«Жодних рішень для молоді без молоді» – цей принцип може бути ефективним і дієвим лише, коли є  покроковий та реалістичний план і реальні справи. Навчити громади так працювати і є завданням проєкту «Активна молодь – сильна громада», який у 30-ти громадах втілює громадська організація «Центр політичних студій» за підтримки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА».  

---

Понад пів тисячі активних молодих людей, які є членами молодіжних рад та цікавляться молодіжною політикою, упродовж квітня-червня досліджували ефективні інструменти залучення молоді до вирішення справ у громадах, роботу молодіжних рад, комунікацію молоді для адвокації своїх ідей перед місцевою владою та громадами.

«Для залучення молоді до ухвалення рішень у громадах потрібні не лише бажання та відкритість до змін, а й знання, навички, розуміння стратегічних і тактичних завдань тощо. Тому ми навчаємо, досліджуємо реальні виклики в конкретних громадах, пропрацьовуємо дієві інструменти роботи», – говорить директор ГО «ЦПС» Віталій Світлик.

У цьому матеріалі - про найцікавіші інсайтами, корисні інструменти та аналіз головних викликів, які експерти та експертки проєкту дослідили під час роботи з громадами і які допоможуть громаді залучати молодь до розвитку.

 

 

Залученість молоді та виклики

 

У межах проєкту були досліджені думки молоді про те, які перешкоди виникають перед активістами під час реалізації їхніх ідей. Серед основних проблем:

• відсутність результатів і зворотного зв’язку про позитивні чи негативні результати їхньої участі;
• формалістичний підхід щодо застосування інструментів участі, особливо випадки використання механізмів залучення молоді для так званої «легітимізації» владних рішень;
• відсутність чітко описаних процедур у нормативно-правових актах, через що молодь не знає, як саме реалізувати свої ідеї;
• відсутність толерантності до різних поглядів, можливий осуд та несприйняття з боку громади;
• створення завідомо недієвих громадських інститутів, які тільки зменшують бажання молоді братися до втілення своїх ідей.

«Під час роботи з молоддю ми бачимо великий запит на практичні інструменти комунікації й адвокації, тобто просування своїх ідей як перед місцевою владою, так і перед громадою в цілому. Насправді, активістів і активісток у громадах чимало, у них багато класних ідей, але нерідко є й страх осуду, нерозуміння, а ще – брак знань. Крім того, для місцевої влади в цілому – не лише в тих громадах, де ми працюємо – має бути «червоним прапорцем» засторога не створювати штучні, неефективні інститути громадської участі. Така спокуса, звісно, є, бо вони можуть допомогти легітимізувати якесь рішення, провести швидко процедуру тощо, але за фактом несправжні слухання, формалізовані заходи, відсутність реальної комунікації з молоддю і суспільством, звісно, надовго відіб’є бажання долучатися до будь-яких справ у громаді», – вважає експертка проєкту Марія Орлова.

 

 

Рівень залученості (або партисипації) молоді до ухвалення рішень у громаді можна оцінити за допомогою різних моделей «драбини участі», наприклад, де перший щабель означає повну відсутність партисипації, а останній – максимальні можливості для молодих людей щодо ухвалення рішень. При цьому важливо, що, окрім вдалої роботи молодіжних активістів та ефективного просування їхніх ідей і проєктів, вагомим критерієм ефективності є ступінь виконання результатів на рівні влади та сталість цього процесу, закріплена на рівні офіційних рішень. На думку експертки проєкту Олени Шевчук, одним із тих критеріїв, який дозволяє оцінити рівень залученості молоді, є наявність у громаді консультативно-дорадчого органу, тобто молодіжної ради, а також долученість молоді до робочих груп, постійних комісій з різних питань тощо.

«Виміряти ефективність участі молоді у справах громади можна, наприклад, також через регулярні опитування, проведення консультацій, аби молоді люди самі могли оцінити свою участь та свою ефективність. Також можна дослідити кількість виділених бюджетних коштів на потреби/інтереси молоді», – радить Олена Шевчук.

Експерти радять залучати молодих людей у громадах в першу чергу до формування стратегічних документів, зокрема таких як стратегія розвитку громад та стратегія розвитку молоді, статут громади, бюджет громади.

«Це можливо реалізувати через включення молоді до складу робочих груп, які працюють над підготовкою відповідних нормативно-правових актів. Наприклад, у Костопільській міській раді, що на Рівненщині, до складу робочої групи, яка працює над стратегією розвитку громади, включили голову та секретаря Молодіжної ради, які мали можливість включити до неї молодіжні ініціативи, що вони й зробили», – розповідає Марія Орлова.

 

 

Що дає участь молоді у справах громади

 

Залучення молоді до прийняття рішень у громаді дає позитивний результат як самій молоді та громадським ініціативам, так і місцевій владі.

«Для молоді це певною мірою соціальний ліфт - вмотивованих, зацікавлених, активних і обізнаних радо візьмуть на роботу. Також молодь отримує безцінний досвід, базові знання про місцеве самоврядування, про те, як формується бюджет громади, як впливати на реалізацію своїх ідей і проєктів, як розрахувати їхню вартість і як залучити кошти на них. Молодь отримує відчуття залученості відповідальності, важливості свого впливу на справи в громаді. Партисипація посилює відчуття впевненості у досягненні позитивного ефекту й можливості впливу на конкретні умови в громаді. А владі участь молоді дає посилення свого авторитету у суспільстві, можливість врахувати різні точки зору й запобігти конфліктним ситуаціям, заощадити чимало часу й ресурсу, адже молодь може провести чимало роботи для ухвалення рішень, а ще – можливість ухвалювати більш якісні, повні рішення з урахуванням реальних потреб. А все це в цілому дає обом сторонам відчуття спільної відповідальності за громаду та можливість дійсно почути й дослухатися одне до одного », – каже Олена Шевчук.

 

 

Які інструменти залучення працюють краще?

 

Молодь має два основні варіанти щодо своєї залученості до прийняття рішень: самотужки ініціювати рішення (проєкт, нормативно-правовий акт тощо) або долучитися до розробки вже ініційованих рішень представницькими органами влади. Але різні молодіжні авдиторії мають різні потреби й можливості, які варто враховувати, щоб залучити до співпраці якомога ширшу авдиторію.

Під час «Школи молодіжних рад» тренери разом з учасниками розглядають три основні вікові групи молоді в розрізі їхніх характеристик та потреб у громаді. Перша група – це шкільна молодь (14-17 років), яка відкрита до нових знань та навчань, має вільний час, волонтерить, відчуває значний вплив батьків та однолітків і якраз обирає свій професійний напрямок та вивчає свою роль у громаді.

«Таку молодь найефективніше залучати до проведення досліджень (етап вивчення та ідентифікації проблеми) та на етапі вибору альтернативи та реалізації таких рішень. Це важливо щоб молодь відчувала свою приналежність до результатів реалізованих проєктів і забезпечувала їхню сталість і розвиток. Наприклад, якщо в громаді заплановано облаштування молодіжного простору, варто запросити молодь і змоделювати разом з нею цей простір, потім презентувати їй сформовані варіанти дизайну, дати можливість обрати і потім залучати молодих людей та їхніх батьків до втілення цього проєкту. Вони точно нададуть «життя» такому простору і відчуватимуть свою приналежність до нього. Шкільна молодь проактивно долучається як помічники в організації культурних, спортивних, просвітницьких заходів на території громади. Школярі є активними членами шкільного самоврядування та Молодіжної ради», – наводить приклади Марія Орлова.

 

 

Друга група – це студентська молодь (18-22 років) – мобільна та відкрита до світу, яка вже визначилась з професійним напрямком, має вільний час, прагне заробляти гроші, ідейна та креативна, самостійно приймає рішення і обирає, повертатись чи ні після навчання у рідну громаду. Частина такої молоді вже готова до створення власної родини, а ще вона вже обирає та може бути обраною до числа місцевих депутатів.

«Під час наших тренінгів у громадах зʼясувалося, що кількість молодих депутатів у радах – дуже мала і коливається від 0 до 3 осіб. Водночас таку молодь варто залучати до розробки нормативно-правових актів щодо молодіжних питань, наприклад, програми підтримки розвитку молоді в громаді, а також на всіх етапах прийняття рішень, особливо під час формування та розгляду варіантів вирішення проблеми. Вони можуть бути активними членами молодіжних громадських організацій та Молодіжної ради. Студентська молодь також може запропонувати громади нові ідеї (наприклад, брендинг, цифровізація) та стати основним промоутером громади зовні», – пропонує експертка.

Третя група – працююча молодь (23-35 років), яка вже визначилась з місцем проживання, має мало вільного часу, менш мобільна порівняно з другою групою, має власний бюджет, ініціює проєкти в громаді, часто має родину та малолітніх дітей.

«Таку молодь варто залучати, враховуючи її професійну компетентність та експертність, до напрацювання ефективних рішень з різних питань, а також до участі в громадських обговореннях, публічних консультаціях, загальних зборах громадян та інших інструментах громадської участі, які ми розглядали під час другого модулю «Школи молодіжних рад». Це лідери, які ведуть за собою молодь з інших вікових груп і є для них наставниками», – пояснює Марія Орлова.

 

 

Під час «Школи молодіжних рад» саме інструменти залучення молоді викликали найбільшу зацікавленість та обговорення серед молодих людей:

«Важливо розуміти, в якій громаді, в якій сфері та за яких умов ліпше використати той чи інший інструмент. У багатьох громадах-учасницях проєкту вже створені молодіжні ради, які є майданчиками комунікації молоді та місцевої влади для вирішення різноманітних питань. Але є й інші інструменти, про які молодь раніше не знала. Наприклад, це участь у засіданнях сесій місцевих рад, робочих групах, ініціювання громадських ініціатив, письмові звернення-запити до влади, громадські слухання, електронні петиції тощо. Важливо, що після тренінгів «Школи молодіжних рад» молодь стає більш впевненою і знає, що вона може брати участь не лише в культурно-спортивних заходах та толоках у громаді (бо таким нерідко є сприйняття ролі молоді в громаді), а й брати участь в обговореннях та пропонувати свої рішення проблемних питань», – розповідає експертка проєкту Елла Петренко.

Загалом, на думку експертів, в українських громада фраза «Ми обрали владу, нехай вона працює» має змінитися на «Давайте разом зробимо краще». Для цього потрібно працювати як громадянському суспільству, включно з молодими активістами, так і місцевій владі, розуміючи всі переваги такої співпраці та можливі виклики.

---

Проєкт «Активна молодь – сильна громада» реалізується у Волинській, Рівненській та Одеській областях. Учасницями проєкту є Локачинська, Литовезька, Боратинська, Шацька, Любешівська, Зимнівська, Ратнівська, Вишнівська, Нововолинська, Доросинівська громади з Волині; Березнівська, Клесівська, Білокриницька, Рокитнівська, Бабинська, Радивилівська, Козинська, Костопільська, Здовбицька, Сарненська громади з Рівненщини; Саф'янівська, Арцизька, Кодимська, Нерубайська, Доброславська, Красносільська, Білгород-Дністровська, Визирська, Болградська, Розквітівська громади з Одещини.