15 червня 2024
Децентралізація
Побачити конкретну людину та її потреби – як і для чого працює гендерна інтеграція в громадах
Побачити конкретну людину та її потреби – як і для чого працює гендерна інтеграція в громадах

Авторка: Марія Булейко (Марковська)


Найголовніша причина, чому ми маємо порушувати гендерні питання, це прагнення максимально наближати послуги до людини. Гендерна інтеграція – це можливість побачити не абстрактну особу, а різноманіття груп людей. Відповідно, усі послуги та політики варто організувати в такий спосіб, щоб вони були адресними та відповідали потребам різних людей. Про це розповідає Юлія Савельєва, гендерна експертка проєкту «Підтримка децентралізації в Україні» (SALAR International) та модераторка платформи «З питань гендерної рівності» Всеукраїнської Асоціації ОТГ.

На перший погляд, усім потрібне одне й те саме, а держава та органи місцевого самоврядування працюють однаково для всіх. Але насправді люди мають як різні потреби, так і різні можливості їх задовольнити, а послуги, які надає влада, по-різному доступні для людини, залежно від її статі, віку, стану здоров’я та інших ознак.

«Гендерний підхід дає змогу краще візуалізувати як окрему людину, так і групи людей. Зрештою, зробити послуги якіснішими та більш доступними, а політику – ефективнішою», – говорить Юлія.

У новій статті читайте про те:

  • які кращі практики гендерної інтеграції використовує шведська організація SALAR;
  • що з гендерною інтеграцією в громадах;
  • як інтегрується гендерний підхід у сфері освіти;
  • який досвід Швеції може бути корисний для нас;
  • які є перепони для гендерної інтеграції.

Далі – пряма мова Юлії.

 

Докладніше про ідеї гендерної інтеграції, які впроваджує проєкт

 

1. Людиноцентризм. Важливо бачити не узагальнений абстрактний образ, а людину, яка має стать, вік, певний соціальний статус, стан здоров’я, місце проживання. Усі ці ознаки впливають на те, що людині потрібно в житті, та які вона має можливості.

Питання гендерної рівності тісно пов’язане з ідеєю людиноцентризму, яка не перший рік декларується в Україні. Для того, аби людиноцентричний підхід не був лише урочистим гаслом, ми пояснюємо громадам, у чому він має проявлятися та що варто змінити, аби увага до людини – жінки й чоловіка, хлопця та дівчини – набула конкретики.

2. Соціальна справедливість і рівність. Несправедливо, якщо для одних груп людей суспільні блага є менш доступними, ніж для інших. Варто прагнути рівності. Так, жінки частіше більш завантажені традиційними обов’язками: домогосподарством, відповідальністю за інших членів родини, а це обмежує можливості жінок займатися оплачуваною роботою.

Аби досягти соціальної справедливості, ми пропонуємо провести оцінку послуг і політик у громаді. Це дає змогу з’ясувати, чого бракує та в який спосіб можна вирішити ситуацію. Якщо, наприклад, у громаді відсутні послуги по догляду за дітьми, то батьки / опікуни обмежені в можливостях на ринку праці. Відповідно, для досягнення рівності, необхідно розбудовувати відповідну інфраструктуру.

Оцінка послуг, наприклад, у системі позашкілля в сільській місцевості продемонструвала наявність у ній нерівності. Позашкільну освіту слід розглядати насамперед як право дитини на освіту, яке має забезпечуватися в будь-якому куточку України. Однак ми зʼясували, що, якщо в селах і є позашкілля, вибір там дуже обмежений, а наповнення не завжди цікаве для дітей.

Так трапляється через те, що недостатньо враховані інтереси й потреби дітей. Тоді позашкілля, яке є важливою профорієнтаційною ланкою в освіті дітей та підлітків, не відповідає своїй меті, а діти із сільської місцевості позбавлені необхідної підготовки до майбутнього ринку праці.

Але це та соціальна несправедливість, яку можна виправити. До того ж це не потребує великих фінансових витрат, а передусім зміни ставлення до своєї роботи управлінців відповідної сфери. Адже вони мають реагувати на запити тих, кому надаються послуги, відчувати «споживачів» і орієнтуватися на них.

3. Євроінтеграція. У напрямі приєднання до ЄС ми рухаємося, докладаючи значних зусиль. А питання гендерної рівності є одним з основоположних принципів життя європейської спільноти. Рівність – це прийняття різноманіття, толерантне ставлення до людей, які відрізняються від нас. У такий спосіб ми даємо можливість людям робити вільний вибір у тому, що стосується їхнього життя. Бо це їхнє право.

Якщо ми прагнемо бути в складі прогресивної європейської спільноти, неможливо залишатися в полоні гендерно стереотипних уявлень про світ. Зрештою, будемо стикатися з тим, що нас не розумітимуть, і ми будемо почувати себе поза європейським контекстом.

 

Як саме громади інтегрують гендерний підхід

 

Насамперед ми працюємо з органами місцевого самоврядування – аби гендерний підхід був присутній у всьому переліку повноважень громад: у соціальній, культурній, економічній сферах життєдіяльності. Адже гендерний підхід передбачає, що надання всіх послуг має бути чутливим до потреб людей.

Нерідко доводиться мати справу зі сприйняттям гендерних питань як таких, що стосуються лише соціальної сфери та роботи із вразливими групами населення. Насправді ж людиноцентризм має бути присутній у всіх послугах, відповідно, гендерному підходу є місце скрізь. Це означає, що в нас неймовірно багато роботи, оскільки потрібно охопити навчанням чимало людей.

Наразі найкраще це вдається саме в гуманітарній сфері: освіті, соціальному захисті, культурі. Саме через них ми маємо змогу працювати із широкою цільовою аудиторією – і тими, хто працює в органах місцевого самоврядування, і тими, кому вони надають свої послуги.

А от економіка, житлово-комунальне господарство, бізнес, сфера праці для нас менш досяжні на рівні громад. Водночас без гендерних перетворень у цих галузях досягти реальної рівності в суспільстві в цілому буде неможливо. Відповідальні за ці сфери структури менше переймаються питаннями рівності та досі дотримуються позиції «це не про нас». Тому їм бракує готовності й можливостей вчитися і змінюватися.

Про кращі практики гендерної інтеграції

Наш проєкт «Підтримка децентралізації в Україні – II» знаходить, описує та поширює кращі практики гендерної інтеграції в громадах. Водночас ми цінуємо досвід наших колег, інших проєктів, які працюють над тим, щоб ці практики з’являлися в громадах.

Для збору успішних практик ми співпрацюємо із Всеукраїнською асоціацією об’єднаних територіальних громад, у складі якої наразі більш ніж половина всіх територіальних громад України. Вони охоче діляться своїми напрацюваннями та вчаться в інших.

Усі гендерно чутливі практики громад ми об’єднуємо в кілька напрямів:

  • Практики, як стосуються розбудови механізму гендерної рівності на рівні громад. Згідно з українським законодавством, органи місцевого самоврядування, маючи певну автономію, «за згодою» реалізують державну політику, зокрема й гендерну. Але для того, щоб на місцевому рівні можна було ефективно забезпечувати гендерну рівність, варто створити відповідний механізм.

Так, всередині кожної громади має бути уповноважена особа з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, відповідальний структурний підрозділ, консультативно-дорадчий орган (з представництва влади й організацій громадянського суспільства), гендерні радники / радниці тощо.

Коли громади створюють такий механізм – це вже великий крок назустріч гендерній рівності. Комусь може здаватися, що це формальні речі – закріпили за кимось обов’язки. Але, якщо цього немає, то хто має відповідати за реалізацію ідей і діяльність у цьому напрямі?

  • Практики, які підвищують гендерну чутливість місцевих політик. Ідеться як про висвітлення гендерних аспектів у будь-якій програмі місцевого розвитку, так і про створення програм і планів, присвячених безпосередньо питанням гендерної рівності. Це практики, які наближають нас до традицій європейських муніципалітетів, що керуються Європейською хартією рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад.

Прикладом таких практик в українських громадах є програми розвитку у сфері освіти, культури, соціального захисту та інших, у які інтегрований гендерний підхід. Окремо варто згадати наявність у громадах політик запобігання та протидії насильству, що є особливо гендерно чутливою темою.

  • Тематичні гендерно чутливі ініціативи. Це може стосуватися, наприклад, проєктів із підтримки та уповноваження жінок, інформаційних кампаній, які розвінчують гендерні стереотипи, та багато іншого.

Серед таких практик у громадах – створення умов для осіб із сімейними обов’язками, для тих, у кого є маленькі діти. Це так звані бібліоняні, дитячі куточки в установах, наприклад, у ЦНАП. Для когось це можливість вийти на роботу, хоча б на часткову зайнятість. А хтось має змогу завдяки таким послугам розв'язувати побутові питання. До речі, розбудова послуг із догляду за дітьми є однією з найбільш нагальних потреб для багатьох громад.

 

Дитячий куточок у ЦНАП у Покровську (Донеччина)

 

Ініціативи, які підтримують розвиток жіночого підприємництва. Нині це дуже актуальна тема, адже частина жінок вимушено стали головами домогосподарств і тепер одноособово відповідають за фінансове забезпечення сім’ї; частина жінок підхопила справи своїх чоловіків, які пішли служити в ЗСУ, а дехто стикнувся з пошуком нової роботи через зміни на місцевому ринку праці. Тому проєкти, які дають жінкам гранти на розвиток чи навчання, розширюють їхні життєві перспективи та можливості.

  • Є приклади практик, які здаються дуже локальними, але варті того, щоби про них згадати. Наприклад, йдеться про відзначення 8 березня – Міжнародного дня боротьби за права жінок. Ця дата нерідко супроводжується радянськими спотвореними гаслами. Наше завдання – розповісти правду про 8 березня, привернути увагу до прогалин у забезпеченні рівності.

У нас є цікавий приклад того, як громада зняла низку відео, на яких працівниці ОМС [ред. – органу місцевого самоврядування] розповідали про 8 березня, його історичні передумови та сучасні виклики. Така інформаційна кампанія сприяє кращому розумінню проявів нерівності та їхніх причин, наближає становлення справедливого й рівноправного суспільства.

Ідеться також про ініціативи щодо відзначення інших дат. Наприклад, День батька, День жінок і дівчат у науці, День сільської жінки. Усе це інформаційні приводи, які дають змогу транслювати ідеї рівності й популяризувати відповідні успішні практики.

  • Практики моніторингу дотримання гендерної рівності. Це може бути, наприклад, аудит безпеки території з погляду вразливих груп населення. Завдяки такому аудиту оцінюється, чи, наприклад, достатнім є освітлення на вулицях населеного пункту, чи не захаращені території, чи є можливість звернутися до поліції. Усе це дає змогу людині почуватися безпечно, і напряму стосується питань гендерної рівності, адже від такої небезпеки частіше страждають найвразливіші, зокрема жінки.
  • Моніторинг надання послуг з акцентом на гендерних аспектах. Ідеться про те, щоб дослідити, чи всі групи населення можуть скористатися суспільними благами, чи ніхто не залишений осторонь. Під час моніторингу зʼясовується, наскільки забезпечено доступ до послуг – чи всі про них знають, чи всі можуть дістатися місця отримання послуги. Адже організація нашого життя, гендерні ролі, які ми виконуємо, можуть визначати наші можливості й, зокрема, щодо користування послугами.
  • Гендерний моніторинг інформаційних каналів місцевого рівня. Так, сайти громад, сторінки в соціальних мережах оцінюються на предмет гендерної чутливості у відображенні ними місцевих подій. Наприклад, ми аналізували – чи не містять ці джерела інформації дискримінаційних образів і тверджень, чи рівноцінно відображають жінок і чоловіків та їхній внесок у життя громад.

Це дає змогу підказати громадам, як бути більш ефективними у своїй комунікації та не припускатися порушень прав жінок і чоловіків, як уникати гендерних стереотипів, що знецінюють людину. Нерідко це вчиняється несвідомо. Наприклад, на сайтах бувають оголошення про вакансії, у яких стереотипно шукають «господарочок» для прибирання установи, або в офіційних повідомленнях до жінок звертаються як до слабкої статі, а чоловіків називають «справжніми» лише у випадку, якщо вони служили в армії. Або, наприклад, розміщують рекламу-запрошення на ярмарок від бізнес-партнерів із сексуалізованим зображенням дівчат біля сільськогосподарської техніки. Громади можуть не усвідомлювати шкідливість такого контенту та сприяти трансляції стереотипів. Основна причина подібних явищ – незнання людьми того, що це дискримінація.

Крім моніторингу комунікації, що відбувається через інтернет-ресурси громад, варта згадки практика гендерного моніторингу громадами місцевих виборів. Так, у деяких ОТГ оцінювали кількість кандидатів і кандидаток на виборні посади в громаді й порівнювали ці показники з подальшим складом депутатського корпусу.

  • Практики складання гендерного паспорта / профілю / портрета громади. У деяких випадках ми допомагаємо громадам у цьому, а деякі роблять це самостійно. Такий документ містить важливу інформацію про демографічний склад громади, а також про користування муніципальними послугами.

Перед повномасштабним вторгненням росії в Україну ми планували реалізувати проєкт зі створення в громадах методичних центрів – своєрідних майданчиків, де громади могли б обмінюватися власними успішними гендерно чутливими практиками. Ми хотіли, щоб такою тренінговою діяльністю займалися не лише «люди з Києва», натомість громади самі б розвивали спроможність вчитися і вчити інших. Але, звісно, через війну пріоритети змінилися. Однак ми точно до цього повернемося.

Громади, які хочуть доєднатися до вивчення та / або висвітлення своїх практик, можуть звертатися до платформи з питань гендерної рівності. Крім того, тут можна отримати консультації, пройти навчання, долучитися до гендерно чутливих ініціатив.

 

Як гендерний підхід інтегрується у сферу освіти

 

Ми розглядаємо освітню галузь як найбільш перспективну для поширення ідей гендерної рівності. Бо саме через освіту ми формуємо своє уявлення про світ і людей. І наше завдання – максимально співпрацювати із системою освіти, оскільки вона супроводжує людину впродовж життя: від дитсадочків до університетів третього віку.

Наприклад, через Асоціацію ми проводимо заходи для різних стейкхолдерів у сфері освіти, щоб вони могли далі поширювати ідеї гендерної рівності. Звісно, ті, хто ці знання розповсюджують, мають самі бути гендерно чутливими. Тому ми навчаємо критичного мислення, яке є необхідним для розвінчування гендерних стереотипів.

А ще ми порушуємо питання залучення чоловіків у сферу освіти. Адже освітня галузь є фемінізованою, і цей гендерний дисбаланс призводить до формування однобокого уявлення дітей про світ. Діти мають чути різне і від різних. А коли вони впродовж багатьох років мають справу з досвідом лише однієї частини суспільства, то формується неповна картина світу. Тому на свої заходи для освітян ми запрошуємо і вчителів-чоловіків, які свідомо обрали цю професію та можуть слугувати необхідною на сьогодні рольовою моделлю.

Крім того, ми долучаємося до тематичних заходів, які традиційно проводяться в системі освіти. Наприклад, «16 днів проти гендерно зумовленого насильства». Ми допомагаємо наповнювати змістом ці акції, що сприяє кращому розумінню сутності гендерно зумовлених проблем.

 

Захід під час кампанії «16 днів активності проти гендерно зумовленого насильства» в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ

 

До того ж ми проводимо навчання з гендерних питань, інтегруючи їх в інші теми. Наприклад, були вебінари про шкільні бюджети, соціальне підприємництво в школах, STEM-освіту.

 

Навчання з гендерних питань у Дніпропетровському регіональному відділенні Всеукраїнської Асоціації ОТГ

V Гендерний Форум «Рівні права – великі можливості» в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ

 

Чим корисний досвід Швеції

 

Упродовж багатьох років ми зі шведськими партнерами працюємо над тим, щоб українські громади вчилися базувати своє планування на фактичних даних, зокрема в розрізі за ознакою статі. В Україні, унаслідок тривалої затримки із переписом населення, бракує точності даних, що позначається на якості планування. Ми розуміємо, що найближчим часом навряд чи такий перепис відбудеться. Тож ми переконуємо громади в тому, що краще самим розпочати практику збору даних у себе на місцях.

Досвід країн ЄС та, зокрема, Швеції підтверджує, що якісне врядування та ефективне розвʼязання проблем можливе, якщо керуватися точними розрахунками, враховувати специфіку місцевої громади, а не приблизні уявлення про неї.

Так, громади можуть готувати гендерні паспорти, які містять інформацію про склад населення громади з розбивкою за ознакою статі, віку, стану здоров’я, місця проживання, а також відображають інші процеси в громадах – міграцію, смертність, народжуваність, охоплення послугами, рівень захворюваності тощо.

Ми також вивчали шведський досвід інтеграції гендерного підходу у сферу освіти. Так, освітяни зі Швеції поділилися своїми напрацюваннями, які переконали нас у тому, що все, що робить Швеція в цьому напрямі, можна втілити й у наших умовах.

 

Чи підвищується гендерна чутливість місцевих політик в Україні

 

Якщо робити загальний висновок, то, попри всі виклики сьогодення, ми маємо позитивні зрушення. Водночас роботи ще дуже багато. До того ж відбуваються зміни, на які об’єктивно складно вплинути:

  • частина працівників/-ць органів місцевого самоврядування через безпекові ризики, особливо в східній частині України, виїжджають із громад. Тож втрачається напрацьований експертний потенціал;
  • мігрують і самі жителі громад. А це означає, що визначені раніше політики розвитку цих територій потрібно суттєво змінювати. В цілому змінюються пріоритети, і це не можна ігнорувати;
  • бракує фінансових ресурсів, витрати переорієнтовуються на ситуативні актуальні потреби.

Водночас зʼявляються нові напрями застосування гендерного підходу, як от у сфері гуманітарного реагування. За час повномасштабного вторгнення громади, і завдяки співпраці з міжнародними донорами навчилися збирати необхідні дані, наприклад, щодо кількості жінок, чоловіків, дітей і людей старшого віку, які потребують тієї чи тієї гуманітарної допомоги. Звісно, це прогрес, хоча він і стався під впливом обставин.

Гендерна чутливість зʼявилася також у проєктах, які готують громади, наприклад, для отримання грантів на відновлення і відбудову. У співпраці з Асоціацією ОТГ наразі організовано школу проєктних менеджерів, у зміст навчання якої інтегровано гендерні питання.

Загалом наскрізна присутність гендерних аспектів – це вже звична для розвинутих країн практика. Якщо щось інноваційне планується і реалізується, то потрібно продемонструвати, які від цього переваги матимуть різні групи населення – жінки, чоловіки, діти, люди старшого віку тощо. Тому наші громади також мають цьому навчитися. Тим паче якщо розраховують на зовнішню підтримку. Для нас важливо показати громадам, що гендерні питання присутні скрізь, і що увага до них проявляється в конкретній діяльності й результатах.

 

Які перешкоди для інтеграції гендерних підходів в Україні

 

1. Недостатнє розуміння або недостатня глибина розуміння важливості цих питань. З одного боку, усіх не навчиш. З іншого – ми намагаємося це робити. Та люди не завжди готові змінюватися, навіть якщо навчаються на наших програмах або вивчають щось самотужки. Бо змінювати свідомість – найскладніше.

2. Обставини. Поки ми живемо в умовах активної фази війни, розуміємо, що громади мають свій порядок пріоритетів. Зберегти життя – це номер один. Якість життя – номер два. А гендерний підхід – це якраз про якість життя.

3. Антигендерні рухи. Вони були у всі часи та є навіть у країнах ЄС. Ідеться про дискредитацію ідей гендерної рівності, яку часом ведуть традиційні консервативні сили. Вони орієнтовані на збереження автократій, а не демократій, намагаються встановлювати штучні рамки для людини, заперечують саму можливість рівності.

Також неприйняття гендерних перетворень йде від деяких конфесій. А ще – від кремлеботів. Вони пропагують духовні скріпи, які унормовують другорядність жінки, транслюють забобони, репресують будь-яку свободу. Простий приклад, як діють росіяни: якщо в соцмережах чи інших медіа ви побачите повідомлення зі словом «гендер» – там майже обов’язково будуть коментарі, які намагаються скомпрометувати цю ідею.

Тому наша мета – просвітництво й розвиток критичного мислення.

Титульне зображення: ГО «Смарт освіта»

 


Матеріал підготовлений у рамках шведсько-українського проекту “Підтримка децентралізації в Україні“ (SALAR International), що здійснюється за фінансової підтримки Швеції.

Переглядів: 1368
Коментарі:
*Щоб додати коментар, будь ласка зареєструйтесь або увійдіть
Новини на тему: лідерство жінок
Читайте також: