Просторове планування є одним із найважливіших видів діяльності у розвитку сучасного суспільства. Воно йде пліч-о-пліч із стратегічним плануванням громад та країн і за своєю суттю є спробою суспільства впливати на просторовий розподіл людей, їх діяльність та ресурси. Просторове планування є діяльністю в публічному секторі та відбувається на місцевому, регіональному, національному та міжнародному рівнях. Ця діяльність зазвичай призводить до створення просторового плану, в якому галузеві політики мають бути узгоджені[1].

У цій статті ми би хотіли коротко описати ситуацію у сфері просторового планування, а також стан підготовленості документації з просторового планування в Україні. У зв'язку з новим територіальним поділом країни ми також розглянемо ситуацію з перспективи нової територіальної структури.

Зараз просторове планування в Україні, як галузь, перебуває у перехідній фазі від централізованої політики та підходів у плануванні до сучасних інтегрованих та стратегічних підходів. Підхід централізованого планування в Україні застосовувався відповідно до вимог та політики економічної та державної моделі в Радянському Союзі, внаслідок чого, в основному, відбувався промисловий та міський розвиток більших населених пунктів.

Після набуття незалежності та різкого входу у світову ринкову економіку, Україна поринула у низку різноманітних криз. Розвиток просторового планування як галузі випав з пріоритетів держави на тривалий час, а практичні та академічні підходи залишалися дуже близькими до централізованих, впливаючи, у свою чергу, на законодавство та державні норми.

На щастя, ситуація змінилась, і нині ця галузь входить до пріоритетів Парламенту та Уряду, зокрема Мінрегіону[2]. Це стає зрозумілим з останніх подій щодо прийняття нових законів (зокрема, закону № 2280[3]), реформування та відкриття Держгеокадастру та оновлення державних будівельних норм (ДБН). Фактично, до прийняття закону № 2280 термін "просторове планування" в законодавстві не визначався, натомість застосовувався термін "містобудування" при плануванні усіх видів територій - сільських, міських, районів, областей тощо, а плани просторового розвитку називали «містобудівною документацією».

Документація з просторового планування покликана юридично закріплювати бачення майбутнього просторового розвитку / використання певної території на всіх рівнях, включно з міжнародним. Тут головним наміром є забезпечення сталості та впорядкованості соціального та економічного розвитку, а також прозорість, законність та однакові правила для всіх суб'єктів цієї діяльності. Саме тому ця документація повинна бути публічно доступною.

Така документація в основному містить відповідну інформацію про поточну просторову ситуацію (різні зони та ділянки, обмеження, інфраструктура та мережі, розподіл населення та господарської діяльності тощо), а також бачення та проектні рішення майбутнього просторового розвитку. Таким чином, документація є прекрасним джерелом для розуміння того, що відбувається на території, особливо якщо дані, що містяться там, є правдивими та адекватними щодо даного моменту в часі.

Тож, як виглядає нинішня ситуація з документацією з просторового планування в  України? Чи існує така документація для кожної адміністративної одиниці та чи вона забезпечує хорошу основу для сталого просторового розвитку України?

Ці питання є дуже актуальними також і для Програми «U-LEAD з Європою». А саме, Програма активно підтримує розвиток сфери просторового планування в Україні, особливо на рівні сільських громад. У портфоліо Програми є Тематичні Пакети Підтримки під назвою "Успішна Громада: Крок за Кроком". Вони розроблені для підтримки та розвитку компетенцій працівників місцевого самоврядування в об'єднаних територіальних громадах, в тому числі й у галузі «Просторове планування та управління ресурсами». У цьому матеріалі Програма демонструє сформовану картину поточного стану справ у секторі, щоб забезпечити якісну та належну цільову підтримку українським громадам.

U-LEAD проаналізував публічно доступні дані про документацію з просторового планування в Україні та за допомогою ГІС технологій розробив інтерактивний додаток з веб-картами. Ці карти допомагають знайти відповіді на два основні питання:

1. Які територіально-адміністративні одиниці мають документацію з просторового планування?
2. У якому році цю документацію було затверджено?

Відповідь на перше запитання дає розуміння, чи будь-яка діяльність щодо територіального розвитку взагалі є законною, тоді як останнє допомагає оцінити відповідність документації до ситуації сьогодні, враховуючи той факт, що плани просторового розвитку передбачають розрахунковий період в 15 - 20 років, а це означає, що їх слід переглядати та актуалізовувати протягом цього циклу.

Проведений аналіз ґрунтується на даних, зібраних на веб-платформі “PMAP”, створеній у 2018 - 2019 рр організацією «Офіс ефективного регулювання» (BRDO) за підтримки Програми MATRA (Нідерланди) та Мінрегіону. Проект, з-поміж іншого, був присвячений збору інформації щодо наявності містобудівної документації по всій Україні. На платформу дані додаються спеціалістами, відповідальними за просторове планування на своєму рівні. Загалом, Мінрегіон регулярно проводить такий кількісний моніторинг –  результати за  2019 рік  можна знайти на веб-сайті Мінрегіону.

У разі виявлення будь-яких помилок чи неточностей на картах, будь ласка, зв’яжіться з особою, відповідальною за просторове планування території, яка вас цікавить, або завітайте на платформу “PMAP” і перевірте, як можна оновити дані, якщо ви є такою особою.

Давайте тут коротко переглянемо, що показав аналіз, але обов’язково відвідайте розроблені веб-карти для отримання додаткової інформації. Там ви можете знайти інформацію про кожну представлену адміністративну одиницю та навіть посилання на оприлюднену документацію. Тим часом нижче розглядаються чотири адміністративні рівні - національний, регіональний (області), субрегіональний (райони) та місцевий (населені пункти та ОТГ).

Національний рівень

Національний рівень в просторовому плануванні в Україні представлений Генеральною Схемою Планування Території України. Ця схема була затверджена разом із прийняттям спеціального Закону України "Про Генеральну Схема планування Території України" у 2002 році. Вона все ще є дійсною через відсутність термінів дії містобудівної документації в Україні, але її розрахунковий період підійшов до кінця, тож зараз, власне, час розробити нову, особливо з огляду на поточні зміни в геополітичній ситуації.

Генеральна Схема охоплює всю Україну і складається з 27 креслень (схем) та текстових матеріалів ("пояснювальна записка"). Графічні матеріали публічно доступні на веб-сайті розробника Схеми – Державного проектного Інституту «ДІПРОМІСТО», та на веб-сайті Мінрегіону.

Регіональний рівень

Регіональний або обласний рівень представлений Схемою Планування Території Області. Відповідно до даних ресурсу PMAP, усі області, окрім Київської (документація датована 1988 р.), мають досить «свіжі» схеми планування, оскільки більшість з них було затерджено після 2010 року.

Субрегіональний рівень

Ситуація з субрегіональним рівнем (районами) значно гірша. Дані доступні не для всіх районів, але загальна тенденція помітна – більшість схем планування території району було розроблено та затверджено до 1992 року – 298 схем із 490 районів, що дає 61% неактуальної документації. Відсоток, ймовірно, навіть більший, оскільки бракує інформації про ще 130 районів (27%).

Місцевий рівень – Населені пункти

Місцевий рівень представлений Генеральними планами населених пунктів (міст, селищ та сіл). Дані про 11605 (40%) населених пунктів із 29726 відсутні, але 13900 (47%) населених пунктів мають генеральні плани датовані до 1992 року. Для наглядності, ця карта відображає територію місцевих рад (10375), класифіковану за датою затвердження генерального плану основного населеного пункту, припускаючи, що ситуація з документацією є досить подібною для менших та менш розвинених населених пунктів у межах даної ради. У веб-додатку існує окрема карта, яка відображає кожен населений пункт.

Місцевий рівень – Об’єднані територіальні громади

Об'єднані територіальні громади були в дещо складній ситуації до останніх подій в Україні. Нещодавнє прийняття перспективних планів (1470 ОТГ) та вищезазначеного закону № 2280, який встановлює тип документації з просторовго планування для території ОТГ (Комплексний план просторового розвитку території громади), визначає необхідну правову базу для ОТГ в цьому питанні. До того, не було на 100% зрозуміло, що ОТГ можуть та повинні робити. Деякі громади розпочали розробку схем просторового планування ОТГ як окремий документ (на основі відповідних ДБН), деякі – як схему планування території району / частини району. Внаслідок нестачі коштів, тривалих процесів та невизначеності лише невелика кількість ОТГ розробили та затвердили ці документи.

Завдяки зазначеним змінам в країні, ОТГ отримують багато можливостей з однієї сторони та викликів – з іншої. Ці можливості знаходяться в межах повноважень самостійно керувати своїми територіями на основі принципу повсюдності. Виклики, особливо для неміських ОТГ, полягають у тому, що вони отримують в середньому 10-20 населених пунктів без актуальних планів просторовго розвитку, а також в необхідності розробки комплексного плану для всієї території ОТГ. Кожна громада може перевірити на на цих веб-картах, що вона отримає і де можна знайти більше інформації / документації.

Висновки

Україні знадобилося досить багато часу, щоб дійти до точки перелому у створенні нової системи просторового планування, що відповідала б сучасним потребам та викликам. Україна зараз знаходиться в цій точці і має хороші перспективи розвитку сфери просторового планування. Це, насамперед, стало можливим завдяки ряду важливих кроків, таких як реформа децентралізації повноважень, підготовка до територіальної реформи, вдосконалення законодавства (ДБН, закон № 2280, закон «Про національну інфраструктуру геопросторових даних» тощо), реформування інституцій, широкого залучення громадськості тощо.

Тим не менш, ще багато роботи. На національному рівні найважливішими є: підготовка висококваліфікованих спеціалістів, вдосконалення законодавства, завершення реформ, розподіл бюджетів, створення комплексного (містобудівного) кадастру просторового розвитку, розробка Генеральної Схеми Планування Території України тощо. У свою чергу, органи місцевого самоврядування повинні створити ефективну місцеву систему управління просторовим плануванням, провести інвентаризацію та систематизувати дані про свої території та активи, створити сталу систему моніторингу та забезпечити свою громаду прозорою та легітимною документацією з просторового планування.

Міжнародна спільнота активно підтримує Україну у цих починаннях, надаючи експертні та фінансові ресурси. Міжнародні проекти та інституції забезпечують заходи щодо розвитку спроможностей для зацікавлених сторін усіх рівнів. Свіжим прикладом є Всесвітній Банк, який надасть позику Уряду на підтримку розробки 600 планів просторового розвитку на місцевому рівні.

Інтерактивний додаток, розроблений Програмою «U-LEAD з Європою» та представлений в цій статті, може стати важливим орієнтиром для новостворених ОТГ та міжнародних донорів у спробі зрозуміти ситуацію з документацією з просторовго планування в кожному регіоні / громаді з метою планування подальших заходів. На доволі простих прикладах він також демонструє, наскільки корисний просторовий аналіз та показує необхідність створення геопорталів, особливо для кадастрів просторового розвитку національного, регіонального та місцевого рівнів.