Як система управління публічними інвестиціями змінила правила гри для громад — і що заважає перетворити правильну логіку на реальний результат

Держава запустила одну з найамбітніших реформ в історії децентралізації. Управління публічними інвестиціями — УПІ — мало б покласти край ситуативному розподілу коштів і змусити громади думати стратегічно. Більшість формально підкорилась. Але між виконаною формою і реальним розумінням — прірва, яка щороку коштує громадам мільярди втрачених можливостей.

Що змінила реформа і чому це важливо

До реформи місцева влада розподіляла кошти на розвиток із простотою, що межує з безвідповідальністю: проєкт потрапляв до бюджету, якщо мав потрібних лобістів або просто перебував у полі зору чиновника. Система з понад вісімнадцятьма паралельними механізмами фінансування породжувала ідеальне середовище для зловживань — без єдиної бази даних, без стратегічних пріоритетів, без будь-якої логіки черговості.

Реформа УПІ змінила саму архітектуру прийняття рішень. Відтепер громади мають складати Середньострокові плани пріоритетних публічних інвестицій на три роки, вносити проєкти до Єдиного проєктного портфеля та відображати їх реалізацію в цифровій екосистемі DREAM — відкритому реєстрі, доступному для міжнародних донорів і громадян. Головне нововведення — жорстка логіка послідовності: кожен проєкт має відповідати технічним передумовам і вписуватись у трирічний ланцюжок кроків, де наступний етап фінансується лише після завершення попереднього.

Реформа УПІ є одним із ключових «маячків» програми Ukraine Facility на 50 мільярдів євро та індикатором виконання зобов'язань перед МВФ. Від того, чи зможуть громади реально — а не формально — впровадити нову логіку планування, залежить обсяг коштів, які Україна здатна залучити на відновлення в найближчі роки.

Субвенція НУШ як дзеркало реформи: коли логіка важливіша за гроші

Щоб зрозуміти, як реформа УПІ працює на практиці, найкраще розглянути конкретний механізм — субвенцію «Нова українська школа». У 2026 році на неї передбачено 3 мільярди гривень. Це великі гроші для будь-якої громади. Але отримати їх — завдання не просте, і саме тут логіка реформи УПІ проявляється з усією чіткістю.

Субвенція має три напрями: гімназії (заклади, які у 2027/2028 навчальному році не забезпечуватимуть профільну освіту), пілотні академічні ліцеї та осередки викладання предмета «Захист України». Для кожного напряму — окремі умови, окрема черговість, окремі вимоги до документів.

Але є одна умова, спільна для всіх напрямів і принципова для розуміння логіки УПІ: кошти субвенції можуть витрачатись виключно на реалізацію публічних інвестиційних проєктів, включених до Єдиного проєктного портфеля. Не просто «подали заявку» — а саме включених до системи, пройшли перевірку, відповідають критеріям.

Далі — ще конкретніше. Для пілотних ліцеїв субвенція першочергово спрямовується на обладнання лабораторій природничої освітньої галузі: математика, природничі науки, інформатика, STEM, робототехніка. Але є умова, яку легко пропустити при поверхневому читанні: засновник закладу зобов'язаний забезпечити проведення поточного або капітального ремонту навчальних кабінетів за рахунок коштів місцевого бюджету — понад обсяг співфінансування — до кінця року.

Іншими словами: держава дає кошти на обладнання. Але приміщення, куди це обладнання піде, має бути відремонтовано коштами громади — і це є обов'язковою умовою, а не побажанням.

Саме ця логіка «спочатку ремонт — потім обладнання» є серцевиною реформи УПІ в освітньому секторі. І саме тут більшість громад робить помилку: вони бачать гроші на обладнання, подають заявку, отримують відмову — і не розуміють чому. Відповідь проста: їхні приміщення не готові, і вони не передбачили ремонт у бюджеті громади на поточний рік.

Черговість також жорстко регламентована для гімназій: пріоритетне право на обладнання мають заклади, де визначені кабінети вже укомплектовані більш ніж на 60 відсотків. Лише після досягнення 80-відсоткового укомплектування можна переходити до інших кабінетів у довільному порядку. Це не бюрократія заради бюрократії — це примус планувати послідовно, а не хаотично.

Показово, що МОН у 2026 році ініціювало тимчасовий виняток: розподіл субвенцій може здійснюватись без повноцінного застосування системи DREAM з огляду на ризики впровадження. Це свідчить про реалістичне визнання того, що система ще не готова до повноцінної інтеграції — але не скасовує базову логіку черговості й умов.

П'ять мільйонів, які пройшли повз: урок із Березнегуватської громади

Березнегуватська громада — найбільша в Миколаївській області. У 2022 році вона пережила дев'ять місяців обстрілів і часткову окупацію: 35 відсотків житлового фонду пошкоджено, 43 відсотки соціальної інфраструктури зруйновано. На цьому фоні громада надає зруйнованому ліцею статус академічного — і разом із цим втратила перспективу залучити 5 мільйонів гривень на обладнання STEM-лабораторій.

Логіка здавалась бездоганною: є статус, є програма фінансування, є потреба. Але є й умова, яку громада пропустила при плануванні: держава фінансує обладнання лише для приміщень, що вже відповідають сучасним будівельним стандартам — з правильною вентиляцією, відповідним електропостачанням, необхідними інженерними мережами.

Приміщення ліцею, пошкоджене під час обстрілів, жодному з цих критеріїв не відповідало. Тобто, громада помилково вирішила, що заклад підходить для отримання субвенції за другим напрямом (КМУ № 1058), призначеним для пілотних академічних ліцеїв. Однак можна було обрати третій, бо це рішення дозволило би отримати фінансування для двох інших місцевих закладів і навіть при наявності залишку коштів було б можливе розширення на інші освітні простори.

Наслідком певних рішень стало те, що п'ять мільйонів буквально пройшли повз. Не через корупцію. Не через некомпетентність виконавців. Через відсутність розуміння логіки реформи на етапі планування. Напрошується логічний умовивід, що саме інвестиційна рада має бути фаховою та компетентною, а також розуміти як працює СПППІ держави.

Але ця ж громада зробила правильний висновок: помилку треба ловити на папері, до того як вона стає втраченими мільйонами. Власне цей кейс міг би і не існувати — обґрунуємо чому.

У липні 2025 року стартував проєкт «Сила відновлення: громадська участь у розвитку Березнегуватської громади» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та МБО «Фонд Східна Європа». ГО «Проти Корупції» взяла на себе фасилітацію процесу розроблення Програми Комплексного відновлення (ПКВ) Березнегуватської громади (її частини).

Процес розробки ПКВ збігся з активною фазою старту реформи УПІ, отож за фасилітації ГО «Проти Корупції» було створено місцеву Комісію з публічних інвестицій — 27 звичайних людей, які розглядали пропозиції і ставили прості, але критично важливі запитання: «Чи відповідає це Стратегічному розвитку?», «Чи є капітальні видатки у бюджеті цього року?», «Яка черговість?». Окремо — Інвестиційна рада з семи технічних фахівців для перевірки відповідності державним вимогам.

Саме місцева Комісія громадян зловила помилку з ліцеєм на стадії формування СПППІ, але не до того, як кошти були втрачені. Проте, такий орган дійсно працює — це і є реформа УПІ в дії: не папір, а живий механізм перевірки реальності.

У практиці ГО «Проти Корупції» були випадки, коли громади (а таких 80%) не розуміли різницю таких органів, які мали нівелювати нерозуміння того, коли треба тут долучати мешканців, а коли саме фахівців. Тут же, в Березнегуватській громаді, громадськість справді долучалася на конкретно визначених етапах, і, як бачимо, побачила помилку. Але по факту втрата субвенції виникла в деякій мірі через рішення окремого відділу надати статус ліцею.

Це виглядає як механізм велосипеда: випав гвинтик (відділ) і він (рада) не виконав свою функцію.

Такий кейс, на жаль, не єдиний, але показовий. Якщо комісія з публічних інвестицій (де є громадськість), інвестиційна рада та ОМС синхронізуються в роботі, а також з стратегічними планами держави, подібних проблем не буде.

 

 

 

Що показує власне дослідження впровадження реформи: стан на осінь 2025 — і що змінилось

ГО «Проти Корупції» провела власне дослідження впровадження реформи УПІ та ролі громадянського суспільства, охопивши 505 респондентів у громадах різного типу, зокрема у вразливих середовищах — прифронтових, деокупованих і постраждалих від воєнних дій. Результати зафіксували стан на вересень 2025 року. Сьогодні, у квітні 2026-го, ця картина залишається базовою точкою відліку, яку варто читати з розумінням: за пів року деякі тенденції посилилися, деякі — змінились.

Індекс обізнаності про реформу УПІ серед усіх респондентів склав 0,27 — тобто менш ніж третина від можливого повного розуміння. При цьому посадовці органів місцевого самоврядування показали вищий індекс (0,29), тоді як мешканці громад — суттєво нижчий (0,15). Це системний розрив: ті, хто реалізує реформу, знають про неї більше; ті, на кого вона спрямована, — майже не знають.

Інституційна спроможність громад отримала середній інтегральний показник 2,9 із 5. Базові елементи присутні, але функціонують нерівномірно. Показово: 40 відсотків громад не мають жодного органу, відповідального за УПІ. В більшості інших управлінські функції виконуються «за сумісництвом», без належного регламентування.

Разом із тим дослідження зафіксувало важливе: 62 відсотки респондентів заявили про готовність долучатись до процесів реалізації публічних інвестицій. Це значний потенціал — але він залишається неактивованим. Головні бар'єри: 42 відсотки не знають, як і де долучитись; 21 відсоток не вірить, що участь дає результат. Люди хочуть — але система не дає їм зрозумілого входу.

Що змінилось до квітня 2026-го? Формальне охоплення реформою зросло. Більше громад пройшло навчання, більше документів затверджено. Але структурний розрив між виконанням форми і розумінням змісту нікуди не зник. Навпаки: зі зростанням вимог — зокрема через інтеграцію з Ukraine Facility — тиск на громади збільшився, а методична підтримка на місцях за ним не встигає.

Де реформа дає збій: три системні проблеми

Форма замість змісту. Більшість громад виконала процедурні вимоги — затвердила плани, внесла проєкти до реєстрів. Але це не означає, що вони розуміють логіку черговості або технічні умови для отримання державного фінансування. Приклад із НУШ-субвенцією повторюється у десятках варіацій щороку: громада подає заявку, отримує відмову, шукає причину — і лише тоді розуміє, що пропустила обов'язкову передумову.

Нерівність доступу. Жорсткі вимоги до документації, техніко-економічних обґрунтувань і цифрових платформ створюють штучний бар'єр для малих громад. Великі міста мають аналітичні відділи і досвід роботи з міжнародними грантами. Сільська громада з двома фахівцями у плановому відділі отримала ті самі вимоги — без відповідної підтримки. Парадокс: ті, хто найбільше потребує відновлення, мають найвищі бар'єри для отримання фінансування.

Залучення без інфраструктури. Дослідження зафіксувало: більшість ОМС вважає «консультації з депутатами» достатньою формою громадської участі. Але депутати — це політичні суб'єкти, і їхня згода не замінює прямий діалог з мешканцями, бізнесом, ветеранськими організаціями, батьківськими спільнотами. Без реальної участі громадян — план не має соціальної легітимності, а це саме те, на що дивляться європейські аудитори при оцінці заявок на структурні фонди ЄС.

Що потрібно змінити: чотири конкретні пріоритети

• Зробити громадську участь вигідною, а не обтяжливою. Задокументований консенсус — протоколи повноцінних слухань, результати опитувань, висновки стейкхолдерів — має приносити проєкту конкретні переваги при ранжуванні в Єдиному проєктному портфелі. Це перетворить участь з «галочки для звіту» на реальний управлінський інструмент.
• Забезпечити реальне застосування вже існуючої диференціації процедур. Нормативна база УПІ вже передбачає два рівні підготовки документації: спрощене інвестиційне ТЕО для проєктів до 50 мільйонів гривень і повноцінне ТЕО для більших проєктів. Ремонт дороги, облаштування укриття, базовий соціальний об'єкт — за умови вкладання в цей поріг — вже сьогодні мають йти спрощеним шляхом. Проблема не в законі: більшість громад просто не знає про цю різницю і готує зайву документацію. Завдання — не вигадувати нову процедуру, а донести до громад те, що вже існує, і забезпечити методичну підтримку навіть для спрощеної форми ТЕО, яка для малих громад без профільних кадрів залишається складним завданням.
• Перетворити DREAM з інструменту нагляду на інструмент навчання. Система має показувати громадам не лише що вони зробили неправильно, а чому — і як виправити. Модуль зворотного зв'язку з конкретними прикладами типових помилок і рекомендацій дав би більше, ніж десятки вебінарів.
• Переосмислити роль Агенцій регіонального розвитку як сервісних центрів. Кожна громада не може мати власного CBA-експерта. АРР мають надавати методичну підтримку при підготовці документації — особливо для малих і прифронтових громад. Горизонтальні мережі обміну досвідом між громадами, які вже пройшли через помилки і виправили їх, коштують дешевше і працюють ефективніше.

 

 

Висновок

Реформа УПІ — це правильна ідея, яка поки що реалізується нерівномірно. Вона ламає логіку «закритих кабінетів», змушує думати про послідовність і вводить прозорість, якої раніше не було. Субвенція НУШ — один із найнаочніших прикладів: гроші є, правила зрозумілі, але отримати фінансування можуть лише ті, хто розуміє логіку вимог, а не просто їх текст.

Власне дослідження ГО «Проти Корупції», проведене у 2025 році на вибірці з 505 респондентів, зафіксувало базову картину: обізнаність фрагментарна, інституційна спроможність помірна, потенціал участі громадян — значний, але не активований. За пів року формальне охоплення реформою зросло. Але структурний розрив між виконаною процедурою і реальним розумінням залишається головним ризиком.

Досвід Березнегуватської громади показує: коли реформу розуміють правильно і залучають громадян не як декорацію, а як реальних партнерів перевірки — помилки можуть виловлюватися на папері, до того як вони стають втраченими мільйонами. Це і є суть реформи. Не цифрова екосистема, не методичні рекомендації — а культура послідовного, стратегічного, соціально легітимного планування.

Гроші на відновлення є. Питання — чи зможуть громади їх отримати. Або знову дивитимуться, як вони проходять повз.

Матеріал підготовлено на основі: КМУ № 1058 від 26 серпня 2025 року, аналітичного звіту ГО «Проти Корупції» «Реформа управління публічними інвестиціями та роль громадянського суспільства» (2025, вибірка 505 респондентів); матеріалів вебінару Офісу впровадження НУШ щодо реалізації субвенції у 2026 році (Анна Моренко); досвіду проєкту «Сила відновлення» у Березнегуватській громаді (ГО «Проти Корупції», 2025–2026); відкритих даних системи DREAM та нормативної бази реформи УПІ.

© Автор: Юрій Путря, експерт з управління публічними інвестиціями

 

Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції