Сотні тисяч внутрішньо переміщених людей знайшли прихисток в територіальних громадах України. Тепер потрібні сталі рішення: житло, робота, школи й медичні послуги, транспорт та інфраструктура. Водночас громади мають відновлювати пошкоджені будинки, підтримувати місцеву економіку й працювати з новими потребами мешканців.

Тому житлова політика стосується не тільки будівництва чи ремонту. Від неї залежать повернення українців, інтеграція переселенців, розвиток місцевої економіки та спроможність громад планувати майбутнє. Як перетворити державні пріоритети на такі рішення для людей і громад, обговорювали на першій щорічній житловій конференції України «Відбудова житла, відродження громад: масштабування житлових рішень для відновлення та розвитку України».

Конференцію організували Міністерство у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України та Група Світового банку.

 

Стратегія має давати практичний результат

Відкриваючи конференцію, Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук наголосив, що житлова політика має відповідати потребам людей і бути забезпеченою ресурсами.

«Нам не потрібні десятки стратегій, які не змінюють життя громадян. Нам не потрібні програми, участь у яких декларується, але фактично залишається недоступною. Нам потрібні прості, зрозумілі та фінансово забезпечені механізми», - сказав Руслан Стефанчук.

Він говорив про потреби військовослужбовців та їхніх родин, учителів і лікарів, внутрішньо переміщених людей, ветеранів, родин, які втратили житло, та молодих українців. Для розв’язання цих завдань потрібна спільна робота парламенту, Уряду, органів місцевого самоврядування, фінансових установ, будівельного сектору й міжнародних партнерів.

Міністр у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України Віталій Безгін наголосив, що житлова стратегія до 2033 року, яку планують ухвалити до кінця року, має бути підкріплена практичними рішеннями. Він додав, що парламент і Уряд мають ухвалити необхідні рішення, а місцеве самоврядування - реалізовувати їх на місцях за належної ресурсної підтримки.

Заступниця Міністра у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб Наталія Козловська наголосила, що житлове питання пов’язане з економічним розвитком, робочими місцями, доступом до освіти й медицини та можливістю людей будувати майбутнє в Україні. Держава вже має досвід компенсацій за пошкоджене житло, житлових сертифікатів і тимчасового розміщення. Наступне завдання - перейти від окремих програм до цілісної політики та її практичного втілення.

За словами Наталії Козловської, закон про основні засади житлової політики вже ухвалено, а державну стратегію розробляли за участю понад 50 національних і міжнародних партнерів. Для реалізації її пріоритетів потрібні реалістичне планування, узгоджені дії держави й громад та стабільне фінансування.

Посолка Європейського Союзу в Україні Катаріна Матернова наголосила, що за реформами й інвестиціями стоять українські родини. Вона говорила про доступне та соціальне житло для ВПО й ветеранів, а також про необхідність законодавчих змін. За її словами, ЄС уже інвестував близько мільярда євро в житловий сектор України, ще понад 370 мільйонів євро підтримки заплановано.

Катаріна Матернова також розповіла про проєкт соціального житла за участю Європейського інвестиційного банку загальним обсягом 100 мільйонів євро: 50 мільйонів грантових коштів і 50 мільйонів позики.

Посол Австрії в Україні Роберт Мартін Мюллер поділився досвідом розвитку соціального й доступного житла в Австрії. За його словами, в країні працюють близько 200 житлових асоціацій, частина з яких виросла з кооперативного руху. Вони надають житло за принципом відшкодування витрат і реінвестують кошти в будівництво.

Австрійську модель неможливо механічно перенести в Україну, зауважив Роберт Мартін Мюллер, але варто вивчити її окремі засади: чіткі правила, залучення приватних інвестицій, аудит, якість будівництва та енергоефективність.

У відеозверненні регіональний директор Світового банку у справах країн Східної Європи Боб Сом закликав учасників зосередитися на терміновості, масштабі потреб і партнерстві. Він наголосив, що люди не можуть чекати, а житлове відновлення пов’язане зі створенням робочих місць і розвитком ринків.

 

Житло, демографія та економіка

Перший заступник Голови Верховної Ради України Олександр Корнієнко окреслив кілька пов’язаних напрямів житлової реформи: законодавчі правила для соціального житла, доступніші фінансові інструменти, управління житловим фондом і розвиток інфраструктури, особливо в сільській місцевості.

За його словами, понад мільйон родин позбавлені житла. Водночас фінансування житлових рішень залишається складним: кредити дорогі, а розвиток іпотеки потребує ширшого ринку капіталу, страхових механізмів і довіри людей до фінансових інструментів. Досвід програми «єОселя», зазначив Олександр Корнієнко, показав, що українці готові вкладати в житло, якщо мають прийнятні умови.

Він також наголосив на ролі ОСББ у збереженні та управлінні житловими будинками. Під час енергетичних і безпекових викликів об’єднання співвласників беруть на себе значну відповідальність, тому важливо підтримувати самоорганізацію мешканців і продовжувати національні та місцеві програми енергоефективності.

Для сільських громад житлові рішення пов’язані з дорогами, освітленням, водопостачанням і водовідведенням. Люди можуть мати власне житло, але без базової інфраструктури громадам складно втримувати мешканців і розвиватися.

«Ми маємо будувати житло не тому, що ми маємо його будувати і індустрія має заробляти, а тому, що хочемо виправити демографічну ситуацію, зробити Україну країною, яка більш інтенсивно розвиває свою економіку», - сказав Олександр Корнієнко.

Він також наголосив на принципі участі місцевого самоврядування у виробленні рішень: «Нічого про місцеве самоврядування без місцевого самоврядування».

 

Комплексне відновлення громад

Заступник Міністра з відновлення інфраструктури та транспорту України Сергій Деркач наголосив, що житло потрібно планувати разом із транспортом, комунальними мережами, соціальною інфраструктурою та робочими місцями.

«Наше завдання - відновити повноцінну життєдіяльність людей, а не просто відновити житло», - сказав Сергій Деркач.

Перед будівництвом конкретного будинку чи житлового масиву, за його словами, потрібно оцінити, скільки людей там житиме, які робочі місця є або будуть створені, чи вистачить води, тепла й електроенергії, які потрібні школи, дитсадки та транспорт.

Як приклади комплексного відновлення Сергій Деркач навів Бородянку, Ягідне та Посад-Покровське. У Бородянці житлові проєкти поєднують із відновленням доріг і мереж, шкіл та дитсадків, а також із поліпшенням транспортного сполучення. У Посад-Покровському на Херсонщині разом із житлом будують електромережі й комунальну інфраструктуру.

Відновлення має враховувати безпекові ризики. Потрібно передбачати захист критичної інфраструктури й альтернативне живлення для систем водопостачання та теплопостачання. Для координації проєктів використовується система DREAM, яка допомагає забезпечувати їхню прозорість і визначати пріоритетність. Водночас у кожному регіоні має бути зрозуміло, хто відповідає за конкретні проєкти та як вони відповідають потребам громади.

Серед джерел фінансування Сергій Деркач назвав державний бюджет, гранти, кредитні кошти та публічно-приватне партнерство. Для залучення приватних інвестицій потрібні підготовлені проєкти й зрозумілі правила.

 

Житло для ВПО: дані й довгострокові рішення

Віталій Безгін наголосив, що житлова підтримка ВПО має бути пов’язана з можливістю працювати, навчати дітей та отримувати послуги. Потреби людей різняться: частина переселенців може самостійно забезпечити себе житлом, іншим, зокрема людям старшого віку та соціально вразливим групам, потрібна постійна підтримка.

«Коли ми покладаємо додаткове повноваження на громаду у цій сфері, ми зобов’язані забезпечити його відповідним фінансовим ресурсом», - сказав Міністр.

Для планування рішень Віталій Безгін запропонував інвентаризувати наявний житловий фонд. Зокрема, громади порушують питання використання для потреб ВПО будівель, що залишаються порожніми після оптимізації освітньої мережі. Міністерство підтримує цей підхід, адже без визначення подальшого призначення приміщення можуть занепасти.

Ще один напрям, про який говорив Міністр, - створення реєстру житла для внутрішньо переміщених осіб. За його словами, відповідні рішення мають з’явитися у 2027 році. Перехід від тимчасового розміщення до довгострокових рішень потребує системних даних про людей, їхні потреби та наявне житло.

Провідна спеціалістка з питань міського розвитку Світового банку Еллен Гамільтон також наголосила на важливості даних і різних способів збільшити пропозицію житла.

«Немає держави, яка б могла субсидіювати всіх. Треба зробити систему ефективнішою, щоб якомога більше людей могли забезпечити себе житлом», - сказала Еллен Гамільтон.

Серед можливих рішень вона назвала оренду наявного житла, ремонт пошкоджених будинків, відновлення придатних будівель, інвестиції та нове будівництво. Оренда й невеликі ремонти можуть дати результат швидше, ніж зведення нового житла, а відновлення будинків дає людям змогу повернутися додому. Еллен Гамільтон також звернула увагу на економічний внесок житлового сектору та його роль у створенні робочих місць.

 

Соціальне житло: законодавство, фінансування та управління

Наталія Козловська розповіла про експериментальний проєкт із формування муніципального житлового фонду для соціальної оренди, який Міністерство реалізує за підтримки Європейського інвестиційного банку. Проєкт має допомогти перевірити фінансові й управлінські механізми соціального житла в українських умовах.

За словами Наталії Козловської, Міністерство готує законопроєкт про соціальне житло й перебуває на завершальному етапі формування пропозицій. Для запуску системи необхідно визначити моделі управління, джерела фінансування та розподіл відповідальності.

Голова регіонального представництва Європейського інвестиційного банку у країнах Східної Європи Крістіна Мікулова поділилася прикладами Австрії, Нідерландів і Данії. Вона розповіла про неприбуткових операторів житла, громадський контроль, фінансування, утримання й модернізацію житлового фонду.

«Вибір належить Україні й українському народові. Ми можемо підтримати правовий процес і процес розроблення. Розроблення системи має відбуватися паралельно із залученням інвестицій», - зазначила Крістіна Мікулова.

Пілотні проєкти за участю Житомира, Кременчука, Кропивницького та Миколаєва мають перевірити, хто може управляти соціальним житлом, як фінансувати ремонт і утримання будинків та як узгодити плату за проживання з витратами на управління. Такі програми мають враховувати потреби молоді, ветеранів, людей з інвалідністю, багатодітних сімей та інших груп.

 

Ресурси громад і підготовка проєктів

Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан назвав основні перешкоди для громад: масштаби житлових потреб перевищують їхні можливості, місцевим бюджетам бракує ресурсів, проєкти не завжди підготовлені до фінансування, а моделі управління соціальним житлом і розподіл повноважень потребують чіткого визначення.

Він звернув увагу, що після появи фінансування може з’ясуватися, що бракує проєктної документації, не проведена інвентаризація об’єкта або не визначені межі земельної ділянки. Тому громадам потрібна підтримка в підготовці документації та фінансових моделей. Асоціація міст України разом із партнерами працює над фондом малих проєктів, який має допомагати громадам готувати такі документи.

Олександр Слобожан навів приклади фінансування, у якому поєднуються місцеві ресурси, кошти обласного рівня та приватних інвесторів, зокрема місцеві револьверні фонди у Вінницькій області.

Окремо він порушив питання реверсної дотації. За його словами, у проєкті бюджету йдеться про 218 громад, з яких 152 є сільськими або селищними. Олександр Слобожан вважає, що залишення цих коштів на місцях могло б допомогти громадам фінансувати житлові програми та супровідну інфраструктуру. Це позиція Асоціації міст України щодо бюджетної політики.

Як приклад співпраці державних, регіональних і місцевих органів влади, бізнесу та переселенців Олександр Слобожан навів проєкт кварталу для маріупольців у Білій Церкві. До нього долучилися Київська й Донецька обласні військові адміністрації, місцева влада, бізнес і самі маріупольці. Проєкт передбачає житло для 1300 людей.

Олександр Слобожан також наголосив на необхідності чітких правил використання комунального майна. Зокрема, будівлі, які громади залучають для житлових потреб, мають використовуватися за цільовим призначенням і залишатися у власності громади.

Підсумовуючи дискусію, Наталія Козловська наголосила, що нові повноваження громад мають супроводжуватися належними ресурсами, інструментами підтримки й постійним діалогом з державою. Житлова політика має враховувати досвід громад, їхні фінансові, кадрові та організаційні можливості, а також доступ людей до роботи, освіти, медицини й транспорту.

З дискусії випливає спільне завдання для держави й громад: перевести житлову політику від окремих програм до системи, у якій зрозуміло, хто відповідає за рішення, звідки надходять кошти, як використовують наявний житловий фонд і хто управляє створеним житлом. Для цього потрібні достовірні дані про потреби людей і можливості громад, підготовлені проєкти та поєднання державного, місцевого, міжнародного й приватного фінансування.

На місцевому рівні житлові рішення мають плануватися разом із робочими місцями, транспортом, школами, медичними та комунальними послугами. А повноваження громад - відповідати їхнім ресурсам і спроможності. Практичний результат житлової політики вимірюватиметься тим, чи отримують люди гідне житло, чи можуть працювати, користуватися необхідними послугами й будувати майбутнє у своїй громаді.