Нещодавно журналісти Київщини відвідали Пісківську об’єднану селищну громаду – це одна з двох в області, яка створена за два роки проведення децентралізації в державі. Організували поїздку фахівці регіонального відділення Асоціації міст України в рамках реалізації проекту «Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування (ПУЛЬС)» за підтримки USAID. Супроводжувала нас регіональний консультант з комунікацій Тетяна Ревенко.
Пісківка – це майже восьмитисячне селище, яке утворилося навколо залізничної станції Тетерів. Знаходиться за 80 км від Києва, на околиці Бородянського району (30 км до райцентру) і на межі з Житомирщиною. Поруч село Мигалки (1226 осіб населення) та маленький хутір Раска, де 86 жителів. Колись ці села були в одному колгоспі «Нове життя». Тож об’єднатися їм знову, як кажуть, на карті було написано. У квітні минув рік після виборів і самостійного життя у громаді.
Місцина дуже мальовнича: довкруги лісові масиви, річка Тетерів. Є залізниця, кілька потужних підприємств: найкраще в галузі ДП «Тетерівський держлісгосп», завод скловиробів, державне підприємство аквакультури з розведення рідкісних видів риб, менші підприємства – загалом майже півсотні. Все це дає дохід у бюджет, робочі місця, а ще – корисні зв’язки у вищих ешелонах влади для місцевого очільника.
Голова Пісківської селищної ради Анатолій Рудніченко (51 рік) зустрічає гостей «при параді»: в костюмі і краватці. Каже, одягнув спеціально для телекамер, бо зазвичай ходить простіше. Запрошує на каву в місцеве кафе. Водночас розповідає трохи і про себе. Все життя в робітничих професіях: електромеханіка, будівництво, менеджерська діяльність, був співзасновником будівельної компанії в білоруському Гомелі. Каже, що бізнес продав, коли у 2015 році його обрали селищним головою Пісківки.
Їдемо оглядати головні об’єкти інфраструктури у трьох селах об’єднаної громади. Дорогою Анатолій Миколайович коментує процес її створення: без пафосу, відверто, з певним сленгом і подробицями «не для преси», людям і подіям дає досить конкретні, часом різкі й категоричні оцінки. За цим відчувається вольовий характер, господарська жилка і управлінський досвід. Зізнається, що його тут звуть просто – «Перший».
Про головне – лідера
– Треба, щоб була особистість, харизматичний лідер, який це все пробиватиме і штовхатиме, тоді можна починати об’єднання. А якщо такої людини немає, то толку не буде, – заявляє Анатолій Миколайович і зізнається, що має команду однодумців, таких осіб десять. – Громаду ми створили, можна сказати, всупереч усім. Особливо обласній владі та районному начальству, які не хотіли відпускати такий бюджет – ми забезпечували майже 60% власних доходів району. Тому я з ними не радився. Був деякий спротив і з боку місцевого бізнесу. Попросив допомоги в народного депутата Ігоря Кононенка. Мали багато організаційних перепон, але торік у квітні ми пішли на вибори. Головним конкурентом була сільський голова з Мигалок – Лідія Корякіна. Я набрав 60% голосів. Хоча стосунки з нею не гладкі, домовилися про співпрацю і навіть підписали меморандум. Щоб не було «узурпації» влади, створили баланс: коли голова з одного села, то секретар з другого. Депутатів у селищній раді за законом має бути пропорційно кількості населення: усього 26 осіб, з яких 4 від Мигалок і один від Раски. Але виконком сформували порівну: по 13 з Мигалок і з Пісківки.
Ми зберегли всі робочі місця, заклади соціальної сфери, і жодного комунального підприємства на території ОТГ не закрили. Зараз маємо 47 штатних працівників. Населення, за неофіційними даними, в нас близько 10 тисяч осіб. З них 2,5 тисячі їздить на роботу в Київ, бо люди хочуть більше заробляти. При цьому в Тетерівському лісгоспі середня зарплата – 14 тис. грн, але на всіх роботи там немає.
Про бюджет
Аби забезпечити високий рівень сервісу у сфері надання адміністративних послуг, в галузях освіти, культури та спорту, заради чого створювали ОТГ, потрібно мати значні кошти. До об’єднання бюджет місцевих рад Пісківки та Мигалок сукупно становив 3,5 млн грн. За новими умовами розраховують в нинішньому році отримати у спільну казну 38,5 млн грн.
– Ми нічого не просимо у влади, просто хай усі заплатять податки, а ми їх чесно розподілимо і будемо розвиватися, – стверджує голова.
До кінця минулого року громада жила за окремими бюджетами сільських рад. Тільки з початку нинішнього стала суб’єктом прямих міжбюджетних відносин, отримує державну субвенцію (зарплата працівникам) на освіту – близько 10 млн грн та медицину – близько 5 млн грн. Також має надходження 60% ПДФО – бюджетоутворююча стаття доходів, інші місцеві податки. При цьому громада перебрала на себе управління закладами освіти, культури та спорту, створивши у селищній раді відповідні структурні підрозділи. Щодо соціального захисту, то поки що послуговуються районною службою.
Про медицину
– Медицина – це дуже важливо насамперед для людей, це їхня щоденна потреба, навіть важливіша, ніж дороги, – переконаний голова. – Тому першочергове завдання: відкрити власний медико-діагности (…) Повну версію читати ТУТ
23 December 2024
Завершення закупівельного 2024 року з...
Експерти Програми USAID DOBRE підготували розʼяснення на тему «Завершення закупівельного 2024 року з урахуванням...
23 December 2024
Децентралізація 2024: підсумки року
Децентралізація 2024: підсумки року
Чим запам’ятається 2024 рік учасникам процесу реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади?...
23 December 2024
«Агенції регіонального розвитку мають проявити...
Плани та пріоритети Міністерства розвитку громад та територій щодо діяльності агенцій регіонального розвитку (АРР),...
20 December 2024
Вакансія: Полісі Координатор/-ка (англ.)
Вакансія: Полісі Координатор/-ка (англ.)
Опис контексту SALAR International завершила свої поточні проєкти в Україні (DSP та PROSTO), які були...