Нове Міністерство у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб визначило стратегічні пріоритети. Дослідження Центру розвитку інновацій показує, наскільки українські громади готові до їх реалізації.

У липні в Україні створили Міністерство у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб. Нині триває його інституційне формування. Поява нового органу державної влади означає не лише зміну структури уряду, а й перегляд підходів до регіональної політики розвитку територій.

Представляючи нове міністерство, Віталій Безгін окреслив кілька стратегічних напрямів його роботи:

• перехід до політики згуртованості Європейського Союзу,
• розвиток міжнародного партнерства,
• розбудову багаторівневого врядування,
• підтримку внутрішньо переміщених осіб,
• формування безпечного та безбар’єрного життєвого простору,
• створення умов для повернення українців з-за кордону.

Усі ці напрями мають спільну передумову – спроможні громади. Але наскільки вони готові працювати в окресленій системі координат?

Відповідь частково дає дослідження Центру розвитку інновацій щодо спроможності громад у сфері міжнародної співпраці та європейської інтеграції. Дослідження показує, у яких напрямах уже сформовано основу для реалізації регіональної політики, а де необхідні системні рішення.

Політика згуртованості ЄС: чи готові громади до нових правил гри?

Пріоритетом нового міністерства визначено перехід до політики згуртованості Європейського Союзу. Для громад це означає не просто доступ до нових джерел фінансування, а роботу за новими правилами, конкуренцію за ресурси, реалізацію партнерських проєктів, участь у міжнародних консорціумах і високі вимоги до інституційної спроможності.

Дослідники Центру розвитку інновацій з’ясували, що рівень готовності громад до міжнародної співпраці суттєво різниться. Лише 52,2% громад мають партнерства з муніципалітетами країн ЄС. При цьому серед міських громад такі партнерства мають 77,4%, серед селищних – 39,1%, а серед сільських – лише 26,1%. Водночас понад 80% громад уже співпрацюють між собою всередині країни. Це означає, що горизонтальні зв’язки всередині України вже сформувалися, тоді як інтеграція до європейського муніципального простору залишається нерівномірною. Такий розрив може стати одним із головних викликів під час переходу до політики згуртованості ЄС.

Міжнародне партнерство: від гуманітарної допомоги до спільного розвитку

Ще один пріоритет нового міністерства – розвиток міжнародного партнерства. У цьому аспекті дослідження фіксує важливу трансформацію, яка ще не завершилася. За роки повномасштабної війни громади набули значного досвіду взаємодії з міжнародними донорами. Насамперед це стосується гуманітарної допомоги. 69,6% громад отримували підтримку для подолання наслідків війни.

Натомість міжнародна співпраця значно рідше впливала на довгостроковий розвиток. Підвищення прозорості та залучення громадян відзначили лише 24,7% громад, розвиток місцевого підприємництва – 13,3%, упровадження цифрових рішень – 8,2%, гармонізацію місцевих політик із європейськими стандартами – 6,6%, а зростання доходів місцевої економіки – лише 2,8%.

Ці цифри свідчать, що міжнародна допомога поки що значно більше працює на подолання наслідків війни, ніж на формування економічної стійкості громад. Тому одним із важливих завдань нового міністерства має стати зміщення акценту від кризового реагування до розвитку.

Багаторівневе врядування починається з людей

Розбудова багаторівневого врядування неможлива без професійних команд на місцях. Саме кадровий потенціал дослідження визначає серед ключових викликів. Лише 35,8% громад мають окремі структурні підрозділи, що займаються підготовкою та управлінням проєктами. У більшості громад ці функції виконують один-два працівники або вони поєднуються з іншими посадовими обов’язками. Майже 10% громад взагалі не мають фахівців, відповідальних за міжнародну діяльність.

Не менш показовими є результати щодо професійного розвитку. 38% громад повідомили, що їхні працівники ніколи не брали участі в міжнародних навчаннях чи стажуваннях, а понад половина назвала мовний бар’єр однією з головних перешкод для міжнародної співпраці.

У цих умовах посилення багаторівневого врядування потребує не лише змін у нормативній базі, а й системних інвестицій у розвиток людського капіталу громад.

Якісний життєвий простір починається з участі мешканців

Серед стратегічних пріоритетів нового міністерства також формування безпечного та безбар’єрного життєвого простору.

Хоча дослідження безпосередньо не аналізує питання безбар’єрності чи просторового планування, воно звертає увагу на іншу важливу передумову якісного розвитку територій, а саме – участь мешканців у визначенні пріоритетів. 59,5% громад залучають жителів до визначення потреб перед підготовкою міжнародних проєктів. Водночас у 40,5% громад така практика відсутня. Це означає, що майже половина громад ризикує реалізовувати проєкти без належного врахування потреб людей. Для політики, яка ставить у центр якість життєвого простору, це один із ключових викликів.

Інституційна спроможність – ключова умова європейської інтеграції громад

Дослідження Центру розвитку інновацій не просто фіксує поточний стан міжнародної співпраці українських громад, а й дає змогу оцінити їхню готовність до роботи в умовах інтеграції України до Європейського Союзу та впровадження політики згуртованості ЄС. Його результати свідчать, що ключовим чинником успіху стає інституційна спроможність громад: здатність залучати міжнародні ресурси, ефективно управляти проєктами та розвивати партнерства. Саме від цього залежить, чи зможуть громади модернізувати інфраструктуру, підвищувати якість публічних послуг і забезпечувати сталий розвиток територій.

Варто розуміти, що викликом для громад є не брак міжнародних можливостей, а нерівномірна готовність ними скористатися. Тому поряд із формуванням нових державних політик необхідно системно посилювати інституційну спроможність громад, інвестувати в підготовку фахівців, розширювати знання про європейські інструменти співпраці та підтримувати громади, які лише розпочинають міжнародну діяльність. Інакше можливостями, які відкриває політика згуртованості ЄС, зможуть скористатися лише найбільш підготовлені громади, тоді як інші ризикують залишитися поза процесами європейської інтеграції.