Сьогодні Сагунівській територіальній громаді, як і більшості громад з не надто великими доходами, нелегко через зростання вартості енергоносіїв та масовий відтік фахівців з сіл у міста. Якщо ж і далі рухатися в такому напрямку, то все, на що вистачатиме тут бюджету, це на виживання, а про розвиток і не йтиметься. Як зараз живе звичайна, здавалося б, громада - у матеріалі Прочерку. 

– Якщо раніше ціна газу була 8 гривень за куб, то нині маємо 17 гривень за куб газу. І зараз доводиться якщо не половину бюджету, то третю частину це точно віддавати за енергоносії, інше - на зарплати, – розповідає сільська голова Ірина Бодяненко.

"Ставимо в пріоритет людські життя"

Громада охоплює три села, тут три школи, дві амбулаторії, ФАП. Нині проживає в громаді 5400 осіб.

Вже другу каденцію Ірина Іванівна працює без заступників, бо бракує на це коштів.

– Ми поставили декілька років тому, як того вимагав закон, вузли комерційного обліку, які мали автоматично передавати показники по школах, амбулаторіях тощо. Але так не відбувається. Доводиться вести журнал, а працівникам закладів, як це було й раніше, передавати показники в «Черкасигаз». Тобто тепер наші люди замість контролерів, яких скоротили, працюють. Попри це нововведення нам пропонують переходити на твердопаливні котли, бо бачимо проблему з газом, бачимо, що є брак вугілля. Але ж вся система в нас, зокрема, в школах, прив’язана до газу. Так, в школі, в сільраді (яка ділить приміщення з ЦНАПом) поставили твердопаливні котли, проте це не є дешевшим паливом. Окрім того, минулого разу тендер на закупівлю дров зірвався, бо постачальник просто врешті передував постачати матеріал. Його оштрафували, але це для нас не вирішило проблеми, бо ми розраховували на дрова на певний період. Довелося говорити з місцевими підприємцями, які в авральному режимі допомагали.

Громада отримує кошти до бюджету насамперед з податку на землю. Робочих місць не так і багато. Нещодавно закрили школу на 400 місць, і тепер сільська голова міркує, як залучити інвесторів, аби задіяти приміщення.

Біля школи в Сагунівці вся територія заставлена велосипедами, які тут дуже популярні як вид транспорту

– За освіту доводиться багато платити. Тому і відбулося таке скорочення по будівлях. Хоча вдалося інші школи оснастити за допомогою проекту уряду і АМУ, залучивши субвенцію з держбюджету. Щодо будівлі закритої школи, то шукала інвестора, пропонувала там розмістити і фабрику, і санаторій. Та поки з цим ніяк, бо інвестор боїться, що опалення будівлі потягне великі витрати. Розглядали і можливість створення в школі сільгосптехнікуму. Також у планах зробити в громаді будинок пристарілих. Працюємо в цьому напрямку. А поки доводиться витрачати 300 тисяч в рік на допомогу людям літнього віку, особам з інвалідністю, особам, що мали якісь операції тощо. Так, нещодавно і завдяки бюджету, і за благодійні кошти вдалося допомогти людині, дносельчанину, якому замінили клапан на серці. Сам він не міг зібрати такі кошти, водночас, це людина з нашого села, телефоніст, який віддав своє життя роботі в громаді. Тож ставимо в пріоритет людські життя, – каже Ірина Іванівна.

Нині в громаді хочуть також розвивати туризм, бо мають фактично півострів землі на Дніпрі, тож територіальне розташування центрального села громади могло б зіграти в цьому сенсі на руку. Вже сьогодні громада потребує регістратора в ЦНАП, бракує юриста, двох сімейних лікарів.

– У нас був юрист, але пішов з посади, бо отримував 14 тисяч гривень і вважав, що це мало. Також в планах знайти для дітей вчителя танців, – зазначає Ірина Бодяненко. – Загалом з кадрами проблема, більшість їдуть в місто, а в село не хочуть. Водночас є в нас і плюси: це територія і зручне місце розташування.

До слова, у теплу пору року в селі проходять Всеукраїнські змагання зі спортивного орієнтування. І Сагунівка має вже спортсменку  Анастасію Хворостян, яка представляла Україну на Європейських змаганнях.