Заступник Міністра розвитку громад та територій В’ячеслав Негода і народний депутат України, голова підкомітету з питань адміністративно-територіального устрою Віталій Безгін протягом майже двох годин відповідали на запитання регіональних журналістів у форматі онлайн-пресконференції. Тема: «Місцеве самоврядування та територіальна організація влади: «геолокація» реформи.

Автор: Дмитро Синяк

---

- Коли ми задумували реформу, то сподівалися на трохи інший сценарій і трохи інші часові рамки, – розповів В’ячеслав Негода на початку заходу. – Однак за ці 6 років сталася військова агресія проти України, анексія Криму, у нас змінилася виконавча влада та відбулося перезавантаження парламенту… Незмінним залишився тільки рубіж – нинішній 2020-й рік, коли мають пройти місцеві вибори, що змінять адміністративно-територіальний устрій держави. Разом із цим, фіналом реформи є не лише вибори, а й ціла система рішень, які мають бути прийняті Урядом та Парламентом. Ці рішення мають стосуватися, зокрема, створення нових районів та формування нормативної бази, що дасть нам можливість жити у децентралізованій державі. Потрібні також і зміни до Основного Закону, після яких на нас чекає новий етап трансформації державних органів на місцях і змінення формату державних адміністрацій…

Левова частка запитань журналістів стосувалася конкретних ОТГ, які з тих чи інших причин можуть бути приєднані до своїх сусідів. Запитання звучали від представників ЗМІ цілої України, і загалом вони засвідчили два моменти. По-перше, децентралізація є незворотною реформою, і ніхто навіть не думає про повернення до старих радянських форм управління державою на місцях. По-друге, помітно, що журналісти наче й обізнані з реаліями реформи та її особливостями, але часто підпадають під вплив місцевих еліт, котрі у власних інтересах поширюють різноманітні «лякалки». У цьому матеріалі ми коротко пройшлися «гарячими точками» реформи.

 

 

1. Невже наша чудова, хоч і неспроможна, громада зникне з карти області?

Дуже часто журналісти виступали у ролі «агентів впливу». Вони розповідали про ситуацію у громаді і обурювалися тим, що вона, така чудова, неповторна і створена з таким трудом тепер може бути приєднаною до сусідів. «А за це виступають ОДА і «погані» народні депутати, натомість ВСІ люди проти цього. Тож громаду, нехай вона і має 1000 жителів та є неспроможною, конче треба залишити…». В’ячеслав Негода та Віталій Безгін не боялися виступати проти таких ідей, дивуючи детальною обізнаністю у кожній із ситуацій.

- Ми знаємо, що ця справа є доволі суперечливою, – відповів на питання щодо майбутнього Удачненської ОТГ Донецької області Віталій Безгін. – Ми зустрічалися з тамтешнім народним депутатом-мажоритарником і домовилися з ним щодо проведення соціологічного дослідження, яке би виявило справжні побажання людей. Але опитування, на жаль, так і не провели…

- Я би порадив жителям Удачненської ОТГ уважніше придивитися до власних можливостей, – додав В’ячеслав Негода. – За всіма параметрами це доволі слабка громада, і далеко не всі її жителі підтримують збереження статусу-кво. Там є полярні думки. Ми ж підтримали позицію Донецької військово-цивільної адміністрації та затвердили найоптимальніший, на наш погляд, формат.

За словами спікерів, фактично у кожній області України є кілька проблемних точок, у яких треба опиратися насамперед на бажання жителів, враховуючи при цьому, звісно, й вимоги методики зі створення ОТГ. Причому саме на бажання жителів, а не місцевих еліт та прихильних до них деяких сільських голів, які цілеспрямовано розганяють «зраду». У цьому В’ячеслав Негода та Віталій Безгін переконалися, особисто відвідавши кільканадцять подібних громад.

 

 

2. Чому одним можна відступати від методики при формуванні громад, а іншим – ні?

Багато питань стосувалося винятків з правил формування спроможних громад. І тут масло у вогонь додав прецедент: Мінрегіон погодив створення в Івано-Франківській області Зеленської ОТГ, у якій лише 1900 жителів. А якщо можна одним, то чому не можна іншим?

- Зеленська ОТГ – це гірська громада, і у неї величезна територія, хоч населення і мало, – пояснив рішення міністерства В’ячеслав Негода. – Приєднувати її до Верховинської ОТГ, як на мене, – не найкращий варіант, бо тоді її жителям доведеться весь час підніматися угору, щоб комунікувати з Верховиною. Методичні рекомендації не є догмою. Тому, враховавши протяжність сполучення, ми прийняли рішення, що така громада має право на  існування.

Натомість обидва спікери виступили проти збереження Веселівської ОТГ Старобільського району Луганської області, котру, на їхню думку, краще приєднати до сусідньої Чмирівської ОТГ. Адже населення Веселівської ОТГ - лише біля 1100 жителів.

- Ми не можемо сказати, що знаємо особливості кожної громади, яких на початку реформу було понад 11 тисяч, – зазначив Віталій Безгін. – У методиці формування громад, за великим рахунком, є лише 2 параметри: кількість дітей та нерозривність територій. Веселівська громада їм не відповідає. Тому ми вважаємо приєднання її до Чмирівської ОТГ, населення якої становить, за офіційними даними, 6 470 осіб, цілком нормальним рішенням. І таку пропозицію, до речі, висловили не ми, а Луганська військово-цивільна адміністрація. Після об’єднання обидві громади підсилять одна одну, тому рішення адміністрації є абсолютно виправданим.

А чому тоді раніше давали можливість утворюватися неспроможним громадам? Відповідаючи на це запитання, В’ячеслав Негода нагадав, що до 20 грудня минулого року Закон дозволяв два формати об’єднання: відповідно до перспективного плану і вільне – тобто, у будь-якій формі. Але тепер це заборонено. А зміни щодо неспроможних громад точно будуть.

 

3. Куди підуть «проблемні» села, за які конкурують між собою сусідні ОТГ?

Кілька питань стосувалося, власне, сіл, жителі яких не визначилися, до якої ОТГ вони хочуть примкнути, а методика цілком дозволяє їм вибір. Така ситуація виникла, приміром, через села, які знаходяться між Мерефянською та Нововодолазькою ОТГ Харківської області. На думку спікерів, у такій ситуації «треба максимально врахувати позиції місцевих жителів». У якості прикладу вони навели аналогічні суперечки між Тростянецькою та Боромлянською ОТГ Сумської області. Конфлікт вдалося розв’язати після того, як голови обох громад презентували свої можливості жителям трьох спірних сіл. І тоді ці жителі прийняли рішення про те, що вони хочуть жити саме у Тростянецькій міській ОТГ.

 

4. Чи будуть виправлені кричущі порушення методики? Наприклад, розірвання двома громадами міста Олександрія Кіровоградської області та залишення без жодних сіл, з якими можна було б об’єднатися, міста Новодністровськ Чернівецької області?

- Обов’язково будуть, інакше ми порушимо принцип повсюдності, – відповів В’ячеслав Негода. – За одній з версій перспективного плану Олександрія була розірвана між різними громадами, які брали її фактично у кільце, позбавляючи можливостей для розвитку. Але нам вдалося переконати авторів цього плану, і, власне, забезпечити повсюдність реформи. Тож Олександрія має залишитися нероздільною. А щодо ситуації з Новодністровськом, добре відомій всій Україні… Позиція місцевих жителів щодо об’єднання міста з тими чи іншими населеними пунктами не є однозначною, і це доводять численні пікети на користь чи проти тих чи інших пропозицій. Чимале значення тут має і позиція Сокирянського району, щодо якого у мене є дуже поганий термін, котрий я не стану виносити у публічну площину…

За словами заступника Міністра, реформа є непростим процесом, довкола якого часто виникають запеклі дискусії. І у жодному місці України досі не виникло громади, яка б мала 100% підтримки місцевих жителів. Завжди є «варіанти»…

- Дехто вважає, що адміністративно-територіальну реформу можна робити циркулем, але це насправді неможливо, – повів далі В’ячеслав Негода. – Реформа – це складний шлях компромісів, сутність яких у тому, що жодна зі сторін не може бути повністю задоволеною. Але для того, щоб рухатися вперед і мати можливість до вдосконалення, потрібно не стояти на місці й таки шукати ці компроміси. Це стосується і ситуації з Новодністровськом.

 

5. Чи піддаватимуться коригуванню межі нових ОТГ? Або громади будуть створені навічно?

 - Слово «навічно» навічно навряд чи можна застосовувати до адміністративно-територіального устрою будь-якої держави. Наше завдання – сформувати громади, які будуть спроможні з точки зору сьогоднішнього дня. Якщо вони не будуть такими завтра, з урахуванням завтрашніх реалій, знадобляться нові зміни. Держава має бути динамічною, вона повинна вчасно реагувати на всі виклики часу. Нинішній адмінтерустрій України створили у 1960-х роках минулого століття, і він давно не відповідає сучасним вимогам і критеріям.

6. У нашій області кількість районів скоротять мало не удесятеро. Чому? Де знайти методику цього поділу? Що ж буде з послугами? Куди ми тепер поїдемо за довідками?

- На сайті «Децентралізація» є всі параметри, за якими створюватимуться нові райони, – відповів на В’ячеслав Негода. – Там навіть є усі без винятку пропозиції щодо створення нових районів. І цей поділ відбувається не зараз – ми обговорюємо його протягом майже двадцяти років, коли експерт Ігор Коліушко створив свої перші пропозиції і перші карти. А щодо недоступності послуг після укрупнення районів… Це «лякалка», яку розповсюджують місцеві еліти, щоб зберегти статус-кво. Коли ми кажемо про реформування субрегіонального рівня, ми піклуємося насамперед про державне представництво на цій території. До надання послуг, які люди мають отримувати у громадах, а не у районах, це не має відношення. Ніхто не повинен їздити у район за довідками. Ми пропонуємо, щоб усі послуги надавалися навіть не просто у центрах громад, а й у старостатах, щоб людям не потрібно було навіть виїжджати з власного села заради отримання довідки. У районному центрі будуть податкові, місцеві адміністрації тощо, але довідки надаватимуться у громадах… Райони укрупнюються для того, щоб державі легше було керувати тими чи іншими територіями, а зовсім не для громадян, які загалом не повинні зауважити цих змін. Інший момент. Чи знаєте ви, що в Україні є райони, у яких мешкають лише 6 тис жителів? Це Березівський район Запорізької області та Поліський район Київської області. Така кількість населення навіть для громади є трохи замалою. Між тим у цих районах є вся система державної виконавчої влади. З утворенням великих районів ми зможемо позбутися міжрайонних, надрайонних та інших утворень. А також матимемо чітку систему державної влади та децентралізовану систему надання послуг на базовому рівні.

 

7. Через укрупнення районів чимало державних службовців опиняться на вулиці. Чи зможе держава завадити цьому?

Обидва спікера переконані, що жодного безробіття через оптимізацію районних державних структур не виникне.

- Подібні процеси відбувалися в усіх країнах, у яких проходила реорганізація місцевої влади, – сказав В’ячеслав Негода. – Наша мета – створити спроможні громади, котрі розвиватимуться, а не просто керуватимуть інфраструктурою, виплачуючи своїм керівникам високу зарплату. Місцевий розвиток – це насамперед стратегія та залучення інвестицій, що так чи інакше призводить до створення робочих місць. Тож частина професійних кадрів з районних структур перетікатиме до громад. Тому про скорочення не йдеться. Крім того, у 2021 році ми, мабуть, пропонуватимемо перехідний період, під час якого адміністрації нових районів матимуть підрозділи у районах старих. А стосовно збереження чи скорочення районних установ, я хочу запитати у вас наступне: якщо зберегти сучасну структуру, чи будуть у нас якісні лікарні, якісні школи тощо? Адже нам потрібна саме якісна система надання послуг. Опорна школа, повністю укомплектована якісним професійним персоналом, де є учніи та сучасне обладнання, а не маленька школа, у якій один учитель веде кілька предметів. Чи потрібен громаді сільський клуб, у якому працює лише пивбар? Чи несе він культуру? Ці питання потребують відповіді насамперед від місцевих жителів, грошима яких розпоряджається громада.

 

8. Чи скасують районні ради?

За чинною Конституцією, райради затверджують районні бюджети та мають деякі інші функції. Отже, ми не можемо від них відмовитися. Разом із цим, якщо буде можливість внести зміни до Конституції, скасування районних рад цілком можливе. Щодо того, чи потрібні вони, зараз точиться дискусія. На мою думку, райради будуть потрібними лише тоді, коли матимуть повноваження. Є також інший момент. Функціонування будь-якого органу влади – це витрати. В Україні зараз понад 30 районів, у яких немає джерел фінансування районних рад, бо всі податки йдуть або до ОТГ, або на обласний рівень. Тобто якщо райради таки вирішать зберегти, треба буде шукати, з яких джерел їх фінансувати.

 

Повний відеозапис пресконференції ТУТ