Онлайн-медіа про схід України «Свої.city» півроку досліджувало, як в умовах повномасштабної війни релокація бізнесів і державних установ змінює малі громади України. Журналісти відвідали Київщину, Львівщину, Волинь, Хмельниччину та вивчили шість різних кейсів релокації - від малого ресторанного бізнесу й ферми до великого промислового підприємства та державної лікарні.

“Наша основна ціль - з'ясувати, як бізнес зі сходу України та прифронтових областей адаптується до нових місць. У фокусі були не тільки історії переїзду, а й те, що відбувається після нього: як знайти нове приміщення та працівників, чи варто перевозити все обладнання, як змінюються бізнес-моделі, які труднощі виникають у відносинах із місцевими громадами та що отримують міста й села, які приймають релокованих людей і установи”, - розповідає редакторка Свої Ольга Яцина.

Дослідження показало, що приймаючі громади розглядають релоковані підприємства не лише як нових платників податків. Це також робочі місця, замовлення для місцевих постачальників, нові мешканці та послуги, яких раніше могло не бути.

 

Досвід релокації бізнесу

 

 

Свої побували у Ірини та Олексія Гончарових, які після втрати пекарні на Луганщині відкрили у Бучі смарт-ресторан «Завертай». Новий бізнес не став копією старого - підприємці змінили концепцію під потреби нового міста. Запуск закладу коштував близько 70 тисяч доларів, приблизно 30% із яких були власними коштами, решту вдалося залучити через гранти та міжнародну підтримку.

 

 

На Волині команда побувала у фермера Сергія Свириденка, який вивіз із Донеччини 150 кіз, мінітрактор та частину обладнання. Але вже після переїзду з’ясувалося, що стару модель господарства неможливо зберегти. Через нестачу працівників Сергій відмовився від козівництва й переключився на вирощування свиней та м’ясну переробку.

 

 

Серед тих, хто переформатував виробництво, родина Бубнових з Маріуполя. До повномасштабної війни вони розвивали харчове виробництво: виготовляли овочеві салати, квашену й мариновану продукцію, овочі для супермаркетів, а з 2021 року — заморожені крем-супи. Після початку боїв «Азовська кухня» Бубнових і склади були знищені.

Новий бізнес родина почала будувати у Славутичі. Тут з’явилася «Нова кухня» — виробництво готових страв у реторт-пакетах, які не потребують холодильного зберігання. За одну зміну підприємство може виготовляти близько 3 тисяч порцій, у команді працюють 15 людей. Частину сировини закуповують у місцевих виробників, а сама Марія Бубнова долучилася до життя громади та стала одним із її амбасадорів для інших підприємців.

 

 

Інший масштаб релокації у виробництва SEM Ecopaсk. Підприємство з виробництва екологічного пакування переїхало з Дніпропетровщини на Львівщину. Разом із обладнанням переїхали ключові фахівці, які передали знання новій команді. Зараз у компанії працюють понад 400 людей. Після переїзду підприємство збільшило обсяги, модернізувало виробництво та змогло налагодити співпрацю з європейським ринком.

Для важкої промисловості можливість релокації виявилася значно складнішою.  Власник «Керамічних мас Донбасу» Віктор Левіт розповів, що після російських ударів завод Zeus Ceramica у Слов’янську був повністю зруйнований, а «Керамічні маси Донбасу» - більш ніж наполовину. Ще у 2022 році він зміг вивезти обладнання і облаштувати роботу цеху на Київщині. Бізнесмен оцінює потужності релокованого підприємства у 10% від колишнього виробництва. Zeus Ceramica відновити неможливо.

 

Досвід релокації медичного закладу

 

 

Окремою частиною дослідження став досвід Мирноградської центральної лікарні, яка через наближення фронту поступово вивезла з Донеччини найцінніше медичне обладнання та частину колективу.

Новим місцем роботи стали приміщення колишньої районної лікарні в Оринині на Хмельниччині, які кілька років не використовувалися. На ремонт головного корпусу витратили понад 20 млн грн. До відновлення долучилися благодійники, місцевий бізнес, аграрії, Мирноградська військова адміністрація, сама лікарня та жителі громади.

Якщо в Мирнограді у кращі роки в лікарні працювало близько 600 людей, то після релокації штат становить приблизно 130 працівників. Частина лікарів переїхала з Донеччини, а медсестер і молодший медичний персонал знайшли вже на новому місці. Заклад спеціалізується передусім на урології та хірургії, також працюють гінекологія й терапія. До лікарні приїжджають пацієнти з кількох областей, а для мешканців навколишніх сіл медична допомога стала значно ближчою — раніше за окремими послугами доводилося їхати за 50 кілометрів.

 

Що отримують громади

«Навіть одна людина запускає багато економічних процесів: користується доставкою, послугами, щось ремонтує. А якщо це підприємство, яке ще й наймає людей, це зменшує навантаження на службу зайнятості та місцевий бюджет. Економіка впливає на всі процеси життєдіяльності міста.

Славутич дуже радо приймає переселенців. Вони швидко інтегруються у громаду і беруть участь у різних заходах. Родина Бубнових - дуже активна: Марія входить до громадської ради при виконавчому комітеті та ради підприємців при міському голові», - говорить секретар Славутицької міської ради Наталя Гантімурова.

Релокація Мирноградської лікарні на Хмельниччину дала змогу людям отримувати медичну допомогу, не долаючи десятки кілометрів. А ще - сюди працевлаштувалися місцеві медики.

«Я радий тому, що мав можливість бути дотичним до того, щоб у цю будівлю, яка перетворювалася просто на руїну, повернулася медицина. Тут багато років працювала досить хороша лікарня. І ось сюди знову повернулася медицина.

Відновили будівлю, зробили гарний ремонт, створили прекрасні умови, яких не в кожній лікарні навколо знайдеш. Інше питання, що збереглася будівля, вдихнули нове життя в цю територію, у цю будівлю. Місцеві люди, які раніше певний час працювали в тій лікарні санітарками, медичними сестрами, молодшим медичним або обслуговувальним персоналом, теж повернулися сюди, знайшли тут роботу. Це теж важливо. Такі установи такого рівня одразу підвищують привабливість території, громади», - розповідає голова Староушицької ОТГ Анатолій Тимчук.