Про те, як завдяки регулярній реєстрації різноманітних чудернацьких рекордів та створенню туристичних атракцій громада змусила говорити про себе весь світ і навіть привернула увагу інвесторів з Об’єднаних Арабських Еміратів.

---

Автор: Дмитро Синяк

 

Доброславська громада Одеської області цілком може увійти до Книги рекордів України за доволі незвичним показником: тут встановили найбільше національних рекордів – аж 17, практично по одному на тисячу населення. Останнім рекордом є створення новорічної ялинки з 10 тисяч п’ятикопійчаних монет, що вийшли з ужитку ще у жовтні минулого року. Кілька місяців жителі громади приносили сріблясті кружальця до старостатів та шкіл, а ті згодом передавали їх одеському скульпторові Кирилу Максименку. Він працював безоплатно: Доброславська селищна рада лише пообіцяла заплатити йому «певну символічну суму» наступного року, вже з нового бюджету. Тим не менше, ялинка вийшла на славу, і про неї згодом відзняли багато репортажів та написали багато статей. А перепостів у соціальних мережах було не злічити.

 

«П’ятикопійчана» ялинка Доброславської громади

 

Власне, на цьому і закінчувалися більшість повідомлень у пресі про казкову історію громади з Одещини. Та вона є лише прологом до справжньої казки – про те, як ініціативність і творче мислення стали запорукою розвитку.

 

Початок казки. Перетворення жаби на царівну

 

Доброслав – назва не автентична. До липня 2016 року велике селище, у якому мешкали понад 8 тисяч жителів, називалося Комінтернівським. До радянських часів воно носило ім’я засновника – поміщика Полтавської губернії Антона Кодинцева, який у 1802 році купив у цьому районі землю, переселив на нове місце частину своїх кріпаків і назвав поселення Антоново-Кодинцевим. Крізь два століття його жителі пронесли власну ідентичність: у 2001 році, під час перепису населення, українську мову визнали рідною 93,68 % його жителів.

Більше нічим особливим Комінтернівське не відзначалося. Тут ніколи не було жодних типових туристичних родзинок: ані старовинних архітектурних споруд, ані місць визначних битв, ані природних див, навіть моря чи річки не було. До 2016 року селище залишалося по-радянському сірим.

 

Центральна вулиця Доброслава

 

Зміни почалися наприкінці 2015-го, коли селищну раду очолила Людмила Прокопечко, яка з 2005 по 2010 рік була головою Комінтернівської райдежадміністрації, а до того – творцем і директором першої української школи ім. В. Чорновола у порті Південному. Пані Людмила відноситься до тих людей, які не здатні спокійно сидіти на місці. Це вона придумала нову – ідеальну з огляду на маркетинг – назву Комінтернівського, «щоб селище завжди мало добру славу». А згодом зробила все, щоб цю славу поширювати.

- Я одразу зрозуміла, що ми не маємо нічого такого, що б забезпечувало нам джерело сталих доходів, – розповідає Людмила Прокопечко. – У нас немає ані корисних копалин, ані великих підприємств. До Одеси 45 км – не так вже й близько, щоб зацікавити інвесторів, скажімо, пропозицією будувати у нас склади. Тому я вирішила зробити ставку на туризм. Адже 45 км – цілком прийнятна відстань для туризму вихідного дня. А ще якимось шостим чуттям я відчувала, що коли наше місто справді матиме добру славу по всій Україні, без грошей ми точно не залишимося.

 

Голова Доброславської громади і автор нового імені для селища Людмила Прокопечко

 

Це, можливо, дещо банальний початок для казки, адже які тільки громади не намагалися розвивати у себе туризм, проте так і не змогли заробити на цьому! Та казки часто починаються однаково...

 

Поява святого Миколая, який дає початок новорічним дивам

 

Різноманітними чудернацькими рекордами вже давно нікого не здивувати. Наприклад, у селищі Любашівці, що теж знаходиться на Одещині, нещодавно створили найбільшу карту України, до того ж, їстівну, з ковбаси. У Калуші у травні цього року пошили найдовший в Україні рушник. А у серпні у Кропивницькому зафіксували наймасовіше виконання гімну територіальними громадами у режимі онлайн. Та навряд чи організатори цих акцій отримали бодай якийсь економічний зиск. Багатіла тільки Книга рекордів України… Однак пані Людмила зрозуміла, як «перехитрити систему».

- Рекорди самі по собі нічого не варті, та коли вони є елементом великої комунікаційної системи, все змінюється, – переконана вона. – Вони мають бути не просто додатком до якогось свята, а одним засобом постійного нагадування про себе. Не знаю, чи така тактика підійде для великих міст, але у нашому випадку вона спрацювала просто ідеально. До 2016 року ніхто ніколи не чув ні про який Доброслав, і тут раптом щороку селище з’являється у ЗМІ з якимись цікавими рекордами. Мало того, ЗМІ повідомляють про різні цікаві атракції, що є у селищі, наприклад, про Парк закоханих сердець, у якому аж 705 сердець – теж національний рекорд! Ну які закохані відмовлять собі у подорожі до нього!? Інший важливий момент стосується згуртування громади. Кожен рекорд ми задумували таким чином, щоб всі чи майже всі наші жителі були причетні до нього.

 

Доброславський парк закоханих та деякі з його 705-ти сердець

 

Першим рекордом стала кількість святих Миколаїв на спеціально влаштованому для цього параді. У грудні 2016 року Людмила Прокопечко виступила перед найактивнішими мешканцями та підприємцями з ідеєю проведення такого параду. Активісти захопилися її ідеєю, а підприємці не пошкодували для неї грошей – селищний бюджет наприкінці року був традиційно порожнім. Костюми для Миколаїв шило місцеве швейне виробництво.

Коли жителі Доброслава зрозуміли, як грандіозно має виглядати святкова «миколаївська» хода, цілі родини долучилися до неї, пошивши костюми самотужки. Загалом представники Книги рекордів України нарахували понад 700 святих Миколаїв! Журналісти різних телеканалів були у захваті, і звучна назва Доброслав умить стала відома цілій Україні. Так з’явився фестиваль «Доброславські Миколаї», під час якого жителі селища вже традиційно ставили якісь цікаві рекорди: то будували найбільші сани, то реєстрували найбільшу кількість Миколаїв з різних країн світу тощо.

 

Під час фестивалю «Доброславські Миколаї» 2019 року

 

Фестиваль вимагав додаткової активності й ідея створення незвичної ялинки, можна сказати, лежала на поверхні. А тут ще й вихователі дитячого садка зробили невеличку ялинку – з олівців. Після цього селищна рада оголосила про «збір олівців для головної ялинки Доброслава». Усім миром назбирали 24 тис. олівців!

У 2018-му році у Доброславі з’явилися ялинка з лазерних дисків (місцеві жителі нанесли їх стільки, що могло б виставити на п’ять таких ялинок); у 2019-му – з морських мушель, у 2020-му – із сухого кленового листя. Цікава ініціатива непомітно стала традицією.

Однак всі ялинки після зимових свят доводилося розбирати. Тому цьогоріч селищна рада вирішила зробити таку ялинку, яка б згодом залишилася, ставши цікавим арт-об’єктом для туристів. Скульптор Кирило Максименко зробив кілька ескізів, і врешті-решт перемогла ідея новорічного дерева з п’ятикопійчаних монет. Їх приносили до селищної ради цілими торбинками. Досі незрозуміло, як могла «завалятися» у громаді така сила «п’ятачків» – майже 5 тис. грн!

 

З миру по 5 копійок – громаді ялинка

 

Суцільні чудеса. Втілення новорічних дитячих мрій

 

- Можливо, на перший погляд такі проєкти видаються дурничками, але насправді вони є ідеальним інструментом для згуртування людей, – розповідає Людмила Прокопечко. – Якщо до 2016 року місцеві жителі були на загал пасивними, то тепер вони охоче беруть участь в усіх соціальних ініціативах. За їхньої допомоги ми побудували 12 (!) тематичних парків. При будівництві «Дубаї-парку», з ділянки на березі озера, куди не могла дістатися жодна техніка, було вручну переміщено понад 10 тонн землі, сотні людей працювали там цілком безоплатно. Після цих толок мені не треба було просити людей допомагати з організацією подарунків на Миколая – вони самі приходили до мене із запитанням: «Котрій дитині чим допомогти?»

Бажання доброславців допомагати дітям вилилося у кілька ініціатив. Найбільшою з них є проєкт «Подаруй дитині мрію». Завдяки йому кільканадцять талановитих дітей з малозабезпечених родин, а також дітей з обмеженими можливостями, втілили свої мрії.

Одній дівчинці, яка сім років тому потрапила у жахливу аварію, на день народження подарували бігову доріжку, щоб вона змогла краще вчитися ходити. Згодом до неї прийшли візажисти й перукарі і зробили макіяж та чудову зачіску. Після цього за дівчинкою приїхала справжня карета. Казковий принц, який сидів у ній, подарував дівчинці квіти, а потім поїхав разом із нею на фотосесію.

 

Казковий принц та карета – подарунки на день народження

 

Талановитому та активному хлопчику громада подарувала подорож на Говерлу, про яку він давно мріяв. Дитина з ДЦП отримала можливість поплавати з дельфінами в Одеському дельфінарії. А чудовій маленькій скрипальці презентували нові скрипку і смичок. Згодом музикант-віртуоз Олександр Божик, який спеціально для цього приїхав у Доброслав, запросив дівчинку зіграти разом з ним на його концерті.

- Майбуть, найзворушливішими були акції, які ми провели для дітей, чиї рідні та близькі загинули на сході України, – зізнається Людмила Прокопечко. – Ми започаткували фестиваль «Пісні, народжені в АТО», і під час нього подарували доньці загиблого бійця велосипед. Батько обіцяв зробити це для доньки, але не встиг. Мало хто у залі міг стримати сльози, коли дівчинка піднялася на сцену за цим велосипедом. Іншому хлопчику, брат якого загинув в АТО, ми влаштували екскурсію одеською частиною Національної гвардії. Причому там спеціально для хлопчика пошили форму і зустрічали його, мов генерала. Хлопчик був на сьомому небі від щастя.

 

Скульптура зі Скверу української пісні. На струнах бандури – колиска з дитиною

 

З’являється розумник, який завжди псує будь-яке свято

 

Однак платила за ці акції не селищна рада, а її постійні партнери – місцеві підприємці, благочинні пожертви яких перевищують 1 млн грн. У Доброславській громаді жертвування грошей бізнесменами відбувається у форматі доброчинності, а не співпраці. Вони навіть сперечаються між собою, хто з них фінансуватиме ті чи інші проєкти. Причому роблять це без жодного примусу, а селищна рада не робить для них жодних поблажок.

Іншою «не зовсім правильною річчю» є створення комунальних підприємств у непритаманних їй галузях. Для одного такого підприємства у Доброславі знову ж таки бізнесмени придбали десять велосипедів, які тепер здаються в оренду всім бажаючим, у тому числі для проведення екскурсій. Селищна рада також планує придбати для цього підприємства – щоправда, вже за рахунок грантових коштів – два електрокари, аби туристи могли з комфортом відвідувати тематичні парки.

 

Глядачів у Доброславі ніколи  не бракує. Ні великих…

 

 - Я чудово розумію, що комунальні підприємства за визначенням є поганими господарями і навряд чи зуміють забезпечити гідні прибутки, – виправдовується Людмила Ярославівна. – Однак у певних напрямках, до яких належить і туризм, деколи потрібно дати поштовх, щоб переконати підприємців у потенційній прибутковості тої чи іншої справи. От, наприклад, щойно ми побудували першу чергу «Дубаї-парку» на нашому озері, як один з підприємців запропонував відкрити станцію човнів. Якщо у 2016 році я ходила за підприємцями і просила їх відкрити хоч одне кафе у Доброславі, то тепер вони відкривають одне кафе за іншим. Лише цього року у нас з’явилося три нових «заклади харчування». Селищна рада завжди готова передати бізнес, нетиповий для її функцій, у приватні руки, але ці руки мають будуть готові до такої передачі.

 

… ні маленьких

 

Основна проблема Доброслава – відсутність готелю, про будівництво якого саме йдуть перемовини з інвестором. А тим часом селищна рада агітує місцевих жителів відкривати зелені садиби. Кілька з них мають запрацювати вже навесні наступного року.

- Мені відоме твердження про те, що коли турист не ночує у громаді, він нічого не дає їй, крім сміття, – зізнається Людмила Прокопечко. – Та я думаю, що нас це не стосується. Адже наша громада розташована коло Одеси і цілком відповідаємо формату туризму вихідного дня. Кожен день без перебільшення до нас приїжджають туристичні групи з Одеси, з Південного та з Миколаєва, бувають також групи з Києва та з інших великих міст. У теплу пору року до наших тематичних парків часто заїжджають велосипедисти. А взимку туристів найбільше приваблює Резиденція святого Миколая.

 

Східні мотиви: шейх, килим-літак і Дубаї-парк

 

Людмила Прокопечко має безліч цікавих ідей для створення туристичних атракцій. Наприклад, саме вона придумала оригінальний пам’ятник «кіборгам» Донецького аеропорту, який згодом реалізували український скульптор Віталій Квак та кубинський скульптор, який давно мешкає в Одесі, Освальдо Іскерго Фрага. Освальдо створив у Доброславі ще одну незвичну родзинку – сквер Сальвадора Далі. Натомість автор ялинки з монет Кирило Максименко встановив у Доброславі незвичну писанку з шестерень та пам’ятник Героям небесної сотні, якому не знайшлося місяця в Одесі. А ще – величезний тризуб зі звичайних металобрухту та арматури.

 

Пам’ятник «кіборгам» Донецького аеропорту у Доброславі

 

- Шість років тому у нас не було нічого, крім смітників, а тепер про нас знає вся Україна і не тільки, – захоплено розповідає Людмила Прокопечко. – Ну, у якій ще громаді є родина, у якій би нараховувалося 346 осіб!? У нашій є! Щоб подивитися на неї, до нас приїжджали туристи з Німеччини, Великої Британії, Голландії, навіть з Японії. А цьогоріч, у жовтні, до Доброслава приїхав правдивий шейх з Об’єднаних Арабських Еміратів у супроводі двох керівників великих арабських будівельних компаній. Все завдяки тематичному парку «Дубаї парк», який ми створили минулого року. Шейх запросив у нас перелік інвестиційних пропозицій, і от у лютому він приїжджає до нас знову, щоб ці пропозиції обговорити. Є також кілька інших пропозицій від інвесторів. Коли я питала, звідки вони дізналися про нас, то завжди чула те ж саме, що і від туристів: «Про вас вся Україна говорить!»

Співпраця з інвесторами просувається різними темпами: з кимось лише розпочинається знайомство, а для когось вже робляться землевідводи. Людмила Прокопечко сподівається, що вже наступного року кілька проєктів таки будуть реалізовані, завдяки чому зросте кількість робочих місць у громаді.

 

Своєчасний порятунок і щасливий фінал

 

За словами пані Людмили, пропозиції від інвесторів надійшли дуже вчасно, адже разом зі статусом районного центру внаслідок адміністративно-територіальної реформи Доброслав втратив 18 млн грн тільки ПДФО: чимало районних підрозділів залишили громаду. Для громади з бюджетом у 132 млн грн, з яких 84 млн грн є власними надходженнями, це чималі втрати. Водночас їй лишилися центральна районна лікарня, дитячо-юнацька спортивна школа, дитячий центр творчості та музична школа, які треба фінансувати.

 

Під час фестивалю «Веселкове рандеву» у Доброславі

 

Зрештою цей стрес пішов Доброславській громаді на користь: лише внаслідок інвентаризації майна та землі вона збільшила бюджет на 6 млн грн. Також брала участь мало не в усіх можливих конкурсах на здобуття грантових коштів. І якщо бюджет розвитку на початку року практично дорівнював нулю, то наприкінці року він вже становив близько 20 млн грн. Ці кошти пішли на розміщення новітніх систем протипожежної сигналізації у школах І-ІІІ ступенів, на дві новенькі котельні та на різноманітні капітальні ремонти. Крім цього, у старостатах замінили водогони, а у селі Трояндовому реконструювали центральну площу.

Один з проєктів бюджету розвитку під назвою «Громада без околиць» стосувався інвестицій у населені пункти, які долучилися до Доброслава тільки минулого року. Згідно із цим проєктом, майже однакові об’єкти створювалися в усіх трьох старостинських округах громади. Це були сучасні медіацентри, дитячі куточки та дитячі майданчики й, звісно ж, тематичні парки. Причому обов’язковою умовою створення цих парків була активна участь у будівництві місцевих жителів. Саме проєкт «Громада без околиць» здобув третє місце на конкурсі «Кращі практики місцевого самоврядування», який щороку проводить Мінрегіон та Програма Ради Європи «Децентралізація і реформа публічної адміністрації в Україні. А головну нагороду отримав проєкт «Доброслав – туристична перлинка Одещини».

 

Людмила Прокопечко з головою конкурсної комісії, заступником міністра Міністерства розвитку громад і територій України В’ячеславом Негодою

 

Поза тим ще минулого року жителі Доброславської громади оцінили роботу Людмили  Прокопечко, майже одностайно проголосувавши за неї на виборах: 92,4% голосів – «за». Пані Людмила вирішила використати цю цифру для реклами Доброслава, зареєструвавши ще один рекорд: «Найбільша електоральна підтримка кандидата на голову селищної ради на місцевих виборах серед жінок». Книга рекордів України, яка вже давно включила Доброславську громаду до списку своїх постійних клієнтів, дала їй можливість безоплатно реєструвати кожен десятий рекорд.

Наступні рекорди не забаряться. Адже вони є частиною маркетингової стратегії громади, яка добивається того, щоб про Доброслав по всій країні точилася добра слава. У тому, що ця стратегія приносить конкретну економічну вигоду і, до того ж, єднає місцевих жителів, ніхто вже не має сумніву.