Автор: Сергій Яцковський, експерт з питань децентралізації

Після набуття повноважень новообраними радами територіальних громад, одним із найбільш важливих питань стало формування структури виконавчих органів. Ці органи утворюються сільськими, селищними, міськими радами для здійснення виконавчих функцій та повноважень органів місцевого самоврядування. Перелік питань, що вирішуються сільськими, селищними, міськими радами виключно на їх пленарних засіданнях, визначений у ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

Зокрема, п. 5 ч. 1 цієї статті передбачає, що до таких питань належить питання затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови:

•  структури виконавчих органів ради;
•  загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів та витрат на їх утримання.

До того ж, п. 6 цієї ж статті відносить до виключної компетенції відповідних рад розгляд питань про утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради. Згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» п.5 та п.6 ст. 26, створення відділів освіти можливо як в структурі виконавчого апарату, так і в якості відокремленого підрозділу зі статусом юридичної особи. Наразі для органів місцевого самоврядування не існує критеріїв та вимог до структури штатів їх апарату та виконавчих органів. Також не існує критеріїв для визначення назв структурних підрозділів (сектор, відділ, управління, департамент).

Останнім часом виникає багато питань щодо можливостей здійснення фінансування видатків у галузі «Освіта», особливо на тему можливості здійснювати фінансування видатків, якщо відділ освіти не створений у статусі відокремленого підрозділу (юридичної особи).

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 17 вересня 2020 року № 907-ІX  до статей 84 та 85 Бюджетного кодексу України  (далі – БКУ) внесені зміни в частині здійснення видатків на місцевому рівні. Відповідно до цих змін, які, до речі, набувають чинності 01 січня 2021 року, міські, сільські та селищні голови виключені з переліку суб’єктів владних повноважень, які мають право здійснювати видатки на виконання власних та делегованих повноважень. Натомість здійснення таких видатків закріплено за виконавчими органами місцевих рад. Разом з тим, статтею 22 БКУ визначено, що:

1. Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

2. Головними розпорядниками бюджетних коштів відповідно до п. 3 статті 22 БКУ за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, можуть бути виключно:

•  місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради),
•  структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Якщо місцевою радою не створено виконавчий орган, як цього вимагає законодавство, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Висновок

1. У випадку, якщо відділ освіти створений як структурний підрозділ апарату ради, то функції головного розпорядника коштів виконує голова такої місцевої ради.

2. У випадку, якщо відділ освіти створений як відокремлений підрозділ апарату ради із статусом юридичної особи – функції головного розпорядника коштів виконує відповідний керівник відділу освіти. Також хочу звернути увагу, що головним розпорядником коштів освітньої субвенції може бути, утворений місцевою радою, відповідний орган управління освітою або інша юридична особа, визначена рішенням про місцевий бюджет.

Довідково

На головного розпорядника коштів покладаються повноваження, визначені у п. 5 ст. 22 БКУ, зокрема:

• складання проекту кошторису та бюджетного запиту;

• затвердження кошторисів;

• розроблення та затвердження паспортів бюджетних програм і складання звітів про їх виконання;

• здійснення управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та проведення оцінки ефективності бюджетних програм і т.д.

Територіальним громадам сьогодні слід чітко усвідомлювати, що в контексті адміністративно-територіальної реформи повноваження відділів освіти громад відрізняються від тих, до яких всі звикли у відділах освіти районних державних адміністрацій. Важливо розуміти, що реформа освіти в умовах децентралізації змінила підхід до управління освітою – централізована модель управління, яка 29 років існувала в Україні, має поступитися демократичній децентралізованій “моделі участі”, “моделі сервісної служби”. Отже, органи управління освітою повинні надавати підтримку школам і всім учасникам освітнього процесу та бути їх партнерами, а форма створення органу управління освітою – це виключна компетенція місцевої ради.