Автор: Олена Бойко, народний депутат України VІII скликання, кандидат наук з державного управління

Серед слушних техніко-юридичних правок до виборчого законодавства у законопроекті 3485 є підводні камені, які створюють серйозну загрозу для місцевого самоврядування. Зупинюсь саме на них.

1. Основна проблема змін до виборчого законодавства – це правова невизначеність безпосередньо напередодні виборів щодо виборчої системи та територіальної організації виборчого процесу. Зрозуміло, що ані виборці, ані потенційні майбутні суб`єкти виборчого процесу не готові до виборів.

2. Особливо небезпечним став факт підтримки на профільному Комітеті зміни виборчої системи (правка 1309 законопроекту 3485), що пропонує запровадження пропорційної системи для сільських, селищних, міських громад із кількістю виборців від 10 тис. У комплексі із запровадженням імперативного мандата та заборони самовисування взагалі (а такі правки є) це означає партизацію місцевого самоврядування. Що таке «імперативний мандат»? Це право партії на відкликання свого депутата. Отже, місцеві обранці будуть цілком залежні від партійного керівництва. Відтак децентралізація, покликана на розвиток спроможних громад стане під питанням, адже не громади фактично визначатимуть місцевий розвиток, а місцеві партійні боси. Проте, відповідно до ч. 1 ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Отже, основний принцип місцевого самоврядування «народовладдя» буде явно порушений. Зауважу, що Європейська хартія місцевого самоврядування визначає місцеве самоврядування як право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення. Риторичне питання щодо права та спроможності «партизованих» рад бути здатними на виконання функцій в інтересах місцевого населення. Саме з таких аспектів варто звернути увагу на тому, що Місія ОБСЄ/БДІПЛ зі спостереження за місцевими виборами, які відбулись 25 жовтня 2015 року в Україні, у своїх рекомендаціях зазначила: «Незалежні кандидати повинні отримати право брати участь у виборах на всіх рівнях місцевих рад відповідно до зобов'язань перед ОБСЄ та інших міжнародних зобов’язань та стандартів....».

3. У проекті 3485 також закладені обмеження права на місцеве самоврядування, гарантоване Конституцією України, та обмеження як пасивного, так і активного права : це встановлення норм щодо призначення місцевих виборів (у разі потреби, наприклад, позачергових) лише двічі на рік. Такі норми є недопустимими і порушують не лише конституційні принципи, а й принципи Європейської хартії місцевого самоврядування.

4. Іншими пропозиціями запроваджується спрощення процедур зміни виборчої адреси та місця для голосування: за заявним принципом. Тобто особа подає лише заяву про місце голосування чи зміну виборчої адреси (без підтвердження мотивації). Проте на місцевих виборах є актуальним підтвердження факту належності до відповідної територіальної громади, адже саме це визначає право голосу на відповідних виборах. Отже, є загроза «лівих» виборців. На жаль, право виборця поставлено над правом територіальних громад.

5. Є пропозиція (редакція першого читання) щодо покладання забезпечення виборчих комісій (окрім ЦВК) та територіальних представництв на місцеві бюджети. Така пропозиція є явно некоректною, сподіваюсь на адекватні правки задля недопущення таких реалій.

6. При загальному аналізі інших норм змін вбачається лібералізація певних виборчих процесів, що в комплексі встановлюватиме недовіру до результатів виборів: складна виборча система, бюлетень із різними видами його заповнення, спрощена форма протоколу (який пропонується робити без системи захисту, роздрукованому на принтері), повноваження територіальних представництв фактично втручатись в роботу виборчих комісій, знищення цілої інституції Служби розпорядника Державного реєстру виборців як гаранта збереження персональних даних всіх українських виборців, бажання ЦВК запроваджувати експерименти у вигляді «електронного» голосування за власним рішенням, дозвіл на зміну меж округів та дільниць під час виборчого процесу, скорочення строків оскарження….

У мене питання. Місцеві вибори – форма прямої демократії, покликана легалізувати представницький орган задля управління місцевим розвитком в інтересах громад. Виборчий кодекс – по суті інструмент, який має реалізувати цю мету. Хто прийде до влади з ТАКИМ інструментом? Що ця влада буде реалізовувати?

І головне питання: реформа місцевого самоврядування, започаткована нами у складному 2014 році, одна із найуспішніших реформ сьогодення, реформа, в яку стільки громад повірили, - зараз під загрозою, якої не було за всі роки. Бо кінцевий результат – формування спроможних громад – напряму залежить від представницьких органів цих громад. Мало побудувати «мапу» територіального устрою, ще треба забезпечити належне адміністрування. А це сумнівно, якщо саме такий виборчий інструмент застосовувати. Децентралізація перетворюється в партизацію…але для цього варто мати хороші партійні структури, в іншому випадку – це «феодалізація».

Є ще час все виправити…