«Внаслідок повномасштабного вторгнення і постійних обстрілів Чернігова 80 % закладів освіти, тобто шкіл, садочків, закладів професійної освіти, були тією чи іншою мірою пошкоджені. Частина з них – з прямими попаданнями та значними руйнуваннями, частина ж постраждала від вибухових хвиль. Дві школи були знищені повністю», – починає Василь Білогура, начальник управління освіти Чернігівської міської ради.

Нині із 31 школи лише одна працює онлайн, тому що у неї немає укриття, решта – очно. Загалом 28 закладів освіти мають власні найпростіші укриття, а два – користуються укриттями сусідніх інституцій.

Василь Білогура пояснює, що у Чернігові давно зробили висновок, що крім руйнування і захоплення міста, для окупантів було важливо позбавити дітей доступу до освіти, вчитися українською мовою, рости патріотами своєї країни.

«Тому після того, як місто звільнили з блокади й ситуація стабілізувалася, виникло чітке розуміння, що повернення до освітнього процесу – це є нагальна необхідність для існування міста, його життєдіяльності, економіки та всіх галузей, які не можуть функціонувати без системи освіти», – переконаний начальник управління освіти.

Тож місто постійно шукає можливості, щоб покращувати та облаштовувати шкільні укриття, тож коли дізналися про добір громад від «DECIDE: ВІДБУДОВА». Ініціатива з відновлення шкіл», часу не гаяли – подали всі необхідні документи та пройшли співбесіди.

У цьому тексті читайте про те, яким було і стало укриття, які були виклики та що запропонували втілити учні в межах мінігранту на 50 тисяч гривень.

 

Про школу, наповнюваність та фінансування

 

Чернігівська гімназія №32 Чернігівської міської ради – один із п'яти закладів освіти, які відібрали для участі в ініціативі «DECIDE.Відбудова». Одна з найголовніших причин – активна позиція команди закладу.

«Звісно, хочеться допомогти всім. Але зважаючи на можливість збільшення площі для найпростішого укриття, реалізації цього проєкту, активність учнів і колективу, у результаті ухвалили таке рішення», – каже Василь Білогура.

Річ у тім, що ще влітку 2022 року учителі, батьки та учні зібралися, щоб облаштувати укриття гімназії самотужки та з допомогою коштів міського бюджету.

«Так, вийшов загальношкільний суботник, ми працювали декілька тижнів, зробили косметичний ремонт своїми силами. Зокрема, зробили лавочки – управління освіти надало матеріал, побілили та пофарбували стіни. Звісно, це укриття мало не дуже фешенебельний вигляд, але ми змогли розпочати навчання офлайн», – пригадує Людмила Тарасюк, директорка 32 гімназії.

Нині в закладі освіти навчаються 1011 дітей, а в укритті на 3000 квадратних метрів комфортно можуть розміститися 1300 учнів та учениць.

Загалом у школі – 36 класів, чотири з яких навчаються онлайн.

 

Про виклики під час облаштування та яким стало укриття

 

На облаштування укриття в цьому закладі освіти проєкт DECIDE виділив 2 мільйони 400 тисяч гривень. Співфінансування міського бюджету – 400 тисяч гривень.

 

 

«Як і в будь-якому будівництві, як би ти не намагався все прорахувати, продумати, однаково виникатимуть якісь нюанси. Наприклад, ми не планували проводити додаткові зовнішні роботи. Але в процесі реалізації виникла необхідність розбирання і переоблаштування приямків», – розповідає Василь Білогура.

Усе для того, щоби підняти вище віконні конструкції та провести гідроізоляційні роботи. Адже за час функціонування закладу деякі конструкції природно зносилися та потребували ремонту. Загалом, кажуть, вимушено додаткові роботи проводили, але загалом усе відбулося спокійно.

Зрештою, випускниця Вероніка Фесюра, яка нещодавно закінчила 32 гімназію, розповідає про укриття:

«Хоч я і не застала навчальний процес в укритті, але коли перебувала там на стадії будівництва, уже було комфортніше, порівнюючи з тим, як було раніше. В укритті світлі кімнати, бо гарне освітлення, навіть повітря якось свіжіше. У старому ж укритті було темно й важко дихати. Я впевнена, що це впливає на нашу психіку під час такої нервової ситуації».

 

 

Нині в укритті є три окремі кімнати, зокрема, цифровий освітній хаб, з усім обладнанням та меблями.

«Тут є багато стільців, столів, за якими можна комфортно навчатися, є пуфики, сидячи на яких ми спілкуємося та відпочиваємо. Також є кулер з питною водою, дошка, полички для книг із книжками. У нашому освітньому хабі є проєктор, на якому ми переглядаємо презентації та відео, а ще є планшети. Мене дуже вразив результат, який ми отримали, справді», – каже 9-класниця Вероніка Валовенко.

 

 

Також в укритті, є принтери та сканери, доступ до інтернету. 9-класниця Марія Проскуріна також ділиться враженнями:

«Цей простір дуже сучасний, у ньому стало легше займатися і зосереджуватися на уроках або просто відпочивати. Тут справді хочеться перебувати, попри повітряну тривогу, якось легше все переноситься».

 

 

Нині працюють за таким принципом: під час повітряної тривоги всі спускаються в укриття, але повноцінно продовжують навчатися лише учні початкової ланки.

 

Про мінігрант для дітей і плани

 

Окрім усього, DECIDE оголосив надання мінігранту в розмірі 50 тисяч гривень – експерти вчили учнів писати проєкти. Мета – залучити учнів до наповнення простору в укритті та зробити так, аби вони відчували його своїм.

«Моя команда хотіла закупити сучасну літературу в укриття, щоб діти розвивалися і відпочивали під час повітряної тривоги. Загалом проєкти були про різне, але суть одна – щоб трішки відволіктися», – розповідає семикласниця Анжеліка Буцан.

За результатами голосування перемогу здобув проєкт «Vibe hub». Тепер в укритті можна проводити уроки, арт-терапію та майстер-класи. А ще – грати в настільні ігри або відпочити на пуфику чи штучній траві.

 

 

«Коли ми в команді з учнями 5–11 класів розробляли цей проєкт, то мали уявлення, яким хочемо його бачити, чого не вистачає в укритті. Ми хотіли зробити місце, де можна буде посидіти, відпочити, психологічно розвантажитись, пограти в настільні ігри, помалювати на графітовій дошці. Ми також хотіли, щоб маленькі діти почувалися комфортно й забули про небезпеку», – говорить Вероніка Фесюра.

Учениці також наголошують, що круто було відчути, що до них дослухаються, і вони могли самі обрати, як буде виглядати частинка укриття.

«Дітям важливо давати слово, адже саме їм перебувати в тому приміщенні. І, можливо, батьки будуть дивитися більше з погляду правильності, корисності, а ми – щоби нам було комфортніше там перебувати. Я радію, що учням і ученицям дають можливість показувати себе і вдосконалювати простір», – пояснює Вероніка.

До того ж ідея полягала в тому, щоби не просто сидіти та чекати на відбій, а продовжувати освітній процес. Тому в кімнаті є дошки, стільці та проєктор.

«У майбутньому обладнання можна буде використовувати для якихось заходів, майстер-класів, зустрічей із менторами тощо», – говорить Вероніка.

 

 

Директорка доповнює, що в майбутньому обладнане укриття можна буде використовувати для додаткових занять, тренінгів, зборів учнівського самоврядування.

«До того ж серпневу педраду ми проводили в освітньому хабі. Педагоги, які перебували там, були в захваті. Адже прекрасна акустика, усе чутно, зрозуміло, гарне обладнання, можна показувати відео, аудіо», – розповідає Людмила Тарасюк.

Директорка розповідає, що є ще частина укриття, яка не відремонтована. Там зробили косметичний ремонт. З найближчих планів – довести до ладу й ту частину. Тоді продовжувати уроки зможуть усі.

 

 

«Я можу точно сказати, що на сьогодні ті приміщення, які відремонтовані й обладнані, є найкращими з огляду на наповнення та оформлення. Багато хто каже, мовляв, шкода, що таке приміщення розташоване під землею. Адже багато шкільних кабінетів відверто не дотягують до того вигляду, який є в укритті», – каже Василь Білогура.

 

Чому нині важливо мати сучасне укриття

 

«Сучасне укриття – це про унеможливлення ризиків і безпеку для наших дітей», – каже пані Людмила.

 

 

Пан Василь доповнює, що за інформацією ресурсу «Мапа повітряних тривог», минулого тижня в Чернігові було 26 повітряних тривог загальною тривалістю одна доба 20 годин і 43 хвилини.

А ще, кажуть, сучасне укриття – це усвідомлення того, що під час воєнних дій, повітряних тривог, треба продовжувати освітній процес.

 

 

«До того ж, звісно, кожній людині приємно перебувати в сучасному середовищі, відчувати тепло й піклування міжнародних організацій, громади, міста. Відчувати, що про них не забули. І ми говоримо про це на виховних годинах, педагогічних радах. У такий спосіб намагаємося пояснювати дітям важливість таких проєктів, стимулювати їх залишитися в Україні, прищеплювати розуміння, що вони не самі, але водночас мають бути ініціативними. Адже саме вони будуть розбудовувати й відновлювати нашу країну», – завершує Людмила Тарасюк.