Українські громади працюють у дуже різних умовах. Для одних першочерговими залишаються безпека, відновлення житла та критичної інфраструктури. Для інших – доступність послуг, розвиток місцевої економіки, водна безпека, збереження природних ресурсів або подолання територіальної ізольованості.

Саме ці відмінності має враховувати новий підхід до державної регіональної політики, побудований на функціональних типах територій.

Уряд визначив функціональні типи територій та відповідні пріоритети їх розвитку, внісши зміни до Державної стратегії регіонального розвитку. Йдеться про перехід від однакового набору рішень для всіх громад до політики, яка враховує умови, виклики та потенціал конкретних територій. Ухвалені зміни також пов'язані з виконанням зобов'язань України за результатами скринінгу законодавства з ЄС у межах переговорного Розділу 22 «Регіональна політика та координація структурних інструментів».

Як пояснюють в Мінрегіоні, функціональна типологізація має стати інструментом для ухвалення рішень щодо розвитку та фінансування громад: спочатку визначаються особливості території, далі - її ключові виклики та потреби, на цій основі – пріоритети розвитку, а вже відповідно до них мають спрямовуватися програми, проєкти та публічні інвестиції.

 

 

Чотири основні типи, але значно більше територіальних особливостей

Система передбачає чотири основні функціональні типи: території відновлення, території з особливими умовами для розвитку, регіональні полюси зростання та території сталого розвитку. Водночас одна громада може одночасно відповідати ознакам кількох функціональних типів.

Саме тому типологізація дозволяє побачити значно детальнішу картину, ніж простий поділ громад на кілька груп.

 

 

Території відновлення: безпека, відбудова та реінтеграція

До територій відновлення віднесено 215 громад із населенням близько 5,2 млн осіб. Для них визначено три великі блоки пріоритетів.

Перший - безпечне середовище: розмінування, цивільний захист, укриття та захист критичної інфраструктури.

Другий - відновлення житлової, соціальної та критичної інфраструктури, економічної та інвестиційної активності, підтримка підприємництва і логістики.

Третій - реінтеграція, що охоплює відновлення спроможності публічної влади, доступності послуг, правопорядку та соціальної згуртованості.

 

 

Території з особливими умовами розвитку: різні виклики - різні рішення

Найбільш розгалуженою є група територій з особливими умовами для розвитку. Вона охоплює громади, для яких характерні різні соціально-економічні, природні, демографічні або структурні обмеження.

Серед них - території з низьким рівнем соціально-економічного розвитку, території техногенних катастроф, справедливої трансформації, сільські та природоохоронні території, а також території з природними обмеженнями для розвитку - гірські, степові та заліснені.

 

 

Для 208 громад із низьким рівнем соціально-економічного розвитку, де проживають близько 2,4 млн осіб, серед пріоритетів – активізація економічного розвитку, доступність якісних послуг, розвиток транспортної, інженерної та цифрової інфраструктури, а також людського капіталу і спроможності громад.

 

 

 

Окремі підходи визначені для 119 громад територій техногенних катастроф, де проживають близько 4,5 млн осіб. Тут увага зосереджується на довгостроковому управлінні ризиками, екологічній реабілітації територій, безпечних умовах проживання та соціальному, медичному і психологічному захисті населення.

 

 

 

Для 28 громад територій справедливої трансформації пріоритетами є диверсифікація економіки та розвиток нових конкурентоспроможних галузей, екологічна реабілітація і декарбонізація, модернізація інфраструктури та ревіталізація промислових територій.

 

 

Сільські та природоохоронні території

До сільських віднесено 232 громади із населенням близько 1,6 млн осіб. Для них серед ключових завдань – розвиток конкурентоспроможної сільської економіки, кооперації, фермерства та локального підприємництва, доступність якісних публічних послуг, розвиток інженерної, транспортної і комунальної інфраструктури та збереження людського капіталу.

 

 

Ще 60 громад із населенням близько 3,6 млн осіб віднесено до природоохоронних територій. Тут розвиток має поєднуватися зі збереженням та відновленням природних екосистем, підтримкою екологічно сумісних видів економічної діяльності та врахуванням природоохоронних обмежень.

 

 

Гірські, заліснені та степові: природні умови теж визначають політику розвитку

Окремі пріоритети встановлено для територій, розвиток яких значною мірою залежить від природних та географічних умов.

Для 85 гірських громад, де проживають близько 1,5 млн осіб, йдеться про розвиток спеціалізованої економіки – туризму, крафтового виробництва, органічного сільського господарства та використання локальних ресурсів. Водночас важливими залишаються подолання територіальної ізольованості, збереження екосистем Карпат, людського потенціалу, культурної спадщини та локальної ідентичності.

 

 

Для 101 залісненої громади пріоритетами визначено стале управління лісовими ресурсами, збереження біорізноманіття, раціональне використання лісових ресурсів, розвиток глибокої переробки та біоекономіки, екотуризму і рекреації.

 

 

Для 199 степових громад, де проживають близько 1,6 млн осіб, одним із центральних питань стає водна безпека та адаптація до зростаючого дефіциту водних ресурсів. Серед інших пріоритетів – збереження і відновлення степових екосистем, адаптація аграрного виробництва до зміни клімату, розвиток відновлюваної енергетики, переробки та нових видів економічної діяльності.

 

 

Навіщо ця типологія громадам

Практичне значення функціональних типів території полягає в тому, що особливості території мають бути пов'язані з конкретними рішеннями державної політики.

Підхід на основі функціональних типів територій планують інтегрувати у стратегічне планування, програми розвитку та відновлення, а також систему публічних інвестицій. Таким чином, типологія має стати орієнтиром при визначенні того, які проблеми конкретної території потребують першочергового реагування, які проєкти варто підтримувати та які інструменти державної політики застосовувати.

Водночас важливо, що типи можуть перетинатися. Наприклад, громада може мати характеристики сільської та гірської території або одночасно належати до територій відновлення й мати інші особливі умови розвитку. Тому функціональна типологія фактично дає можливість дивитися на громаду не через одну формальну ознаку, а через сукупність її реальних умов та потреб.