Чернігівський Центр розвитку місцевого самоврядування, створений за підтримки Програми "U-LEAD з Європою" та Мінрегіону, - установа, якій є чим пишатися. Адже за результатами впровадження децентралізації у всеукраїнських рейтингах Чернігівщина стійко посідає провідні місця. За три роки в області створено вже 45 об’єднаних територіальних громад, які займають 57% площі регіону і де проживає понад 80% населення (з урахуванням міст обласного значення). Прямі міжбюджетні відносини торік мали 39 ОТГ. Нарощуючи власні надходження й отримуючи державну фінансову підтримку, вони розвивалися й оживали.

Значною мірою це - заслуга ЦРМС, експерти якого агітували, переконували, консультували, навчали, всіляко сприяли об’єднанню, допомагали отримати кошти, ефективно ними розпорядитися тощо. Сьогодні фахівці Центру задоволені тим, що процес пішов, і в області з’явилося чимало прикладів для наслідування. Водночас розуміють, як багато ще роботи попереду. Адже "білі плями" на карті не дозволяють "спочивати на лаврах". 

Про підсумки минулого року, теперішні виклики та проблеми, плани на найближчу перспективу Укрінформу розповіла директорка Чернігівського ЦРМС Ірина Кудрик.

---

Міста об’єднуються з селами

 

- Пані Ірино, яким був 2018 рік, якщо порівнювати з минулим періодом впровадження реформи децентралізації в області? Чи активізувались процеси об'єднання, чи навпаки - загальмувалися?

- Для Чернігівської області й нашого Центру минулий рік був визначальним і водночас непростим у процесі формування нових об’єднаних територіальних громад. На початок 2018 року на Чернігівщині їх уже було створено чимало, - завдяки спільній, згуртованій роботі всіх учасників цього процесу: у 2015 році - 5, 2016 - 16, 2017 - аж 21 ОТГ. Торік же говорити з громадами, підштовхувати, ініціювати в них бажання об’єднуватися було досить непросто. Тому що ті, хто усвідомлював переваги реформи, ще в попередні роки прийняли для себе ці рішення, вступили на шлях об’єднання і стали користуватися перевагами децентралізації. Та, попри труднощі, впродовж 2018 року експерти нашого Центру допомогли об’єднатися п’ятьом громадам у трьох районах - Чернігівському, Борзнянському і Варвинському.

А визначальним рік став тому, що в реформу включилися міста обласного значення. Передумовою цього стало прийняття закону, який спростив процедуру приєднання до міст обласного значення і дозволив сільським і селищним радам робити це без перевиборів голів і депутатів. 

Наші експерти працювали тут довго й наполегливо і, врешті-решт, унаслідок приєднання сільрад до міст, утворилися Новгород-Сіверська і Ніжинська ОТГ. Ніжинська громада поки що є найбільшою в Чернігівській області. Це об’єднання має великий потенціал і сьогодні як Ніжин, так і решта прилеглих сільських громад обговорюють подальший процес приєднання. Це дуже показово для нас і свідчить про те, що ініціатива приєднання до міст обласного значення знаходить підтримку в сільських громадах.

Зараз міста - і Новгород-Сіверський, і Ніжин - чітко поставили для себе завдання показати, що вони готові на рівних партнерських умовах працювати з сільськими громадами - допомагати, підтримувати їх інституційно і ресурсно таким чином, щоби у всій ОТГ була однакова якість послуг.

- Готові то вони готові, та чи будуть реально ділитися з селами своїми коштами, "піднімати" їх, адже у міст значно більші потреби, на які теж роками не вистачало?

- Однозначно, будуть, вважаю. І практика свідчить про це. Коли відбувалося навіть об’єднання сільрад, громади-не центри ОТГ боялися, що "центральна садиба" забере всі гроші і їм нічого не дістанеться. Але в перші роки кожен голова ОТГ усвідомлював обов’язковість підтримати саме ті громади, які приєдналися і вкладати у ці території. Тому що центр об’єктивно економічно й інфраструктурно сильніший. 

Що стосується міст обласного значення, то інфраструктурну субвенцію вони зобов’язані вкласти в сільську територію, бо вона розрахована саме на сільських мешканців. Крім того, міста, які зацікавлені в подальшому приєднанні сільських територій (тому що для них це - перспектива розвитку), намагаються зробити щось для того, аби люди відчули переваги. Зараз, узимку, чистять дороги. Згодом планують зробити освітлення, пустити додаткові транспортні маршрути. 

Місто повинно створити такі умови для села, щоб якість життя в ньому не відрізнялася від міського. Водночас село для міста це - територія, природні ресурси, землі, і тут кожен виграє по-своєму.

 

 

Не "сидіти в засаді"

 

- Як часто успіхи вже створених ОТГ надихають сусідні сільради на приєднання до них?

-  У 2018 році одна сільрада приєдналася до Любецької ОТГ, а цілих 5 - до Вертіївської, що має у своєму складі всього дві сільради. Тобто, успіхи Вертіївської громади, яка працює вже 3 роки, надихнули сусідів на те, щоб стати її частиною. Відтак, обидві громади повністю завершили процес приєднання, і так само, як і 5 новостворених ОТГ, чекали виборів, що, як ми знаємо, відклалися через воєнний стан.

Наприкінці року нам вдалося завершити процес приєднання ще п’яти сільрад до трьох ОТГ – Деснянської, Гончарівської та Михайло-Коцюбинської. Такі випадки для нас - показові, адже свідчать про те, що люди вірять і надихаються результатами роботи об’єднаних громад.

- Але водночас на карті області ми бачимо багато "білих плям"...

- Це громади, які поки що залишаються поза реформою. Які ще, можливо, не усвідомили її переваг, де працюють, у більшості, суб’єктивні фактори, які стримують прийняття рішень про об’єднання. Дуже прикро, що досі не реалізована ініціатива Ріпкинської громади, хоча ми вже кілька разів ініціювали ці процеси. Є в області місто-райцентр, яке так і не змогло ініціювати об’єднання навколо себе - це Бахмач. Новгород-Сіверська ОТГ - це теж приєднання до міста лише однієї громади, і дуже прикро, що сьогодні є певна протидія цим процесам з боку районної влади.

Нині у нас ще не повною мірою реалізовані ініціативи до об’єднання у Прилуцькому районі. Там є проблема, пов’язана зі створенням ОТГ навколо міста Прилуки. Ця громада внесена до нашого Перспективного плану формування тергромад області, але не затверджена, оскільки бере в кільце місто обласного значення. Це єдина "біла пляма" в документі. Ситуацію належить врегулювати, а План виправити.

Загалом необ’єднані громади займають 43% території області, де проживає 20% населення. Ці люди позбавлені можливості жити в нових умовах, і виправлення ситуації, робота з такими громадами - одне з головних завдань нашого Центру на 2019 рік. Тому що не вірити в реформу сьогодні не можна. Є об’єктивні результати, реалізовані в громадах інфраструктурні проекти, соціальні ініціативи...

- З чим пов’язане небажання окремих громад об'єднуватися?

- Один із "класиків" нашої реформи Юрій Ганущак говорить, що в цій реформі можна зайняти такі позиції: очолити, "посидіти в засаді" і протидіяти. Сьогодні навіть ті, що "сиділи в засаді", уже включилися в процес. Залишилися ті, що протидіють. З певних суб’єктивних причин. Хтось із сільських голів боїться, що його не переоберуть, хтось тримається за посаду з корупційних мотивів, зацікавлений недобросовісним землекористувачем... І тут, вважаю, мова має йти вже про персональну відповідальність керівників представницьких органів перед населенням за те, що своїми свідомими управлінськими рішеннями вони позбавляють людей можливості відчути переваги реформи і покращити якість життя.

 

Громади були готові

 

- Скільки державної субвенції на розвиток інфраструктури отримали торік наші ОТГ і чи встигли вони її використати?

- У 2018 році об’єднані громади Чернігівщини одержали 143 млн 272 тис. грн субвенції на розвиток інфраструктури. Використали ми її на 98%, - майже 140 млн грн.

- Непоганий показник освоєння коштів. А власні доходи ОТГ зростають?

- Всі 39 громад, які торік перебували на прямих міжбюджетних відносинах з державним бюджетом, є повноцінними і фінансово спроможними. Всі громади демонструють позитивну динаміку зростання надходжень до місцевих бюджетів і торік упоралися зі своїми фінансовими питаннями.

- Торішнє введення воєнного стану, зокрема й у Чернігівській області, відклало вибори у новостворених громадах. Як це вплине на їхнє фінансування у 2019 році, чи мають вони шанс отримати державну субвенцію на розвиток інфраструктури?

- П’ять наших новостворених громад та ті дві, де відбулося приєднання, потрапили в дуже скрутне становище. Тому що вони вже об’єднані  й відповідною постановою Кабміну визнані спроможними. І при прийнятті Закону про Держбюджет на 2019 рік для цих громад були передбачені відповідні суми міжбюджетних трансфертів: освітньої і медичної субвенції та базової дотації. Після введення воєнного стану перші вибори у новостворених ОТГ відклали, а передбачені для них кошти не внесли у розпис держбюджету. Не передали їх і в райони, які до виборів в ОТГ мають утримувати школи та лікарні.

Відтак, громади залишилися без коштів. У січні ми отримали звідти не один дзвінок про затримку з виплатою авансу шкільним учителям. Врешті-решт, січневу зарплату віддали, але ситуація все одно залишається складною на наступні місяці.

Оптимальне її вирішення - якнайшвидше призначення перших виборів у громадах і розподіл передбачених для них у держбюджеті коштів. До виборів їх можна передати в райони, а після - зберегти для ОТГ. Чи це відбудеться, ми не знаємо. Але якщо фінанси в громади не надійдуть, реформа в них загальмується на цілий рік. Настрої в людей не дуже хороші. Громади вже були готові до реалізації себе в новій якості, а сьогодні все це зупинилося. 

 

Економічні перспективи

 

- Зараз більшість коштів ОТГ вкладається в інфраструктуру. А чи вкладає хтось в економічний розвиток, який у майбутньому забезпечить громадам стабільний дохід?

- З цими ідеями поки що непросто. Колись голова однієї ОТГ казав мені так: "Я полатаю дірки, які накопичилися, а потім буду думати далі. Якщо у школі свистітиме вітер, а я запропоную вкладати кошти у щось інше, депутати мене не зрозуміють".

Але водночас Коропська ОТГ, наприклад, прийняла програми підтримки розвитку кооперативного руху, органічного виробництва, яке є особливістю цієї громади (на Коропщині є сертифіковані виробництва органічної сільгосппродукції, і громади зацікавлені як у підтримці цього бізнесу, так і у створенні кооперативів, які об’єднуватимуть людей саме економічною діяльністю). Це, до речі, результат одного з навчальних візитів керівників ОТГ до Тернопільської області, де вони вивчали практику роботи кооперативів, а також наших тематичних семінарів. 

У громадах розуміють, що для пожвавлення економічної активності на їхніх територіях потрібно або залучити інвестора, який створить робочі місця, або стимулювати людей до самозайнятості через кооперативний рух. У такому напрямку вони й рухаються.

У Вертіївській ОТГ, наприклад, власним коштом було створено великий ставок - вони хочуть, щоб до них на відпочинок приїжджали мешканці Ніжина. Водночас у голови є плани створити рибний кооператив. Тобто, члени громади скидаються коштами, зарибнюють цей ставок і починають на цьому заробляти. Той, хто хоче порибалити, платить за задоволення, а члени кооперативу отримують певний прибуток.

Навчаємо ми й працювати з інвестором. Хоча це штука непроста. Тому що треба бути готовим максимально сприяти великому бізнесу в отриманні підготовленої земельної ділянки, доступі до енергоносіїв та іншому. Але сьогодні в межах населених пунктів ОТГ вільних земель практично немає, а за межами вони лише торік отримали у власність землю сільськогосподарського призначення. Нещодавно громади завершили процес реєстрації цих земель і тепер можуть думати, як їх перетворити в інвестиційно привабливі ділянки. Це теж робота, але вона дуже забюрократизована. Тому що це землі сільгосппризначення і переоформляти їх дуже клопітно. А ще ж інвестора треба знайти, їздити на якісь форуми... Це - перспектива.

 

 

Новітній простір

 

- Чи реалізуються в об’єднаних громадах якісь цікаві, оригінальні проекти?

- Інфраструктурні кошти спрямовуються на відновлення доріг, освітлення, ремонти освітніх, дошкільних навчальних закладів. Одним із найяскравіших і комплексних проектів, який реалізується за кошти Державного фонду регіонального розвитку, на мою думку, є реновація приміщення школи в Корюківський ОТГ і перетворення старої типової будівлі на новий освітній простір. Це великий коштовний проект, який передбачає не лише заходи з енергоефективності, утеплення школи, створення нового зовнішнього екстер’єру, але й наповнення новим обладнанням (це буде другим етапом). Коли проект реалізується повністю, думаю, це варто буде показувати як приклад.

- Нещодавно у Центрі розвитку місцевого самоврядування проходив перший воркшоп із просторового планування. У зв’язку з цим цікаво почути прогноз: як швидко наші об’єднані громади стануть схожими на європейські села і містечка - будуть такими ж охайними, квітучими, яскравими?

- На останньому всеукраїнському форумі об’єднаних територіальних громад ще один "архітектор" реформи децентралізації Анатолій Ткачук озвучив прогноз, що згуртованою, децентралізованою, демократичною, конкурентоспроможною державою Україна стане до 2027 року. Тобто, потрібен ще один період стратегічного планування для того, щоб наша мрія стала реальністю. Якщо ж ми проаналізуємо зміни, які відбулися у громадах, створених із самого початку реформи, то побачимо, скільки всього за 3 роки вони встигли зробити. 

А подивіться на міста. Я пригадую один з візитів у Республіку Польщу 4 роки тому. Те, що тоді ми бачили там, є вже в наших містах і селах, які скористалися можливостями децентралізації. Звісно, ці зміни охопили не всі села, бо потрібен час, та й ресурсів, якими володіла Польща, у нас поки що немає. Але ми готуємось отримати таку ж підтримку, вчимося писати проекти, захищати їх перед європейськими донорами.

Що стосується просторового планування, то цей проект покликаний навчити громади змінювати свої населені пункти, робити їх комфортними для проживання, змінювати ландшафт і архітектуру, розуміти, як ефективно вкладати гроші в інфраструктуру. Тут ми, як завжди, намагаємося працювати з активними людьми, лідерами громад, тими, хто в силу своїх посад чи громадянської позиції вміє і хоче це робити. Для їх навчання в межах згаданого проекту запрошено архітекторів міжнародного рівня. На воркшопі вони показують, що таке просторове планування території, як це треба уявити, візуалізувати, а потім реалізувати.

- А скільки часу потрібно, щоб у громадах почали косити бур’яни та сіяти квіти?

- Я думаю, що громади вже більше навчилися робити. Один сільський голова нещодавно наводив приклад, як до них у відремонтований клуб на якесь зібрання прибули зокрема й голови райдержадміністрацій. І коли вони побачили той новітній простір сільського клубу, якість ремонту, обладнання, натхненних і зацікавлених людей, у яких очі горять, то зрозуміли, наскільки ця система відрізняється від тієї, у якій вони працюють. Ось нове, а ось те, що має рано чи пізно закінчитися. Адміністративно-командна вертикаль влади ще радянського зразка довела свою неспроможність. Місцеве самоврядування демонструє ініціативність і готовність до змін. Керівники громад і працівники рад ототожнюють себе зі своєю громадою. Це не паралельні речі, вони переживають за справу, хочуть внести свій вклад, і тому, вважаю, головне, що ми змінюємо зараз - це свідомість.

Підсумовуючи, хочу сказати, що ми ніколи не говоримо (я принаймні) про досягнення як виключно свої. Звичайно, ми працюємо, Програма "U-LEAD з Європою", Чернігівський Центр розвитку місцевого самоврядування надає консультативні, методологічні, експертні послуги. Але ми не робимо щось за громади. Без їхньої участі реалізація всіх цих завдань не є можливою. І тому я завжди підкреслюю: насамперед, це результат роботи громад, їхніх лідерів, депутатського корпусу, небайдужих людей. Там, де є взаєморозуміння, ефективний лідер, якісна команда спеціалістів у раді, діалог усередині громади, там є результати і досягнення.