цей підхід стосується залишкових відходів, непридатних до компостування чи переробки. Але дотримуючись вищих сходинок цієї ієрархії, такі відходи можна зменшити або взагалі запобігти їхньому утворенню.
- Розширена відповідальність виробника
Необхідно для того, щоб не тільки споживачі відповідали за кінцеву долю продукції, яку вони змушені викинути бо вже не можуть нею користуватися чи вона не підлягає ремонту, а щоб відповідальність першочергово несли виробники продукції, а отже запровадити ефективні системи управління відходами, що виникають внаслідок використання споживачами їхньої продукції.
Наприклад, виробники можуть створювати системи для роздільного збору та стимулювати покупців до роздільного збирання відходів, можуть підвищувати обізнаність населення щодо сортування, повторного використання та запобігання утворенню відходів.
«Обов'язковими норми розширеної відповідальності виробника стануть після прийняття закону про паковання, а також інших секторальних законів, які й будуть впроваджувати принципи РВВ. Тоді ж повноваження щодо роздільного збору відходів будуть поділені між компаніями, тобто виробниками, та органами місцевого самоврядування», — пояснює Оксана Миляник.
- Принцип «Плати за те, що викидаєш»
По суті це плата за відходи, що не підлягають переробці, тому йдуть на захоронення чи спалювання. Що цікаво: порівняно із сортуванням такий підхід до залишкових відходів буде значно дорожчий для громади. Це стосується і населення (побутові відходи домогосподарств), і промислових об'єктів (викиди в повітря та інші види забруднень довкілля). До речі, в чинному законі «Про управління відходами» є згадка про те, що з 2030 року в Україні забороняється захоронення відходів на тих полігонах, де не забезпечені фільтраційні та інші очисні споруди, які запобігають проникненню небезпечних речовин в ґрунт та підземні води
«Серед економічних стимулів, які б сприяли дотриманню ієрархії управління відходами, може бути запровадження екологічного податку на захоронення відходів. Але замало просто встановити високий податок на захороненням, — переконана Оксана Миляник. — У першу чергу варто подбати про те, щоб у громаді була належна інфраструктура для управління відходами, і вже тоді встановлювати податки, коли за умови створення відповідної системи, хтось-таки порушує закон».
- Нова роль в системі управління відходами — адміністратор послуги
Адміністратор послуги з управління побутовими відходами має бути в територіальних громадах чисельністю понад 500 тисяч жителів. Якщо мешканців менше, необхідність адміністратора визначається на сесії місцевої ради.
Йдеться виключно про комунальне підприємство, яке не може здійснювати іншої діяльності, крім як у сфері управління відходами. Основне завдання — забезпечувати функціонування муніципальної системи управління відходами. Сюди відноситься укладання договорів із суб'єктами господарювання для виконання операцій з управління побутовими відходами (збір, транспортування, видалення, оброблення відходів). Зі споживачами адміністратор також укладає договори та разом із тим виставляє рахунки, інформує мешканців про здійснення нарахувань за надану послугу.
Адміністратором може буде одне або більше підприємств на кілька громад. За потреби окремі територіальні громади можуть обрати собі спільного адміністратора послуги.
«Дуже актуальне питання для сільських та селищних рад, — говорить керівниця юридичного відділу МБО «Екологія-Право-Людина» Ольга Мелень-Забрамна. — Адже відомо, як часто в малих громадах немає кому цим займатися. Мешканці не платять за послугу, а прибирати відходи треба. Відповідно, ці заходи або дотує місцева рада, або хтось інший по тарифу, і ставиться вищий тарифи, щоб не працювати в збиток, щоб покривати супутні витрати. Адміністратор якраз може зняти навантаження з виконкомів та органів місцевого самоврядування і стати повноцінним виконавцем послуги з управління побутовими відходами, відтак і послуга буде надаватися якісно».
Важливим етапом у реформі системи управління відходами стало ухвалення Національного плану в цьому напрямку до 2033 року.
Основні цілі Національного плану управління відходами
- Охопити послугою з управління побутовими відходами щонайменше 85% населення до 2033 року.
Сюди входить збирання відходів, перевезення до місць сортування або видалення та відновлення побутових відходів. Для збирання і перевезення виконавець послуг обирається на конкурсних засадах, і їх в результаті може бути декілька, наприклад, для збору або перевезення відходів будівництва та знесення чи для небезпечних відходів. Але проведення конкурсу не завжди обов'язкове.
Ольга Мелень-Забрамна зазначає:
«Якщо регіональний план передбачає сортувальну лінію в певному селі, і туди звозитимуть побутові відходи, а видалення залишкових відходів відбуватиметься в іншому населеному пункті, то адміністратору послуги треба укласти договори і з власником цієї сортувальної лінії в обрану селі, і з компанією, яка займатиметься видаленням залишків відходів на полігоні в іншому населеному пункті. Тому тут спираємося на регіональний план і на те, де будуть розташовані сміттєпереробні підприємства, сортувальні лінії, полігони тощо».
- Підвищити рівень підготовки побутових відходів до повторного використання та рециклінгу.
Ціль до 2025 року — 10% від маси таких відходів із поступовим нарощуванням обсягів.
- Зменшити частку захоронення біовідходів — на 10% до 2030-го і до 15% до 2033 року.
Для цього пропонується встановлювати на полігонах сортувальні лінії, щоб відокремлювати органіку від загальної маси побутових відходів.
- Впровадити системи роздільного збирання побутових відходів — зі щорічним збільшенням на 10% охоплення населення, починаючи з другого року дії місцевих планів управління відходами.
Роздільний збір відходів мають забезпечити виконавчі органи місцевого самоврядування. Це передбачено наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури, яким затверджена і методика збору побутових відходів. Крім цього, є правила компостування біовідходів їх утворювачами на присадибних і садових ділянках, затверджені наказом Мінінфраструктури.
Нижче зображено, як та які побутові відходи потрібно збирати роздільно й яким способом це може відбуватися (безконтейнерна система, контейнерна або за зверненням мешканців).
Джерело: Міністерство розвитку громад та територій України
«Зараз ця картинка виглядає так, але щойно запрацює розширена відповідальність виробника, ситуація має змінитися, — пояснює Оксана Миляник. — Будуть розділені повноваження між органами місцевого самоврядування та організаціями розширеної відповідальності виробника, і в кожній конкретній ситуації дещо може відрізнятися, тобто хто й за що відповідатиме».
- Підвищити рівень підготовки до повторного використання, рециклінгу та іншого відновлення матеріалів, що не є небезпечними — щонайменше до 70% до 2033 року.
Оксана Миляник зазначає:
«Запровадження оплати лише за фактичну вагу відходів, що непридатні для повторного використання чи відновлення, також сприятиме тому, що населення почне сортувати і роздільно збирати побутові відходи. Додатковим заохоченням для людей можуть стати депозитно-поворотні системи. Як це працює за кордоном: за повернення використаної тари в спеціальний автомат споживач отримує назад свій депозит, тобто гроші попередньо закладені у вартість товару, переважно це стосується пляшок з-під напоїв».
- Провести інвентаризацію об’єктів оброблення небезпечних відходів.
Це дасть змогу визначити, які об'єкти слід привести у відповідність до вимог законодавства або закрити, якщо вони не відповідають нормам безпеки, а в нинішніх умовах відновити їх надто дорого і складно.
Національний план також включає програму зі зменшення захоронення біовідходів та програму запобігання утворенню відходів. Є в документі й дані про поточний стан управління відходами в Україні, прогнози та стратегічні напрями розвитку сфери, інструменти для втілення поставлених цілей та моніторингу виконання плану.
А що далі?
Протягом року після набрання чинності Нацплану управління відходами органи місцевого самоврядування мають розробити регіональні плани. Вони повинні містити цілі та заходи зі зменшення відходів в області впродовж наступних десяти років. Кожні чотири роки регіональний план мають переглядати і за потреби вносити зміни.
Також якщо зміни внесли до Національного плану (а місцеві плани повинні узгоджуватися з регіональними), то протягом шести місяців ці ж зміни слід відобразити в регіональному плані управління відходами. Перш ніж затвердити план, облдержадміністрація має погодити документ із Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів та з Міністерством розвитку громад та територій.
Проєкт «Міста Нуль Відходів в Україні» співфінансується Європейським Союзом. Погляди та думки, висловлені в цій публікації, належать виключно автору(ам) і не обов’язково відображають погляди Європейського Союзу або CINEA. Ані Європейський Союз, ані орган, що надав фінансування, не несуть за них відповідальності.
