На процеси децентралізації великі міста спершу поглянули зверхньо – мовляв, це проблеми містечкових і сільських громад. Виявилося, що така позиція дуже скоро їм "вийшла боком". З чим стикнулися великі міста в рамках децентралізації, і як проблему вирішити – з'ясовували журналісти сайту "24".

Буквально минулого тижня з'явилося рішення, що довкола Львова згідно з перспективним планом буде створено декілька добровільно об'єднаних громад. Вони отримають статус самостійних, з власним бюджетом і баченням подальшої долі своїх територій. Тих територій, завдяки яким мав би розвиватись і Львів. І культурна столиця опинилась чи то у "облозі", чи без перспектив росту. Далі подібна ситуація може спіткати не тільки Львів.

Як пояснив директор з науки та розвитку у Інститут громадянського суспільства Анатолій Ткачук, на початку процесу добровільного об'єднання громад міста обласного значення і особливо міста - обласні центри виключилися з нього.

Їм це було нецікаво. Вони вважали, що у них все є. Бюджетна децентралізація дала хороші гроші, ніякого впливу адміністрації на них немає, прокуратура здійснює загальний нагляд, тому вони "кум королю", і плювали з великого горба на ті процеси, – відзначив експерт.

Але поселення, які формуються навколо великих міст поясами, не тільки в Україні, а й в будь-якій країні світу, мають свою динаміку саме завдяки близькості до великого міста. І якщо велике місто самоусунулось від процесу, прилеглі громади вирішують перейти в такий самий правовий статус, як і велике місто, і завдяки близькості до великого міста – мати робочі місця, а завдяки людям, які проживатимуть там, і бюджетній системі – матимуть ресурс, щоб свої міста розвивати.

Тому навколо великих міст невеликі містечка чи селища ставали активними каталізаторами об’єднаних громад, які відтісняють велике місто від решти території регіону. І коли цей процес став доконаним фактом, раптом ті міста спохватилися: ми відрізані, нам немає куди розвиватись, немає де розміщувати бізнес, сміттєпереробку тощо. Тому це питання зараз стало трендом дискусій, які каталізував Львів,
– пояснив Анатолій Ткачук.

Децентралізація в роздріб

Створення об’єднаних громад по своїй суті – це добре. Бо громади стають незалежними і фінансово спроможними. Але є особливості, акцентував народний депутат Любомир Зубач.

Є методика формування об’єднаних громад, яка говорить, що першочергово об’єднані громади мають формуватися навколо міст обласного значення, потім – навколо райцентрів, а далі вже – навіть просто сільські громади. Логіка в тому, що об’єднані громади мають формуватися навколо певного центру тяжіння, який є певним елементом росту, – уточнив нардеп.

Він наголосив – найбільшим містом Львівської області є Львів. І він потребує певного просторового розвитку, що мало би бути передбачено перспективним планом. Натомість у перспективному плані, який прийняла ЛОДА, навпаки: місто Львів лишається в своїх межах,а селища, що у приміській зоні, об’єднуються між собою, і центрами тих об’єднаних громад стають населені пункти як, наприклад, Зубра. Всі розуміють, що це село перебуває фактично в складі міста Львова. Але за перспективним планом тепер центром для Зубри буде не місто Львів, а Пустомити. Або Рясна-Руська – для них так само центром буде не місто Львів, а Івано-Франкове.

Це не відповідає здоровому глузду. Тому що мешканці тих сіл у Львові працюють, лікуються, навчаються. А обласна рада їм центром визначила не Львів. Фактично для тих мешканців створюються зайві проблеми. Суть місцевого самоврядування – у наданні якісних послуг: освітніх, медичних тощо. Чи мешканцям сільської зони Львова кращі послуги надаватиме Львів, чи Пустомити і Івано-Франкове, як приклад?
– задав риторичне питання Зубач.

Виходить, що децентралізація обмежує розвиток Львова. З іншого боку, ми знаємо, що об'єднання громад декларується як добровільне. Це так. Але в законі так само передбачено, що затверджується так званий перспективний план – це бачення держави, яким чином ці об'єднання мають виглядати.

Якщо об'єднання не відповідає перспективному плану, тоді на це об'єднання не надається фінансова державна підтримка, і ця громада не визнається спроможною. Тому перспективний план є формою державного контролю за правильністю формування цих планів: вони сформовані не з точки зору закону і здорового глузду, а під впливом бачення певних олігархічних сил, які хочуть на кордонах міста Львова створити великі сільські громади, взяти їх під контроль через мажоритарні вибори, і таким чином намагатися впливати і шантажувати місто Львів, – наголосив Зубач.

Договір чи закон

У "Самопомочі" запропонували зміни до законопроекту 4772  про добровільне приєднання громад, ввівши таке поняття як "агломерація".

До законопроекту 4772 я особисто подав поправки, які і передбачають формування таких агломерацій. Як на мене – це хороша можливість започаткувати цей процес. Тому що це буде вигідно як для сіл з приміської зони, так і для великого міста, – відзначив Любомир Зубач.

За його словами, правками до законопроекту передбачається, що села, які увійдуть у агломерацію, не втрачатимуть свого самоврядного статусу. Тобто, якщо зараз формується об’єднана сільська громада, то лишається один центр, де є староста, а інші населені пункти розчиняються – не лишається ні ради, ні бюджету. В рамках агломерації вони збережуть свій бюджет, причому він формуватиметься на тих засадах, що мають і міста обласного значення. І передбачається, що вони продовжать виконувати свої обов'язки до наступних чергових виборів. Бо зараз, коли формується нова громада, то фактично одразу проводяться вибори. За словами Зубача це абсурд: коли велике місто приєднає одне чи два села – треба одразу йти на вибори, і цю прогалину в законодавстві виправляють.

Анатолій Ткачук акцентував, що проблема насправді стосується співробітництва громад. І сьогодні закон про співробітництво громад дозволяє вирішувати ці проблеми, щоби місто і об’єднані громади-супутники могли між собою домовитись, укласти угоду, навіть передбачено створення спільних органів управління.

Але оскільки мало хто читає діюче законодавство і вивчає, що таке агломерація, тому і з'явилися ці поправки до законопроекту 4772. За ними вводиться поняття агломерації – коли навколо міст-обласних центрів ті громади, які навколо, заключають договір з радою облцентру, і разом щось роблять, але ці малі міста не розпускаються. Це така радянська "матрьошка", яка існувала і досі існує в природних міських агломераціях.  Але вона не розв’язує проблему Львова, – відзначив експерт.

Вихід може бути у договороздатності, впевнений Анатолій Ткачук. Керівництво облцентру (наприклад, мер Львова Андрій Садовий) мало би ініціювати неформальні консультації з навколишніми територіальними громадами. І в рамках закону про співробітництво територіальних громад можна вийти, умовно, на раду великого Львова. Є така практика у світі, особливо стосовно великих міст-центрів. Підписуються взаємні зобов’язання – яким чином співживуть і співпрацюють суб’єкти, що межують в плані розподілу податків, планування території, розміщення великих об'єктів, гіпермаркетів чи виробництв, каналізації, транзитних доріг, сміттєпроводів. В рамках договороспроможності можна вирішити всі питання.

Якщо ж з договороздатністю сутужно, є інший варіант: приймають закон, за яким "заганяють" в одне об'єднання обов’язковим порядком. Є така практика, наприклад, у Франції. Є Париж, 100 квадратних кілометрів, оточений окружною дорогою. Навколо нього – 123 комуни, які "загнані" законом в агломерацію великого Парижа, – відзначив Ткачук.

Більше новин на тему агломерації є ТУТ 

Фото: dialog.lviv.ua