Є реальні можливості, аби Дунаєвецька селищна об’єднана територіальна громада стала заможною і самодостатньою. Тут є конкретні напрацювання щодо покращення інфраструктури сіл та життя мешканців громади. Про те, що зроблено вже сьогодні і що у планах, ведемо розмову з головою громади Антоном Камінським. 

— Антоне Петровичу, які ж першочергові завдання ви ставите перед собою?

Ми маємо рухатися вперед, беручи за взірець сусідні держави. Ту ж саму Польщу. Ніхто не каже, що цей шлях буде легкий і вкладеться у короткий проміжок часу. Та за півроку нами зроблено чимало. До складу нашої громади входить 18 населених пунктів, де проживає майже 11,5 тисячі людей. Найболючіше питання сьогодні — нестача питної води. Криниці висихають, водогони потребують капітального ремонту. Цього року нам виділено з обласного бюджету 1 мільйон 938 тисяч гривень на будівництво осушувальних споруд у селі Лошківці. Там тече річка, і коли повінь, то підтоплюються городи, льохи, подвір’я. Тож зараз ведуться роботи з відведення води та будується міст. 

У селище Дунаївці вода постачається з села Лошківці. І знову ж таки взялися за ремонт водогонів. На сесії ми прийняли рішення, зробили проект, щоб налагодити систему водопостачання. Ще будуємо водопровід  в селищі Дунаївці по вулицях Гагаріна, Жукова і частково Щорса.

 — Для будівництва та реконструкції водогонів потрібні чималі кошти. Чи є підтримка від держави?

— Звичайно. З державного бюджету нам виділили 8,5 мільйона гривень на розвиток інфраструктури. Звісно, щоб прокладати нові водогони чи ремонтувати старі, треба мати техніку. Комунальне підприємство ми вже створили, у планах — закупівля екскаватора, грейдера, бульдозера, сміттєвоза. Відтак зможемо своїми силами і водогони прокладати, чистити та ремонтувати дороги, вивозити сміття.

Решта коштів піде на освітлення вулиць та на благоустрій. До речі, на центральних вулицях у кожному селі ми зробили нове освітлення. Також оновили освітлення в селищі Дунаївці по вулицях Лесі Українки, Чорновола та Кірова. У більшу половину сіл завезли та позасипали щебенем дороги. На Томашівку і Підлісний Мукарів у нас готовий проект капітального ремонту доріг. Також комунальним підприємством уже виготовлено дві автобусні зупинки, які найближчим часом будуть встановлені в населених пунктах громади.

— Антоне Петровичу, а які напрацювання у соціальній сфері?

— В усіх школах та дитячих садочках ідуть ремонти повним ходом. Закупили 3,5 тонни фарби, вапно. До навчального року всі роботи завершимо вчасно. У громаді 955 дітей, більша половина з яких — у школах та дитячих садочках харчуються безкоштовно. Батьки за садочок платять 60 гривень в місяць. У дошкільні заклади закупили холодильники, морозильні камери, електроплити, пральні машини, миючі засоби.

Також з місцевого бюджету виділили 199 тисяч гривень на оздоровлення дітей. Вони відпочивають на морі в Одеській області та у Маліївцях в оздоровчому таборі «Подільські джерела». Приміщення табору ми повністю підготували, для чого виділили 100 тисяч гривень. 

Майже 200 тисяч гривень виплачено людям матеріальної допомоги на лікування. Більша частина цієї суми — це допомога на оздоровлення пораненим бійцям АТО. 

У селах, де є будинки  культури, проводимо свята, тож прагнемо ці приміщення теж довести до ладу. До речі, за сприяння народного депутата України Олександра Гереги у Будинку культури села Міцівці повністю перекрили дах, у   планах — ремонт спортивного залу.

Не забуваємо і про цвинтарі. Їх ми розчистили, повирубували сухостої, поставили сміттєві баки. Сміття вивозиться з більшості половини сіл, що увійшли до громади. У населених пунктах є працівники від нашого комунального господарства, так би мовити, права рука старости, які впорядковують територію біля приміщення сільської ради, медпунктів, навчальних закладів, кладовищ, під’їзних доріг до сіл. 

— З усього видно, що ваша громада має хорошу перспективу… 

— Без сумніву. У нас 26 тисяч гектарів землі, тож загальний бюджет наш складає 40 мільйонів гривень. Маємо інвестора,  який будує завод по переробці сої «Протеїн-Інвест», а це 300 нових робочих місць і надходження до місцевого бюджету. Є потужні агрохолдинги «Мрія» і «Кернел», які виплачують людям за паї і надають спонсорську допомогу громаді.

Я розумію, що розвиток рідного краю покладено на плечі місцевих громад. Тож відчуваю відповідальність за свою громаду, бо ж усі ми хочемо жити і працювати у процвітаючій країні, де панує мир і спокій, де кожен дорослий громадянин повинен мати роботу, яка приносила б  йому задоволення і достаток в сім’ю.