У школах Присиваської ОТГ Херсонської області кількість дітей з кожним роком зростає. При цьому голова громади Сергій Кліщевський не створює опорної школи та виступає противником фінансової свободи закладів освіти.

---

Автор: Дмитро Синяк

 

Від села Павлівки до Григорівки, адміністративного центру Присиваської ОТГ Херсонської області, лише кілька кілометрів. Але коли постало питання про об’єднання громади довкола Григорівки, павлівчани спершу виступили категорично проти. Зате тепер немає більших прихильників реформи, ніж вони.

Разом з головою Присиваської ОТГ Сергієм Кліщевським ми йдемо коридорами Павлівської середньої школи. Пан Сергій іде швидко і директорка, Алла Тимофіївна Горбачик, ледве встигає за нами.

- В Україні сільські школи зазвичай перетворилися на центри зайнятості вчителів, – на ходу каже Сергій Кліщевський. – Мені не раз доводилося чути: «Не буде школи, не буде села!» А я відповідав: «Ні, неправда! Не буде дітей – не буде села!» Школа і перспективи – різні речі… Ось, дивіться.

Ми зупиняємося перед стендом, на якому дві великі колонки: «Було» і «Стало». Нижче – фото шкільного спортзалу перед ремонтом і після нього.

 

Минуле і сучасне Павлівської середньої школи

 

- Люди мають дуже коротку пам’ять, тому я розпорядився зробити подібні таблички для багатьох об’єктів, – зазначає пан Сергій. – За три роки існування громади таких назбиралося чималенько. Ну, скажіть, Алло Тимофіївно, скільки разів до об’єднання з Григорівкою районний відділ освіти капітально ремонтував вашу школу?

- Жодного, – сумно відповідає пані директорка. – У 2016 році нам дали 10 тис грн, і всі сусідні школи нам ще й заздрили. І так було 20 років поспіль. А громада за три роки вклала у нашу школу близько 3 млн грн. Ми це дуже цінуємо.

Якийсь час ми утрьох мовчки дивимося на стенд з фотографіями.

 

Урок музики у Григорівській школі

 

Читати також: Про руїну, три «сімки» боргів та автомат Калашникова. Репортаж з Присиваської ОТГ

 

- Але щодо «центрів зайнятості вчителів» то ви неправі, – несміливо зазначає Алла Горбачик. – Принаймні, наша школа зовсім не така. За результатами ЗНО ми вже четвертий рік поспіль посідаємо перше місце у громаді і 120-те в області. Це серед 260 шкіл! У нас середній бал із ЗНО по школі 7,7.

- І все тому, що ви мали цього року лише 5 випускників, а головний результат забезпечила одна дівчина, Яна Чижикова, – усміхається Сергій Кліщевський. – Хіба ж це показник! Мене цікавлять не тільки результати ЗНО, але й те, наскільки активною є ваша школа у житті громади.

 

Сергій Кліщевський та директор Павлівської школи Алла Горбачик

 

Спортзал виблискує чистотою і новизною. Йому цілком могла б позаздрити і будь-яка міська школа.

- У цьому спортзалі дах протікав років десять, – каже Алла Горбачик. – А тепер-он бачите як?

- З одного боку, ремонти начебто і не впливають на якість освіти, – розмірковує Сергій Кліщевський, по-хазяйськи оглядаючи стіни. – Але з іншого впливають ще й як! Бо завдяки ним діти бачать, що їхнє село – нормальне, що у ньому добра школа, де порядок такий, якого немає у багатьох вдома. Відтік населення, який ми спостерігали раніше, був пов’язаний зокрема і з тим, що вчитися у наших школах було дуже важко. Вони не опалювалися, спортзалів і системи харчування не мали. Тому й батьки зі шкіри лізли, аби тільки відправити дітей вчитися до міста. Тепер усе по-іншому. Отже, бачите, коли йдеться про розвиток громади, то річ не тільки у робочих місцях…

 

Читати більше  про громаду: Як Яма стала Лемурійським озером або Чому ціни на нерухомість у Присиваської ОТГ зросли у 6 разів за пів року. Репортаж

 

Учительська Григорівської школи

 

Далі розмовляємо вже у кабінеті пані директорки, яка радо пригощає нас чаєм.

- У нашій школі 95 учнів, але якщо її почнуть понижувати у ступені, то ми боїмося, що з часом перетворимося на початкову школу, – жаліється Алла Тимофіївна. – Я працюю тут 40 років, і тепер вже вчу дітей та онуків тих, яких вчила колись. Так-от найважче мені працювати зараз, у класах, де навчаються по 5 учнів. Бо у класах по 30 учнів треба було робити набагато більше, аби втримати увагу дітей…

- Ми не скорочували шкіл, але порубали деякі інші моменти, – говорить неначе про своє Сергій Кліщевський. – Хто тільки не працював у школах громади! У чотирьох школах і чотирьох садочках «зайвих ставок», без яких цілком можна було обійтися, по зарплатах було на 700 тис. грн на рік. Кільканадцять умовних «гармоністів» та «старших ліфтерів»… Якби ми не повичищали усе це, то звідки б знайшли гроші на ремонт спортзалу?!

На останніх словах пан Сергій різко обертається до Алли Тимофіївни, і та схвально киває.

 

Читати ще: Майже підслухані розмови. Бувальщини від голови Присиваської ОТГ

 

- Нещодавно наша школа виграла 20 тис. грн з бюджету участі, – зазначає вона. – Ці кошти підуть на нові таблички до братських могил на нашому військовому цвинтарі.

- Ох, боюся, погано ви порахували, – хитає головою Сергій Кліщевський. – Я це вашим представникам ще на комісії сказав. Але вони запевняли, що вистачить. Мовляв, не заважайте, ми все знаємо. Я розумію, вони, як і я, правдиві хитрі українці, і розуміють, що головне почати, а там «вже якось буде». І, напевно, коли не вистачить 4-5 тис. грн, то сільрада додасть. Але зі мною таке не пройде. Шукайте гроші деінде, але не у сільраді! Ви ж виграли саме завдяки малому кошторису! Тепер підтверджуйте його! Ви хотіли розпоряджатися грошима – так розпоряджайтеся! І обов’язково доведіть справу до кінця?

Алла Тимовіївна знову погоджується.

- А може, варто віддати школі її бюджет, щоб вона сама розпоряджалася власними грошима? – питаю я, згадавши про практику, яка застосовується з недавнього часу.

- У жодному разі! – обурюється Сергій Кліщевський. – От сусідня громада віддала гроші школі, щоб не морочити з нею голову. І ми бачимо, куди там пішли ці гроші. Давайте з вами порахуємо. Наша громада має 4 школи і 4 дитсадки, отже, їм потрібно 8 бухгалтерів. І ще, як мінімум, 2 кадровики. Це близько 700 тис. грн на рік тільки при грубому підрахунку. То де ж тоді економія? А може, від цього покращиться якість освіти? Ні, покращиться тільки фінансовий стан освітян. Я знаю навіть про випадки, коли громада бере кредити на виплату зарплати освітянам. Ми цього прагнемо?

 

Перший клас. Вперше після капітального ремонту

 

Сергій Кліщевський розпаляється ще більше. Видно, що я торкнувся болючої для нього теми.

- А хто відповідатиме, якщо гроші витратять недолуго? Директор? Ніколи! Зараз, коли директор каже мені: «Премію треба дати всім вчителям!», я відповідаю: «Ну тоді, крім вас. У вас що, всі однаково добре працювали?» Тим не менше, громада з першого дня платить усім вчителям 20% надбавки «за престижність праці». Отже, коли свою субвенцію школа «з’їсть», вчителі все одно прийдуть до мене і скажуть: «Дай гроші на школу! Нам треба те-то і те-то!» Навіщо, скажіть, створювати зайві проблеми?

Ми з Алою Тимофіївною стенаємо плечима.

- Усі зараз жваво обговорюють проблеми закриття малокомплектних шкіл, але ніхто точно не визначив, яка школа є малокомплектною, – веде далі пан Сергій. – Я думаю, що у нашій громаді всі школи саме такими і є, бо як інакше можна назвати школу на 800 учнів, у якій навчається заледве 100? Найменшою нашою школою є дев’ятирічка в Іванівці, у якій зараз близько 60 дітей. Але саме через це результати з благоустрою і ремонтів у цій школі  найкращі на всій території нашої громади. І за рівнем освіти Іванівська школа дуже підтягнулася. Це видно і за результатами навчання, і за застосуванням творчого підходу до оформлення шкільних приміщень, і за позакласною роботою. А все чому? Бо колектив школи розуміє, що йому нічого втрачати…

- А може, вашій громаді варто відкрити опорну школу? – вставляю я. – На це з обласного бюджету можна отримати кілька мільйонів гривень.

 

Садочок села Павлівка

 

У капітально відремонтованому Григорівському садочку

 

Сергій Кліщевський відповідає не одразу.

- Знаєте, якщо б нашій громаді дали кілька мільйонів, я б цю школу відкрив. Але маю інформацію з власних джерел, що не дадуть. Скажу більше: за роки існування громади ми зекономили понад 3 млн грн освітньої субвенції. З них 2,5 млн грн у нас забрали спеціальним рішенням Верховної Ради. Причому велику роль у цьому зіграв наш тодішній депутат-мажоритарник Федір Негой – через «велику любов» особисто до мене. Інше питання стосується керівника опорної школи. Я таку людину на разі не знайшов.

- Кадрів на вистачає? – перепитую я. – У багатьох громад така ж проблема…

- Та ні, кадрів у нас вистачає – спеціалістів немає! – безнадійно махає рукою Сергій Кліщевський. – Набрати людей – нескладно, складно змусити їх працювати. От, наприклад, вакансія мого першого заступника зараз вільна, так само, як і посади начальника відділу кадрів та начальника відділу освіти. Чесно кажучи, я не бачу людини, яка могла би бути моїм першим замом. Бажаючих багато, до нас навіть тепер на роботу люди з райцентру їздять, бо наші за такі гроші вже працювати не хочуть, і з роботою у райцентрі гірше, ніж у нас. Але ж мені потрібні свої, патріоти цих місць…

 

Урок фізкультури на новому стадіоні

 

- На скільки зменшується кількість дітей у вашій школі щороку? – звертаюся я до Алли Тимофіївни.

- Та що ви! У нас щороку не меншає, а більшає дітей, – усміхається вона. – Цьогоріч, наприклад, навчається 95 дітей, минулого року було 87, а позаминулого – 83. Як громада об’єдналася, у нас якийсь перелом демографічний відбувся. Люди їдуть сюди на роботу у зв’язку з будівництвом величезної вітрової електростанції, генеральним підрядником якої є китайська компанія. Також Яму нашу, ну, соляне болітце, яке утворилося після падіння військового літака ще за часів Союзу, тепер переназвали на Лемурійське озеро. Туди з цілої України люди з’їжджаються, і вільне житло що у Григорівці, що у нас знайти непросто. Третьою причиною є переведення до Приазовської громади військової частини. Вже кілька наших дівчат повиходили заміж за військових. Ну і сільський голова, ви ж бачите, працює. Відновлюється інфраструктура, оживають фермерські господарства. От люди і повертаються у наші краї… Хати, які ще півроку тому не могли продати за 20 тис. грн, тепер коштують 120 тис. грн, і на кожному стовпі висять оголошення: «Куплю будинок!» Хіба це не диво?

Сергій Кліщевський уважно слухає, і вигляд у нього задоволений.

 - Ви б іще проекти писали, ціни б вам не було, – примирливо каже голова громади. – Ми для цього спеціально взяли двох людей до Григорівської і Строгановської шкіл. Але вони не хочуть займатися цим, шукаючи для себе звиклої роботи: щось переставляти, наводити порядки, займатися позакласними заходами… Посади для цих людей я запровадив після об’єднання, коли заклади освіти і культури тримали доступ до чималих грантових коштів. Також вплинули мої робочі поїздки до Польщі. Але у польському законі про освіту сказано, що директор школи за рік має залучити не менш, як 30% від обсягу шкільного бюджету. А якщо він не залучить цих коштів, контракт держава з ним розриває. І тому у Польщі проводяться благодійні ярмарки, благодійні товариські матчі, фестивалі тощо. А будинки культури мають залучити 70% свого бюджету. Так вони отримують додатковий стимул до роботи. А у нас понароблювали бюджетників та «соціальників». І голови громад мають весь час сваритися з ними і змушувати їх працювати…

- Отже, ви вважаєте, що саме школи мають залучати інвестиції, а не фахівці відповідних відділів, які на цьому «собаку з’їли»?

- Так, саме школи мають бути у центрі пошуку коштів. По-перше, чимало структур виділяють гроші виключно навчальним закладам. А по-друге, у школах завжди є грамотні люди, які при бажанні зможуть написати проект, а також люди, які можуть перекласти цей проект англійською. Зрештою, ми вже з вами тут засиділися. Підемо покажу вам, яке караоке ми тут відкрили!

 

Після об’єднання громади старі шкільні автобуси пішли на звалище

 

У Будинку культури під це виділено окрему кімнату. Апаратуру – на 20 тис. грн – отримали у рамках програми Проекту «Добре» «Пані у справі». Щовечора сюди сходяться пенсіонери і годинами співають улюблених пісень.

- У нас тут є бабуся, яка ледве ходить, пересувається за допомогою спеціальних милиць, але теж співає, і не виженеш її з караоке, – каже Сергій Кліщевський, любовно оглядаючи порожню на разі кімнату з рядом стільців, чорною аудіоапаратурою та великим прямокутником монітора на стіні. – Люди у нас – співочі і загалом хороші… Тільки їх весь час треба підганяти, щоб працювали. Поки що ми даємо з цим раду, і тільки завдяки цьому маємо стільки здобутків. От позавчора у нас тут була делегація Міністерства надзвичайних ситуацій Польщі. Півтора роки тому ми виграли грант посольства Польщі на придбання пожежного автомобіля – це майже 1 млн грн. Ходімо покажу вам цю машину! Ходімо, нема чого засиджуватися, вам ще стільки всього треба у нас побачити…

 

PR громади. Сергій Кліщевський розпорядився, щоб такі стенди з’явилися в усіх комунальних закладах