05 березня 2024
Logo slogan
«Перш ніж повернути до селищ і сіл людей, треба повернути туди воду». Інтерв’ю Андрія Кавуна
«Перш ніж повернути до селищ і сіл людей, треба повернути туди воду». Інтерв’ю Андрія Кавуна

Експерт ГО «ДЕСПРО» розповів про 20 реалізованих проєктів з водопостачання та водовідведення, за допомогою яких вдалося зменшити наслідки російського нашестя та суттєво пришвидшити повноцінне відновлення населених пунктів.

Автор: Дмитро Синяк


Якщо без світла, газу, опалення та зв’язку люди ще можуть сяк-так прожити (і живуть!) у зруйнованих чи пошкоджених російськими військами містах, селищах і селах України, то без води будь-яке життя виключене. Якщо немає води, населений пункт можна викреслювати з мапи. Саме тому однією з важливих складових роботи консорціуму, до складу якого входять організації Helvetas, ГО «ДЕСПРО» та Skat Consulting Ltd, є забезпечення стабільного доступу мешканців територій, що постраждали від російського вторгнення, до якісного водопостачання. Консорціум працює у рамках проекту «Підтримка відновлення України», за підтримки Швейцарії - фінансування надають потужні швейцарські організації Swiss Solidarity та SDC (Швейцарське бюро співробітництва). Експерт ГО «ДЕСПРО» Андрій Кавун розповів Децентралізації про деталі своєї роботи саме у «водному» напрямку.

 

 

Розкажіть про перші проєкти з відновлення водопостачання. Як обирали громади для них?

- У середині літа минулого року ми втілили кілька пілотних проєктів та вивчили ситуацію стосовно забезпечення внутрішньо переміщених осіб послугами водопостачання та водовідведення. З 1 липня стартувала перша фаза нашої роботи, у ході якої було втілено 2 проєкти: у Макарівській громаді Київській області та у Надвірнянській громаді Івано-Франківській області. Надвірна хоч і не зазнала прямих ударів росіян, але прийняла рекордне число вимушених переселенців: на той момент вони складали близько чверті населення громади. Звісно, це спричинило неабияке додаткове навантаження на водні мережі. Тож у Надвірній ми модернізували існуючу артезіанську свердловину, приєднавши її до основної мережі водопостачання, а у Макарові допомогли відновити нормальну роботу пошкодженої обстрілами свердловини.

Наскільки вам допоміг у цій роботі досвід, отриманий під час роботи у Швейцарсько-українському проєкті DESPRO, що 14 років займався впровадженням реформи децентралізації в Україні?

- Я працював у DESPRO з 2014-го по 2021-й, фокусуючись здебільшого на проєктах з водопостачання та водовідведення у сільській місцевості. Ми були чи не єдиним проєктом, який займався темою сільського водопостачання ще з 2007 року, і таким чином накопичили значний досвід, завдяки якому тепер можемо показати значну ефективність. Окрім впровадження проєктів, направлених на відновлення та покращення роботи інфраструктури водопостачання та водовідведення, ще одним з напрямків нашої діяльності є покращення умов перебування внутрішньо переміщених осіб. Також і в цій діяльності, наш досвід роботи з водними проєктами став тим важливим фактором, який визначив напрямки нашої допомоги громадам в облаштуванні колективних центрів для внутрішньо переміщених осіб. Ми робимо основний акцент на дотичні до води напрямки та на так званий WASH-компонент, створюючи у притулках для внутрішньо переміщених осіб туалетні кімнати, душові, кухні, їдальні, також займаємось модернізацією систем опалення, підведенням води та відведенням стоків. Влітку минулого року ми розпочали з облаштування санітарних вузлів у місцях тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб – переважно у навчальних закладах, які не були пристосовані, звісно, до цілодобового перебування великої кількості людей: там не було, наприклад, душів та гарячої води. Ми вирішили цю проблему. Надалі, реагуючи на ситуацію та розуміючи, що є потреба у створенні місць довгострокового та комфортного перебування переміщених осіб, ми реалізуємо наші проєкти у колективних центрах, які визначені громадами як місця для тривалого чи навіть постійного проживання. Наразі, ми вже підтримали більш ніж 20 колективних центрів для довгострокового проживання, серед них у нас є кілька цікавих проєктів, що стосуються будівництва абсолютно нової системи автономних локальних очисних споруд та систем опалення (з тепловим насосом) для потреб переселенців. Одним словом, ми задіюємо весь наш досвід.

Скільки проєктів водопостачання та водовідведення вдалося реалізувати?

- Два проєкти у першій фазі і 18 – у другій. З проєктів другої фази один реалізовано в Івано-Франківській області, 3 – у Київській (у Бородянській громаді), і 14 – у Харківській. Бенефіціарами цього стали у першій фазі – близько 30 тис. осіб, у другій – близько 50 тисяч. До слова, «Підтримка відновлення України» приділяє увагу не лише воді, а й відновленню житла, як індивідуального, так і багатоповерхового та підтримці внутрішньо переміщених осіб. Є у нас і ремонтний хаб, це дуже оригінальна ініціатива з безкоштовного надання інструментів для ремонту всім, хто цього потребує. Таким чином виходить, що наш проєкт діє у чотирьох областях: Харківській, Київській, Івано-Франківській і Тернопільській. А нашими основними громадами є Роганська та Дергачівська у Харківській області та Бородянська у Київській, де ми, зокрема, реалізуємо проєкти з відновлення пошкодженого житла.

 

 

Як можна потрапити до вашого проєкту і відновити у своїй громаді знищені росіянами системи водопостачання?

- На жаль, наш проєкт має обмежене фінансування, розраховане наразі до кінця цього року. Перелік проєктів вже сформовано, виходячи із оцінки потреб. А згодом, я сподіваюся, ми цілком зможемо надавати нашу допомогу й іншим громадам тих чотирьох областей, які я назвав.

Опишіть, будь ласка, типовий проєкт з відновлення водопостачання.

- Типових проєктів у нас немає. Ми щоразу виходимо з того, якою є найнагальніша потреба у громаді. Десь треба відновити тиск у мережі, а десь – замінити труби у землі, роздавлені гусеницями російських танків. Причому треба сказати, що потреби у громадах постійно змінюються. Якщо, наприклад, рік тому після звільнення Харківській області основний акцент був направлений на відновлення хоча б якогось водопостачання, то тепер, коли дедалі більше людей повертаються до своїх домівок, і ми вже починаємо думати про сталість та  якість надання послуги та їхні обсяги. Наприклад, зараз у Балаклійській громаді виникла проблема підключення до загальної мережі ще однієї свердловини, бо води для всіх мешканців, які повернулися додому, не вистачає… Доволі типовою є ситуація, коли громаду спочатку у терміновому порядку забезпечують насосами для подачі води у систему. Щоб була бодай якась вода. Здається, начебто проблема знята, та коли ці насоси починають працювати, стає зрозуміло, що підземні трубопроводи за час бойових дій отримали багато інших пошкоджень – через рух по населеному тяжкої техніки або через вибухові хвилі. Ця проблема особливо характерна для громад, у яких прокладено водні мережі з чавунних труб, які, коли їх не чіпати, ще б могли прослужити. Але щойно починаються перебої з водою, стики цих труб пересихають, і вони починають протікати, старі хронічні проблеми загострюються.

Відомо, що росіяни цілеспрямовано знищували водонапірні вежі, б’ючи по них із танків прямою наводкою. Ви теж відновлюєте такі вежі?

- Так, звісно. Відновлюючи вежі, ми робимо їх кращими, сучаснішими, орієнтуючись у розрахунку обсягів води на всіх мешканців, які можуть повернутися. Також ми часто змінюємо висоту веж для збільшення тиску у найвіддаленіших куточках мережі і розраховуємо потужність насосів, з розрахунку не стільки на реальні, скільки на майбутні потреби. Тобто наш підхід наступний: ми намагаємось відбудувати, але у кращій якості, використовуючи сучасні технології. Якщо ми говоримо про свердловини, насосні станції, то ми робимо все, щоб автоматизувати процес роботи, щоб не потрібно було вимикати і вмикати електродвигуни вручну.

Чи робите ви дослідження щодо перспективності тої чи іншої громади? Хтозна, можливо, до неї вже ніхто не повернеться, тож не варто і вкладати кошти у відновлення водних мереж?
- Водопостачання може бути тригером, який покаже людям, що у їхній громаді все гаразд. Якщо не відновити електрику та водопостачання, люди не будуть повертатися до своїх домівок. І навпаки, якщо зробити це, ті, хто поки вирішили не повертатися, можуть передумати. Отже, якщо ми не будемо відновлювати водопостачання у проблемних громадах, кількість людей, які повернуться туди, буде значно меншою. А повертатися вони повинні всюди. На жаль,  через безпекову ситуацію ми не скрізь можемо добратися до об'єктів водопостачання, особливо до свердловин та водонапірних веж, які розташовані не у населених пунктах, а десь у полях. Адже ці території часто заміновані. Наприклад, у в одній із громад, якій ми надаємо підтримку, є віддалені села, які дуже просять відновити у них водні мережі, але ми поки що не можемо там працювати саме через вимоги безпеки.

Проблеми з водою в Україні були і до повномасштабної війни. Чи можна вирішити їх одночасно з новими проблемами, що їх спричинила Росія?

- Якщо говорити про Харківську область, то треба сказати, що її центральна, північна та північно-східна частини відносно добре забезпечені водою з підземних джерел. Зазвичай система водопостачання населеного пункту включає в себе свердловину, розподільчу мережу та водонапірну башту чи резервуар з насосною станцією як спосіб регулювання тиску в мережі. Тобто якщо ми пробуримо  свердловину, то, швидше за все, отримаємо придатну для пиття воду на глибині 60-100 метрів. Натомість, наприклад, на півдні Дніпропетровської області водні горизонти не скрізь доступні через геологічні особливості  і буріння часто не приводить до успішних результатів. Або вода, яку ми добуваємо зі свердловин, не придатна для пиття і потребує значних інвестицій в очистку. Тут вже недостатньо точкового вирішення проблеми, потрібні комплексні системні рішення, особливо, якщо ми говоримо про подолання наслідків руйнування окупантами Каховської ГЕС. А через обмежені фінансові та часові можливості проєкту ми не можемо застосовувати складні технічні рішення, тому що вони потребують як фінансів, так і часу. Так що зараз ми фокусуємо основну нашу увагу на відновлені водопостачання та водовідведення у громадах Харківської та Київської областей.

 

 

Ви сказали про фінансові обмеження проєкту. Зрештою, скільки було витрачено на відновлення роботи двадцяти водних мереж?

- У середньому вартість одного нашого проєкту сягає 600-700 тис. грн. Загалом обсяг коштів, витрачений на відновлення водопостачання перевищує 300 тисяч швейцарських франків або 12 млн грн.

Коли говорять про проблеми з водою, то зазвичай мають на увазі насамперед водопостачання. Про водовідведення взагалі рідко коли йдеться. Чи займалися ви відновленням систем водовідведення у громадах у рамках «Підтримки відновлення України»?

- Так, бо проблемна система водовідведення рано чи пізно може дати збій, спричинивши  незручності для мешканців та екологічні проблеми. Тому велику частину своєї уваги ми приділяємо саме проєктам з водовідведення. Ми працюємо з такими проєктами зокрема у селищі Бородянка Київській області та у селищі Борова Харківської області. Там ми здійснюємо модернізацію каналізаційних насосних станцій та виконуємо  ряд ремонтних робіт на очисних спорудах.

Чи ці споруди теж були зруйновані росіянами?

- На щастя, ні, але пошкоджень вони зазнали саме через російську агресію. У селищі Бородянка протягом окупації всі насосні станції через тривалу відсутність електроенергії були затоплені стічними водами. Відповідно, й обладнання цих станцій зіпсувалося. Спочатку роботу насосних станцій відновили в аварійному режимі, за допомогою лише одного старого насоса, який постійно виходив із ладу. Ми допомогли модернізувати дві каналізаційні насосні станції у Бородянці та дві - у Боровій, встановивши для кожної з них автоматику, запірну та регулюючу арматуру, а також нові сучасні насоси, які, працюючи поперемінно, без проблем забезпечують відведення стоків.

Якій кейс ви би виділили як спеціаліст? Які нетрадиційні, цікаві рішення ви застосовували?

- Щойно було завершено роботи зі встановлення сонячної електростанції на водозаборі у Тлумацькій громаді Івано-Франківської області. Це три черги сонячних панелей. Для нас було важливо не стільки зменшити витрати громади на електроенергію при постачанні води, скільки підвищити енергонезалежність об'єкта водопостачання. Тому третя черга сонячної електростанції збудована таким чином, щоб мати можливість працювати навіть тоді, коли електрика у загальній мережі відсутня. Згодом, за певних інвестицій, можна зробити цю станцію повністю незалежною від «зовнішньої» електроенергії. Ми заклали таку можливість. Також для каналізаційних насосних станцій ми закуповуємо тільки такі насоси, які не бояться затоплення. Так ми реагуємо на виклики, які війна кинула громадам.

Які плани на майбутнє? Чи буде проєкт працювати наступного року?

- Звичайно, ми плануємо продовжувати роботу. Причому ми розглядаємо можливість працювати в інших областях і на інших деокупованих територіях.


Проект "Підтримка відновлення України" реалізується в межах підтримки України з боку Швейцарії за фінансування Swiss Solidarity та SDC та виконання робіт консорціумом, до складу якого входять організації Helvetas, ГО «ДЕСПРО», Skat Consulting Ltd.

Проект реалізується у тісній співпраці з органами місцевого самоврядування в партнерських громадах Київської, Харківської, Тернопільської та Івано-Франківської областей та включає в себе напрямки відновлення помешкань, ушкоджених внаслідок війни, покращення умов життя внутрішньо-переміщених осіб,  забезпечення стабільного доступу до якісного водопостачання та створення просторів для відновлення ушкоджених об’єктів на засадах циркулярної економіки..

Переглядів: 1049
Новини на тему: вода
Читайте також: