Поєднання форм співробітництва та їх елементів у договорі про співробітництво громад. Частина 2

Частину першу читайте за посиланням

Кожна форма співробітництва, як і будь-яка інша правова конструкція, має свою внутрішню будову. Іншими словами, складається з певних елементів, сукупність яких і визначає зміст кожної із передбачених законом форм співробітництва. Поруч з цим, кожна форма співробітництва є цілісною та завершеною правовою конструкцією із цільовим практичним призначенням. Завдяки цьому форми співробітництва й відрізняються між собою.

Оскільки у першому реченні частини 3 статті 4 Закону України «Про співробітництво територіальних громад» йде мова про поєднання елементів кількох форм співробітництва в одному договорі про співробітництво, то постає цілком логічне запитання: чи дійсно в одному договорі про співробітництво може бути поєднано елементи кількох форм співробітництва? Сподіваюся, що відповідь на це запитання допоможе розставити крапки над деякими «і».

Для цього давайте спочатку спробуємо певні елементи форми співробітництва у вигляді делегування одному із суб’єктів співробітництва іншими суб’єктами співробітництва виконання одного чи кількох завдань з передачею йому відповідних ресурсів поєднати із деякими елементами форми співробітництва у вигляді реалізації спільних проектів, що передбачає координацію діяльності суб’єктів співробітництва та акумулювання ними на визначений період ресурсів з метою спільного здійснення відповідних заходів (див. Таблицю 1).

Таблиця 1

Найменування елементів форм співробітництва у вигляді делегування
Найменування елементів форм співробітництва у вигляді реалізації спільних проектів
наявність актуального взаємопогодженого одного чи кількох завдань, що має виконати один із суб’єктів співробітництва;
забезпечення одним із суб’єктів співробітництва координації діяльності органів місцевого самоврядування територіальних громад-учасників співробітництва.
передача іншими суб’єктами співробітництва необхідних ресурсів, що мають забезпечити виконання одним із суб’єктів співробітництва делегованого йому одного чи кількох завдань;
здійснення суб’єктами співробітництва спланованих спільних заходів:
  • згідно із визначеними місцем і роллю кожного суб’єкта співробітництва;
  • на основі акумулювання ними на визначений період необхідних ресурсів (за кількістю та специфікацією);
  • - відповідно до взаємопогодженого механізму координації діяльності органів місцевого самоврядування відповідних суб’єктів співробітництва.
виконання визначеним суб’єктом співробітництва одного чи кількох завдань за допомогою власних та переданих іншими суб’єктами співробітництва ресурсів.
 

Перебравши усі можливі варіанти, не важко побачити, що з практичної точки зору це не призводить до якихось позитивних результатів. Адже окремі елементи кожної із наведених вище форм співробітництва апріорі є непоєднуваними в одному договорі. Причина досить проста. Якщо поєднати в одному договорі декілька елементів з різних форм співробітництва, то сам договір не зможе тоді мати назву, що випливає із контексту певної форми співробітництва, оскільки в такому договорі не буде відображено жодну із форм повністю, а лише окремі їхні елементи.

Як варіант, розглядалася також і можливість поєднання деяких елементів однієї чи декількох форм співробітництва з окремою формою співробітництва. У зв’язку з цим, були проведені моделювання з елементами перших трьох форм співробітництва (у тій послідовності, що визначені частиною 1 статті 4) на предмет можливості їхнього поєднання між собою, зокрема:

  • елементи форми співробітництва 1 і 2 із формою співробітництва 3;
  • елементи форми співробітництва 1 і 3 із формою співробітництва 2;
  • елементи форми співробітництва 2 і 3 із формою співробітництва 1.

Отримані результати засвідчили недоцільність таких поєднань. Натомість поєднання кількох форм співробітництва може мати досить позитивний ефект. І не лише тому, що форми співробітництва на відміну від елементів форм співробітництва є цілісними правовими утвореннями, а передусім тому, що їхнє поєднання може мати не просто сумарний (арифметичний), але й іноді навіть синергетичний ефект. Для його отримання матиме значення задіювані галузі/сфери життєдіяльності громад-учасників співробітництва, поєднані форми співробітництва, а також і деякі інші чинники.

 

Важливо! Немає сенсу виокремлювати елементи форм співробітництва для подальшого їхнього поєднання з іншими елементами форми співробітництва чи формою/формами співробітництва, оскільки елементи форми співробітництва, будучи її складовими частинами, не матимуть самостійного практичного ефекту у разі їхнього застосування у рамках міжмуніципального співробітництва.

 

Наприклад, якщо громади мають намір зреалізувати спільний проект щодо запровадження інтегрованої системи управління відходами, який передбачає визначення для усіх громад-учасників співробітництва на конкурсних засадах суб’єкта господарювання, що здійснює у межах певної території надання послуг з вивезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами, спільне фінансування (утримання) відповідних комунальних підприємств та створення спільної служби із забезпечення дотримання жителями громад-учасників співробітництва правил благоустрою, то у такому випадку є сенс поєднувати лише означені форми співробітництва, а не їхні елементи. Якщо ж реалізацію спільного проекту як форму співробітництва поєднати з будь-яким елементом, що утворює форму співробітництва у вигляді делегування окремих завдань, то цілі та завдання в частині виконання відповідних завдань досягнуті не будуть.

 

Зверніть увагу! У поєднанні одного чи кількох елементів однієї форми співробітництва з одним чи кількома елементами іншої форми співробітництва не вбачається якогось сенсу. Все тому, що у такому випадку будь-яка сукупність поєднаних елементів є досить сумнівною з точки зору досягнення позитивного практичного результату.

 

Зі змісту першого речення частини 3 статті 4 випливає щонайменше ще один висновок. Зокрема, про те, що законодавець фактично ототожнив елементи форм співробітництва із самими формами співробітництва, оскільки вважає, що елементи форм співробітництва можуть поєднуватися в одному договорі. Втім, форми співробітництва та їх елементи це не одне і теж, позаяк вони співвідносяться як ціле і його складові частини. На мою думку, це означає, що у конструкції вказаної вище норми словосполучення «елементи кількох форм» є зайвим. Іншими словами, його не потрібно було вживати, оскільки елементи форм співробітництва є заздалегідь непоєднуваними ні в одному договорі, ні з будь-якою окремою формою співробітництва. Поруч з цим, можна принаймні зробити й припущення, що при розробленні відповідного законопроекту моделювання конкретних ситуацій дотично можливості поєднання форм співробітництва та їх складових не проводилося. Як результат, закон отримав доповнення, яке повною мірою неможливо буде зреалізувати на практиці. Тому, при застосуванні першого речення частини 3 статті 4 не потрібно намагатися поєднувати непоєднуване, а слід чітко розуміти: співробітництво може здійснюватися за однією формою або із поєднанням кількох форм співробітництва.

 

Важливо! Поєднувати в одному договорі кілька форм співробітництва варто буде лише у тому випадку, якщо поєднання матиме ті чи інші переваги над укладенням декількох договорів співробітництва з-поміж одних і тих же суб’єктів співробітництва.

 

Такими перевагами, наприклад, може бути скорочення часу на проходження необхідних процедур, додаткова економія ресурсів, спрощення у логістиці виконання суб’єктами співробітництва взятих зобов’язань тощо. Якщо ж у буквальному розумінні першого речення частини 3 статті 4 намагатися знайти якісь комбінації поєднання елементів форм співробітництва чи поєднання елементів із самими формами співробітництва, то такий підхід, на мою думку, згодом дасть зрозуміти про свою невиправдану часову витратність та подальшу безперспективність.

 

Це потрібно знати! Поєднувати в одному договорі про співробітництво варто лише форми співробітництва.

 

Наприклад, визначення на конкурсних засадах суб’єкта господарювання, який здійснюватиме у межах певної території надання послуг з вивезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами для реалізації спільного проекту усіма передбачуваними суб’єктами співробітництва, матиме для них істотне значення. Якщо із спільним проектом як формою співробітництва поєднати не усі елементи, що утворюють форму співробітництва у вигляді делегування завдань, але лише деякі з них, то це не призведе до якихось позитивних результатів. Причина досить проста – кожна форма співробітництва являє собою цілісний механізм для практичного застосування. Якщо ж застосовувати окремі елементи як деталі такого механізму, навіть у поєднанні з іншою формою співробітництва, то це не призведе до якихось раціональних наслідків. Це закономірність, адже окремо взяті елементи тієї чи іншої форми співробітництва завжди будуть усіченими як за своїм потенціалом, так і за безпосереднім правозастосовним ефектом в рамках співробітництва.

 

Зверніть увагу! Елементи кожної форми співробітництва не мають своїм призначенням вирішувати ні частково, ні повністю ті питання, для вирішення яких було передбачено законодавцем відповідні форми співробітництва.

 

Отже, придатними для поєднання в рамках одного договору є виключно самі форми співробітництва, а не їх елементи. Це потрібно розуміти при організації співробітництва, у якому планується поєднати кілька форм співробітництва.

З іншого боку, елементами кожної з передбачених законом форм співробітництва можуть бути виключно дії органів місцевого самоврядування (їх структурних підрозділів), комунальних підприємств та/чи установ відповідних громад-суб’єктів співробітництва. На цьому тлі кожну форму співробітництва варто розглядати ще й як утворення, що складається з елементів, які відображають сам внутрішній зміст кожного співробітництва. Тобто кожен елемент співробітництва на різних стадіях впровадження співробітництва є і статичною, і динамічною складовою відповідної форми співробітництва. У зв’язку з цим, на мою думку, не варто розглядати самостійними елементами форми співробітництва ті документи, що спрямовані на виконання суб’єктами співробітництва взятих на себе зобов’язань (договір про співробітництво з додатками, акти розпорядчого та іншого характеру органів і посадових осіб місцевого самоврядування в рамках організованого співробітництва тощо). Адже такі документи не є складовими жодної із форм співробітництва. Вони лише виступають документальним підтвердженням обраної сторонами форми співробітництва згідно із договором про співробітництво або прийняття того чи іншого рішення у рамках вже укладеного договору про співробітництво.

І на останок. Постає ще одне запитання: якщо елементи передбачених законом форм співробітництва не можуть бути поєднані ні між собою, ні з будь-якою існуючою сьогодні формою співробітництва, то чому тоді таку можливість передбачив законодавець у частині 3 статті 4?

Вважаю, це є наслідком скоріш за все того, що ні в ході розроблення самого законопроекту, ні під час проходження ним відповідних процедур у Верховній Раді України моделювання можливих варіантів поєднання елементів форм співробітництва не проводилися. Якби моделювання було проведено, то частина 3 статті 4 аналізованого закону мала б сьогодні редакцію, зміст якої принаймні не викликав би якихось непорозумінь ні на нормативному, ні на правозастосовному рівнях.

Не менш дискусійним є зміст й іншого припису (друге речення частини 3 статті 4), де сказано, що: «До відносин сторін у договорі про співробітництво з поєднанням кількох форм співробітництва застосовуються положення цього Закону, що регулюють відносини, елементи яких містяться в зазначеному договорі». Втім, цю законодавчу новелу розглянемо у наступній частині публікації.

 

Продовження – у наступній частині

 

Колонка відображає винятково позицію її автора. За достовірність інформації відповідає автор колонки. Точка зору редакції порталу «Децентралізація» може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Переглядів: 1763
Коментарі:
*Щоб додати коментар, будь ласка зареєструйтесь або увійдіть
Новини на тему: співробітництво
Читайте також: