У проекті УКМЦ – DOBRE “Речники громад” голова Нижньовербізької сільської об’єднаної громади Івано-Франківської області Ярослав М’якущак спростовує міфи про децентралізацію, розповідає про пріоритети розвитку громади та спільне вирішення проблем.

---

“Першим об’єднаним громадам держава дала дуже великий поштовх і підтримку. По-перше, це інфраструктурна субвенція. За два роки ми отримали 7 мільйонів 300 тисяч гривень. А ті населені пункти, які не об’єдналися, багато у чому програють”, – каже Ярослав М’якущак.

Нижньовербізька об’єднана громада утворилась у 2016 році. До її складу увійшли чотири села, а це майже 10 тисяч населення. За перший рік роботи загальний бюджет Нижньовербізької об’єднаної громади зріс у два рази, а власні надходження – майже у чотири.

“Власні надходження до об’єднання були приблизно 1,9 мільйонів гривень, а після року праці – близько 8 мільйонів. Зараз загальний бюджет складає близько 50 мільйонів”, – стверджує голова.

Ще однією вигодою об’єднання є те, що Нижньовербізька громада отримала землі сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів.

“До нас звернулося підприємство, яке планує розмістити у селі Мишин сонячні батареї. Орендна плата за землю та інші надходження суттєво збільшать дохідну частину бюджету”, – каже Ярослав М’якущак.

 

Безробіття колишніх працівників сільських рад - міф

 

Безробіття колишніх працівників сільських рад Ярослав М’якущак називає міфом. Адже, за його словами, усі, хто хотів отримати роботу – перейшли працювати у об’єднану громаду.

“Керівники сільських рад стали старостами. У селі Великий Ключів старостою став секретар ради. Моєю заступницею стала колишня голова Нижньовербізької сільської ради Олексюк Ольга Йосипівна. Ніхто не залишився без роботи. Ми ще добирали кадри і з інших населених пунктів, зокрема, з Коломиї. І досі у нас оголошено конкурси на заміщення деяких вакансій”.

У співпраці з програмою USAID DOBRE, Нижньовербізька громада розробила стратегію розвитку до 2026 року. У основі документу – результати громадського опитування, яке показало пріоритети мешканців Нижньовербізької громади.

У громаді назріла проблема зі сміттям. Сусідня Коломия заборонила нижньовербізьцям вивозити відходи на їхній полігон. Тоді громада домовилася з іншою сусідньою Печеніжинською ОТГ.

“Наша громада планує сортувати сміття, щоб зменшити його об’єми, і заробляти на цьому. Наш автомобіль будемо використовувати спільно з Печеніжинським комунальним підприємством, яке забиратиме сміття в обох громадах та вивозитиме його на полігон під Івано-Франківськом”, – каже Ярослав М’якущак.

 

 

На думку голови, треба також збільшувати бюджет за рахунок податків.

“Ми проводимо зустрічі з бізнесом, працюємо з різними категоріями підприємців для того, щоб чесно і прозоро сплачувались податки. Бо ми це робимо не для когось, а для себе: діти, батьки цих підприємців живуть у громаді”.

Ще однією можливістю збільшення надходжень Нижньовербізька громада бачить землю. За сприяння програми DOBRE проводять інвентаризацію ділянок і створюють генеральний план. Громада визначить вільні земельні ділянки та зможе запропонувати їх інвесторам та місцевим підприємцям.

Нижньовербізька громада має вигідне транспортне сполучення – тут проходить дорога державного значення Р24 Камянець-Подільський – Татарів.

Ярослав М’якущак переконаний: щоб відрізнятися від інших громад, потрібно мати власну ідентичність. Громада має об’єкт спадщини ЮНЕСКО – дерев’яну Церкву Різдва Пресвятої Богородиці, споруджену у 1756-1808 роках. Громада зберегла унікальний весільний обряд – так званий “Пір’яний вінок”.

***Пір’яний вінок – це автентичний дівочий весільний атрибут. Наречена та дружки одягали його з давніх-давен у двох прикарпатських селах – Великому та Малому Ключевах.

У найближчих планах – організовувати обряди вінчання за давньою традицією у старовинній церкві. Ярослав М’якущак додає, що для туристів громада має зручне розташування.

“Громада знаходиться поряд із містом Коломия, куди приїжджають туристи, які далі мандрують на Косівщину, Верховинщину. Ми працюємо над тим, аби турист хотів заїхати і до нас”.

Тезу про те, що децентралізація веде до загибелі сіл Ярослав Мякущак називає міфом, бо переконаний, що жодне село не мало таких переваг до об’єднання.

“Децентралізація дозволяє нам самостійно вирішувати, як краще для нас. Раніше треба було десь “вище” радитись. Так, ми дотримуємося усіх норм чинного законодавства, але самі розпоряджаємося тими коштами, які нам доступні”.