До 13 лютого 2025 року кожен регіон має актуалізувати свою стратегію розвитку у відповідності до оновленої цього року Державної стратегії регіонального розвитку. Власне оновлення і державної, і регіональної стратегій викликано перш за все необхідністю врахувати впливи війни. Але часу на таку роботу дуже мало. Тому є ймовірність, що оновлення будуть мінімальними, особливо в тих областях, де роботу над стратегуванням розпочали лише у серпні цього року, після відповідного рішення Уряду. У тих же регіонах, де почали переосмислювати ситуацію, не чекаючи вказівки зверху, справи набагато кращі. Там стратегії розвитку – це вже нові документи, які ґрунтуються на серйозній аналітиці поточного стану справ в країні та області.

Таким документом може похвалитися і Одещина, один з тих регіонів, де війна буквально щодня нагадує про себе. До створення стратегії регіону долучилася велика мультидонорська команда експертів, яка протягом року залучила до цієї роботи сотні жителів області. Ядро команди формували експерти швейцарсько-українського проєкту DECIDE та консалтингової компанії CIVITTA. Окремі завдання допомагали вирішити експерти проєктів UCORD, EGAP, USAID «ГОВЕРЛА», ГО «Агенція відновлення та розвитку» та Громадська спілка «Ліга Сильних».

Про нові підходи до стратегування ми поговорили з координатором експертної групи з розробки стратегії регіонального розвитку Одеської області, національним експертом Проєкту DECIDE Мирославом Кошелюком.

---

Мирославе Євгеновичу, так склалося, що регіони мають суттєво і доволі швидко змінити стратегії свого розвитку посеред планувального періоду. Але Одещині вдалося заздалегідь підготуватися до цієї роботи. Область вже має значні напрацювання. Як так вийшло?

Необхідність коригувати Державну стратегію регіонального розвитку на 2021-2027 роки посеред планувального періоду виникла з об’єктивних причин: повномасштабного вторгнення і євроінтеграції України. Дійсно, після ухвалення в серпні цього року змін до Державної стратегії регіонального розвитку, в усіх областях йде робота з оновлення, актуалізації регіональних стратегій, яка має завершитися вже в лютому наступного року. Значна частина регіонів, виконуючи цю задачу, встигне внести лише часткові коригування до своїх стратегій. Але Одеській області вдалося розробити цілком нову версію стратегії розвитку регіону. Більше року тому, коли зайшла мова про необхідність внесення змін до Державної стратегії регіонального розвитку, Одеська і деякі інші області одразу почали працювати над аналітикою щодо впливу війни на ситуацію в регіоні, необхідною для оновлення власних стратегій. І коли Уряд схвалив відповідні зміни, Одещина вже мала серйозні напрацювання, щоб виходити з новою версією власної стратегії, яка, за законом, має відповідати Державній стратегії.

Що, на Вашу думку, робить Стратегію розвитку Одеської області унікальною, порівняно зі стратегіями інших регіонів України? Які ключові аспекти відрізняють її підхід до стратегування?

Спільна команда ОВА і залучених експертів, яка працювала на стратегією розвитку Одеської області, врахувала в документі усі головні елементи, котрих вимагає закон: аналіз соціально-економічного розвитку, стратегічні оперативні цілі, завдання для їх досягнення і систему моніторингу. Однак є вимоги закону і є традиції, які склались. Ми спробували, витримуючи вимоги закону, зробити документ дещо відмінним від традиційних стратегій.

По-перше, команда не шкодували зусиль, щоб максимально залучити громадськість до цього процесу. На мою думку, стратегія – це не просто документ, вона має об’єднувати людей навколо цілей, задач, проєктів, спільних перспектив. Тоді вона виконує свої функції.

По-друге, ми зробили дійсно якісну аналітичну частину, а не просто, так як подекуди це робиться, компіляцію цифр. У своєму аналізі ми спробували відповісти на запитання, що заважає розвитку регіону.

Третій момент – гнучкість планування. Ми відійшли від формалізованого підходу, бо в нинішніх умовах невизначеності потрібно з одного боку бачити довгострокову перспективу, а з іншого – бути достатньо гнучким в реалізації запланованого.

Також у оновленій стратегії команда приділили більше уваги розвитку мікрорегіонів Одещини. Вважаю, що в Україні існує розрив між стратегічним і просторовим плануванням. А от в європейських стратегіях просторовий аспект є обов’язковим. І це правильно, бо якщо стратегія регіональна, вона має враховувати не просто розвиток галузей, а й те, як цей розвиток накладається на конкретні території.

Давайте більше зупинимося на аналітичній частині. Які результати аналізу стану області стали визначальними для формулювання пріоритетів?

Будь-яка стратегія базується на аналітиці. Складність в тому, що ми завжди мали брак статистики, і ця проблема загострилася в умовах війни. Тому прослідкувати якісь тенденції, зробити екстраполяцію було дуже непросто. На розвиток країни і регіонів суттєво вплинули спочатку ковід, потім повномасштабна війна. Багато тенденцій, які прослідковувалися до цього, були порушені, і без якісних даних їх зараз важко відслідковувати. Але аналітична частина до стратегії розвитку Одещини все ж містить найбільш повний і глибокий аналіз ситуації в області станом на кінець минулого року, в тому числі того, як війна вплинула на кожну сферу її життя.

Якщо говорити про загальні висновки, то вони хоч і не були особливо несподіваними, але ми мали їх зафіксувати. Область розвивається за певною економічною траєкторією, не повністю реалізовуючи свій потенціал. Наприклад, по валовому продукту область у 2021 році була на шостому місці, по інвестиціях – на восьмому. Хоча по обох цих показниках область мала б займати набагато вищі позиції. Одещина не повною мірою використовує свій транзитний потенціал для розвитку області як передумову для залучення інвестицій. Тому необхідно суттєво змінити модель економічного розвитку. Якщо регіон і надалі йтиме інерційним шляхом, він в цілому непогано почуватиметься, але не стане лідером, бо не використовуватиме усі можливості.

На основі праведного аналізу ми згрупували усі цілі за трьома пріоритетами: економіка, людський капітал, врядування. По кожному з пріоритетів визначили проблеми зростання. Загалом вдалося виокремити 10 проблем, які стримують розвиток регіону:

1. Недостатній рівень залучення прямих іноземних інвестицій до високотехнологічних галузей призводить до залежності від товарного експорту.
2. Особливості географічного положення та природно-ресурсного потенціалу, а також проблеми зі сполученням створюють диспропорції в соціально-економічному розвитку трьох мікрорегіонів.
3. Незважаючи на великий потік товарів і послуг через Одеську область, вона відіграє лише транзитну роль і не використовує можливості для створення на базі регіону промислового, інноваційного, фінансового хабу.
4. Інфраструктура для життя, роботи та розвитку не є магнітом для залучення та утримання людей в регіоні.
5. Сезонність економіки і невідповідність кваліфікації вимогам ринку породжує низький рівень участі населення в ринку праці.
6. Внаслідок повномасштабного вторгнення загострились проблеми вразливих груп населення.
7. Поліетнічність регіону актуалізує необхідність інтеркультурної інтеграції.
8. Відсутність консолідованої візії майбутнього та коаліції навколо неї не дозволяє забезпечити сталість розвитку регіону.
9. Громади не мають достатньої спроможності конвертувати наявні ідеї в розвиткові проєкти, залучати під них фінансування та забезпечити їх імплементацію.
10. Недостатня прозорість процесів врядування обумовлює сприйняття корупції як ключової перепони для розвитку регіону.

Увесь масив стратегічних оперативних завдань та проєктів на їх реалізацію, так чи інакше, спрямований на вирішення цих проблем.

Ви згадували про три мікрорегіони області. Уточніть, про які території мова?

Одеська область найбільша в Україні. Вона складається з трьох мікрорегіонів, які суттєво відрізняються. Північ (Подільський, Березівський, Роздільнянський район) – це переважно сільськогосподарська частина; Центр (Одеський район), в тому числі умовна Одеська агломерація, межі якої ще потрібно уточнити, - основний промисловий, туристичний та транспортний центр; Південь (Ізмаїльський, Болградський, Білгород-Дністровський район) має значні рекреаційні та транспортні ресурси, але дещо обмежений транспортний доступ.

Кожен з них, треба розуміти, заслуговує на окремий розділ у стратегії чи навіть окрему стратегію розвитку…

По суті, так. Як я вже говорив, у стратегії Одеської області ми приділяємо мікрорегонам значну увагу. І це може дати поштовх до створення окремих документів по кожному з цих і визначенню для кожного з них своїх полюсів зростання. У наступному планувальному періоді я б приділив цьому більше уваги.

Чому не зараз?

В нинішніх умовах це не так просто зробити, бо поки триває війна говорити повною мірою про повноцінну економічну траєкторію дуже важко. Саме тому команда, яка працювала над стратегією, вирішила говорити про три горизонти планування: стійкість - невідкладні речі, які можна і треба робити зараз; відновлення – ті речі, які спрямовані на відновлення області до довоєнного рівня; розвиток – це те, що пов’язано з вирішенням стратегічних питань. Стратегія зараз обмежується 2027 роком, але ми розуміємо, що частина того, про що у ній йдеться, перейде на наступний програмний період – 2028-2034 років. Але не говорити про стратегічно важливі проєкти на майбутнє вже зараз - неправильно.

Ця розбивка на горизонти планування дозволяє робити пріоритизацію конкретних завдань і проєктів, в тому числі, з точки зору ресурсу, який сьогодні досить обмежений.

В цьому є також особливість стратегії розвитку Одещини – у нас досить часто окремо говорять про відновлення, а окремо – про розвиток. Ми ж назвали цю стратегію стратегією відновлення та розвитку. Одна з ключових стратегічних ідей полягає в тому, що відновлення і розвиток не повинні бути розірвані, а мають розглядатися взаємопов’язано. Інакше ми будемо вкладати сьогодні ресурси і сили в те, що завтра може стати непотрібним.

Тобто третій горизонт планування – це більше не про період до 2027 року, а вже про 2028-2034?

Горизонт планування до 2027 року визначений тим, що в Україні цикл планування синхронізований з семирічним європейським циклом. Але дійсно деякі речі, про які ми говоримо у цій стратегії, можуть бути екстрапольовані на наступний період 2028-34 років. За великим рахунком, зараз усі великі стратегії повинні враховувати таку можливість. Розвиткові цілі регіону точно не визначаються на три роки. Візія – це на 10-20 років. І в цьому контексті кожен семирічний цикл повинен працювати на те, щоб наближати речі, передбачені у візії.

Якщо говорити про візію Одещини, як вона визначена в цій стратегії, то мова йде про те, що Одеський регіон має стати одним з ключових регіонів в Чорноморському басейні. Вона сформульована наступним чином: «У перспективі трьох програмних періодів (2021-2027, 2028-2034, 2035 – 2041 рр.) Одеська область є ключовим багатофункціональним хабом у макрорегіоні басейну Чорного моря, який відіграє лідерську роль у забезпеченні його безпеки та сталого розвитку і сприяє об’єднанню ключових регіональних гравців у протидії дестабілізаційним впливам країн-агресора. Сприяючи доступу українському бізнесу на європейські та міжнародні ринки, а також міжнародному бізнесу - до ринків України, регіон представляє українські національні інтереси в Причорномор'ї, Придунав'ї, Тримор'ї та на шляхах сполучення між Європою та Азією».

Наскільки ця візія досяжна в умовах війни?

У візії ми говоримо про перспективу мінімум 20 років, але навіть сьогодні роль української Одещини у забезпеченні продовольчої безпеки в світі виходить далеко за межі навіть Чорноморського регіону. Це ще раз підтверджує, що такі амбіції мають під собою підґрунтя.

В майбутньому така роль може бути одним з факторів для забезпечення гарантій безпеки для України. Бо там де є великі інвестиції, там є і їхній захист…

Ви згадували про важливість залучення громадянського суспільства до процесу розробки стратегії. Якою була ця співпраця на Одещині і які її результати?

Залучення громадськості до стратегічного планування – це також вимога закону. Але цю норму можна виконати або реально, або лише формально. Команда обрала перший шлях, бо ми вважаємо, що якісний аналіз обов’язково має спиратись на дві речі – фактичні дані і сприйняття ситуації людьми.

Залучення громадськості дає розуміння, чим регіон живе, що для людей є найбільш актуальним. Тому протягом усього періоду роботи над стратегією ми провели десятки зустрічей з громадами, головними стейкхолдерами, декілька серій соціологічних опитувань. Якщо порахувати усіх, кого цей процес так чи інакше торкнувся, то це сотні людей. І консультації з громадськістю не мають закінчитися з моменту прийняття стратегії. Обласна стратегія є не тільки і не скільки планом діяльності обласної адміністрації, скільки документом, до якого повинні мати відношення усі жителі області.

Яким чином до підготовки стратегії були долучені міжнародні проєкти і програми?

Це, мабуть, ще одна унікальність оновленої стратегії Одещини. До процесу роботи над нею була залучена мультидонорська команда, яка працювала спільно з обласною адміністрацією. Значну частину команди формували експерти швейцарських проєктів і програм - DECIDE, UCORD, EGAP. Ядро команди формували експерти проєкту DECIDE та консалтингової компанії CIVITTA, колеги з якої взяли на себе дуже значну частину роботи. До вирішення окремих завдань також долучалися експерти з інших проєктів, зокрема проєкту USAID Підвищення ефективності роботи і підзвітності органів місцевого самоврядування («ГОВЕРЛА»), ГО «Агенція відновлення та розвитку» та Громадська спілка «Ліга Сильних».

Така робота, з одного боку, більш складна, бо залучено багато різних, незалежних одне від одного людей. З іншого боку, стратегія отримала серйозну експертизу.

Але жодну стратегію не можуть написати винятково експерти. Це має бути спільна робота експертної команди, команди обласної адміністрації з залученням різних груп стейкхолдерів, в тому числі, органів місцевого самоврядування громад.

Важливо також згадати, що активним партнером у створенні стратегії в області була Агенція регіонального розвитку Одеської області. Вона має хороші стосунки з громадами, з іншими стейкхолдерами і дуже допомогла у налагодженні взаємодії та в аналітичній роботі. Один з показників ефективності роботи агенції – з 91 громади області нам з їхньою допомогою вдалося отримати якісні відповіді на запитання від 82. Це дуже хороший рівень відгуку, досягти якого непросто в будь-якій області.

Яка система моніторингу виконання стратегії була б на вашу думку дієвою?

Тут перш за все хочу згадати ще одну інновацію стратегії – по кожній цілі, по кожному проєкту в документі визначені не лише відповідальні на рівні обласної адміністрації, а й достатньо широке коло стейкхолдерів, які так чи інакше дотичні до цього процесу на місцевому і навіть національному рівнях.

Загалом, моніторинг виконання стратегій регіонів та громад – справа непроста. Одна з можливостей зробити це ефективно – спертись на сучасні технології. Зараз в Одеській ОВА пілотують таку систему, яка фактично зав’язана на систему КРІ – ключових показників ефективності. Є перспектива, що проєкти, які передбачені стратегією, будуть заведені в цю електронну систему, де в режимі реального часу відзначатиметься прогрес їх виконання. Якщо вдасться поєднати стратегію з цією технологією, це значно підвищить ефективність її впровадження.

Які основні виклики ви бачите для реалізації Стратегії розвитку Одеської області?

Їх декілька, і один з них полягає в браку ресурсів. В багатьох проєктах стратегії прописувалося в тому числі залучення донорської допомоги для їх реалізації. Відповідно, за відсутності ресурсів, ті чи інші проєкти доведеться посувати в часі.

Але, мабуть, головний ризик в тому, що ми під час війни не можемо спрогнозувати, як розвиватиметься ситуація. Одеський регіон один з тих, який найактивніше обстрілює ворог. Це також показники, що наші вороги розуміють важливість цього регіону. Буквально днями в регіоні знову в результаті атаки загинули люди. Які будуть наслідки дій ворога далі, ми не можемо передбачити.

Коли ми починали працювати над стратегією, існував зерновий коридор, потім ситуація змінилася і деякі можливості зникли, а через певний час з’явилися знову. Такого роду фактори спрогнозувати і врахувати неможливо. А це, безсумнівно, впливає на те, що відбуватиметься з економікою в області.

Тут напрошується запитання, чи варто взагалі під час війни думати про такі документи як регіональна стратегія чи стратегія громади?

Дуже важливо, незважаючи на ті виклики, які ми маємо сьогодні, дивитися вперед. Планування майбутнього допомагає пережити складні часи. Невизначеність тисне на кожного з нас. Тому маємо спрямувати зусилля, щоб надати майбутньому якийсь контур, з розумінням, що ці контури можуть мінятися, посуватися в часі і так далі. Але це те, що дозволяє нам справлятися з тривогою і невизначеністю.

Отже стратегувати під час війни потрібно. Інше питання – як це робити. Я вважаю, що зараз, у планувальному періоді 2021-2027 років, який вже закінчується, можливо, не слід витрачати багато зусиль на створення стратегій для всіх громад на цей короткий часовий проміжок. Уже в недалекому майбутньому нам потрібно буде запускати новий цикл планування на період 2028-2034 років. Виходячи з цього, нам варто зосередитися на тому, щоб напрацювати нові підходи, нові методики стратегічного планування, враховуючи і те, що зараз ми маємо трансформувати свою регіональну політику відповідно до стандартів Європейського Союзу. Нам тут дуже багато чого потрібно зробити. І було би дуже шкода, якщо б ми продовжували усе робити так, як звикли, а не використали цей час для напрацювання нових підходів і детального вивчення того, що роблять наші європейські колеги.

І в цьому сенсі я не можу сказати, що на 100% задоволений Одеською стратегією. Озираючись назад, певні речі я зараз пропонував би робити по-іншому. Але дуже важливо, що ми спробували робити щось інакше, пілотували нові речі. Вважаю, нам усім треба усвідомити, що традиції у розробці стратегій, які склалися в Україні, багато в чому застарілі і неефективні. Кожен, хто сьогодні береться за цю таку роботу, має брати на себе сміливість напрацьовувати нові підходи.

Це завдання не лише для Уряду чи Парламенту, це завдання в тому числі для експертного середовища. Є колеги, котрі працюють в цій сфері і звикли робити стратегії по шаблону. Це простіше і надійніше, але в результаті стратегії двох різних громад можуть бути на 90% ідентичними.

Впевнений, зараз час для перезавантаження. Одна з цінностей Одеської стратегії в тому, що це спроба такого перезавантаження. Сподіваюсь, нові підходи, закладені у документі, у цьому процесі стануть в пригоді.

---

• Аналіз соціально-економічного становища Одеської області
• Драфт Стратегії відновлення та розвитку Одеської області на період 2021-2027 роки (станом на 12.11.2024)